«Це чемпіонство я присвячую йому»: Ілля Крикля – про батька в полоні та золото «Сокола»

Ілля Крикля – хокеїст ХК «Сокіл», з яким цьогоріч став чемпіоном України. Уродженець Донецька, який через окупацію був змушений покинути дім, але не покинув улюблену справу.

Говоримо про перше золото, життя поза льодом, нову команду, освіту, батька-захисника та окуповані Донецьк та Маріуполь.

– Цьогоріч «Сокіл» повернув собі чемпіонський титул. Які емоції панують в команді?

– Емоції лише позитивні, бути чемпіоном завжди приємно. Особливо як у моєму випадку – це моє перше чемпіонство на дорослому рівні. А вигравати вдома – це взагалі особливі відчуття, адже відчуваєш підтримку трибун, і це додає ще більше емоцій.

– Що для вас було найскладніше у чемпіонській боротьбі?

– Щось найскладніше не можу виділити. Мабуть, це виходити на кожну гру плей-оф, як на окрему битву, та не дивитись на рахунок у серії.

– Ви нещодавно перейшли до «Сокола». В команді є ритуали щодо посвячення новачків? З ким найбільше спілкуєтесь поза тренуваннями?

– Ритуалів ніяких немає. Майже з усіма хлопцями я був знайомий особисто ще до переходу, тому виділити нікого не можу, усі хлопці працьовиті, та я був рад доповнити цей колектив. З усіма спілкуюсь однаково, але жив з Ратушним у одній квартирі, тому з ним спілкувався більше.

– А як загалом любите проводити вільний час? Як відволікаєтесь від хокею? Топ-3 активності від Іллі Криклі.

– У вільний час люблю просто відпочити. Проводжу час зі своєю дівчиною, також можу зʼїздити до мами та наших котів, їх в нас двоє. Це і є мій топ-3, ще на трете місце поставлю звичайний сон.

– Ви навчались на тренера з хокею. Це плани на майбутнє, чи таке навчання допомагає вже зараз краще розуміти гру?

– Я отримав диплом бакалавра у минулому році. На даний час не хочу загадувати наперед, тому буду я працювати тренером, чи ні, сказати не можу. Зараз концентруюся лише на карʼєрі гравця, але в будь-якому випадку ця освіта мені допоможе.

– Маєте досвід гри у Швеції, а в якому ще чемпіонаті хотіли б пограти за кордоном, коли випаде нагода?

– На даний час чемпіонат Україні не є конкурентоспроможним змаганням, тому мені хотілося б грати в більш сильному чемпіонаті, де переможець гри невідомий до самого кінця.

– Минулого року ви у складі збірної виграли бронзові медалі на зимовій Універсіаді. Україна там взяла 12 медалей (4 золотих), тоді як на Олімпійських іграх-2026 призових місць не було взагалі. Як ви думаєте, в чому причина такої різниці? Чому ми не можемо перенести успіхи на дорослий рівень?

– Думаю, різниця між результами повʼязана з багатьма факторами. Олімпіада – це найвищий рівень, де виступають топ-зірки з великим досвідом на цьому рівні, а Універсіда – це зовсім інший рівень змагання. На молодіжному рівні у нас у нас хороші результати, але на дорослому потрібно більше стабільності та досвіду, щоб конкурувати з найсильнішими збірними.

– Ви розповідали, що ваш батько наразі в полоні. Співчуття вам і повага вашому татові. Чи є новини? Що наразі відомо?

– Дякую за підтримку! На жаль, ситуація залишається складною, батько залишається у полоні вже 4 роки. Новини отримуємо лише від тих людей, котрих обміняли, та вони певний час знаходились разом з ним. Залишається лише сподіватися та вірити, вплинути на ситуацію ми ніяк не можемо. Він є ключовою людиною, завдяки котрому я став хокеїстом, тому це чемпіонство я присвячую йому.

– Які емоції, коли зараз бачите кадри з окупованого рідного Донецька та Маріуполя?

Кожен раз коли бачу кадри з рідних місць – серце розривається. Завжди хочеться повернутися додому, побувати там, де не був вже роками. Дуже сильно скучив, але сподіваюсь колись повернутися.

Фото з особистого архіву Іллі Криклі