Діаграма Вороного у футзалі: новий погляд на контроль простору. Частина перша.

Хочу показати, як я почав застосовувати діаграму Вороного у футзалі. Це не просто красива візуалізація, а спосіб вимірювати контроль простору. Модель ще навчається, але вже видно перші результати. І, звісно, не лише я намагаюся застосувати цей підхід у футзалі. Наприклад, у роботі Fonseca, Milho, Travassos та Araújo “Spatial Dynamics of Team Sports Exposed by Voronoi Diagrams” аналізували саме футзал: 19 ігрових епізодів на ділянці 20 м², витягуючи траєкторії гравців та їхні домінантні зони.

Ідея проста: кожна точка майданчика належить тому гравцеві, який розташований до неї найближче. Тому ми можемо бачити, хто реально контролює простір. Для футзалу це особливо важливо: майданчик менший, рішення приймаються швидше, і зона гравця може стискатися до 3–8 м² буквально за секунду під пресингом. Через Вороного можна дивитися, де команда відкриває вільного гравця, як працює пресинг, хто закриває центр і де з’являється зона для передачі. Наприклад, команда може контролювати лише 48% усього майданчика, але мати 65% контролю в зоні удару — і це вже говорить про більш небезпечну атаку.

В огляді Rico-González і співавторів про колективну тактичну поведінку у футзалі також зазначається, що діаграми Вороного використовують для оцінки просторової взаємодії гравців. Тому для футзалу Вороной — це хороший міст між відеоаналітикою і цифрами: він показує не лише, хто володіє м’ячем, а хто керує простором.