Інтервʼю з Богданом Левчуком. Український падел, темпи розвитку, перспективи та майбутнє

Богдан Левчук - професійний український гравець з паделу та пляжного тенісу. Гравець збірної України з паделу та гравець збірної України з пляжного тенісу. Засновник спільноти “Padel Ukrainian Community”.

В інтервʼю з Богданом ми обговорили темпи розвитку паделу в Україні та за кордоном. Чому падел так стрімко розвивається по всьому світу та чи зможе він витіснити теніс?

Поспілкувалися про шлях Богдана та його спортивні цілі та амбіції.

Богдане, розкажи про початок свого шляху в тенісі та свій спортивний бекграунд: у скільки років ти почав грати, це був твій вибір, чи батьків?

У шість років я почав займатися великим тенісом. Мій тато грав у теніс на аматорському рівні та протягом тривалого часу був найкращим українським тенісним аматором. Завдяки йому я закохався в цей вид спорту і почав активно ним займатися.

Батьки ніколи не змушували мене йти на тренування, бо це завжди було моїм власним бажанням та мотивацією. Я активно випробовував себе й в інших видах спорту — плаванні, футболі, тхеквондо та інших. Але, звісно, мій вибір зупинився на великому тенісі, і я дуже щасливий, що все сталося саме так.

У якому місті ти розпочав грати в теніс, і хто був твоїм першим тренером? Розкажи про свої результати та успіхи протягом юніорської кар’єри.

Я розпочав свій юніорський шлях у своєму рідному місті — Дніпро. Я займався з багатьма чудовими фахівцями, такими як: Чорний Юрій Юрійович, Заворотній Олександр Васильович, Радченко Олександр Володимирович, Поспєлов Сергій Олексійович. Але, як мені здається, найбільший внесок у мій розвиток зробив тренер, який надихав мене і був наставником не лише на корті, але й у житті, — це Бакунін Максим Андрійович із міста Чорноморськ та його батько.

Я працював із ними в Чорноморську, і саме там досяг найбільш вагомих результатів, бо підготовка була більш професійною, ніж раніше. Хоча я й не присвячував себе тенісу повністю, адже продовжував навчатися в школі й не ставив усе лише на спорт, я дуже любив грати, мав велике бажання тренуватися і досягати висот у цьому виді спорту.

На юніорському рівні я добре виступав в Україні, особливо в парному розряді, а також мав досвід участі на міжнародних змаганнях.

Ти також є гравцем збірної України з пляжного тенісу , розкажи коли та як ти почав захоплюватися цим видом спорту та який шлях ти пройшов до потрапляння у збірну?

Моя історія з пляжним тенісом розпочалася доволі цікаво. Коли я тренувався в Чорноморську, ми з тренером часто використовували пляжний теніс як частину програми фізичної підготовки. Грати та рухатися на піску дуже складно, і це чудово покращує фізичну форму, координацію та витривалість. Ми поєднували тренування з фізпідготовки з ігровими вправами, і так я познайомився з пляжним тенісом. Мені було 13-14 років, і навіть тоді я вже вигравав турніри на піску, хоча й не до кінця усвідомлював, що цей вид спорту має популярність у світі.

Коли мені було 17 років і я вже не тренувався професійно у великий теніс, я вирішив організувати турнір із пляжного тенісу в своєму рідному місті - Дніпро. Разом із товаришем ми захотіли організувати крутий турнір. Ми провели змагання на турбазі, запросили 10 пар, і це стало чудовою подією. Усі отримали задоволення, хоч ми й грали через волейбольну сітку. В підсумку, я сам і переміг на цьому турнірі.

Наступного дня, я побачив в Instagram рекламу про чемпіонат України з пляжного тенісу, який мав відбутися в Києві. Я відразу зареєструвався. На турнір вже було зареєстровано 32 пари. Я був упевнений, що легко виграю, але в підсумку програв у чвертьфіналі. Ця поразка мене дуже засмутила, я навіть плакав, але вона й стала для мене поштовхом. Я сказав собі, що буду грати в пляжний теніс і виграватиму всі турніри в цьому виді спорту. Після цього я переїхав до Києва і почав серйозно тренуватися. Мене зачарувала атмосфера в пляжному тенісі: спілкування, ком’юніті, підтримка однодумців.

Незабаром я почав здобувати успіхи: вигравати чемпіонати України в міксті, парі та командних змаганнях. Так я потрапив до збірної України з пляжного тенісу. Після початку війни я продовжив грати на міжнародному рівні, представляючи Україну. Я виграв командний чемпіонат світу IFBT, був у фіналі одиночки та пари, а також став чемпіоном світу в міксті. Я перемагав на турнірах ITF, досягав фіналів чемпіонатів Європи та виступав за збірну України. Так і склалася моя кар’єра в пляжному тенісі, яка залишається важливою частиною мого спортивного життя.

