«Раджу всім – вчіть інгліш». Українець з Другої ліги виграв чемпіонат Ірландії, дебютував у єврокубках та став місцевою зіркою
Віктор Серденюк відчув підтримку України з боку ірландців.
Український півзахисник Віктор Серденюк мав розпочати весняну частину сезону-21/22 у «Балканах» у Другій лізі. Але у березні він із родиною виїхав до Ірландії.
Там футболіст намагався зацікавити команди з нижчих дивізіонів, поки завдяки щасливому випадку не потрапив до складу самого титулованого клубу країни «Шемрок Роверс». А ще за два місяці Серденюк став чемпіоном Вищої ліги та популярною людиною в Дубліні, яку вітали і на стадіоні, і на вулицях.
Антон Терехов поговорив з футболістом та розповів його історію.
«З якихось причин митниця пропустила мене на молдавську територію»
Цей рік для 26-річного півзахисника друголігових «Балкан» з одеської області розпочався на лікарняному. Віктор Серденюк заліковував травму та пропустив передсезонну підготовку.
Після початку бойових дій Віктор спробував вивезти дружину Наталю та піврічного сина на захід України. Але під Вінницею їх зустріла величезна пробка, а саме місто було під обстрілом. Серденюки тоді поїхали до молдавського кордону:
«Чоловіків уже перестали випускати з країни. Я віз Наталю та сина, щоб відправити їх до родичів до Молдови. І тут стояти в черзі, на цей раз близько тридцяти годин.
Коли ми вже були близько від КПП, я з коляскою вирішив пройтися пішки до кордону, щоб дізнатися як справи. З якихось причин митниця пропустила мене на молдавську територію. Я перейшов з коляскою, а дружина машиною в'їхала трохи пізніше», – розповів Серденюк для Tribuna.com.
«Один із приятелів дружини виявився англійським футбольним агентом, який представив мене своєму відомому ірландському колезі»
Коли війна тільки-но починалася досить далекі друзі Наталії наполегливо звали Серденюків до себе в Ірландію. Подружжя спочатку намагалося зупинитися в Німеччині, потім у Франції. Але все-таки вирішили, що можна перетнути Ла-Манш і зупинитися на Смарагдовому Острові.
Знайшовши будинок, Віктор почав шукати для себе команду. Спершу українцю допомагав син одеського футбольного тренера Вадим Горобець, який вже давно живе в Ірландії.
Першою пробою став клуб «Корк Сіті», який йшов у лідерах Першого дивізіону (другий за силою). Півзахисник до цього був п'ять місяців поза футболом. Три тижні тренувань із «Корком» не переконали тренера в тому, що Серденюк стане у пригоді у складі.
Після цього були ще багатотижневі спроби закріпитися в напівпрофесійних і навіть аматорських командах Ірландії. Розглядалися пропозиції з нижчих дивізіонів Польщі.
«І тут удача знову посміхнулася, – розповідає Серденюк. – Моя дружина – фотомодель, і вона має багато закордонних знайомств. Один із приятелів виявився англійським футбольним агентом, який представив мене своєму відомому ірландському колезі.
Дуже швидко я опинився на тренуванні «Шемрок Роверс», а ще за кілька днів підписав контракт із найтитулованішим клубом Ірландії. У команді вистачало опорних півзахисників, але головний тренер Стівен Бредлі сказав, що йому в опорній зоні потрібен хавбек із моїми якостями».
«Вилітав літаком, який був забитий фанатами «Шемрока». Щойно увійшов до аеропорту, як відчув себе майже топзіркою»
1 вересня Серденюк став одним із нечисленних легіонерів «Шемроку». В Ірландії іноземних футболістів не так багато. Віктор уже мав досвід виступу в Україні у всіх лігах, дебютував 2017 року в УПЛ за «Чорноморець». Але ніколи не стикався з такою увагою та любов'ю з боку вболівальників.
Футбольна атмосфера на Зеленому Острові дуже нагадує англійську з поправкою на розміри стадіонів і багатство місцевих клубів. Однак у Дубліні та інших містах уболівальники обожнюють свої команди та знають усе про кожного з гравців.
Вже за кілька тижнів Серденюк відчував себе зіркою. Варто було вийти прогулятися центром столиці, як підходили городяни, робили селфі і говорили слова підтримки. Дружину Наталю теж не оминула слава, трохи пізніше її почали впізнавати, навіть якщо вона виходила до міста без Віктора.
«В Ірландії футболіст найтитулованішого клубу країни моментально стає місцевою знаменитістю, – продовжує Серденюк. – Можливо, найсильніше я відчував любов фанів після гостьового матчу в Лізі Конференцій у норвезькому Мольде. З технічних причин я вилітав окремо від команди наступного дня в літаку, який був повністю забитий фанатами «Шемрока». Щойно я увійшов до аеропорту, як відчув себе майже топзіркою.
Вболівальники кричали привітання на мою адресу і навіть заспівали фанатські пісні. Під час польоту, напевно, кожен шанувальник команди підійшов до мене сфотографуватися і сказати пару дружніх слів. А ось на поле я вийшов уже у бельгійському Генті, куди приїхало близько тисячі фанів «Роверс». Неймовірно важливо було для мене побачити на гостьовому секторі український прапор у першому своєму єврокубковому матчі».
«Раджу всім нашим футболістам – вчіть інгліш. Ніколи не знаєш, коли він стане в нагоді»
Ірландія дуже гостинна до українців. Спочатку на острові хотіли прийняти двадцять тисяч українських біженців. Але згодом розширили квоту до п'ятдесяти. На місцевих вулицях Серденюк часто міг почути українську мову. І у всіх містах бачити жовто-сині кольори та автомобілі з наклейками на підтримку нашої країни.
