Золота бронза Харлан, повні зали і підтримка України: як пройшли перші дні Олімпіади
Ірина Козюпа з Парижу.
Олімпіада прекрасна тим, що в одному місці зібрано практично все найкраще, що є у світовому спорті - різні дисципліни, команди, атлети. На Іграх можна побачити Еліну Світоліну і Ярославу Магучіх, Леона Маршана і Сімону Байлз, Рафаеля Надаля і Тома Дейлі.
Але є одне але. Ти не можеш себе розірвати на частини, щоб охопити неохопне. І в тебе немає часовороту, як в Герміони з «Гаррі Поттера», яка встигала всюди. Треба обирати – і не бути в одній локації, коли хтось з наших атлетів в цей час візьме медаль на іншому кінці Парижу.
Вчора був особливо завантажений день олімпійськими медальними надіями України. Але один за одним наші шанси на нагороду танули. Дует стрибунів у воду Олексій Середа і Кірілл Болюх стали п’ятими. Олексію не вдався п’ятий стрибок і спортсмен не став шукати виправдань: «Лоханувся».
Даша Білодід припинила свої виступи в 1/8 фіналу. Збірна зі спортивної гімнастики теж фінішувала з п'ятим результатом. Михайло Романчук не пройшов у фінал на своїй дистанції на 800 метрів.
Надія залишалася на Ольгу Харлан.
Змагання з фехтування проходять біля Київського саду
Перші її зустрічі довелося пропустити якраз через стрибки у воду. Приїхати в Гран Пале, де проходить змагання з фехтування, вдалося на її чвертьфінал з угоркою Анною Мартон. Оля впевнено пройшла суперницю і вийшла у півфінал, де її чекала зустріч з француженкою Сарою Бальцер.
У очікуванні півфіналу вдалося оглянути локацію Великого палацу. Цей неймовірно красивий культурний і виставковий центр знаходиться біля Єлисейських полів. А трибуни, поміст, всі необхідні приміщення для проведення змагання з фехтування облаштували просто в палаці. Поруч знаходиться Київський сад, який відкрили минулого року до Дня Незалежності України мери Києва Віталій Кличко і Парижу Анн Ідальго.
Якщо вчора на вулиці було палюче сонце і спекотна спека, то в приміщенні Гран Пале холодно і протяг - майже як з полум’я у кригу. Нормальна людська температура на вулиці з’явилася, коли вже йшли з палацу спорту десь о 12 годині ночі.
***
У півфіналі Харлан боролася проти потужної суперниці, яка виступала вдома. Зал неймовірно підтримував Сару.
Тут хочеться відзначити кілька спостережень про Олімпіаду за перші три дні. Куди б не поїхала, які б це не були змагання – всюди повні зали. І це не випадкові люди, а помітно, що глядачі реально в темі, куди вони прийшли, розбираються в нюансах виду спорту, знають спортсменів.
Тому атмосфера на змаганнях дуже тепла, яскрава, всі аплодують і підтримують атлетів. Особливо багато вболівальників з Китаю, США, Канади, Австралії. Французи взагалі дуже потужно вболівають за своїх.
Запам'яталося, як у стрибках у воду з 10-метрової вишки, де якраз виступав наш дует Середа/Болюх, французи йшли на останньому місці з першого стрибка. Але французькі глядачі розривали зал кожного разу, як вони стрибали. Група фанатів з прапорами і великими табличками з цифрою 10 виглядали особливо атмосферно.
Так було і на фехтуванні, де весь зал вболівав за Бальцер. Оля не змогла побороти суперницю і вийти в такий омріяний фінал. Але на українку чекала боротьба за бронзу.
Зал аплодував Харлан стоячи у бронзовому фіналі
Коли у матчі за бронзу рахунок став 5:11, то на трибуні почала накривати якась апатія. Але потім щось змінилося – відкрилося нове дихання, з’явилася надія і впевненість.
Оля зробила неймовірний камбек і перемогла з рахунком 15:14. А після переможного уколу ми ледве стіл не зламали на медіа-трибуні з колегами. Чи свої руки об стіл. Побачити таке на власні очі – це велике щастя. От зараз це пишу і знову клубок в горлі.
А найбільш щемливий момент – весь зал, французькі вболівальники, аплодували Олі стоячи. Навіть корейські журналісти вітали нас з медаллю Харлан, хоча Оля перемогла їхню спортсменку Чой Себін.