Твоїм найбільшим захопленням наразі став падел, розкажи коли так як ти вперше почув про нього?

Вперше я побачив падел у 12 років, коли був у Рівному. Я приїхав на юніорський турнір з тенісу, а мій тато брав участь в аматорському тенісному турнірі. Тоді в загородному комплексі «Софія», який є досить відомим в Україні, встановили перші корти для паделу. Я пам’ятаю, як зовсім не міг зрозуміти, що це за вид спорту. У мене одразу виникли асоціації з грою на «half-court». Ми з друзями пішли подивитися на ці нові корти, але не мали падел-ракеток, тож взяли тенісні. І весь вечір та навіть ніч грали там із тенісними ракетками, дивуючись, що це за новинка. Тоді я й подумати не міг, що через кілька років гратиму в падел та навряд чи би повірив, що цей спорт стане моїм життям.

Як і коли ти вперше свідомо зіграв у падел, і які емоції та враження ти отримав від гри?

Якщо не брати до уваги гру в Рівному, то вперше свідомо я зіграв у падел у 2021 році. Пограти в падел мене запросили мої друзі з пляжного тенісу. Я пам’ятаю, як приїхав, адже вже тоді бачив багато відео, пов’язаних із паделом, і дуже хотів спробувати. Ця гра мене одразу зачепила. Це теж парний спорт, а я завжди більше любив грати в парі, тому що грав гарно біля сітки. Вже тоді, після першого разу на корті, я відчув, як падел мене буквально закохав у себе. Ми одразу почали грати комерційні матчі, боролися за гроші, змагалися з хлопцями, і це було дуже емоційно. Ця гра просто захопила мене з першої хвилини.

Якому виду спорту наразі надаєш перевагу , більше свого часу та тренувань вкладаєш у падел чи пляжний теніс?

Починаючи з середини 2023 року, я повністю переключився на падел. Я граю, тренуюся і розвиваюся саме в цьому виді спорту. Проте пляжний теніс залишається в моєму серці. Мене часто запрошують на турніри та завждивикликають до збірної України, і для мене це дійсно гордість честь. У таких випадках я тренуюся перед чемпіонатами, щоб підготуватися на високому рівні. Наразі мій пріоритет — це падел, але я неймовірно люблю пляжний теніс і хочу продовжувати грати, поки мій рівень дозволяє бути частиною збірної України.

Для мене дуже важливо, що обидва ці види спорту офіційно визнані в нашій країні, і я можу представляти збірну в обох напрямках. Це надихає мене, і я хочу продовжувати цю місію, адже бути частиною національної команди — це завжди велика честь і мотивація. Окремо хочу додати, що дуже важливо завжди підтримувати себе у гарній фізичній формі: постійно тренуватися в залі, працювати з ракеткою та м’ячем, бути “нагрaним”. Саме це дозволяє мені навіть після тривалої паузи в пляжному тенісі за лічені дні чи тижні повернутися у свою пікову форму.

Найголовніше — добре почуватися фізично й бути готовим до будь-яких викликів.

Чому ти вирішив обрати та сфокуватися саме на цьому виді спорту?

Я вирішив зосередитися на паделі, тому що побачив у ньому величезний потенціал. Я повірив, що падел стане грою для всього світу. На той момент, коли я вирішив сфокусуватися, падел уже набирав популярність, але ще не був навіть близько на тому рівні, який ми бачимо зараз.

Проаналізувавши цей вид спорту, я зрозумів, що, по-перше, він мені дуже подобається. Для мене падел — це як шахи, навіть більше, ніж теніс. Хоча теніс — стратегічна й унікальна гра, але падел поєднує в собі ще більше різних тактичних аспектів. Це гра, яка на професійному рівні дуже складна, але водночас має легкий вхід для новачків.

Наприклад, на аматорському рівні ти можеш уже через кілька годин гри почати змагатися на рахунок. Ця доступність сильно приваблює людей. Окрім цього, падел — надзвичайно видовищний вид спорту. Уже тоді я бачив, як він збирає стадіони в Іспанії, і розумів, що це легко може статися й в інших країнах світу. Я обрав падел для себе також тому, що хотів досягати професійних результатів , та хотів продовжувати професійну кар’єру. Мені важливо представляти свою країну, грати за неї , обʼєднувати та мотивувати людей

В якому віці та як ти відібрався до збірної України з паделу?

У 20 років я став членом першої в історії збірної України з паделу. Як це сталося? На той момент я вже представляв Україну на різних змаганнях та виставкових заходах. Я уважно стежив за національними турнірами в інших країнах і бачив, що багато європейських держав уже мали свої збірні, тоді як в Україні такого ще не було. Я був упевнений, що створити збірну України можливо, тому почав обговорювати це питання з нашою федерацією. Спершу було незрозуміло, чи зможемо ми зібрати повноцінну команду, але я наполягав, що це реалістично. У результаті нам вдалося домовитися з Міжнародною федерацією паделу про формування нашої збірної.

