«Ми надихалися «Формулою-1»: що варто знати про новий сезон гонки «Дикі дрони»

Продовжуємо розповідати про «Дикі дрони» – мілітарні змагання дронарів, які проводять в Україні з 2024 року. Наш наступний спікер Дмитро «Татамі» – керівник і співзасновник навчального центру безпілотних систем «ДОВЖИК».

«Ми – цивільний навчальний центр і некомерційна організація, яка почала свій шлях у квітні 2022 року. На сьогоднішні ми є одним з найбільших навчальних центрів серед цивільних організацій. Займаємося безпілотними системами вже четвертий рік.

Маємо майже всі напрями підготовки Сил оборони України, починаючи від базових «Мавіків», закінчуючи системами перехоплення «Шахедів». В нашій команді майже 80 сертифікованих професійних інструкторів. Ми вже підготували 25 тисяч курсантів за весь цей час.

Також ми одні з організаторів «Диких дронів», адже маємо професійну експертизу в безпілотних системах. Ми стали частиною команди, яка зробила першу гонку, і зараз вже готуємо четверті змагання».

А Tribuna.com – інформаційний партнер «Диких дронів». Тому ми будемо інформувати вас про гонки та розповідати історії її учасників.

«Дикі дрони»: як в Україні проводять мілітарні змагання дронарів

«Дикі дрони» – змагання для бойових підрозділів

Дмитро з «Дикими дронами» з самого початку проведення гонок. Він згадує, як все починалося і як пройшли перші змагання.

«Завдання стояло досить таке цікаве – треба зробити перегони для військових із застосуванням дронів. Запитали, що ми можемо зробити. Можемо створити трасу, правила її проходження і систему нарахування балів. А також бути суддями на цих змаганнях. Першу гонку провели у Києві у 2024 році. Все пройшло досить непогано з точки зору емоційної складової.

Спортивна складова на перший раз була досить важкою. Ми до кінця не розуміли, як правильно прорахувати таймінги, скільки часу треба закладати на кожну дисципліну або на кожну групу команд. Які перешкоди треба робити? На яких дронах ми будемо літати? Які технічні вимоги до цих дронів?

В учасників були різні дрони. Втрачалася складова, що всі мають бути плюс-мінус в однакових умовах. Тому у перший день змагань ми зайшли у глибокий вечір, коли вже стемніло на дворі. Почали шукати додаткові ліхтарі, щоб підсвітити трасу і дрони могли бачити в темряві, куди їм рухатися.

Ми отримали зворотний зв’язок від команд та пропозицію від організаторів, що давайте робити далі, адже змагання класно заходить. По-перше, це просування технологічної складової нашої сучасності. Також хлопці можуть виїжджати та хоча б два-три дні відпочивати.

Ці змагання проходять для бойових підрозділів. Тобто в них беруть участь не спортсмени, які займаються цим професійно, а реальні бойові пілоти, які сьогодні ще на бойових позиціях, а завтра вони приїздять до нас на змагання і показують свої навички. Також формується спільне ком’юніті та спілкування.

У 2025 році ми вже провели одразу дві події на рік в різних локаціях. Додали нові вправи та засоби. Тобто перші перегони пройшли суто на FPV. А на другі ми вже додали «Мавіки» та важкі дрони-бомбери. Таким чином у нас сформувалися два окремих заліки – індивідуальний залік FPV-пілотів і командний залік, коли вже були залучені всі три типи дронів.

«Мавіки» працювали зі своїми завданнями – вони робили попередню дорозвідку. Бомбери виконували скиди по мішенях. І працювали FPV – робили швидкісні прольоти на дальні дистанції з поверненням. Це все рахувалось як естафета. Ми враховували загальний час – хто краще відпрацював і зробив це все за найменший час.

На весняний етап у 2025 році приїхало 20 команд – були Сухопутні війська, Морська піхота, Сили безпілотних систем і декілька навчальних центрів. Навіть центр підготовки снайперів має пілотів всіх цих безпілотних засобів, і вони так само гідно змагалися.

Трохи підвела нас погода. Коли ми готували трасу, то три дні була ідеальна погода. А в день змагань зранку почався дощ, який йшов безперервно два дні і закінчився, коли в нас вже було нагородження.

Осінній етап ми зробили з урахуванням попередніх помилок, але зіштовхнулися з новими перепонами. Гонка проходила у фортеці в Кам’янці-Подільському. Це дуже атмосферна та інстаграмна локація, де ми зробили шикарну трасу і залучили стару конюшню. Але за рахунок того, що ми знаходилися безпосередньо в місті, то було дуже багато завад по радіосигналу.

Це нас так само почало вибивати з колії, адже ми просто не можемо літати. Навіть присутніх репортерів просили вимикали всі радіомікрофони та радіообладнання. Під час підготовки сезону 2026 року ми вже враховували і цей момент так само».

«Розуміємо, як будувати трасу так, щоб пілоти могли показати свої скіли пілотування»

На цей рік заплановано три гонки «Диких дронів». З метою безпеки час та місце цих змагань не анонсують. Але Дмитро розповів нам деталі підготовки першого етапу.

