Дмитро Поворознюк: «Спорт – важливе соціальне явище, яке об'єднує всю країну»
Спорт залежний від людей: гравців, учасників змагань, фанів. Він буде актуальним завжди. Буде змінюватись лише форма подачі інформації та ті, хто її створює.
Дмитро Поворознюк, один з найкращих футбольних блогерів України, розповів про свій блог «Трендець», ідею «Trendets Camp», важливість спорту і про зміни в журналістиці за період його роботи.
- Як виникла ідея створити «Трендець»?
- Я працював більше десяти років у медіа. Спочатку - у газетах, на телеканалах. Був досвід працювати в різних типах медіа, які були на той час. Але з часом стало зрозуміло, що інтернет, ютуб - за цим майбутнє. І саме ці платформи створюють нових лідерів, які можуть бути самостійними, без допомоги великих холдингів.
Було зрозуміло, що футбол — це величезна ніша. І тут досить мало таких незалежних індивідуальних медіа, де обличчям є одна людина.
Коли ми створили «Трендець», то одразу стало зрозуміло, що людям дуже потрібний такий контент.
- Що було найважче в створенні проєкту?
- Знайти інвестиції і насмілитися на запуск чогось нового. Тому що щось нове – це завжди непросто. Потрібно розуміти, які ризики. Багато думаєш: «А якщо не піде, що тоді?».
І було важливо знайти інвестиції. Спочатку у нас був свій продакшн, треба було кілька людей, монтаж, оператори, логістика. Досить великий бюджет спочатку.
Це був такий парадокс. Тому що на початку у нас був великий бюджет, але не було успіху. А потім у нас був маленький бюджет. Тоді я сам знімав себе на камеру. І якраз цей формат набагато краще зайшов аудиторії.
Це показало, що для того, щоб створити щось нове, якесь нове медіа, новий блог, в ютуб чи в соцмережах - не потрібні великі інвестиції. Достатньо хорошої ідеї та реалізації.
- Які складнощі були у роботі проєкту в COVID?
- В такі моменти все зупиняється. Заморожуються контракти з рекламодавцями, футбольні клуби закриваються на карантин. Ніхто не йшов на контакт.
Ми - залежні від героїв. Це відеоконтент і нам потрібні зустрічі, контакти з людьми. Тому перший місяць він був дуже складний. Потрібно було знайти себе. Ми дещо переформатували наш контент, але досить успішно. Знімали про загальні теми, про ютуб. Ходили на різні зустрічі, де можна було пробитися з COVID-паспортом.
Через три місяці світ почав відновлюватись. Також і медіа. Стало легше. Вже був якісь доступ, почали думати про футбол. Футбольні матчі поверталися на стадіони.
Тому, так званий «чорний лебідь» (теорія про явища, які відбуваються, навіть якщо вважалися неможливими - прим.) - був COVID. Проходить певний період часу, і все повертається, всі люди, всі бізнеси. Вони пристосовуються, або змінюються, щоб далі працювати.
І досвід показує, що під час війни (яка почалась повномасштабно) і під час COVID - три місяці людям достатньо, щоб трансформуватись і знайти себе під час таких незвичайних обставин.
- Як змінилась робота «Трендець» після повномасштабного вторгнення?
- Спочатку все зупинилося. Зупинився футбол. Всі думали про безпеку і про захист країни. Почали допомагати, хто як міг.
А потім воно трансформувалося в іншу історію. Тобто ти розумієш, що на сьогодні футбол і професійний спорт - не настільки важливі в країні. Ми живемо вже два роки у війні. І ти розумієш, що футболісти, які були героями - уже не є ними.
Просто, інколи, навіть відчувається така несправедливість, що одні люди воюють, одні грають футбол, одні про це показують, розказують. Ми себе можемо переконувати, що всі професії важливі. Але насправді зараз футбол втратив свою цінність, як професійний спорт.
Проте аматорський, масовий футбол та спорт - дуже важливий, в першу чергу, для дітей. В нас дуже багато дітей, мільйони. І з них - сотні тисяч хлопчиків, які грають футбол, займаються на певному рівні. І для них дуже важливо бачити, що відбуваються турніри. Тому я, наприклад, переключився більше на таку аудиторію, не професійну.
Тобто ми робимо дитячі табори, думаємо про якісь турніри. Також робимо більше в соціальних мережах щось для людей, дітей. Тому що це соціально важлива історія.
