Дніпровсько-луганський тандем, або яким є рецепт успіху в УПЛ? (частина друга)
ДИСКЛЕЙМЕР! Автор тільки починає свій шлях на Трибуні, тож йому дуже важливий ваш відгук і конструктивна критика чи поради, тому запрошую у коментарі. Дякую!
Після того, як минулого разу ми занурились у нетрі переважно ще доковідної УПЛ, сьогодні нас чекає аналіз трьох команд з двох сезонів - останнього повного сезону перед початком Великої війни, тобто 2020/21 і Зорі відповідно, та минулого сезону, де для аналізу взято ту ж Зорю та Дніпро-1.
Нагадую, що головна ідея цього циклу постів у таких запитаннях:
- Чи схожий стилістично та тактично футбол пропонують чемпіони “решти УПЛ” та за рахунок чого вони цього досягають?
- Чи існує універсальний гравець/тип гравця для таких цілей?
- Чи можна сформувати на базі цього певний рецепт успіху?
Аналізу підлягали тактичні схеми, базові статистичні дані результативності та володіння м’ячем, склади та інші суміжні речі. Думаю, що всі готові - час вмикати Запорожець першої серії та влітати у магічні двері Сараю діда Панаса!
2020/21: Зоря
Сезон 2020/21, що почався трошки пізніше за звичний графік через усіма щасливо забутий коронавірус, подарував багатоочікуване збільшення кількості команд - до 14, що зменшило кількість матчів і забрало кимось улюблений, а кимось не дуже поділ на шістки для фінальної пульки. Як наслідок, кількість максимальних можливих очків зменшилась (хоча ті ж Ворскла та Олександрія умудрялись набирати значно і просто менше відповідно за значно більшої кількості матчів. Отже, у сезоні 2020/21 луганці набрали пристойних 50 очок, відставши від другого Шахтаря лише на чотири, самоусунувшись від фактичної боротьби внаслідок того, що щасливо згоріли мертвому Олімпіку 2:1 у 23 турі. Попри це, варто зауважити, що початок сезону для Зорі був ну дуже таким собі - станом на дев’ятий тур вітчизняної першості команда хоч і програла лише двічі, але й виграла лише також двічі, тож досягла неймовірних 11 очок у 9 турах. У свою чергу, після листопадової перерви, отримавши ударних прочуханів, команда стрепенулася і видала більш ніж солідні 39 очок у 17 матчах, що залишились без жодної (!) нічиєї. Команда ще й до фіналу Кубку дійшла, але там динамівські київці таки дотиснули команду Скрипника і оформили требл.
Отже, оскільки Зоря у нас - команда, що любить продавати і брати орендованих, то луганцям влітку довелося стикнутись з відходом чотирьох залізобетонних гравців основи - Тимчик і Лєднєв повернулися у Динамо, Чеберка і Михайличенка продали у Європу за менш ніж мільйон євро вкупі. Замінили їх правий бек Денис Фаворов з Десни, про якого ми уже говорили у минулому пості, лівий бек Жуніньйо, в атаку орендували Сайядманеша з Фенербахче.
Дуже цікавим у контексті побудов Зорі є зміна стилю команди - якщо в плані тактичної схеми усе було досить стабільно і без особливих змін (Юрченка опустили трішки нижче, півзахисники перестали бути напіввінгерами). Команда продовжувала намагатися домінувати, але проблеми зі створенням моментів продовжувались - тут варто зауважити, що домінантний стиль Зорі передбачав тиск та облогу штрафного суперника, але футболістам Зорі не вистачало навиків гри в обмеженому просторі, що призводило до дальніх ударів без особливої небезпеки від безвиході ситуації. Схема гри команди не була стабільною - це були то 4-1-4-1, переважно у першому півріччі, то досить екзотичні для УПЛ 4-3-1-2, які ми більше бачили у другій частині чемпіонату.
Попри це, протягом чемпіонату луганці все ж почали трішки спрощувати гру, що збільшувало кількість швидкісних комбінацій ⇒ збільшувало небезпеку та формувало меншу кількість безвиході. Команда також перестала намагатись задушити суперника володінням і зменшила відсоток володіння з 60 до 54 відсотків, через що стало трохи більше довгих передач, але все ж статистика луганців була досить цікавою - багато дотиків у карному майданчику, але досить далека середня дистанція удару. Зоря у звітному сезоні продовжувала агресивно йти у відбір, агресивно перехоплювати і агресивно пресингувати, але все ж лінію пресингу складно назвати високою, оскільки луганці все ж відкочувались трохи назад при втратах м’яча.
