Незвичні для нас Ісландія та Ірландія, а також в якому клубі грають одразу декілька українців. Українці закордоном ⚽️

ТУРЕЧЧИНА

В Туреччині зараз грають небагато українців, серед яких Ярослав Ракицький, Дмитро Гречишкін та Олександр Бєляєв. Я поспілкувалася з півзахисником «Генчлербірлігі» Олександром Бєляєвим, який вже встиг пограти і у Грузії і зараз грає в Туреччині. В минулому сезоні він грав у цьому ж клубі на правах оренди з СК «Дніпро-1», а зараз підписав повноцінний контракт.

Розкажи в якому зараз клубі ти граєш? Яка це ліга? Які умови для тренувального процесу у команди?

Я підписав контракт на постійній основі с «Генчлербірлігі». Ця команда зараз в 2 лізі Туреччини, ще її називають ПТТ ліга. Тут є дуже добра база - є три поля: два з них наші, одне поле другої команди; поля в хорошому стані, є всі умови для відновлювання – баня, басейн, масажисти, фізіотерапевти. Ттут дуже гарний рівень в цьому плані.

Як проходить адаптація у новій країні та колективі? Що є складним для тебе? Той фактор, що в команді є українець допомагає швидше звикати до нової країни?

Адаптація вже давно пройшла ,так як я був тут у оренді той рік. В команді всі дуже добро ставляться до нас. Складне вважаю, що це мова, в останньому році у нас був перекладач, він розмовляв російською, зараз його нема, але багато футболістів розмовляють англійською, тренерський і медичний персонали теж. Так, нам с Дімою дуже пощастило, що ми приїхали практично одночасно - він на пару днів приїхав раніше, тому адаптація пройшла добре та швидко .

Який рівень футболу в Туреччині? Якщо брати у порівняння український та грузинський футбол?

Рівень футболу не уступає зараз український прем’єр лізі. В нашій лізі є команди, які мають дуже хороших гравців. В Туреччині більш атакувальний футбол, команди багато забивають, але і багато пропускають - в цілому чемпіонат цікавий, він йде цілий рік, ігр багато , пауз мало)

Ти також грав у Грузії за Сабуртало. Який рівень у команди та грузинського футболу загалом? Що тебе здивувало у Грузії.

Чемпіонат Грузії слабкіший за чемпіонат України і Туреччини. Якщо брати Грузію, то там всі роки борються за чемпіонство лише дві команди, другі команди слабкіши за них. Мені не було комфортно жити там, вони дуже емоційні люди - всі кричать, кудись поспішають всі, на дорогах спокою нема ні секунди - всі сигналять, сваряться. Ця країна не для мене)

Ти грав у багатьох командах. Якщо згадувати усі, де ти грав - то який період у своїй кар'єрі вважаєш кращим на сьогодні, де вдалося себе реалізувати краще за все?

Самого кращого періоду ще не було, але якщо брати самий вдалий то це ВПК-Агро , там я провів пів сезону, перейшов туди щоб отримати ігровий час і розкрити свій потенціал, як на мене в мене це трохи вийшло, адже після цого сезону я опинився в Туреччині і щасливий зараз грати тут та ще й за такий клуб як «Генчлербірлігі».

ПОЛЬЩА/ ІСЛАНДІЯ/ БОЛГАРІЯ

В Польщі грають найбільше українських футболістів, при чому в різних лігах. Один з них – це Олексій Биков – екс-захисник «Маріуполя», а також це саме той гравець, який знає, що таке ісландський футбол. Олексій розповів про те, де було важче за все адаптуватися та який він, ісландський, футбол

Ти зараз в Польщі. Розкажи в якому клубі зараз знаходишся, в якій лізі граєш команда?

Команда Zaglebie Sosnowiec (Fortuna liga)

В Польщі ти вже нещодавно. Як проходить адаптація у новому колективі та країні загалом?

На диво, це найважча адаптація в моїй кар'єрі

Це для тебе не перший легіонерський досвід. Де було важче з адаптацією - в Болгарії, Ісландії чи у Польщі?

Найкраще адаптація пройшла в Ісландії, навіть із моїм не зовсім хорошим англійським, я почував себе в цій країні чудово. У Болгарії у мене був друг з Молдови, це допомагало дуже сильно в новому колективі.

Ти грав в Ісландії. Доволі цікавий вибір країни для футболу. Розкажи який футбол в Ісландії? Чи здивував тебе рівень місцевого футболу?

