Двадцять найкращих футболістів у віці 34+
Мессі та Роналду в списку (але не перші), Суарес та Ді Марія – ні.
Легендам світового футболу, на яких зростало вже не те що покоління середнього віку, а й моє (мені 22) – вже далеко за тридцять.
Утім, багато хто досі залишається не просто на високому рівні, а й приносить там результат.
На основі виступів гравців у 2022-му (календарний рік, оскільки цей сезон лише стартував – занадто коротка дистанція) зібрали 20 найкращих гравців, кому вже перевалило за 34 роки.
Рейтинг трохи суб'єктивний, тож тримайте на озброєння вже традиційний шаблон коментаря «Костянтине, що я щойно прочитав? Насправді...». Обговорити точно буде що.
Тепер поїхали.
Капітан «Барси» відкриває чільну двадцятку рейтингу (так, був ще мінімум десяток футболістів, які не увійшли до фінальної версії, серед яких Ракитич, Суарес, Хоакін, Ді Марія та інші).
Присутність Бускетса в рейтингу абсолютно очевидна. Однак і з клубу він нібито піти вже хоче, і не можна сказати, що є абсолютно незамінним, та й за якістю гри він вже далеко не схожий ані на себе молодшого, ані на конкурентів по лізі.
У жодному разі не підважую його талант - але вище 20-го місця навряд чи бачу.
Так, Варді досі грає, так, досі за «Лестер», так, він досі основний центрфорвард команди. І хоч цей сезон команда розпочала відверто жахливо, Джеймі залишається лідером її атаки.
Минулого сезону він поступився за результативністю Джеймсу Меддісону, але 17 голів у 35 років в клубі найбільш конкурентного чемпіонату у світі - заслуговує на повагу.
Роль Педро в системі Саррі минулого сезону не передбачала регулярних результативних дій (звучить дико для гравця атаки, але нехай). Його задача - створювати простір для партнерів по команді, з чим він справляється добре.
Цього сезону його роль ще трохи зменшилася - тепер він фактично суперсаб. Не стартувавши жодного матчу в основі, він вже має 2+1 у Серії А - непогано, чи не так?
Лідер півфіналіста Ліги чемпіонів - треба ще пояснення, чому він в списку?
До якості гри Альбіоля у тій же ЛЧ, як і в Ла Лізі, щоправда, є питання. Тому вище рука ставити його не підіймається.
А от і лідер фіналіста ЛЧ. Мілнер досі важливий для роздягальні, досі виходить і показує за потреби достойний рівень (матч з «Наполі» опустимо), проте навряд є прям-таки ключовим гравцем команди.
Хоча його значимість для «Ліверпуля» заслуговує на повагу.
Людина, яка стала символом «Юве», цьогоріч закрила свою історію у «старій синьорі». При цьому Джорджо до останнього залишався гравцем основи й стовпом захисту туринського клубу.
Ба більше, після переїзду за океан він не збавив темпів - а іноді навіть видає шикарні гайлайти.
Не можна роз'єднувати пару К'єлліні-Бонуччі, от не можна. Однак якщо Джорджо вже «дограє» в МЛС, то Лео залишається грати на найвищому рівні.
Навіть цього сезону серед центрбеків клубу частіше за нього на поле виходив лише Бремер, а до якості гри Бонуччі питань не більше, аніж зазвичай.
Коли Тіагу Сілва грав у «ПСЖ», усі вважали, що він вже дограє. Коли бразилець перейшов у «Челсі», всі вирішили, що от тепер точно ще рік і кінець кар'єри.
Натомість він вже третій сезон грає у лондонському клубі попри усіх новачків. На його позицію нове керівництво придбало Каліду Кулібалі та Веслі Фофана - а він виходить у 100% матчів АПЛ в основі й відіграє їх повністю.
І, зрештою, до якості саме його гри у «Челсі» питань мінімум.
Форвард «Сельти» опинився саме в цьому переліку і саме на такому доволі високому місці невипадково. Аспас тягне на собі «небесних» от вже кілька років, зокрема, залишаючись із відривом найкращим нападником в клубі.
Минулого сезону - 18 голів (удвічі більше, ніж другий голеадор клубу Санті Міна), цього - вже 5 і третє місце у списку бомбардирів ліги прямо зараз. Це просто хороші показники для 35-річного нападника, а для гравця клубу штибу сучасної «Сельти» - надзвичайні. Що клуб робитиме, коли він все-таки піде?
Щодо старту цього сезону по Рамосу питань, здається, жодних. Іспанець одразу влився в гру, відвоював місце в основі й не збирається віддавати його.
Питання щодо того, чи варто його ставити так високо з огляду на попередній сезон? Нагадаю, що більшу його частину Рамос пропустив через травми. Однак коли йому усе ж вдалося повернутися у квітні, він теж відіграв майже бездоганно. Та й клуб із ним у складі досі жодного разу не програв.
А з огляду на те, що до того багацько пропустив, і залишився лише на межі топ-10.
Звісно, куди ж у рейтингу старших футболістів без голкіперів. Уго Льоріс залишається досі не лише найстаршим з основних воротарів АПЛ, а й надійним воротарем. Так, можливо, він не настільки стабільний, як того хотілося б, але повна довіра Конте (Форстера підписували чисто на підміну) та Дешама усе-таки про щось говорять.
