Чи є ідеї раннього Адольфа Гітлера щодо спорту подібними до сучасного українського спорту?
Недавно закінчив читати трохи відому книгу «Моя Боротьба» («Mein Keimpf» у мові оригіналу, якщо хтось не чув) австрійського політика XX століття Адольфа Гітлера. Доволі неординарна книга зі своїми плюсами та мінусами, проте під час прочитання я помітив, що Гітлер іноді згадує спорт — при тому, що книга більше про політику.
І от задумався - це ж все було до того, як Гітлер прийшов до влади—себто до того, як він почав приховувати більшість своїх думок (при владі не можна ж говорити все, що хоче, цензура все таке),—і тому це, певно, найменш відфільтрована збірка його думок. Тому, після довгого повторного аналізу його слів у моїй голові з'явилася ідея - порівняти сучасний український спорт та спорт, про який казав даний політик. Все ж таки доволі популярною у деяких колах є ця його книга, то чому б ні.
Приклад того, як виглядала обкладинка книги. Якщо не помиляюсь, це перська версія.
Eiserne Abhärtung
«Залізне загартування»
У першому томі Гітлер говорить про те, як “акцент на суто інтелектуальному навчанні та нехтування фізичним вихованням сприяють також занадто ранньому формуванню сексуальних уявлень у підлітків”.І, як приклад він каже, що юнак, який завдяки спорту та гімнастиці стає «залізним», менше піддається потребі таких от сексуальних задоволень, ніж той, хто весь день сидить вдома і харчується лише «інтелектуальною їжею» (книги, газети і т.д.). Проте Адольф згадує, що це не означає, що треба повністю прибрати книги і т.д. - лиш те, що “виховання розуму не має замінити виховання тіла” і “краще витрачати вільний час на спорт, аніж на «безцільне» дозвілля”.
З часом це допоможе створити «Hiter Youth»
Це мені нагадало стан футболу України, який почався у році 2014-му. Футбол це має бути задоволення! Проте сучасна українська футбольна культура, на даний момент, це більше обговорення футболу в інтернеті, використовуючи не файне ““цей хлопчина файно катає м'яча””, а різні ““xG””, ““час тримання м'яча командою на xLs/90”” та іншу бурду з дивними іменами. Себто люди почали заміняти оцінювання футболу очима на оцінювання футболу цифрами, що й деяким чином згадує Адольф. «Інтелектуальна їжа» у вигляді цифр, які грунтуються на аналізах, які грунтуються на інших цифрах і так далі. Це виглядає як якась фабрика в утопії - праця йде, праця йде, праця йде. Все автоматично і без права на обговорення/зміни. Люди у таких утопіях це те, що зараз людство пробує зробити з роботів. І тоді як можна було б сказати, що перегляд телебачення/експертів був завжди, проте там, майже завжди, дивилися за ФУТБОЛОМ, не за ЦИФРАМИ. Тоді ж як зараз більшість експертів (оскільки телебачення вже майже нема) таки оцінюють команди по цифрах та тому, що згадувалося у першому реченні.
Хотів от дати гарний приклад якийсь, проте тут і вибрати важко - просто у телеграм зайдіть і подивіться найпопулярніші канали по футболу: ті ж ліверпульска «Калітка» чи будь-який—повторюсь - будь-який—«експертний» канал з думками даного «експерта». Трохи нагадує Колісника до того, як він закинув справу (чому дуже радий. Ще його не вистачало з цим усім).
ПРОТЕ. У цьому не можна винити саме вболівальників, оскільки це все є прямим наслідком війни, яка почалася у 2014-му. Величезна більшість фанатів та майже всі ультрас тоді почали дуже активно йти на фронт (а з 2022 тим паче), що й убило більш «практичний» огляд футболу та підняло з нуля «теоретичний». Зникла дуже футбол. Тому не скажу, що це прямо таки «катастрофа», створена фанатами. Ні, це було б, на мою думку, огидно.