Я запропонував кандидатів — українців, які на той час грали в Європі й демонстрували хороший рівень. Федерація України, зі свого боку, запросила найкращих гравців із Києва. Усе це об’єдналося в перший тренувальний збір нашої команди, який відбувся у Марбельї. Там зібралося 10 чи 11 гравців, і вже під час цих зборів я потрапив до основного складу збірної України. Для мене це було величезною честю — стати частиною першої в історії України збірної з паделу.

Розкажи про свої враження від поїздки на Чемпіонат Європи з паделу у складі збірної України.

Для мене це був один із найкращих досвідів у житті — я отримав неймовірні емоції. Найбільше я люблю турніри, де потрібно грати за збірну своєї країни. Коли ти граєш за збірну, відчуваєш значно більшу відповідальність, адже представляєш усіх людей, які займаються цим спортом у твоїй країні, і свою країну загалом. Це дає колосальну мотивацію, бажання та віру в те, що ти здатен на все. Ти розумієш, що не маєш права здаватися, адже стоїш за своїх людей і свою батьківщину.

Саме тому я так сильно люблю грати за збірну України — як у пляжному тенісі, так і в паделі. Бути частиною команди — це особливий досвід. Ти щиро й відкрито вболіваєш за своїх, хвилюєшся за кожного гравця, а команда, у свою чергу, підтримує тебе. Ці емоції неможливо порівняти ні з чим.

Я особливо пишаюся тим, що ми здобули нашу першу перемогу вже під час першої поїздки на чемпіонат, обігравши збірну Болгарії. Для мене це був незабутній момент, адже я грав вирішальний матч, який тривав три години. Разом із моїм напарником Даньою ми перемогли та принесли нашій збірній першу історичну перемогу.

Ці емоції зарядили мене величезною мотивацією ставати кращим і гідно представляти Україну на ще вищому рівні. Закінчивши той турнір, я одразу почав думати про наступний: що потрібно покращити та як підготуватися, щоб наступного разу кваліфікуватися й пройти якомога далі. Цей досвід став для мене справжнім поштовхом для подальшого розвитку.

Чому на твою думку падел так швидко розвивається і чим він краще та цікавіший за теніс?

Як я вже казав раніше, почати грати в падел набагато легше. За короткий час можна навчитися основам і вже грати на аматорському рівні. Але на професійному рівні падел — це зовсім інша історія. Тут надзвичайно складно досягти високих результатів, і, спостерігаючи за грою найкращих у світі, іноді здається, що їхній рівень просто недосяжний. Я не можу порівнювати, який вид спорту кращий. Теніс — це король ракеткових видів спорту, але падел — це щось унікальне й особливе. Він має неймовірну здатність об’єднувати людей. Зараз у падел грає весь світ, і на клубному рівні цей спорт уже перевершує теніс у багатьох країнах.

На жаль, у тенісі більш токсична спільнота. У паделі все інакше: люди, навіть якщо не знайомі, готові стати в пару чи зіграти один проти одного. Падел — це, перш за все, парний вид спорту, і саме це є його великою перевагою. У тенісі, який здебільшого є одиночним видом спорту, такого соціального елементу бракує. Падел створює великі спільноти, з’являються чати, додатки, де ти можеш знайти нових друзів, однодумців, а інколи навіть свою другу половинку. Падел можна назвати своєрідним майданчиком для спілкування. Він допомагає завести корисні знайомства, знайти зв’язки й нових друзів. Також величезна перевага паделу полягає в тому, що він доступніший за теніс. Почати грати в падел набагато легше, і саме це приваблює величезну кількість людей.

Чи бачиш ти себе у паделі через 5 чи 10 років? Які твої плани та амбіції у цьому виді спорту?

Так, звичайно, я бачу себе в паделі навіть через десятки років. Не всі плани я зараз можу розкрити, але багатьма з них поділюся. Я хочу розвиватися далі як професійний гравець, продовжувати виступати на міжнародному рівні та представляти Україну. Найбільша моя мрія і мета — це зіграти й представити Україну на Олімпійських іграх із паделу та виграти багато матчів там. Це моя найважливіша ціль та мрія. Мені дуже важливо не лише розвиватися як спортсмен, але й допомагати іншим.

Я маю на меті популяризувати падел серед українців, зробити його доступним, створювати умови для розвитку юніорів у цьому спорті, а також розбудовувати інфраструктуру паделу в Україні. Я хочу, щоб цей спорт об’єднував людей, і планую організовувати ще більше заходів, турнірів та івентів, які залучатимуть і надихатимуть людей. Для мене падел — це не просто спорт, це можливість насолоджуватися процесом, створювати спільноту й ділитися любов’ю до цього неймовірного виду спорту.

