Уперше на полі. Як аматорський хокей об’єднує тренерів, колишніх гравців, суддів та батьків

Будь-який спорт (а особливо ігровий) не має бути розвагою чи роботою для певної категорії людей. Справжнє визнання здобувається лише тоді, коли він стає масовим і залучає до себе абсолютно різних людей.

Мабуть, усі бачили, як у Канаді в хокей на льоду грають не лише молодики з невичерпним запасом «дурі», а й жінки та чоловіки за п’ятдесят. Можливо, ви і самі на вихідних граєте у футбол з дядьками, які збиралися цієї компанією задовго до вашого народження. Аматорський (масовий) спорт є справжнім показником всебічної любові до виду.

Під час однієї з ігор чемпіонату України багаторічна очільниця «Сумчанки» та національної збірної з хокею на траві Світлана Макаєва поділилася зі мною історією про створення «Третього тайму». Це жартівлива назва групи спортсменів-любителів, що об’єдналися навколо хокею на траві.

Світлана Миколаївна завжди спостерігала за тим, як батьки активно «вчать» молодих хокеїстів та хокеїсток грати. Тож одного разу тренерка запропонувала їм самим спробувати взяти ключки до рук. Це була не одноразова акція знущання над людьми, що ніколи не бігали по пів години напівстоячи, це переросло у дещо більше. З того часу щовихідних аматори різного віку, статі, рівня причетності до хокею збираються разом, аби отримати задоволення від гри.

Наприкінці травня і я отримав запрошення приєднатися до «Третього тайму», спробував свої сили у абсолютно новому спорті.

Першочергово це безмежно доброзичливий і привітний колектив, який пробачатиме новачкам будь-які помилки, святкуватиме перші здобутки і буде поруч. Після баскетболу, футболу, бадмінтону, волейболу, боксу, велосипедів – це зовсім інший досвід взаємодії зі спортом. Хокей залучає м’язи, про існування яких можна було і не здогадуватися. Це відверто непросто, але вже після перших декількох практик усе стає на свої місця. Бігати з ключкою, бити «метлою», боротися за м’яч під бортом у хокей-5s. Це все швидко захоплює і змушує повертатися.

Тільки уявіть, коли ви вперше граєте в хокей на траві, а ваші партнери – це тренери з багаторічним стажем, гравці найвищого рівня, воротарі з величезним потенціалом. Це безцінний досвід, що відкритий кожному охочому в Сумах.

Тобі не просто вручать ключку і манішку, а й покажуть, як її правильно тримати, віддавати передачі, наносити удари по м’ячу, як із ним рухатися і де замикати простріли.

Можна починати без жодного екіпірування – я так зробив. Із хокейного у мене були лише кросівки, які я випадково купив на «секонді», думаючи, що це футбольне взуття.

Перелічити всіх причетних до «Третього тайму» відверто важко. Це і фахівці-коучі школи «Сумчанки», які десятиліттями готують талантів для здобуття медалей, судді міжнародного рівня, колишні гравчині іменитого клубу, що зберігають жагу до гри і після завершення кар’єри. Саме такі групи людей і роблять спорт по-справжньому живим.

Бонусом отримайте чудовий кадр мого першого анклбрейкеру в хокеї (якщо в ньому такі присутні). Авжеж, я в ньому потерпілий, а не виконавець:

Запрошую всіх до тредів блогу «Сумчанка». Тут публікуються усі головні новини з життя жіночого хокею на траві.

Фото: Ксенія Кавчуга для Tribuna.com