Глобально стало зрозуміло, що Скрипник визнав неможливість грати у тікі-таку луганського розриву і почав грати у прямолінійний, більш відкритий і простий футбол. Це дозволило створювати трохи більше, але і змусило команду втратити цікавий стиль - з іншого боку, команда почала грати у футбол, що менше покладається на досить рандомні за своєю природою дальні удари.
Підсумок: зрозумівши безперспективність стилю з тотальною домінацією і неможливість адекватно створювати моменти, Зоря перейшла до більш властивого УПЛ простішого стилю, що навіть трохи нагадував філософію Вернидуба. Як наслідок - більше небезпеки, але і більше прямолінійності, більше довгих передач, менше оригінальності.
2022/23: Зоря
У звітному сезоні ми вперше за неймовірно довгу історію цього матеріалу покриємо не тільки бронзових чи дерев’яних призерів, а й срібного призера, але про це пізніше. Луганці зустрічаються у цьому матеріалі так часто, як це тільки можливо - уже третя їх поява дозволяє шановному читачу більш ніж детально прослідкувати еволюцію команди під різними тренерами. Зокрема, на сезон 2022/23 у луганців змінився головний тренер - Скрипник пішов у Ворсклу, а його замінив нідерландець Патрік ван Льовен.
Під його чуйним і мудрим керівництвом у сезоні 2022/23 луганці виступили дуже гідно - набрали 64 очки у 30 матчах, а це формує найвищий середній показник очків за усі оглянуті нами сезони. Більше того, у другій половині сезону луганці виявились навіть учасниками боротьби за золото, але програли Шахтарю, а у останньому турі подарували технічну перемогу і восьме місце Минаю. Початок чемпіонату був не надто вдалим - луганці здобули 11 очок у 7 матчах, але навіть у тих матчах, де вдавалось перемагати, команді більш ніж щастило. Як підсумок - показник XPoints, тобто очікуваних набраних очок, становив 4.9, тобто луганці повинні були здобути навіть менше заробленого. Проте з часом нідерландський спеціаліст та команда знайшли спільну мову і Зоря традиційно дуже добре провела другу половину сезону традиційно мало граючи внічию - здобули 12 перемог при трьох поразках у 15 матчах навесні.
Глобально у луганців все ще зберігалась базова 4-1-4-1, але у другій половині сезону Ван Льовен перейшов на 4-2-3-1, перевернувши трикутник у центрі поля, і майже не зраджував цій схемі.
Порівняно з останнім повним сезоном перед Великою війною і попереднім сезоном, який ми розглядали, луганці повністю змінились кадрово, тому шукати якусь конкретну послідовність неможливо. Але загальні принципи гри, попри зміну кадрового реcурсу, все ж є сенс порівнювати, чим ми і займемось.
Початково принципи гри Ван Льовена відрізнялись від тих, до яких звикла Зоря - луганці стали менш активно вступати у відбір, розширили тенденцію до довгих пасів, почали покладатися на індивідуальну гру. Коли ж це не почало давати результатів, Ван Льовен повернув старіші принципи - Зоря знову почала гасати, ніби заведена, але це створювало величезні проблеми у захисті, через що луганці дуже багато пропускали. У атаці ж команда створювала не небагато більше за допущене біля власних воріт, але умудрялась показувати величезний оверперформанс (станом на середину чемпіонату забили 30 при очікуваних 22 голах). Стиль гри продовжував бути змішаним, при цьому вертикальність злегка знизилась відносно першої половини сезону, а володіння знизилось до 52%. Загалом луганці і самі грали, і давали грати іншим, хоч, до речі, немало забивали зі стандартів.
Якщо розглядати кадровий ресурс - критично важливою для луганців була креативна вісь Батагов-Бражко, які могли вдало закидати вперед і розганяти атаки. Спереду особливо креативними були Русин та Антюх, останній, попри часте розташування на вістрі, загалом досить багато брав участь у білд-апі. Перевернувши на другу половину сезону трикутник, наставник луганців домігся певної стабілізації гри - луганці стали створювати менше спектаклів у своїх матчах, при цьому краще здобуваючи результат.
Підсумок: попри незвичні структурі та філософії гри Зорі експерименти на початку сезону, Ван Льовен таки повернувся до коренів команди і перевинайшов успішний рецепт - висока кількість єдиноборств, агресивний стиль та використання довгих передач для переведення гри у фінальну третину, певним чином відкоригувавши вертикальність під свою філософію.
