Екоактивіст, астматик, брат Самі Хедіри – вони склали конкуренцію грандам і йдуть за чемпіонством у Німеччині
Цікаві долі футболістів «Уніона».
Берлінський «Уніон» – головна команда-загадка цього сезону Бундесліги. Вони усіх здивували сходу – у перших семи турах не програли жодного матчу. У тому числі «Баварії».
Тоді, наприкінці вересня, ми детально розібрали, як їм це вдається, але навіть найбільші прихильники команди навряд могли уявити, що рівно за 5 місяців з того тексту команда продовжуватиме нав'язувати боротьбу «Баварії» та дортмундській «Боруссії» за чемпіонство.
Перед матчем-відповіддю із гегемоном, якому берлінці кинули виклик, пропонуємо поглянути на деякі цікаві долі футболістів та тренера команди. Можливо, саме зараз – пік їхньої кар'єри.
Змінив прізвище на материнське дівоче, але регламент Бундесліги був проти
Ви можете пам'ятати Джордана Сібачо (ймовірно, за його неправильною транслітерацією С'єбатшо). Він запалював у «Янг Бойз» в ЛЧ, в тому числі проти «МЮ» та ледь не перейшов до «Дженоа» Андрія Шевченка. Трансфер тоді так і не відбувся.
Є один невеличкий нюанс: він не зовсім Сібачо. Джордан надає перевагу дівочому прізвищу матері – Пефок. Тут в гру вступило доволі заплутане коріння футболіста: народився він у Вашингтоні, столиці США, виріс у Франції, а мати родом з Камеруну. Саме для того, щоб вшанувати своїх камерунських предків, він й узяв прізвище Пефок. Під ним Джордан дебютував за збірну США (на ЧС участі не брав), з прізвищем Пефок на футболці він грав і за «Янг Бойз».
Однак у Бундеслізі з цим виникли проблеми: регламент не дозволяє використовувати в межах ліги будь-які клички чи імена, які відрізняються від офіційно задокументованих. Саме тому на сайті він записаний повним іменем Теосонр-Джордан Сібачо, а на його футболці написано ім'я – Джордан.
Коли прихильники почали цікавитися, чому ж так, він заявив, що йому все одно, як його кличуть: «Сібачо? Пефок? Моє ім'я – Теосон-Джордан Сібачо! Мої друзі кличуть мене Джорді, а мій найкращий друг – моя мама, тому я граю під прізвищем Пефок (або Джордан, бо вона мені дала це ім'я, а я не можу вказати Пефок). Легше казати Пефок, аніж Сібачо, тож тепер справа за вами». Однак назва його акаунта лишається незмінно категоричною: «Кличте мене Пефок».
Міг закінчити кар'єру через астму, рано заграв і провалився в «Дженоа»
Щоб закінчити згадки про «Дженоа» в цьому тексті, одразу згадаємо й про угорця (пробачте) Андраша Шефера. 23-річний півзахисник забезпечив собі місце в основній обоймі команди та почав регулярно викликатися до збірної.
Усього цього могло не бути – у дитинстві йому діагностували астму, через що він міг вже тоді покінчити з футболом. Та ще й в академії, де він виховувався, його вважали занадто слабким – мовляв, не рівня угорському футболу. Однак в МТК вирішили скористатися відмовою попередньої академії й дати хлопцеві шанс у себе. Пощастило з вильотом з вищого дивізіону – старі гравці пішли, нові не прийшли, і Шефер розкрився.
Його забрали в «Дженоа» і... не дали йому жодного шансу. Знов. Лише транзитом через «Дунайську Стреду» (!) він зміг потрапити в «Уніон» – де тепер бореться за ЛЧ, а не борсається у Серії Б.
Віцекапітан – брат Самі Хедіри
Принциповість дербі? Не біда, якщо дербі – берлінське, а ваше прізвище – Хедіра. Ви ще певне пам'ятаєте про Самі Хедіру – футболіста «Реала» та «Юве», який під завершення кар'єри в 2021-му прийшов у берлінську «Герту» на пів року, провів 9 матчів і остаточно закінчив.
Його на 7 років молодший брат Рані за пів року після того перебрався до «Уніона» – принципового суперника «Герти». Вже другий сезон Хедіра-молодший є основним гравцем команди та одним з лідерів – офіційно віцекапітан. Ще у 2013-му Рані розповідав, що хоче зіграти «або з братом, або проти нього», але Самі не дочекався берлінського дербі буквально кілька місяців.
Але навіть якби з футболом щось не пішло, то Рані б все одно знайшов собі роботу: він має освіту менеджера з продажів у спорті та фітнесі. Мати змусила його здобути цю освіту – здається, їй одного футболіста було достатньо.
Екоактивіст з відзнакою – грає під 2-м номером, щоб нагадати про глобальне потепління
Норвежець Мортен Торсбю доєднався до команди з «Сампдорії» лише влітку 2022-го, але вже встиг здобути нагороду в команді. Незвичну – це премія «Молодий спортсмен року» на церемонії нагородження... премії Зеленого спорту ВВС. Він ще в 2020-му заснував організацію We Play Green, мета якої – об'єднати футболістів та посилити протидію у футболі глобальному потеплінню.
Його кар'єра екоактивіста почалася в нідерландському «Херенвені», де він переконав клуби купити гравцям велосипеди замість автомобілів. А в «Сампдорії» він змінив свій номер на 2, щоб звернути увагу на цілі Паризької кліматичної угоди – загальна середня температура має зрости у цьому столітті не більш ніж на 2 градуси Цельсія. «Після того в нас була нова ціль – 1,5 градуси. Це ще важче і краще, звісно. Я хотів би нанести на футболку 1,5, але це неможливо», – розповідав тоді Торсбю. З двійкою на спині він грає і за «Уніон».
