10 гравців, заради яких варто увімкнути медальні матчі ЧС з хокею

Tribuna/Хокей/Блоги/Нефильтрованное. Не холодное/10 гравців, заради яких варто увімкнути медальні матчі ЧС з хокею

27 травня, 13:45

10 гравців, заради яких варто увімкнути медальні матчі ЧС з хокею

На чемпіонаті світу з хокею залишилось зіграти лише чотири поєдинки: субота у Тампере буде днем півфіналів, а неділя – битв за нагороди першості.

Інтрига – шалена, бо пул команд, що залишились, дуже цікавий та різнобарвний. З одного боку це збірні США та Канади – найкращі та наймайстерніші колективу чемпіонату, а з іншого дві Попелюшки – Німеччина (третій півфінал за 70 років) та Латвія (перший півфінал в історії).

Тож навіть якщо фаворити візьмуть своє у матчах 1/2, історичним може стати навіть поєдинок за третє місце – бо і для латвійців, і для німців медаль світової першості буде епохальним досягненням.

В Україні усі матчі хокейного ЧС транслюються наживо на ютуб-каналі телеканалу XSPORT. Напередодні медальних протистоянь ми зібрали пул з 10 гравців, заради яких їх варто увімкнути – лідерів своїх національних команд та молодих зірок.

Каттер Готьє (США)

Форвард, 7 шайб + 2 результативні передачі у 8 матчах, +11

Ті Джей Тайнен (США)

Форвард, 1 шайба + 10 результативних передач у 8 матчах, +10

Кейсі Десміт (США)

Голкіпер, 94,96% відбитих кидків у 5 матчах, 2 гри на нуль

Американці, що виграли усі сім поєдинків групового раунду (лише зі шведами знадобився овертайм – всіх інших здолали в основний час) та дуже впевнено розібрали Чехію у півфіналі – найбільш динамічна, швидка та загалом приємна для перегляду команда першості. Конструкція ростеру збірної США типова для неї для будь-якого ЧС: декілька зіркових ветеранів (найбільш гучне ім’я – 35-річний центр першої ланки Нік Боніно, дворазовий володар Кубка Стенлі із «Піттсбургом») цементують загалом молодий склад із проспектами та голодними для звершень гравцями з фармів команд НХЛ і коледжів.

Один з таких проспектів, п’ятий пік драфту-2022 Готьє, з сімома закинутими шайбами є другим взагалі (після чеха Домініка Кубаліка) та найкращим з тих, що залишились у сітці, скорером першості. 19-річний хлопець просто неймовірно заряджений на кидок – він буквально тероризує голкіперів суперника доти, доки вони не припустяться помилки. Менеджмент «Філадельфії» точно має бути задоволений тим, що бачить у виконанні Каттера на світовій першості, і якщо американці здобудуть золото, а форвард не пропаде у вирішальних матчах, у нього будуть чудові шанси поборотись за нагороду MVP.

Тайнан – класичний кейс майстерного гравця, який не вийшов для НХЛ габаритами (173 сантиметри зросту), однак безпосередньо із шайбою працює дуже сильно. Штаб збірної США вдруге поспіль взяв його на ЧС із АХЛ (він грає за «Онтаріо», фарм «Лос-Анджелеса», і у двох останніх сезонах вибив сумарні 179 очок лише у регулярках – шалений показник), і точно про це не пожалкував. Ті Джей – не настільки, як Боніно, але все одно надійний на вкиданнях, хороший плеймейкер і просто найкращий асистент чемпіонату. І один з найвпливовіших гравців в американців, коли мова заходить про напад.

У свою чергу, Десміт – це про якість та надійність. Збірна США грає в агресивний хокей із тиском на суперника на його ж синій лінії, вона молода, азартна та заряджена на пресинг. Але й простору для контратак вона залишає більш ніж достатньо – тому присутність досвідченого та перевіреного голкіпера стає вирішальною для досягнення результату. У попередньому сезоні НХЛ Кейсі не сказати, щоб феєрив, але піднявся у воротарській ієрархії «Піттсбурга» з ролі безумовного бекапа до людини, яка отримує половину ігрового часу. З ЧС він цілком може повернутися з нагородою найкращого голкіпера – у нього чудова статистика, підкріплена поки що єдиним шатаутом в плей-оф.