2022/23: Дніпро-1
Вітаю нас з тим, що гегемонія третіх місць у всіх частинах цього матеріалу таки добігає свого кінця. Фінальною командою, яку ми розглянемо, стане Дніпро-1, що здобув срібло під керівництвом Олександра Кучера минулого сезону.
Дніпряни виступили досить упевнено і набрали 67 очок у сезоні, на три більше, ніж Зоря, відставши на 5 від Шахтаря. Звичайно, критично важливим у цьому контексті став програш Шахтарю у передостанньому турі, який багато у чому і завадив дніпрянам здобути золото. Виступ Дніпра став досить неочікуваним - звичайно, від команди очікували боротьби за високі місця, але, думаю, більшість читачів погодиться, що спрогнозувати пряму боротьбу за чемпіонство було важкувато. До того ж, команда справді довго витримувала чемпіонський темп - вперше програли аж у останньому турі перед зимовою паузою, а у другій половині видали серію з 9 перемог у 10 матчах.
Що тактично замудреного дарував Дніпро, головного тренера якого активно величали фізруком протягом сезону?
Отже, базово дніпряни, що досить звично для українських команд, обертались навколо класичних 4-2-3-1, при цьому у дніпрян була значно вища залежність від конкретного набору критично важливих гравців. Креативна трійка Довбик-Піхальонок-Гуцуляк була залізобетонною, пара у центрі захисту Сваток-Сарапій зіграла 88% (!) ігрового часу у сезоні, Адамюк був абсолютно основним справа, коли був здоровий, Бабенко та Рубчинський теж грали дуже багато. На противагу цьому на тих позиціях, де не було залізобетонно основних гравців, точився хаос: гравці на лівому фланзі мінялись із швидкістю світла, а на позиції лівого захисника за весь сезон бодай по два-три матчі зіграло п’ять футболістів, і жоден з них не закріпив позицію напевне. Позиція воротаря теж не була стабільною - бразильський легіонер Валеф час від часу привозив, Рибак, який на певний час виграв конкуренцію, теж не надто вражав, тому, дивлячись з позиції теперішнього часу, Дніпро добре відреагував на цю проблему у рамці воріт у минулому сезоні, але саме тоді ця позиція точно не вселяла відверту впевненість.
Стосовно стилістики Дніпра - звичайно ж, важливою тут була вісь Піхальонок-Довбик, які у тандемі могли швидко рухати м’яч різними типами передач і створювати перепади у темпі за рахунок чудового взаєморозуміння. Загалом ідеї Дніпра були досить простими, але ефективними - активний пресинг, при цьому дніпряни на атакували самих гравців, а більше перекривали пасові лінії. Команда також загалом дуже швидко рухала м’яч вперед - це досягалося за рахунок моделі по типу Динамо чи Шахтаря, коли маємо багато поперечних передач, але тут цю модель доповнили більш вертикальним футболом за рахунок осі Піхальонок-Довбик. Тобто маємо команду, яка будує атаки позиційно і зі значною кількістю пасів, але часто перехід на половину поля і ривок у атаці забезпечується передачею на Довбика, який зберігає м’ячі і формує небезпеку. Команді часто доводилося грати першим номером, але все ж було помітно, що гра другим номером їм підходить значно краще, тому за першого сценарію покладалися більше на індивідуальну майстерність та агресивне створення моментів на пару зі стандартами. Дніпряни також багато били і мали один з кращих показників ударів на кількість пасів у лізі.
Підсумок: футбол Дніпра-1, що приніс команді срібло УПЛ, базувався на вже знайомих нам принципах активної протидію супернику та поєднанні довгих пасів з короткими комбінаціями, що дозволяло швидко просувати м’яч. Команда була дуже сильно залежною від осі Піхальонок-Довбик, які і забезпечували значну частину небезпеки та за рахунок індивідуальної майстерності могли вирішувати питання, коли Дніпро грав першим номером, на відміну від відрізків гри другим номером, які були більш природніми для системи побудови команди.
Ми підійшли до завершення другої частини цього матеріалу (під час підготовки виявилось, що він занадто довгий). У фінальній частині ми проведемо порівняльний аналіз, виходячи з вище описаних умов, а саме ще раз згадаємо та порівняємо загальні принципи побудову гри команд, які досягали успіху в УПЛ, подивимося, як цьому відповідають представники УПЛ цього сезону і підсумуємо, що ж дає простим агрономам і трудягам шанс на п’єдестал. Дякую за увагу, ваші відгуки є надзвичайно важливими!