«У нас є три типи засобів: Mavic, FPV і Vampire. Наші партнери на цей рік – компанія SkyFall. Вони надають свої вироби для змагань. Ми розуміємо, як будувати трасу так, щоб вона була досить складною та видовищною, і щоб пілоти могли показати свої скіли пілотування.

Ми спочатку виїжджаємо на локацію, дивимося, робимо аерофотозйомку та всі заміри, перепади висот, вивчаємо всі перешкоди та все, що може з’явитися на нашому шляху.

Відмальовуємо трасу, моделюємо її спочатку у 2D форматі. На цей рік ми вже дійшли до того, що ми в FPV-симуляторі змоделювали трасу і маємо змогу її протестувати в симуляторі, щоб зрозуміти, наскільки вона складна за конфігурацією, скільки часу потрібно для того, щоб пройти певну кількість кіл, які ми собі запланували.

Також це дає змогу подивитися, як траса взагалі буде виглядати візуально і де ми можемо розмістити глядачів. Команди приїжджають зі своїми фанатами і групою підтримки. На цей рік в нас буде експозона з виробниками безпілотних систем.

Також відпрацюємо таймінги: скільки часу нам потрібно на кожну групу пілотів, скільки кіл ми можемо собі дозволити, які ще елементи додати, щоб гонка вийшла емоційною і драйвовою, щоб команди і глядачі були в захваті від побаченого і що таке взагалі можливо.

Щодо регламенту, то ми просто сідали командою і проговорювали, що можна, а що ні, яка система оцінювання, яка система штрафних балів, що ми робимо в таких випадках, а що робимо, якщо все пішло не за планом і так далі.

З етапу в етап ми щось додаємо та покращуємо. На цей раз ми ще більше підвищили рівень цих змагань. Хоча до повномасштабного вторгнення ніхто з нас взагалі не мав відношення до дронів та всіх цих технологій. Тобто мій перший дрон трапився зі мною у 2022 році».

«Знайшли партнера, який зробить дрон для кожної команди»

Організатори «Диких дронів» надихалися «Формулою-1». А Дмитро навіть встиг захопитися автогонками завдяки Бреду Пітту і серіалу на Netflix.

«Наші «Дикі дрони» взагалі не мають стосунку до «Формули-1». Я жодного разу не дивився ці автоперегони і не дуже розуміюся в цьому спорті, але вийшов фільм «F1» з Бредом Піттом. Я його подивився, і стало цікаво, що таке «Формула-1». Дізнався про серіал «Drive to Survive» на Netflix. Ми майже в один захід передивилися всі вісім сезонів.

Ми, навіть не знаючи того, надихалися «Формулою-1». Навіть хотіли зробити перегони у такому форматі, щоб команди проходили трасу, заходили на піт-стоп на заміну батареї і продовжували свої перегони. Тобто в нас були такі думки. Але в рамках дронових перегонів ми не можемо зробити щось подібне, тому що це технічно поки що складно.

Ми знайшли партнера, який зробить для кожної команди дрон. Тобто команди будуть змагатися чисто на своїх скілах. У «Формулі-1» у всіх майже однакові боліди, де якусь частину можна технічно допрацювати. Ми розуміємо, що для нас це поки складна історія, краще зробити навпаки – дати всім однакові «боліди», щоб всі змагалися в однакових умовах.

Єдине, ми маємо свої особливості, тому що не можемо випустити одразу всі 20 дронів на трасу. Нам фізично не вистачить каналів зв’язку, тому що у всіх однакові передавачі на одній частоті. Ми можемо задіяти одночасно не більше чотирьох каналів. Якщо задіяти п’ятий канал, то він буде перебивати сусідній. Тобто дві команди одночасно випадають з ефіру.

А через те, що ми не можемо одночасно всіх випускати на трек, то якісь з команд можуть потрапити на зміну погоди. Наприклад, на минулих перегонах під час заліку по «Вампірах» на точність скидання деякі команди потрапили у проміжок часу, коли не було вітру. Від цього ж залежить балістика снаряда.

Тобто на снаряд, який відчіпляється від дрона і летить до цілі, не впливає вітер. Частина команд потрапили у вітряну погоду. Снаряд зносить вітром – і треба враховувати цю похибку. А щоб все було по-чесному, то ми на початку проводимо жеребкування. А там вже як кому пощастить.

Нас також попросили організувати перегони на наземних роботизованих комплексах. І ось там я б хотів зробити оцю історію з «Формулою-1», коли кожна команда виїжджає на трасу і проходить кваліфікацію по часу. Хто швидше пройшов, стає в першу трійку.

Таким чином ми кожен рік щось вигадуємо і додаємо нове».

«Мавік» я навчу пілотувати за пів годинки»

Якщо гуглити слово «довжик», то пошуковик видасть не тільки школу аеророзвідки з Дніпра, а також населений пункт і людей з таким прізвищем. Дмитро розповідає історію назви.