Та й капітанська пов'язка у нього далеко не тільки за гучний голос у роздягальні та вік.
Ще один випадок, коли догравання перетворилося на другу молодість. Едін хоч і втратив з «Інтером» чемпіонство, і мав момент, де до його гри були обґрунтовані претензії, але минулого сезону він був другим найкращим бомбардиром клубу, цього сезону залишається ним (а за результативними діями узагалі перший).
Хтось міг передбачити, що він знову заграє?
Футболіст-легенда, футболіст-ікона, футболіст-мем. Можливо, він справді знаходиться дещо зависоко у цьому рейтингу за ігровими якостями (лише 1 гол у 2022 і 8 за весь попередній сезон, а зараз травма, і більше він не зіграє).
Але відкидати очевидне - те, що Златан був одним із тих чинників, які надихнули «Мілан» на повернення в категорію італійських грандів та скудетто, неможливо. Його енергетика зачаровує.
А от його колега по нападу, Олів'є Жиру, не лише зачаровує своєю наполегливістю у старшому віці (він це робив ще в «Челсі», де його списували, а він виходив і приносив перемоги), а й результативністю.
Найкращий бомбардир «Мілана» цього сезону і другий найкращий у чемпіонському сезоні після МВП ліги Рафаеля Леау (обоє забили по 14, у француза менше асистів), гравець ближньої ротації у збірній, який має всі шанси поїхати на ЧС. Не кожному вдається тримати таку планку в такому віці.
Кріш - головний біль для авторів будь-якого сучасного рейтингу. Як й Ібрагімович, він має ту енергетику і наполегливість, яка зачаровує. Та й, чого гріха таїти, він був однією з небагатьох світлих плям у минулому сезоні «МЮ» - якби не португалець, хтозна, чи вийшли б у ЛЄ взагалі.
З іншого боку, саме його прихід зруйнував систему, яка в «МЮ» працювала, а зміна Рангніка на тренера лише довела, що у нероналдуцентричний футбол той просто не вміє грати. Через це він і пролетів повз чільну п'ятірку - а це ще й свідомо не звертав увагу на його літню поведінку.
Мессі - протилежність Роналду. Якщо Кріш провів добре той сезон, але жахливо грає в цьому, то Лео навпаки. Вже навіть здавалося, що його епоха скінчилася, а він вже зробив більше результативних дій, ніж зіграв матчів (7+8 у 12).
Але чи справді той сезон був аж таким поганим? Тим паче, що у другу його половину віддав 10 асистів - теж важливий чинник у досягненні «ПСЖ» результату.
36 - не такий великий вік для воротаря, як для нападника, однак все одно вже доволі поважний. Ману Ноєр, своєю чергою, грає так, ніби це досі 2014-й, на якому він гучно засвітився зі своїм вмінням грати ногами.
Бути одним з найкращих воротарів світу в такому віці й не подавати узагалі жодного натяку про те, що кінець кар'єри десь близько - що може бути краще?
Тоні Кроосу лише 32, Каземіро - 30 (і він вже в «МЮ»), а король центра поля Лука Модрич залишається королем центра поля навіть у 37. Його вміння як відібрати м'яч, де треба, так і просунути вперед його чи навіть вдарити стали дуже важливим елементом у камбеках «Реала» у поході за крайньою ЛЧ.
Майстер рекордів продовжив їх ставити у «Баварії» навесні (й досі доводить, що мюнхенцям без нього важко), вже є третім бомбардиром в історії ЛЧ та продовжує ставити рекорди вже в «Барселоні».
Це той випадок, коли замість «догравати» Левандовський став тією деталлю, якої не вистачало Хаві минулого сезону, тим форвардом, присутність якого на полі майже завжди дорівнює голу.
У його головного суперника в Ла Лізі, героя минулої ЛЧ, гравця, що став зіркою вже під 30 років, є одна перевага над Левандовським - трофей Ліги чемпіонів.
Обоє однаково вражають, але голи Каріма зробили різницю у найбільш значимому турнірі світу та створили з нього головного претендента на «Золотий м'яч». Цей сезон поки не надто гольовий не з вини Бензема - травму ніхто, на жаль, не скасував, але до кінця року час надолужити втрачене ще є.
Фото: globallookpress.com/Ricardo Larreina/AFLO, IMAGO/Giuseppe Maffia, Alfredo Falcone/Keystone Press Agency, Mutsu Kawamori/AFLO, IMAGO/Jez Tighe, Maurizio Borsari/AFLO, Fabio Ferrari/Keystone Press Agency, Panoramic/Keystone Press Agency, Joaquin Corchero/Keystone Press Agency, Panoramic/Keystone Press Agency, Mark Cosgrove/News Images, IMAGO/www.imagephotoagency.it, IMAGO/www.imago-images.de, Fabrizio Bertani / Alto Press, IMAGO/John Bradley, Sven Hoppe/dpa, Zhang Tianlang/XinHua, Irina R.Hipolito/Keystone Press Agency, Sven Hoppe/dpa, Ricardo Larreina/AFLO