У професійному футболі зараз збірна має велике значення, тому що вона об'єднує людей. А клубний чемпіонат, на сьогодні, далеко не на перших місцях. Це більше для клубів, для обраних, для власників, для футболістів. Особливо зараз, коли немає великих преглядів, великих охоплень професійного футболу.
- Що стало головною причиною для відкриття «Trendets camp»?
- Перш за все, дітям нового покоління потрібен стимул, герої, місце та оточення, де вони можуть розвиватися. І, маючи у своєму дитинстві великий досвід дитячих таборів, я прекрасно знаю, що для дітей це може бути величезним імпульсом для розвитку, для бажання прогресувати, вчитися.
Тому ми захотіли зробити під час війни ось такий дитячий табір, де діти зможуть прийти, поспівати, потанцювати, повеселитися, побути дитиною. Що є дуже складно зараз, у нашому щоденному житті. І ми зробили такий. Там не тільки футбол - є дуже багато розваг для дітей.
Ми на намагаємося зробити так, щоб діти не відчували, що йде війна. Щоб вони це пам'ятали, але також щоб заряджалися позитивом.
Це покоління буде унікальним, дуже сильним. Тому що це - діти війни. Ми не виховаємо це покоління тільки на війні, стражданнях, болі. Тому нам потрібно робити глобально потужні речі в Україні для дітей. Фестивалі, змагання, табори, турніри, зустрічі. Щоб вони надихалися і бачили: це їх країна і тут робляться класні речі, щоб вони хотіли тут жити.
Якщо їм показувати тільки війну і страждання, то яка дитина захоче залишатися тут в майбутньому?
Тому такі важливі соціальні речі, як «Trendets camp» - те, що мене дуже мотивує робити для дітей, для нашого покоління. Такий собі імпульс патріотизму, радості і розуміння, що зараз важко, але в Україні дуже багато всього класного. І вони будуть частинами цього.
Вони можуть стати важливою частиною майбутнього України.
- Що ви можете виділити з того, що зараз найбільше не вистачає в українському спорті?
- Менеджмент – це найголовніше зараз на сьогодні, тому що інвестиції є. Український спорт може знайти інвестиції з закордонних фондів. Можна знайти гроші із різних закордонних донорів, які готові інвестувати в аматорський, масовий та дитячий спорт. Є внутрішні інвестори, багато потужних компаній. І після війни, я впевнений, буде багато інвестицій. Проблема в тому, що практично немає людей, які вміють будувати в Україні саму систему, робити цікавий продукт. Не просто паразитувати на грошах, жити тільки на дотаціях, а створювати класні продукти. Тому, в першу чергу, не вистачає сильних менеджерів.
В другу чергу - не вистачає розуміння, що спорт – дуже важливе соціальне явище, яке об'єднує всю країну. Це єдине, мабуть, що об'єднує всю мирну країну. Це спорт, де збираються десятки тисяч людей повболівати за свою команду. Де діти, батьки, дорослі, молоді, пенсіонери, школярі, чоловіки, жінки - всі збираються на стадіоні. Їх об'єднує спорт. Більше нічого такого немає, якщо говорити в розрізі регулярності. Це також може бути музичні фестивалі. Але вони не відбуваються щотижня. А футбол і спорт, тренування дітей відбувається через день, матчі відбуваються щовихідних.
Це дуже велике явище, яке об'єднує мільйони людей. І, коли в Україні зрозуміють важливість спорту в системі здоров'я нації (фізичного та ментального), то тоді, безумовно, будемо набагато сильніші. Але одна із проблем після менеджерів, що в нашій країні: ні уряд, ні самі люди не розуміють, наскільки важливий спорт.
Спорт – не тільки професійні клуби. І важливе розуміння, що таке спорт та менеджери.
І третє - це інвестиції, які можуть прийти, та інфраструктура, яку можна побудувати. І на це не потрібно дуже багато часу. Але тільки тоді, коли у нас буде розуміння, що таке спорт, для чого він. І коли будуть люди, менеджери, які зможуть це все якісно, класно, швидко і впевнено робити.
- Який спорт, крім футболу, ви хотіли б, щоб більше розвивася в Україні?
- Потрібно дивитися на масовість. Є дуже багато цікавих видів спорту, які підходять для всіх. Наприклад - бадмінтон.