«Нещодавно була зустріч і один з представників підійшов і питає, що таке «довжик». Каже: «Скажіть, будь ласка, бо у мами дівоче прізвище Довжик». Насправді довжик – це суто українське слово. Воно таке дуже автентичне і маловідоме.

Це з соколярства. Соколяр тримає на рукавиці свого сокола. На лапки птаха одягають шкіряні кільця. Через кільця просувають шкіряний ремінець, за який тримають сокола, щоб він нікуди не втік. Оцей ремінець називається довжик.

Тобто це аналогія радіозв’язку між оператором і дроном, який наче довжик тримає сокола. Всі дрони зазвичай називають птахами».

Запитую, чи всі можуть навчитися літати на дронах і які для цього потрібно мати якості.

«Не всі можуть навчитися літати на всіх дронах, – розповідає Дмитро. – «Мавік» я навчу пілотувати за пів годинки. З цього часу я більше буду розповідати, де яка кнопка і за що вона відповідає. Це звичайний цивільний дрон, який дістав з коробки, натицяв там декілька кнопок і він буде літати. Там нічого складного.

Ти підняв його в повітря, поклав пульт, і він буде собі в повітрі знаходитися, доки вистачить батареї. З FPV так не працює. Це один з найскладніших дронів у пілотуванні. У нашому навчальному центрі ми не використовуємо жодних додаткових асистентів.

FPV – це суто ручне керування з дуже дрібною моторикою і мікроконтролем. Найголовніше – це мікроконтроль. І ось тут вже виникають труднощі у потенційних операторів. У когось погано розвинута моторика рук чи нейронні зв’язки між руками і головою. Тобто руки не встигають відпрацьовувати те, що треба.

Взагалі, за моєю власною статистикою, близько 20% людей не зможуть літати. Не формуються нейронні зв’язки таким чином, щоб людина могла орієнтуватися в просторі і розуміти взагалі, що відбувається.

Не просто рухатися у 2D, а це ж рух в 3D, і ми маємо розуміти все, що відбувається. Має бути орієнтування на місцевості, розуміння аеродинаміки і як працює вітер та радіосигнал. Є купа нюансів, які складаються в єдину картину, і тоді ти вже розумієш, наскільки людина може літати чи ні.

Молодняк взагалі дуже швидко вчиться. Всі, хто були геймерами і тримали раніше джойстики в руках, то у них взагалі нема питань. У них з першого разу все складається. І в музикантів так само. Всі, у кого розвинута дрібна моторика рук, то дуже швидко вчаться.

Наприклад, у мене було тисячі годин нальоту на «Мавіках». Я взяв FPV і літав пів хвилини – все. Дрон впав у кущі, я пів години шукав його. Всі наші навчальні програми формувалися за рахунок того, що ми самостійно відпрацьовували кожен елемент.

Ми працювали з підрозділами, виїжджали на лінії бойового зіткнення і працювали як пілоти-оператори, щоб зрозуміти, як це відбувається насправді. І таким чином формувалася вся навчальна програма. Згодом ми виїжджали до своїх підрозділів та хлопців, з якими вже працюємо певний час, і питали, що змінилося в роботі з дронами.

Ми змінюємо свою навчальну програму, щоб вона залишалася актуальною. І так по всіх напрямках: FPV, крилам, «Мавікам», бомберам і НРК. Тобто кожен напрям постійно проходить звірку з бойовими підрозділами».

До війни займався бразильським джиу-джитсу і тренував дітей

До 2022 року Дмитро тренував дітей і був інструктором з бразильського джиу-джитсу в Дніпрі. Звідси і позивний «Татамі».

«Позивний обирав, щоб було співзвучно з минулим життям, – розповідає Дмитро. – На початку повномасштабного вторгнення ми повернулися в Україну з чемпіонату Європи з бразильського джиу-джитсу.

Якраз напередодні я підписав договір оренди і ми мали відкривати свій власний клуб. До війни займався цим видом спорту просто для себе. Тобто я не професійний спортсмен. Але ми розвивали цей напрям в Дніпрі.

Ми підписали договір оренди і мали в лютому робити ремонт. Ми все ж таки його зробили, не дивлячись ні на що, і у серпні 2022 року відкрили клуб, який працює по сьогодні. В Дніпрі це одна з найбільших шкіл з бразильського джиу-джитсу.

На сьогодні Україна на світовому рівні джиу-джитсу займає досить серйозне місце. У нас є дуже сильні спортсмени і сильна школа. У нашій школі багато чемпіонів Європи, а в Україні є чемпіони світу з джиу-джитсу. У нас вже так багато кубків і медалей, що немає їх куди вішати. Хлопці дуже класно працюють.

На жаль, я покинув цей спорт і не можу повернутися – не вистачає часу. У 2022 році затягнула війна – і я в Дніпрі майже не з’являвся. Постійно був у роз’їздах і проїхав всю лінію фронту з півночі до півдня. Був майже на всіх ділянках, тому що постійні запити на навчання. Черги на деяких напрямах на два місяці вперед».

Фото: «Дикі дрони», «ДОВЖИК»