П’ять тренерів, яких треба повернути в УПЛ. Частина 2
Минулого разу вже виходила підбірка тренерів, які б у новому сезоні не загубилися в еліті українського футболу. Однак вона виявилась замалою. Тож пропонуємо вам переглянути другу частину тренерів, які б зараз були б корисними багатьом українським командам.
Василь Сачко
Екс-тренер полтавської «Ворскли» та луцької «Волині» з 2021 року перебуває без клубу. Однак незаваючи на пропущений час у роботі, він є одним із сильних тренерів України. Досвідчений фахівець попри постійні фінансові труднощі у клубі, завжди разом з полтавчанами досягав високих місць та неодноразово давав бій та відбирав очки у більш іменитих «Динамо» та «Шахтаря». Він тричі виводив «Ворсклу» до Ліги Європи (одного разу навіть до групи) та вперше за 21 рік привів зелено-білих до бронзових нагород УПЛ (сезон 2017/2018).
Василь Сачко був би корисним для багатьох клубів УПЛ, з його вмінням навіть у несприятливих умовах давати потрібний результат та боротися за високі місця.
В’ячеслав Грозний
Його постійні інтерв’ю та прес-конференції про безперервне суддівське свавілля стали однією з візитівок українського футболу. Крім цього, Грозний відомий як тренер-максималіст, який постійно каже, що його гравці повинні викладатися у кожному матчі на 100 відсотків, та тренер з великими амбіціями у клубі з кризовою ситуацією (коли працював у «Говерлі»). Через нього пройшло багато гравців, серед яких можна виділити Олега Гусєва, Віталія Буяльського та Сергія М’якушка. Навіть не дивлячись на вік тренера (наразі Грозному 66 років), вірю, що він ще зможе виховати для українського футболу багатьох талановитих гравців.
Руслан Костишин
Костишин — ще один приклад тренерів, які були віддані своїм командам, в яких вони починали свою кар’єру. Разом з ковалівцями він пройшов шлях від чемпіонату Київської області до єврокубків, де у двох дебютних сезонах в УПЛ підняв команду на найвищі місця у їхній історії ( 2019/2020 — 5 місце, 2020/2021 — 4 місце відповідно), та вперше в історії вивів «Колос» до Ліги Європи, та навіть був близький щоб потрапити до групового етапу, однак програш хорватській «Рієці» у овертаймі перекреслив усі старання. Після «Колоса» працював у Казахстані, однак у кінці цього сезону покинув клуб. Наразі фахівець знаходиться без клубу, однак заявляв, що не проти ще попрацювати, якщо будуть гідні пропозиції.
Цікаво було б побачити його знову на тренерському містку «Колоса» або в «ЛНЗ» та інших командах України, адже його вміння мотивувати, знайти важливе у грі своєї команди та нові ідеї щодо покращення якості гри зможуть допомогти багатьом українським командам.
Сергій Ковалець
Найбільшого свого успіху за часів тренерства він здобув у 2016 році коли тренував литовський «Тракай», здобувши з ним другу сходинку у національному чемпіонаті. В Україні наставник більше запам’ятався як тренер молодіжної збірної України (U-21), однак він також вдало пропрацював і в українських командах. Наприклад, під керівництвом Ковальця, «Чорноморець» в сезоні 2020/2021 пішов на зимову перерву на першому місці у Першій лізі, однак перед початком весняної частини несподівано покинув команду, що здивувало одеських вболівальників. А «Оболонь» за часів його тренерства у сезоні 2010/2011 встановила рекорд: стала першою командою з нижньої частини таблиці, яка у поєдинках проти «Динамо» та «Шахтаря» здобув 10 залікових балів з 12 можливих. Тобто жодного разу не програв українським грандам, що стало новим досягненням команди в УПЛ. Його прагматичний футбол та грамотно обрана тактика на гру допомогла «пивоварам» зберегти місце у цьому сезоні в еліті українського футболу. В «Інгульці», у тренера з цим не вийшло, адже був звільнений перед початком стикових ігор.
До речі, Ковальця цікаво було б побачити на чолі «Оболоні», який через 11 років повернувся до УПЛ, та згадати старі-добрі часи, коли «пивовари» були так званою «грозою авторитетів», які відбирали очки у грандів українського футболу.
Юрій Максимов
Цей тренер — ідеальний приклад того, як з невеликими кадровими ресурсами можна досягати з клубом максимального результату. Так, мова йде про період в кар’єрі фахівця, під час якого тренер очолював полтавську «Ворсклу». За два з половиною роки, проведені на чолі полтавського клубу, Максимов зміг стабілізувати гру команди, вивіши її до фіналу Кубка України 2019/2020, та на протязі двох наступних сезонів займав з командою 5 місце, яке гарантовувало полтавчанам участь у єврокубках. Крім того, тренер працював у інших українських командах («Кривбас», «Металург» Донецьк) та знає, як досягати високих місць у таблиці.
Хоч і наразі тренує друголіговий «Звягель», проте у новому сезоні УПЛ Максимова було б цікаво побачити головним тренером у львівського «Руху», де грає багато перспективної молоді, або в луганської «Зорі», яка постійно бореться за медалі українського чемпіонату.
Так, невідомо, чи продовжить хтось з них свою активну тренерську діяльність, однак було б цікаво побачити цих тренерів в УПЛ.
Фото: FootBoom, СпортАрена, Суспільне, Ua-football.com, Tribuna.com.
Примітки: УПЛ - Українська Прем'єр-Ліга.