Там є команди дуже хорошого рівня і не варто думати, що це якийсь другосортний футбол, там для футболістів створюють умови, яким позаздрять багато клубів України, в кожній країні стиль гри різний і по-своєму цікавий, дуже багато залежить від команди в якій опинитися.

Ти грав у декількох чемпіонатах - Україна, Болгарія, Ісландія, Польща. Де рівень футбол найвищий? Де складніше було адаптуватися саме до місцевого футболу?

Моя думка, що саме якщо брати саму гру, то рівень вищий в Україні, як уже говорив найважча адаптація в Польщі, мало хто говорить англійською і те, що польська трохи схожа на українську мову, це навіть заважає - в голові вінегрет відбувається, коли намагаєшся щось сказати в 1 речення проскакує слово українське, польське, болгарське.

Всі країни, де ти грав різні. Яка тобі сподобалась більш за все - за футбольними якостями та поза футболом?

У кожній країні є свої «плюси» та свої «мінуси». Важко знайти золоту середину, думаю якраз ця середина є в Україні, коли ти вдома зі своєю сім'єю і думаєш про футбол.

ЛАТВІЯ

В латвійській «Валмієрі» зараз грають одразу троє українців – і всі вони молоді. Це Іван Желізко, Роман Якуба та Артур Мурза. Про латвійський футбол мені розповів захисник команди – Роман Якуба. Роман в Україні грав за молодіжні команди «Шахтаря», перейшов в латвійський клуб влітку 2021 року та одразу став основним.

Зараз в Валмієрі три українці - ти, Желізко та Мурза. Веселіше у трьох в іншій країні?

Так, це точно. Спершу був Ваня, потім приїхав я - ми з ним знайомі, тому що він зі Львова і я теж, і ми ще там перетиналися. Приїхав я в цю команду, він мене також підтримав, щоб адаптуватися краще і мені, якщо чесно, це дуже добре посприяло, так яшвидше адаптувався. Потім приїхав Артур, з яким ми в принципі також знайомі, тому що він був в сфері «Шахтаря» і ми уже так разом підтримали його, і він адаптовується. Дуже класний приклад: він тільки приїхав, тренер його випустив на 10 хвилин у грі і він віддав дуже хорошу передачу і ще забив гол. Плюс тут є і дівчина Вані, і моя дівчина і нещодавно жінка Артура приїхала , то ми так разом усі познайомилися і нам тут вже не скучно))) Нас тут троє, шестеро якщо з дівчатами, так що ми себе нормально тут почуваємо, комфортно тут.

В Україні ти грав лише на молодіжному рівні та в юнацькій лізі УЄФА, а в Валмієрі - дорослий футбол. Яка основна відмінність у рівнях футболу, що була найтяжче при переході у дорослий футбол?

Так, це правда, я грав більш дитячий футбол в Україні, тут я перейшов на дорослий рівень і якщо чесно, побачив одразу, що є відмінності як не як, і це дуже кидалося в очі і у фізичному плані, і у психологічному – в усіх аспектах я відчував те, що я перейшов на дорослий рівень. Основні відмінності, які я відчув на собі – це в першу чергу швидше прийняття рішення. На молодіжному рівні тобі дадуть подумати прийняти м’яч, подумати, що зробити з м’ячем – тут такого нема. Тут зразу же накривають, пресингують , тут давлять на тебе кожну секунду в грі і ти не маєш права, щоб затягнути з тим м’ячем, тому що тебе зразу же обкрадуть і після цього на теорії або в індивідуально з тренером тобі , як-то кажуть у нас, напхають і після того якщо тобі дадуть шанс і ти не будеш швидше думати і використовувати свої навики, щоб пошвидше віддавати, працювати з м’ячем, то наступного разу тебе вже просто не випустять в основному складі і це мені здається найбільше відмінність від молодіжного футболу, бо в молодіжці тобі дають шанси, якщо ти помиляєшся, а тут такого не буде. Ти тут просто повинен приносити результат.

Який футбол в Латвії? На що більше звертають увагу?