Маккензі Вігар (Канада)

Захисник, 3 шайби + 7 результативних передач у 8 матчах, +9

Лоусон Крауз (Канада)

Форвард, 5 шайб + 1 результативна передача у 8 матчах, +6

Адам Фантіллі (Канада)

Форвард, 0 шайб + 2 результативні передачі у 8 матчах, +2

Зібравши людей переважно з тих команд НХЛ, що не пробились до розіграшу Кубка Стенлі, Канада під керівництвом Андре Туріньї (це головний тренер «Аризони», яка стала четвертою з кінця на Заході) все одно виглядає цікавіше, гостріше та майстерніше, аніж на двох попередніх Олімпіадах без представників найсильнішої ліги світу взагалі. Кленові не грають у якийсь домінантний хокей і мають незвично поганеньку реалізацію більшості, але вони чудові у контргрі та грі на зустрічних курсах – саме так у матчі, що називали достроковим фіналом, вони вибили з домашньої першості фінів, взагалі не залишивши минулорічним чемпіонам жодних шансів на успіх.

Досвідчений захисник Вігар із «Калгарі» та Крауз, що грає під керівництвом Туріньї ще й у клубі – найкращі бомбардири та очевидні лідери цієї команди (як і 34-річний Мілан Лучич, володар Кубка Стенлі із «Бостоном», у якого до цього моменту не надто вже складалось з результативністю навіть із першої ланки, але є впевненість, що у медальних зустрічах він себе ще покаже). Але із великим запасом найцікавіший у канадців – і взагалі, напевно, на усьому чемпіонаті – кейс Адама Фантіллі.

Можливо, раніше ви взагалі ніколи не чули про цього 18-річного хлопця з університету Мічигана, але це один із головних проспектів драфту-2023 – майже усі експерти та скаутські ресурси пророкують габаритному центральному нападнику вибір під другим номером, одразу після головного таланта покоління Коннора Бедарда. Фантіллі – не ключовий для Канади виконавець (все ж важко будувати команду навколо центра-тинейджера, наскільки б перспективним він не був), але Адам має тренерську довіру, ігровий час і право на помилку – сенсаційна поразка від норвежців у групі склалась, зокрема, і з його великого штрафу за атаку суперника в голову.

Поки що нападник не виглядає настільки ж яскраво у турнірах національних збірних, як минулорічний перший пік Юрай Слафковський – словак значно покращив власний сток саме завдяки чарівному виступу на Олімпійських іграх. Але у Фантіллі є ще два матчі, щоб виправдати аванс. І встановити цікаве досягнення – хлопець має шанс виграти за один рік одразу два чемпіонати світу, серед молоді (це золото у нього вже є) та дорослих.

Джон Петерка (Німеччина)

Форвард, 5 шайб + 5 результативних передач у 8 матчах, +8

Ніко Штурм (Німеччина)

Форвард, 6 шайб + 1 результативна передача у 8 матчах, +5

Німецька сенсація була б неможливою лише завдяки самовідданості, організації та мотивації – як і у срібній команді з Олімпіади-2018, у нинішній збірній є декілька гравців, що відповідають за рівень, якість та топову майстерність. П’ять років тому це був захисник Крістіан Ерхофф, справжній диригент та майстер гри із шайбою на синій лінії, а тепер – двоє нападників з НХЛ, що власноруч закинули понад третину від усіх шайб Німеччини на ЧС.

