Як українські тенісистки грають проти росіянок після початку повномасштабної війни

Цей текст написав користувач Tribuna.com на конкурс «Найкращий блогер України». Підтримайте автора коментарями та підписуйтесь на блог «Такі справи».

З 24 лютого 2022 року зустрічі українських і російських тенісисток перестали бути просто частиною календаря. Вони перетворилися на емоційно заряджені дуелі, де м’яч летить не тільки між гравчинями — він проходить крізь травму, пам’ять і невимовлені почуття.

Українки виходять на корт без права на помилку — іноді не за спортивною логікою, а за внутрішнім відчуттям обов’язку. І кожен такий матч перетворюється на маленький переказ великої війни. Сумарний баланс — 67 перемог українок проти 57 поразок після початку великої війни. Але цифри розповідають тільки половину історії.

Еліна Світоліна — 11:2

«Якщо не виграю, то майже помру на корті»

Світоліна — головний мотор українського тенісу, в моральному сенсі також. Вона першою відмовилася тиснути руки росіянкам, першою вибудувала комунікацію з WTA, першою сформулювала те, що інші відчували, але боялися озвучити.

Спортивно Еліна максимально раціональна. Її матчі проти росіянок — зразок гри «через оборону і ритм», де українка не дає суперниці вирішувати м’яч. З 2022 року у неї була серія з 9 перемог поспіль. У цьому році програла Блінковій і Андрєєвій, але була сильнішою у двох інших поєдинках.

Емоційно це, ймовірно, найважчі матчі її кар’єри — але саме в них вона максимально точна. Найкращий відсоток перемог і поразок серед українок — відмінний приклад для наслідування.

Марта Костюк — 8:8

«Я продовжую робити свою роботу і не концентруюся на тому, що вони роблять»

У Костюк — інша тональність. Вона виступає за систему, інституції, правила. Вона сперечалася з WTA, вручала відкриті листи, бойкотувала фотографування з росіянками — але при цьому говорила, що «на корті емоції треба відкласти».

Стиль Костюк проти росіянок — різкі переходи, агресія по діагоналі, ставка на темп і високий ризик. Тому баланс у неї більш рівний — 8:8.

Марта — гравчиня темпу і агресії. Вона виграє, коли потрапляє в ритм, і програє, коли емоції починають перегоряти всередині. Її потужна гра іноді перетворюється в турбулентність: ризиковані удари перестають триматися в корті, а тиск власної принциповості посилює напруження.

У переможних матчах вона ніби грає теніс майбутнього: швидкі удари по висхідному м’ячу, гострий прийом, тиск у кожному розіграші. Тоді як у поразках занадто багато обрізаних траєкторій, занадто мало терпіння.

Вона часто грає краще за якістю, ніж за результатом — емоційний фактор у Марти працює інакше: він не додає стабільності, а додає енергії. І іноді енергія перекриває точність.

Костюк — тенісистка-полум’я. А полум’я може дати світло, але й опік. Поки, як бачимо, паритет.

Даяна Ястремська — 9:12

«Зовсім інші відчуття, хочеться ще більше виграти… але іноді це сковує»

Ястремська — тенісистка настрою. Її стиль — надзвичайно агресивний, і він погано поєднується з перегрівом усередині. Тому навіть за великого бажання виграти баланс у неї негативний — 9:12.

Але треба розуміти контекст: вона не раз говорила про те, що кожен матч проти росіянок нагадує їй про початок війни.

Кілька разів Даяна плакала після перемог, пояснюючи: «Емоції занадто важкі». Психологічне навантаження тисне рівно на те, що є її головною слабкістю — контрольовану варіативність.

Звідси: багато віннерсів, але ще більше невимушених помилок. Простіше кажучи, Ястремська найчастіше свої ігри віддає сама. Так раніше програвав Долгополов, зараз — Даяна.

У поразках її власна енергія стає проти неї. Напруженість матчу посилює коливання форми: якщо не працює перший удар, руйнується вся конструкція.

Юлія Стародубцева — 8:7

«Ми не тиснемо руки — і люди розуміють, чому»

Стародубцева — менш медійна, але дуже послідовна. Вона максимально чітко формулює свою позицію і завжди тримає дистанцію.

Ігровий стиль — важка, в’язка боротьба, уміння руйнувати темп суперниць. Проти росіянок діє особливо строго. Її баланс майже рівний, але за ним — важливий малюнок: вона грає прагматично. У матчах проти росіянок не включає гіперемоцій і діє через терпіння, ритм, рух.

Її стиль — не агресія, а контроль. І в цьому контролі вона часто виявляється стійкішою за суперниць.

Баланс перемог і поразок — 8:7, і це відображає рівність її тенісу, особливо враховуючи, що вона не гравчиня сотні (115-та ракетка світу). Вона не виграє «на емоціях», але може втримати матч, коли він перетворюється на марафон.