Наші прапори були на кожному матчі «Шемроку». Їх приносили і українці, і місцеві мешканці. Уболівальники навіть заготовили спеціальне полотнище, на якому були емблема «Шемроку», прапори Ірландії та України. У Дубліні на акції на підтримку нашої країни регулярно приходять громадяни обох держав.
Ірландські друзі, з якими до зустрічі на острові було не так багато спілкування, прийняли Серденюків як найближчих родичів. Господарі приготували подарунки всій родині, у тому числі й їхній собаці, віддали їм один поверх у будинку та поїхали на два тижні до Лондона, щоб українці могли освоїтись на новому місці.
«Моя англійська мова була далека від досконалості, – говорить Серденюк. – Тим більше, що в Ірландії розмовляють місцевим діалектом. Раджу всім нашим футболістам – вчіть інглиш, життя непередбачуване, і ніколи не знаєш, коли він стане в нагоді.
Партнери по «Шемроку» ставляться до мене з розумінням: «Пробач Віктор», наша українська теж не досконала», – жартують вони. На щастя, зрушення є, я вже розумію план тренера на гру, можу прийняти підказ на полі і сам пояснити, що хочу зробити або чекаю від партнерів. Але, щоб дати коментар для телебачення після гри, на жаль, поки ще ні».
Німецький воротар «Роверс» Алан Манус у відносинах із дівчиною з росії. Голкіпер вчить російську і навіть намагався говорити з Серденюком нею. Але партнери по «Шемроку» не підтримали Мануса: «Не говори мовою путіна, Алан», - радили гравці.
До РФ загалом ставлення вкрай негативне. Гравці «Шемроку» дуже переживають за Україну та підтримують Віктора. Це відчувається навіть у дрібницях. Практично після кожної гри чи тренування хтось із футболістів запитує Серденюка, чи не підвезти його додому.
Мовне питання виникало і при взаємодії з диктором місцевої арени «Талла». Той кілька разів підходив до Серденюка, щоб уточнити, як саме звучить прізвище і на який склад робиться наголос. І поступово у ведучого стало виходити.
Тепер за оголошення складів на стадіоні звучить «Ser-de-nuk», а трибуни у відповідь видихають «Vic-tor!». А після того, як «Шемрок» грав на домашньому стадіоні першу гру у статусі чемпіона, футболісти підійшли до трибун, і наш хавбек почув, як деякі вболівальники вимовляють «Слава Україні».
«Показував партнерам із «Шемроку» зустрічі УПЛ. Хлопцям дуже сподобалося»
Домашній стадіон завжди заповнюється не менше ніж на дві третини. А на іграх із лідерами та в єврокубках «Роверс» борються при аншлагах. І абсолютно весь стадіон від малого до великого підтримує команду всі 90 хвилин на ногах, навіть якщо «Шемрок» значно поступається. Після вдалої дії гравця вболівальники можуть хвилину співати ім'я футболіста. У Дубліні базується п'ять команд Вищої ліги, але за «Шемрок Роверс» їдуть повболівати з усієї країни.
Побував Серденюк у червні та на грі Ліги Націй, у якій збірна Ірландії приймала Україну. Вікторові було дуже незвичайно вболівати за жовто-синіх, сидячи на трибуні із біло-зеленими фанатами. Але ніхто в Дубліні не засмутився через поразку 0:1, остров'яни поставилися до матчу як до товариського.
Ірландці, до речі, розуміють українців ще й тому, що самі багато століть боролися зі своїми сусідами – Великою Британією. Щоправда, цей конфлікт завершився вже давно.
Незважаючи на такий антагонізм, футбол на Смарагдовому Острові дуже схожий на той, що в Англійській Прем“єр-лізі. Судді дають змогу командам грати дуже жорстко. Особливо «битися-боротися» полюбляють середняки та аутсайдери чемпіонату. А ось лідери, як «Шемрок», набагато ближчі до європейських стандартів. Комбінації, стінки, забігання, багато гри внизу. Та й на тренуваннях майже 90% вправ відбуваються з м'ячем.
Українець відчув, що тут у роздягальні набагато більше демократії. Гравці не просто вислуховують настанову тренера, щоб потім йти втілювати її на полі. Кожен член команди має право голосу, бере участь у дискусії та може впливати на планування гри.
За два місяці, що Серденюк провів у «Роверс», вони вже спробували і в три центральні з двома латералями, а також у класичні 4-3-3, і в 4-2-3-1. Віктор найкраще почував себе при останній розстановці з двома опорниками. Тренер, втім, від півзахисників вимагає обов'язково працювати і на оборону та на атаку, вміти подати до штрафного майданчика або самому пробити здалеку.
«Я показував партнерам із «Шемроку» зустрічі чемпіонату України, – розповідає Серденюк. – Хлопцям дуже сподобалося. Говорять, що у нас хороший турнір, навіть у такий сезон. І практично всі сказали, що хотіли б після війни пограти за українські команди. Тим більше, що рівень УПЛ може стати ще вищим.
Я виховувався у СДЮСШОР «Чорноморець» і до тренувань з основою мене почали підпускати ще 2013 року за Романа Григорчука. Проте за команду я дебютував лише у 2017-го за коуча Олександра Бабича.
Дивлюсь і зараз ігри моряків. Знову непоганий колектив і видно тренерську руку. Але команді дуже не щастить. Думаю, ще трохи часу і трохи удачі потрібні, щоби чорно-сині почали регулярно набирати очки».
Для українця пріоритет зараз – почати новий сезон у «Шемрок Роверс». Але поки що не ясно, який новий зигзаг може закласти кар'єра півзахисника.