Бадмінтон – легкий вид спорту, який не потребує особливо ніяких сильних професійних навичок. Ти можеш грати у будь-якому залі або на вулиці. Тобі достатньо дві ракетки, воланчик і сітка. Хоча можна грати без сітки. Це також розвиває в людях любов до спорту. Можуть грати батьки з дітьми, можуть грати знайомі, чоловіки, жінки, будь-хто.
Такі масові виду спорту, вони дуже потрібні нашій країні.
Тому я б дивився на ті види спорту, які можуть охопити дуже велику кількість людей, мільйони людей. І на ті, якими можуть займатися всі.
- Ви навчались за спеціальністю «журналістика». Після цього - робота на телеканалах та різних проєктах. А зараз ведете один з найпопулярніших блогів про футбол. Як професія змінилась протягом усього часу вашої роботи?
- У нас змінилась журналістика дуже серйозно. За останні 20 років вона змінилася мінімум 4 рази. Це все, в першу чергу, через зміну технологій. Якщо 20 років тому головні медіа – це були газети, журнали і телеканали. То на сьогодні головні медіа – уже телеграм-канали, інтернет, месенджери, соціальні мережі, ютуб. Тобто медіа класичні, вони, фактично, повимирали. Це всього лиш пройшло 20 років.
Безумовно, технічний прогрес, такий як поява айфону, смартфона, який дає можливість будь-якій людині знімати контент і творити. Зараз ти зберігаєш все на серверах, і тобі не потрібно користуватися касетами, дисками, флешками і всім іншим, що було дуже незручно і дуже заповільнювало процес передачі контенту. Третій момент – це розвиток інтернету по всій країні і у всьому світі. Тому ці технологічні речі все змінили.
Якщо раніше головними медіа були якісь великі холдинги, і люди ставали тільки частинкою цих холдингів, то сьогодні головні медіа – це самі люди.
І ці люди є лідерами думок. Вони є блогерами, вони мають аудиторію вже більшу, ніж великі холдинги. І це головна зміна, яка відбулася. Стало набагато більше незалежності. В медіа набагато більше відкритості, набагато більше взаємодії з аудиторією.
Ну і контент зараз подається за секунду. Якщо раніше це дні, то зараз це секунди. Через те зміни глобальні величезні, вони просто космічного рівня. І якщо подумати, що буде далі, то здавалося, вже нічого неможливо видумати. Але з'являється штучний інтелект. З'являються якісь нові передачі інформації, про які ми можливо, ще не сильно замислюємося. Але вони найближчим часом будуть з'являтися. Віртуальна реальність, штучний інтелект - ці всі речі, які ми дивилися в фантастичних фільмах, вони вже втілюються в креативні речі в креативні сфери. Тому журналістика змінюється.
Але завжди є одна якість, яка об'єднує всіх людей, які працюють в медіа протягом 20 років. Це креативність. Тобто, людина, яка вміє креативити, розвивати, помічати інше, яка ерудована - завжди затребувана в сфері медіа.
Тому треба розвивати свою креативність, фантазію, ерудицію і така людина завжди себе знайде.
- Як ви бачите майбутнє спорту в Україні?
- Спорт дуже динамічно розвивається. І я думаю, тепер будуть більше розвиватися ліги, команди, які заточені на аудиторію. Різні медіа ліги, ліги впливових лідерів думок. Тобто людей, які мають аудиторію.Вони будуть об'єднуватися, тому що професійний футбол і спорт сам по собі не такий цікавий.
На сьогодні - це клуб для обраних людей, де тільки найсильніші. А є різні аматорські ліги, де грає мільйони людей. І я думаю, що майбутнє це якраз оці спортивні ком'юніті, в які будуть об'єднуватися люди. Не тільки професіонали.
І дуже важливо буде всім клубам, усім професійним спортсменам працювати з аудиторією.
Ті, хто працює за аудиторію - ті виграють у довгостроковій перспективі. Тому що головна цінність будь-якого професійного клуба чи спорту - це аудиторія. Вона дає комерцію. Якщо в тебе немає аудиторії, то ти не будеш заробляти і цей професійний клуб помре.
Тому я думаю, що все буде рухатись більше у бік взаємодії з аудиторією зі своїми фанами. Максимальна дотичність людей до всього, що відбувається професійному спорті.