Багато хто з людей, і таких футбольних людей, вважають, що Латвія це не такий високий рівень і можливо там в таблиці коефіцієнтів Латвія правда займає не такі високі позиції, але я скажу, що в Латвії є дуже достойний і високий рівень футболу, так як і в Україні є 4-5 команд, які мають дуже хороші фінанси і в них є можливості запрошувати дуже хороших кваліфікованих гравців з різних куточків всього світу – тут є і сенегальці, і кубійці, і з Угнади, з усіх куточків світу є талановиті футболісти і вони показують дуже хорошу гру. І через це тут немає такого, що просто бій-біжи і просто боротися-битися та і все. Тут такого немає та і реально команди стараються грати в футбол, ясна річ команди, які внизу таблиці, в більшості грають на своїх силових якостях , але перша п’ятірка-шістка в більшості грають дуже такий сучасний футбол, низом все, а не просто бити вперед туди, а комбінувати, завершувати, розігрувати, щоб насолоджуватися грою. Я був дуже здивований цим, що в Латвії є реально хороший рівень і є такі амбіції, щоб не просто грати силовий футбол, а ще й комбінувати.

У Латвії календар чемпіонату інший ніж в Україні - весна-осінь, влітку немає перерви. Чи тяжко було перелаштуватися на такий календар?

Ні, не було тяжко перелаштуватися так як я прийшов вже в кінці літа, коли приблизно в той же самий час в Україні починається чемпіонат і я в кінці вересня почав грати і мені було звично, було добре, а після того вже зимою була перерва і там збори, я пройшов збори з командою, нормально підготувався і ось це вже такий період часу ми граємо і вже звикаєш до цього і не думається, що там має бути перерва чи ні, просто навіть про то не думаєш – тренуєшся, доказуєш, граєш та і все. Проблем з цим точно немає.

Яка Латвія поза футболом?

Латвія дуже цікава країна, є дуже багато таких місць – різних культур, напрямків, де можна поїхати подивитися. Вона не така велика, як Україна, ї за 5-6 годин можна з одного кінця до іншого об’їхати і набагато менше населення – десь 2 млн осіб. Населення всієї Латвії приблизно таке як Львів і Львівська область, але менше людей – це правда. Але дуже чиста країна, в селах є навіть свої футбольні поля, все таке підлаштоване під молодь. Також дуже красиво країна – багато всяких кар’єрів цікавих, водоспадів, цікаві релігійні, їхні традиційні місця. Сама Рига дуже цікава, є на що подивитися, не пуста країна. Видно, що за неї переживають, за неї турбуються, її люблять. Ось у нас в Валмієрі, де ми живемо, 30 тисяч населення, але практично кожен місяць якийсь концерт, якісь заходи. Мерія старається проводити якісь конкурси, концерти, щоб заохочувати людей, щоб вони приходили і проводили з сім’єю час.

Як з мовою спілкування у Латвії та команді?

З мовою проблем не було, так як в Латвії до війни і зараз, багато хто спілкується і розуміє російську мову і тоді на той час, коли приходив спілкувався в більшості російською, але так як в нас команда інтернаціональна, дуже багато хлопців з інших країн, то в більшості спілкувалися англійською і там 50/50 – англійською, щось російською. Зараз, коли почалася ця клята війна, то ми починаємо з Іваном, Артуром спілкуватися українською з ними всіма і хай вони привчаються більше розуміти українську мову, чим російську. І чесно, в них реально це виходить, вони вчать деякі такі слова наші, українські, традиційні слова, і нас розуміють і в них навіть не було нічого такого, щоб вони казали – давайте говорити російською , ми вас трохи не розуміємо. Вони навіть, якщо нас не розуміють, вони просто перепитують, щоб ми їм ще раз щось розказали чи пояснили по іншому ті наші слова українські. Але Латвія, дуже дякую їм, що вона реально дуже підтримує нас, українців, це відчувається в усіх планах!

ПОЛЬЩА

Вже відзначала той факт, що в Польщі найбільше наших українців. Владислав Охрончук грав в Україні за ковалівський «Колос», хмельницьке «Поділля» та «Миколаїв» з однойменного міста. Влітку минулого року (2021 р.) Влад поїхав у Казахстан у «Жетису», а взимку цього року переїхав грати до Польщі. Влітку цього року Влад змінив Ястшембе на ЛКС Лодзь.

Вітаю з переходом у новий клуб. Це для тебе вже друга команда в Польщі. Розкажи в чому різниця між цими клубами - в ігровому плані та у плані інфраструктури?

Дякую за привітання) І в Ястшембе, де я був до цього, було досить добре в плані організації і в усьому іншому, але стояли зовсім інші завдання. В ЛКС Лодзь все вражає своєю інфраструктурою - дуже гарний, великий стадіон, де проводило свої останні матчі «Динамо» та збірна України, нереальні фанати на домашніх матчах та насправді фантастичні умови для тренувань.

Польща це країна яка приютила найбільше українців, дуже сильно допомагає нашій країні. Розкажи, яка йде підтримка від поляків зсередини країни? Чи здивувала тебе така підтримка?