Розкажи про темпи розвитку паделу в Європі. В яких країнах серед тих в яких ти вже був, падел розвивається найстрімкіше?

Так, звичайно, я був у багатьох країнах і містах Європи, і майже завжди намагався пов’язувати свої подорожі з паделом. Я вражений тим, наскільки швидко цей вид спорту розвивається. Можна сказати, що практично щодня відкриваються нові падел-майданчики та клуби, і цей ріст просто неймовірний. Особливо швидке зростання спостерігається в скандинавських країнах. Наприклад, у Швеції попит на падел уже перевищує пропозицію.

Також вражає велика кількість юніорів у таких країнах, як Нідерланди та Норвегія. Якщо говорити про Іспанію, Італію чи Португалію — тут розвиток паделу вже досягнув дуже високого рівня, і ці країни є справжніми лідерами. Центральна Європа також демонструє швидкі темпи зростання, тоді як на Балканах цей процес дещо повільніший, але падел і там поступово набирає обертів. Загалом, ринок паделу розвивається в геометричній прогресії, і це дуже надихає. Я вірю, що в нашій країні ми зможемо зробити ще більше, ніж вже є в європейських країнах. Головне - це наполегливо працювати над розвитком цього чудового спорту.

Ти є засновником Padel Ukrainian Community, розкажи чим саме займається твоя спільнота та яка її основна ідея?

Так, звичайно, я розповім про Padel Ukrainian Community. Це мій проєкт, який я розвиваю, вкладаючи в нього всю свою душу та багато часу. Я створив його, щоб об’єднувати людей через спорт, знайомитися з чудовими й неймовірними людьми, залучати більше людей до спорту. Навіть у цей непростий час для нашої країни ми хочемо дарувати людям радість, щастя та позитивні емоції. Наразі Padel Ukrainian Community вже об’єднує велику кількість людей — однодумців, які разом розвиваються як у спорті, так і в житті.

Наші плани та цілі спрямовані на популяризацію спорту незалежно від обставин, допомогу людям у здобутті знань про падел, навчання гри, тренування. У нашоїспільноти є різні напрямки: академія, кемпи, івенти, тренування з професійними гравцями. Ми прагнемо розвивати спільноту ще більше, щоб Padel Ukrainian Community став не лише українським, а й світовим брендом, який об’єднує людей по всьому світу.

Нещодавно, ти був організатором міжнародного благодійного матчу з паделу між збірною України та збірною Австрії? Як в тебе виникла ідея організувати цей матч та хто ж все ж таки переміг?

Так, майже два місяці тому, ми провели благодійний матч між збірною України та збірною Австрії у Відні. Основною метою цього заходу була популяризація паделу серед українців у Відні та Австрії, а також допомога дітям із дитячого будинку, зокрема дітям із ДЦП, у здійсненні їхньої мрії. Нам вдалося організувати захід на дуже високому рівні. Перед початком благодійного матчу пройшов аматорський турнір, і загалом зібралося близько 150 глядачів, які прийшли підтримати нашу команду. Нам вдалося зібрати значну суму, щоб допомогти дітям із дитячого будинку в Дніпрі. Ці діти, попри свої складні обставини, продовжують розвиватися та творити своє майбутнє.

Ми допомогли їм придбати необхідне обладнання для їхнього саморозвитку. Зокрема, ми купили колонки та мікрофони, щоб вони могли продовжувати займатися вокалом і розвивати свої таланти. Цей захід також мав великий вплив на популяризацію паделу. Багато людей, які раніше ніколи не грали в падел, прийшли на матч і отримали велике задоволення від перегляду. Вже наступного дня деякі з цих людей прийшли на тренування з паделу та почали активно займатися ним і захоплюватися. Для нас дуже важливо в ці непрості часи не забувати про тих, хто потребує допомоги. Якщо є можливість поєднати допомогу зі спортом, залучити нових людей і виконати важливу соціальну місію — це взагалі ідеально. Ми дуже раді, що цей івент був таким успішним і приніс радість як дітям у Дніпрі, так і всім, хто долучився до події. Наша мета — проводити ще більше таких заходів, щоб спорт і благодійність могли приносити користь та по-справжньому об’єднувати людей.

БЛІЦ

• Падел чи теніс ? - Падел
• Падел чи пляжний теніс? - Падел
• Тапія чи Галан? - Тапія, але я більше вболіваю за Галана. Я особисто знайом з ним та знаю, що він допомагає та чудово відноситься до України
• Перемога чи участь?- Перемога
• Шлях чи результат?- Для мене це взаємопов’язані поняття, адже шлях без результату не має сенсу, а результат без шляху — це просто випадковість. Тому і шлях і результат.