Спорт в дипломатії. Стан сучасного українського футболу. Думка Дмитра Кулеби
"Мені казали, що такого нема ніде в світі. Ну так що, якщо нема такого в світі? Що ми не можемо спробувати? Чого ми повинні боятися бути першими? Я за те, щоб експериментувати, рухатися вперед."- Дмитро Кулеба стосовно конкурсу пошуку послів.
"Ну я вважаю, що спортивна дипломатія - це дуже важлива складова публічної дипломатії і не менш важлива ніж культурна. Тому що митець і спортсмен кожен в своїх сферах мають рівні можливості величезній масі людей сказати правильний сигнал. Тому ми з першого дня повномасштабного вторгнення сильно активізували цю роботу і спільно з Міністерством молоді і спорту і з Олімпійським Комітетом завжди взаємодіяли, синхронізувалися і підтримуємо спортсменів в усьому. Можу розкаазати один приклад. Це ще до війни, коли був ковід і весь світ стояв і збірна України по фітнесу не могла потрапити в Іспанію на чемпіонат світу чи європи і ми допомогли їм прорватися через ці барєри, ці заборони. І вони перемогли, отримали всі кубки. Це була величезна перемога. Це там фітнес не наймасовіший спорт, бо всі люблять пожерти і мало хто любить пітніти в спортзалі, але менш із тим я був дуже задоволений, що ми допомгли цій перемозі. Бо як би ми не допомогли їм прорватися на той турнір, крізь ковідні барєри, то і перемоги не було б. тому для мене це абсолютно важлива історія." - Дмитро Кулеба
Позиція Дмитра Кулеби стосовно виступу українців на Олімпіаді, де можуть бути "нейтральні" росіяни та білоруси.
"Спірне питання. чому всі митці відмовляються від участі в спільних заходах з росіянами, чому навіть музику Чайковського виключили з репертуарів і це у всіх викликає повагу і це нормально. А чому у нас до спортсменів інший підхід? Ми страждаємо через відсутність єдиних правил. Якщо український письменник візьме участь в дискуусії з російським письменником, то українця змішають з лайном свої є, зі словами "Як ти міг?". Для мене це загадка "Чому є подвійні стандарти!.. Чому для спортсменів одне ставлення, а до інших - інше.Якщо українець перемагає, я все одно радію перемозі (стосовно перемоги над російськими тенісистами). Бо ми маємо радіти українським перемогам. Але те, що є питання. це факт."
Також Дмитро Кулеба поділився своїм баченням сучасного стану українського футболу:
"Для українського футболу зявився шанс для переосмислення себе. Ц нас був сплеск на початку 2000-х, який тривав з середини 90-х до початку 2000-х, але там дуже багато було інерції радянського футболу, ще працювала система виховання, слекції ці всі речі. Потім ми повністю перешйли на легіонерів, тобто гроші почали керувати футболом і зараз війна - це погано. Грошей не стало, якість футболу сильно впала, але з іншого боку, я розумію, що клуби всі, в тому числі "Динамо", вигрібають всі свої школи, ганяються за цим молодняком, але я я думаю це шанс. Це шанс народити нову якість футбольного менеджменту в кризових умовах і нову якість місцевих футболістів"
Дякую Роману за чудове інтерв'ю. Рекомендую кожному подивитися
Тут додам свою думку.
Спортсмени, зокрема футболісти, можуть та мають допомагати проводити зовнішню політику. Як?
Любити свою країну не лише внутрішньо, а і демонструвати це на своїх сторінках
Тут працює математика: показуєш стабільну надійну гру + демонструєш підтримку та любов до своєї країни = це впливає на відношення фанатів клуба до країни, звідки ти.
А вже Дмитро Кулеба з міністерством виконують свої завдання, а саме "працювати з цими країнами, щоб їхня внутрішня симпатія до України трансформувалася в конкретні рішення в інтересах України"