Бо ж на жаль, цей кінець фанатських рухів почалвся з-за дуже трагічних подій.
Але перед відходом зробили файний шашлик!
«Körperliche Ertüchtigung»
«Фізичні заняття»
Том 2. Пан Гітлер каже, що “Школа як така повинна виділяти набагато більше часу [спорту] в національній державі.” І як пояснення він пропонує розклад, де пояснює, що:
- Тренування має бути кожного навчального дня і кожен школяр має брати участь у ньому, незважаючи на стан здоров'я;
- Спершу, школяр має обов'язково спробувати усі види потрохи. Таким чином можна визначити, який спорт підходить школяру більше. Особливо увага має бути звернена на фізичні види спорту.
- А потім вже вибрати спорт, у якому він найкраще виступає [прим. не який йому найбільше подобається, а саме де показує найкращі результати.]
Не сказав би, що усі ідеї є схожими з тим, що маємо ми, проте дещо сходиться. 1 пункт у нас працює доволі ефективно, так. Проте 2 та 3 пункт - не зовсім. Дійсно, надзвичайно довгий час дуже велика кількість батьків не зважали на думку дитини, та ставили їй те, що самі батьки вважали за потрібне.
*Проте, це був вплив радянського навчання - тут ж ми говоримо про сучасний спорт. І видно, що нові покоління батьків, по суті, почали знищувати 3 пункт - відсутність досвіду у радянській системі освіти дали більше відкритості у виборах батьках і дітей. Тут ми не схожі. Що, на мою думку, є добре.
“...daß er aber boxt, das soll roh sein!”
“...але якщо він боксує, то він грубіян!”
Адольф ставить доволі великий наголос на те, наскільки важливо продвигати ідею боксу. Однією з головних ідей у його словах є захист боксу від “зневаги «пристойних» людей”. Він згадує, що еліти та люди вищого класу називають боксерів грубіянами та забіяками, замовляють статті у газетах статті з дискредитацією боксу як спорту та тим самим стараються знизити їх публічне становище. Тоді ж як Гітлер сам описує бокс як інструмент формування «ідеального арійського» типажу людини: “Сильний, спритний, сміливий!”
Гітлер та Макс Шмелінг - один з найкращих боксерів за історію спорту.
І це повністю підходить під нас. Найкращим спортсменом на даний момент і загалом одним з найкращих—якщо не найкращим—спортсменів в історії України є боксер - Олександр Усик. І оскільки ми говоримо про сучасний спорт, то забудемо Кличків, проте згадаємо Дениса Берінчика, Олександра Хижняка, навіть Ломаченка. І тут, вважаю, ми перевершили те, про що казав Гітлер. Бокс не вважається «спортом для бидла» в Україна, над малими, які хочуть стати боксерами, не сміються. Ні, тут навпаки - бокс це культовий спорт для України, вище якого лише футбол. І ця культовість не просто не закінчилася після братів Кличків, а й продовжила квітнули далі при Усику! Бидло? Ні, це культура! Бокс - це Україна! Коли люди—з України чи ні—думають про нинішній спорт Україн—не про те, що було далі, а те, що ЗАРАЗ—вони майже завжди думають про Усика в першу чергу.
Також Адольф прямо каже про те, що немає іншого виду спорту, який би так само розвивав дух атаки, вимагав блискавичної рішучості та виховував у тілі сталеву гнучкість, як бокс. Щоб коли, наприклад, на якогось хлопця напали, він «не мав першою ж думкою викликати поліцію», а мав можливість дати опір. Доволі схожа ситуація для України. Та й поліція, як бачимо, часто просто не допоможе.
“Так! Спорт існує не тільки для того, щоб зробити людину сильною, спритною і сміливою, але й для того, щоб загартувати її і навчити терпіти негаразди.”
----
ЦЕ САТИРА. Нацики - брись звідси.
Інші пости користувача