Дуже велика поляках подяка за це. Підтримка тут просто неймовірна і я навіть ніколи не думав, що люди можуть бути такими чуйними та настільки добрими до когось, скажемо так, чужого.

Ти грав у Казахстані. Який там рівень футболу? Якщо брати у порівнянні з Польщею та Україною?

Казахстан дуже відстає у плані інфраструктури як від Польщі, так і від України та й за рівнем мабуть все ж таки теж, але це теж досить цікавий та непростий чемпіонат. Але там я був досить недовго та коли все ще була хвиля коронавірусу, тому не можу в повному обсязі поділитися своїми враженнями.

Як проходила адаптація у Казахстані та Польщі? Що було найважче?

В Казахстані можливо найважчим була різниця у часі😅 Перший тиждень засипав о 4 ранку приблизно, а вже через декілька годин потрібно було прокидатись на тренування, а після вдень вже відсипався. А все інше досить легко було, бо ментальність дещо схожа та й не було проблеми мови. Тому все було досить легко)

В Польщі найважчим була мова. Але я маю певний рівень англійської, тому з тренером проблем теж не було, спілкувались англійською, а помічник до речі теж був українцем, тому все було так, щоб зробити мені якомога легші умови для адаптації. Принаймі мені так здається😅

А ще перший місяць я жив з українцев Фарідом Алі, який свого часу був у молодіжці запірзького «Металурга», та якщо не помиляюся зіграв 1 чи 2 матчі за першу команду у вищий лізі. Тому завдяки ньому адаптація теж пройшла не надто складно і я загалом почувався себе досить легко в побутових моментах.

Чи хотів би у майбутньому повернутися до українського футболу?

Так, чому ні?) Вважаю український футбол має дійсно велике майбутнє, як і загалом наша країна, тому варіант з продовженням кар’єри в своїй радній країні завжди можна розглянути. Там, де я грав: в «Колосі», «Поділлі» та «Миколаєві» було теж досить багато класних моментів і насправді теж досить гарні умови. І, де б я не був я насправді був щасливим, але і тут я зараз почуваюсь досить щасливим. Для повного щастя насправді потрібно тільки йобнути орків та припинити смерті усіх наших громадян, хто б це не був, військовий чи простий прохожий на вулиці. Тому віримо в перемогу, слава ЗСУ, та слава Україні! 🇺🇦

ІРЛАНДІЯ

Якщо про попередні країни ми вже щось знали в плані місцевого футболу, то тут, як і у випадку з Ісландією, новий досвід для наших українців. В Ірландії зараз грає наш українець Віктор Серденюк, вихованець одеського футболу. Клуб – «Шемрок Роверс» , найбільш титулований клуб Ірландії, наразі йде на першому місці у своєму чемпіонаті.

Вітаю тебе з переходом у новий клуб та країну. Які перші враження від нового клубу?

Це великий клуб в Ірландії, з великою історією. Мені дуже сподобалася ця команда, тут все супер професійно і дуже гарний рівень команди.

Скільки часу ти вже в Ірландії. Що тебе здивувало у новій країні?

В Ірландію я поїхав зі своєю сім'єю з початку повномасштабного вторгнення Росії, оскільки у мене на той час було дитині 5 місяців, ми не довго думаю поїхали в безпечне місце. Ірландія це красива тиха країна, тут дуже багато зелені, чим то нагадують наші Карпати, тільки всюди)

Раніше ти грав у «Балканах», це друга ліга (якщо я не помиляюся), зараз ти в Шемроці. Яка це ліга Ірландії, який рівень футболу там?

Та мій минулий клуб із 2 ліги України «Балкани». «Шемрок Роверс» це команда прем'єр дивізіону Ірландії і вони зараз чинний чемпіон. Рівень досить високий.

Є міф, що британський футбол - це доволі силовий вид футболу, де більше боротьби ніж техніки. Це так, чи все ж таки міф?

Так, тут більша ставка на боротьбу та силовий футбол, але й технічних футболістів тут теж вистачає.

Як проходить адаптація у новій країні, яка мова спілкування в команді? Що є найважчим під час адаптації?

Адаптація проходить добре, трохи мову підтягнув і полегшало, але все рівно ще потрібно вчити і вчити. В Ірландії і в команді все спілкуватися англійською мовою. Мене дуже тепло прийняла команда, допомагаю коли виникають якісь питання, якщо щось не розумію, то намагаються якось пояснити.