Ангеліна Калініна — 8:9

«Це спорт, але ще це і питання політики»

Калініна — одна з найбільш принципових українських тенісисток у професійному сенсі. Вона відкрито говорила про бойкот рукостискань, відкрито конфліктувала з представницями РФ, відкрито критикувала WTA.

Її стиль гри: затяжні розіграші, в’язкість, контроль глибини м’яча. Але проти росіянок часто відбувався злам схеми: емоції впливають на вибір рішень, удари стають більш прямими і менш продуманими. Звідси й негативний баланс.

Вона виграє там, де встигає зберегти раціональність — і програє там, де емоції беруть верх.

Леся Цуренко — 4:7

«Я буду однозначно зніматися з матчів. Є деякі гравчині, проти яких я, чесно скажу, навіть морально не потягну грати, тому що знаю їхню позицію, вона для мене неприємна»

Цуренко — особлива історія, що виходить за рамки спорту. Леся призупинила спортивну кар’єру і не грає з листопада 2024 року. У соціальних мережах тенісистка вказала, що всьому причиною колишній голова WTA Стів Саймон. Спортсменка звинуватила його в психологічному насильстві. У 2023-му українка заявляла, що у неї був напад паніки через розмову з Саймоном. Тоді вона скаржилася на якість м’ячів на турнірі в Монтерреї, а також на рішення про участь росіян і білорусів у змаганнях WTA. За її словами, Саймон тиснув на неї психологічно.

Українка вважала WTA своїм домом, де її обов’язково повинні підтримувати і любити, але в результаті в цьому випадку їй ніхто публічно не допоміг. Вона вважає, що всі віддали перевагу захищати Саймона, а не її.

У результаті тенісистка зіткнулася з панічними атаками, страхом, приниженнями, затяжним моральним занепадом і навіть переслідуванням з боку чиновника з метою змусити її мовчати. Цуренко заявила, що буде добиватися справедливості в суді. Вона хоче запобігти подібним актам насильства. Саме тому тенісистка не грає з осені минулого року. Це випадок не фізичного аб’юзу, а емоційного, але це все одно важливо. Леся має намір запобігти подібним вчинкам у майбутньому.

Навіть до паузи її стиль гри проти росіянок був дуже емоційним — щільна оборона, атаки по лінії, але при цьому високий відсоток помилок через внутрішній затиск. Як результат — 4 перемоги при 7 поразках.

Дар’я Снігур — 16:7

«Краще було б, якби грати проти них не було потреби»

У Дар’ї найбільше ігор проти «нейтральних» і найвищий показник перемог — 16. Удвічі більше, ніж поразок. Хоч ці перемоги й були здобуті на не надто рейтингових турнірах, пройти повз такого досягнення неможливо. Браво!

У матчах проти росіянок Снігур діє, як гравчиня антихаосу: вона не втягнута в емоційну драму і відпрацьовує кожен розіграш методично. Її гра — як спокійний морський прибій проти непривітного шторму.

Катерина Байндль — 4:5

«Я намагаюся абстрагуватися від провокацій у матчах проти них»

У Катерини негативний баланс — 4 перемоги при 5 поразках, але одна перемога запам’яталася, оскільки сталася на Australian Open-2023 проти Камілли Рахімової. У тому матчі на трибунах вивісили російський прапор.

Байндль потім згадувала: «Я була дуже здивована. Дуже дивна історія. Я не знаю, були ці хлопці росіянами чи ні, тому що я не чула їхніх розмов. Мені вони не дуже були схожі візуально на росіян. Здавалося, що тільки один із них був у «російській» футболці, а інші були іноземці.

Взагалі я намагалася максимально абстрагуватися від них. Я бачила, що вони вивісили російський прапор. Я чула, що вони підтримували Рахімову. Якихось фраз про Росію я не чула. Але ж вони явно хотіли щось цим продемонструвати. Взагалі я намагалася не слухати їх, не дивитися навіть у той кут.

Я просто намагалася абстрагуватися від цієї провокації, не вступати в конфлікт, тому що для мене в пріоритеті була перемога над суперницею. Емоції, звичайно, виникають не тільки від матчу, але і від самої ситуації. Тому я робила все, щоб залишатися в «коконі», щоб не заводитися».

«Я просто пішла в кокон» — і це найкраща метафора її поведінки тоді.

Замість епілогу

Матчі проти росіянок стали для українок тестом на стійкість, емоційним випробуванням і, якщо хочете, частиною національного самоусвідомлення в спорті.

Підсумкові 67 перемог на цей момент — це не тільки про результат. Це про те, що кожна українська тенісистка виходить на корт не одна: з нею завжди — її місто, її дім, її родина, її війна, її пам’ять.

І в цьому контексті важливо не те, чи тривають суперечки про рукостискання. Важливо, що українські спортсменки навчилися виносити цей біль у професійну зону, не руйнуючи себе.

Перемоги важливі, але головне — що вони здобуваються там, де сама присутність уже вимагає мужності.