Підопічні Гарольда Крійса – найкраща команда усієї першості з реалізації моментів (майже 14% кидків по воротах суперника стають гольовими), і це, напевно, ключовий фактор, що дозволяє їм боротись за нагороди. У німців є й інші цікаві виконавці – зокрема, Домінік Каюн зі швейцарського «Берна» та уродженець Польщі Войцех Стаховяк (головний скіл цього лівого нападника – давати енергію, створювати тиск та сіяти хаос, і це регулярно працює), але саме Петерка та Штурм роблять сенсаційний результат.

Форварди знаходяться на зовсім різних етапах кар’єри. 21-річний Джон лише в минулому сезоні став повноцінним гравцем основи «Баффало», пробившись у ростер завдяки потужному року в АХЛ із сімома шайбами та 12 очками у 10 поєдинках плей-оф. 28-річний Ніко відіграв непоганий рік за «Сан-Хосе» (з 26 набраними очками встановив особистий рекорд результативності в НХЛ, однак «Шаркс» в цілому були однією з найгірших команд своєї конференції), але у 2022-му він брав Кубок Стенлі з «Колорадо» – став одним із останніх шматочків чемпіонського пазлу і допомагав в плей-оф. Вони дають німцям дві креативні ланки нападу – і цього цілком може бути достатньо для ще однієї сенсації.

Артурс Шиловс (Латвія)

Голкіпер, 92,59% відбитих кидків у 8 матчах, 1 гра на нуль

Каспарс Даугавіньш (Латвія)

Форвард, 3 шайби + 3 результативні передачі у 8 матчах, 0

Грандіозний успіх латвійців – це, перш за все, фактор домашнього чемпіонату (якого у медальних поєдинках вже не буде, бо пройдуть вони виключно у Тампере, і це може стати проблемою для команди Харійса Вітоліньша). Тотальні солдаути, електрична атмосфера на трибунах «Арени Рига», неймовірна підтримка вболівальників та кураж гравців – без цього перший в історії країни півфінал був би абсолютно неможливим. Тому виділяти окремих гравців, на яких варто звернути увагу, найбільш проблематично саме у цій команді. Бо головної зірки покоління Теодорса Блюгерса у цій версії збірної немає (ніякого саботажу – форвард «Вегаса» продовжує боротьбу за Кубок Стенлі і дуже близький до виходу в фінал), Мікс Індрашис проводить свій десятий чемпіонат світу і навряд чи ще може чимось здивувати, та й з точки зору статистики у Латвії немає якихось аномальних цифр – жоден представник команди не входить у топ-10 бомбардирів першості.

Однак майже неможливо пройти повз неймовірний перформанс 22-річного Артурса Шиловса з системи «Ванкувера» (в НХЛ він провів всього лише п’ять матчів, але це точно не біда – у такому віці у найсильнішій лізі світу можуть довіряти важливу роль лише воротарям виняткового таланту). Річ не в тім, що він тягнув усе в епічному чвертьфіналі зі шведами. Хлопець має найбільше навантаження взагалі серед усіх голкіперів чемпіонату світу, відігравши 99% теоретично можливих хвилин – другий, до речі, німець Матіас Нідербергер з 87,7%, – і чудово із ним порається.

Ну а Даугавіньш – це взірець капітана національної команди, що заряджена на сенсації та історичні апсети. Каспарсу 35, він багато чого вже просто не може на льоду з того, що робив раніше, але так, як б’ється він у свої хвилини, не б’ється на цій першості взагалі ніхто. Коли черговий латвійський захисник лягає під шайбу, ризикуючи здоров’ям заради того, щоб врятувати свою команду від пропущеної шайби – це все тому, що він просто не може дозволити собі зіграти інакше з огляду на свого лідера та головного ветерана збірної.

Перед чемпіонатом світу латвійські медіа писали, що Даугавіньш взагалі роздумує над завершенням кар’єри у збірній, вважає, що вже не здатний їй допомагати і має звільнити шлях для молоді. Але в останній момент форвард передумав, вирішив все ж зіграти на домашній першості і став легендою – а сльози щастя матері Каспарса на трибунах «Арени Рига» після історичної перемоги над шведами залишаться у пам’яті як один з найбільш символічних моментів турніру.