Ганна Різатдінова: «І балерини все їдять, і гімнастки все їдять. Це стереотипи»
Бронзова призерка Олімпіади-2016 з художньої гімнастики Ганна Різатдінова поділилася думками про причини виникнення стереотипів, пов’язаних з цим видом спорту.
– Ви, коли відкривали академію, говорили, що однією з задач цієї академії буде руйнування стереотипу про моральний пресинг та насильство у художній гімнастиці. Як ви думаєте, чому взагалі такі стереотипи виникають?
– Виникають тому, що в нашому виді спорту лідирує не Америка, мені здається, а все ж таки пострадянські країни. Ми знаємо, що підхід у Росії та Білорусії доволі жорсткий. Історії, які я чула, що роблять з дівчатами…
– Перемога будь-якою ціною?
– Так. Це ненормально, я це знаю на 100 відсотків. Тому дійсно саме через це, коли в родині з'являється дівчинка, і десь у 4-5 років постає питання, куди віддати, і, наприклад, якщо мама каже: «Давай віддамо на художню гімнастику» – авжеж, бабусі й дідусі кажуть: «О боже, ні! Там щось таке будуть робити з нашою дитиною!»
Дійсно таке є. Але час іде, і діти зараз інші. Я порівнюю навіть з собою. Я розумію, що вони інші, і ми повинні також змінюватися. Тобто, не можна їх вже тренувати, як тренували мене навіть. Потрібен інший підхід, по-іншому треба розмовляти з ними, пояснювати їм. І це також праця.
Я знаю, як першою приходити в зал та останньою виходити звідти. Вони не будуть цього робити, тому що кожну хвилина хочуть насолоджуватися життям. Це інші діти, і тому треба пояснювати дітям, чому вони повинні багато працювати саме в залі.
– Окрім моральних страшилок, ще часто про художню гімнастику згадують у контексті того, що дуже багато обмежень у харчуванні, тренування ледь не по 20 годин на добу. Наскільки це є правдою? Чи це теж більше стереотипне таке мислення?
– Наразі це стереотипи, я впевнена. Тому що навіть у збірній України зараз абсолютно, я б сказала, комфортні умови, де і харчування на топ-рівні, і є відновлення, є масаж. Тобто дівчата мають все, я бачу. Навіть порівняно з моєю олімпіадою все дуже змінилося.
Ми дійсно не харчувалися. Ми там щось взяли , коли йшли на метро – якийсь батончик Снікерса, каву. Тобто, це було ось так. І не було ні психологів, ні відновлення, все за свій рахунок. Пам'ятаю, навіть тейпи – все купували за свій рахунок.
Зараз, повірте мені, все по-іншому, абсолютно все змінюється. Якщо говорити про дітей не збірної України – так взагалі зараз… Я не кажу своїм дівчатам: «Тобі не можна піцу або десерт». Та вони все роблять, всі все їдять. І не треба в такому віці говорити: «Це не можна, ти ж гімнастка».
Та все ми їмо. І балерини все їдять, і гімнастки все їдять. Це також стереотипи. Так, на топ рівні вже треба розуміти, задля чого тобі треба жертвувати. Але коли це діти 6-7-10-11 років – це не треба. Тому що потім дітям ще жити після гімнастики, їм ще народжувати, їм бути класними мамами і так далі.
І вони повинні жити без комплексів, без якихось моральних натисків. Тому в першу чергу вони повинні виходити з зали в нормальному, позитивному стані – що так, вони попрацювали, але вони задоволені, – сказала Різатдінова.