Через зайнятість екоактивізмом Мортен навіть думав про завершення кар'єри – просто не встигав поєднувати футбол і діяльність своєї організації. Однак, зрештою, вирішив досягти успіху у футболі й використовувати цю платформу для поширення своїх ідей.
До його організації як амбасадор вже доєднався легендарний ексфутболіст «Реала» Марсело.
Ніколи не грав у Бундеслізі до 30. «Уніон» узяв його безплатно під основу – і він засяяв
Кевіну Беренсу було вже 30, коли скінчився його контракт з «Зандгаусеном». Нападник за три роки забив лише 20 голів за 68 матчів у чемпіонаті, нічого не вказувало на те, що він стане однією з важливих складових команди Бундесліги. Зрештою, у другій Бундеслізі він дебютував лише у 27 – до того усю кар'єру грав у ще нижчих лігах.
І все ж таки «Уніон» підписав його у 2021-му вільним агентом – зайвих нападників не буває, а виживати в лізі якось треба (навряд чи хтось чекав, що клуб другий сезон поспіль буде боротися за місце в ЛЄ).
Тепер він – один із найкращих гравців команди: забив вже 6 голів у сезоні (більше лише у Шералдо Беккера – 8). Зокрема, забиває й важливі: допоміг «Уніону» вийти у чвертьфінал кубка проти «Вольфсбурга» та забив переможний гол «Вердеру». Особливо яскраво його зірка засяяла якраз на початку цього року – коли у 7 матчах він забив 5 голів.
«Це божевілля. До мене часто звертаються колишні одноклубники, з якими я грав у регіональній лізі, і нагадують про ті часи», – розповідає Кевін. Клуб його вже нагородив за чудову форму – нещодавно з ним продовжили контракт на невідомий термін.
Треба штатний пенальтист? Несіть центрального захисника
Однією з причин, чому у найкращого бомбардира команди Беккера лише 8 голів, є ставка команди на стандарти – часто можна побачити, як м'яч влітає від захисника Даніло Дукі.
Але його колега по обороні Робін Кнохе забиває інакше – з пенальті. Він не капітан, і точно не форвард (зазвичай до точки підходять одні з цих ролей), але саме йому довірили надважливі удари. Результат – з 6 його голів три були забиті з пенальті.
Особливо важливим це виявилося в ЛЄ: якщо минулого сезону «Уніон» навіть не вийшов з групи ЛК, то цього сезону піднявся з групи ЛЄ. Усе вирішили дві перемоги 1:0 над «Мальме» та «Брагою» – в обох єдині голи забив Кнохе з пенальті. Він же і розпочав нещодавню сенсаційну перемогу над «Аяксом» ударом з точки.
Капітан прийшов в «Уніон» ще у 2014-му – боротися за підвищення з другої Бундесліги
Правий фланг «Уніона» завжди під надійним захистом. Ім'я йому – Крістофер Тріммель. Австрієць міг мати багатообіцяючу кар'єру – його талант визнали ще у 2009-му, коли він грав за «Рапід» з Відня. Звідти його покликали до збірної Австрії, за яку він тоді зіграв 3 матчі. Але далі було ясно, що треба йти на підвищення.
Натомість він обрав «Уніон» у 2014-му – команду, яка ніколи до того не грала у Бундеслізі. Довгий час здавалося, що вона так і залишиться середняком другої Бундесліги. Чи варто казати, що Тріммель – єдиний з тієї команди 2014-го, хто досі у складі?
Зате зростання з клубом допомогло повернутися у збірну: уперше після тих трьох матчів він зіграв за неї у 2019-му, за 10 років після свого дебюту. Встиг навіть забити Андоррі у відборі на ЧС.
А ще точно став однією з легенд клубу – зараз він третій за кількістю матчів за клуб (287) після Лутца Генделя та Тома Персіха, нещодавно обійшовши ще одну вагому постать в історії команди – Торстена Маттушку, який закінчив якраз із приходом Крістофера. Враховуючи, що Тріммель значну частину провів на зовсім іншому рівні, його вже можна вважати найкращим футболістом в історії клубу.
Тренера вигнали з «Базеля» нові власники. Тепер він – приклад їхньої бездарності
Урс Фішер вже має і досвід боротьби за чемпіонство, і навіть участі в Лізі чемпіонів. Усе це швейцарець вже встиг пройти із «Базелем», який тренував у 2015-2017 роках. Два чемпіонства з двох, але не дуже вдалі виступи в єврокубках у тодішньому «Базелі» вважалися провалом (у перший сезон вилетів у кваліфікації ЛЧ, у другий – останнє місце в групі турніру з «Арсеналом», «ПСЖ» та «Лудогорцем»). Адже команда, здавалося, вже досягла усього вдома і не мала конкурентів – тому треба було показувати щось ще й у Європі.
Саме з цим мисленням нові власники, які прийшли до клубу у 2017-му, і вирішили не продовжувати контракт з Фішером. У тренера проблем не було – через рік він очолив «Уніон», щоб вже в перший сезон вивести його у Бундеслігу. Іноді взагалі здається, що він просто грає у Football Manager, а ми всі – герої його сейву.
А що «Базель»? Нові власники виявилися об'єктом найбільшої критики фанатів, наробили купу помилок, напідписували футболістів явно не того рівня, ще й з тренерами не вгадали. Заміна Фішера Рафаель Вікі протримався в клубі лише сезон. Клуб зайняв друге, друге, третє, друге та друге місце, а зараз взагалі йде шостим.
Так, востаннє чемпіонство «Базелю» вигравав ще Урс Фішер.
Фото: Taeger, Frank Hoermann, Matthias Koch, Robert Michael/Global Look Press