Після поєдинку в Олі ще було багато роботи – в мікс-зоні її чекали журналісти з усього світу, потім нагородження і пресконфренція зі срібною призеркою та олімпійською чемпіонкою. І, здається, ще потрібно було проходити допінг-контоль.
Втомлену, але щасливу та усміхнену Оля в мікс-зоні всі зустріли аплодисментами. Харлан радісно помахала всім рукою: «Всім привіт». Українка послала світу месидж, який сьогодні буде у всіх світових ЗМІ:
«Це для людей в Україні, це для військових, для спортсменів, які не приїхали сюди, бо їх вбила Росія».
Питання про війну від The New York Times
Окремо ще хочеться написати про зацікавлення в Україні іноземними журналістами. Багато з колег дуже хотіли написати про першу українську медаль на Олімпіаді. Тому вчора в Гран Пале зібралися репортери The Guardian, The New York Times, італійські, іспанські, японські видання, багато корейських журналістів.
Познайомилися з колегою з The New York Times. Юнак 70 років делікатно запитав чи можна йому задати одне питання англійською мовою, бо у нього горить дедлайн тексту. Розповів, що хоче на цій Олімпіаді написати 10 історій про українських атлетів. Тепер залишилося ще 9. Кілька разів був в Україні - на Євро-2012 в Донецьку, після 2014 року у прифронтовій зоні і після 2022 року в різних містах України.
Медіа було так багато, що організатори зібрали журналістів у групки: коментарі українською та англійською мовою. А телефони і диктофони ставили на піднос перед спортсменкою.
Іноземці хотіли задати одне питання - що ця медаль означає для України в час війни. «Моя бронзова медаль – це послання всім українцям, всьому світу, що Україна ніколи не здається. Я українка, і в мені тече українська кров».
На пресконференцію Оля прийшла з медаллю на шиї. Просто хотілося подякувати їй за цю нагороду, за емоції і характер. Навіть іноземці говорили: ця бронза на вагу золота. Тільки почала говорити, як знову заплакала, в Олі теж були сльози.
«Дякую за підтримку. Ми знаходимося разом. Я бачила багато українських прапорів. Зрештою, французи підтримували мене, і це дало мені багато надії та радості».
Україну підтримують від Косова і до Аргентини
На Олімпіаді дуже позитивний вайб. Багато людей, як тільки бачать напис «Ukraine», то вітаються, висловлюють свою підтримку і просто хочуть якось допомогти. У мене вже назбирується колекція сувенірів від колег, фотографів і представників делегацій.
Фотограф Серджіо з Аргентини. Вперше на Олімпіаду потрапив у свої 20 років у Москву-1980. В Сеулі-1988 бачив золото Сергія Бубки. Іноземці не завжди в курсі про його зашквари і позицію по війні, а пам'ятають його, як великого спортсмена. Зараз у Серджіо вже 17 Олімпіад.
Каже, що шукав когось з України. Хоче допомогти - попросив написати йому свій email і він скидатиме фото, якщо зробить світлини з українськими атлетами. Подарував сувенір – брелок з Буенос-Айресом. Дуже душевний дядько.
Питав, кого знаю з аргентинців. Ліонеля Мессі називає найкращим Аргентинцем в історії - в Лео немає скандалів, хороша родина, він рольова модель. У Катарі на ЧС бачив, що всі діти до 12 років носять футболку з Мессі.
Звісно, питав, де я живу в Україні чи там безпечно. Питав чи втратила моя сім'я когось на війні. Згадав Фолклендську війну проти Англії і як вона досі болить аргентинцям. Насамкінець порадив: «Enjoy the Olympic games».
***
Президент федерації велоспорту Косово подарував значок. Сім'я цього чоловіка також постраждала на війні з Сербією. Говорить, що знає президента федерації велоспорту України і допомагає їм. Дав свою візитку. А коли мене тільки побачив, то сказав «Слава Україні».
***
Ще одна вболівальниця просто підійшла на вулиці біля Гран Пале і подарувала браслет. А в метро жінка жестами показувала, як вона підтримує Україну та який Київ маніфік.
Ось такими вийшли перші три дні Олімпіади. Хотілося більше медалей, але початок покладено. Вболіваємо за наших спортсменів і віримо в нагороди.
У Харлан – вже п’ять олімпійських нагород. Це повторення українського рекорду
Телеграм-канал автора «Апельсинова кава»
Фото: НОК України, FIE
Інші пости користувача
