«Головний промах – поїздка у цей сраний Волгоград, срану Росію»: як Хацкевич змінив свою позицію
10 базованих цитат білоруського екстренера «Динамо».
У грудні 2019 року, через 4 місяці після звільнення з київського «Динамо», Олександр Хацкевич поїхав працювати головним тренером у Росію – очолив волгоградський «Ротор», де провів понад 2 роки.
Білоруський фахівець виявився з тих людей, хто усвідомив ситуацію аж на початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України.
Однак після цього Хацкевич непохитний у своїй позиції – регулярно виступає публічно, зокрема нещодавно дав інтерв’ю для білоруського ютуб-каналу, де не підтримують чинну владу країни. Там він знову видав пару базованих цитат – ми ж зібрали усі потужні висловлювання коуча з лютого 2022-го.
«Головний футбольний промах – поїздка у цей сраний Волгоград, срану Росію»
– Ваш головний футбольний промах?
– Ми вже говорили про це. Я визнаю, що це поїздка у цей сраний Волгоград, срану Росію.
...
«Щодо «Ротора»: так, я визнаю свою помилку. Якщо говорити футбольною мовою, це пенальті, червона картка і вилучення, і говорити про них більше не хочу. Це мене дуже сильно вибило. Не хочу нічого говорити про ту країну і навіть згадувати, що я там працював».
«Українську волю та дух не зламати — це має знати кожен окупант»
«Я бачу, як люблять тут свою країну. І мені іноді навіть соромно за білорусів. У нашому гімні є слова: «Ми, білоруси – мирні люди». І цим багато що сказано.
А в українському гімні звучить фраза: «Душу й тіло ми положимо за нашу свободу». Ось хлопці й пішли боронити свою батьківщину. І це робитимуть, поки не помруть.
Українську волю та дух не зламати — це має знати кожен окупант. Країна з 2014 року перебуває у стані війни та навчилася давати відсіч. Народ став згуртованішим.
Невизначеність — найстрашніше. Будь-яка війна рано чи пізно закінчується, але що після неї лишиться? Скільки людей загине? Що потім напишуть у підручниках історії? Важко уявити.
Очевидно, що росіяни та українці на десятки років утратять нормальні людські стосунки. Але головне, що Україна була і буде незалежною».
«Правильно, що проти російських та білоруських спортсменів запровадили такі санкції, потрібні ще суворіші заходи»
«Зараз не може бути спорт поза політикою, адже спортсмени дуже публічні люди. І їхня мовчанка при нинішніх подіях — така ж співучасть у них.
Росія каже, що спортсмени не повинні терпіти, але були випадки, коли, наприклад, спортсмен на змаганнях демонструє букву Z або робить фашистський жест рукою. На хокейних матчах у Росії демонструють букву Z, а Росія потім каже, що спорт поза політикою? Зараз так не відсидишся.
Правильно, що проти російських та білоруських спортсменів запровадили такі санкції, потрібні ще суворіші заходи. Якщо це московська команда, вона має грати лише в Москві, Рязанська — лише в Рязані, тоді у спорті буде ще веселіше. Нехай вони взагалі не зможуть виїхати за межі області».
«Білорусь вже давно не Білорусь, а якась губернія Росії»
«Білорусь вже давно під Росією, це всім відомо. Але те, що звідти летіло, заходили війська після вигаданих навчань – це не те, що біль, це огида до нинішньої влади.
Влада під приводом якихось військових навчань надає свою територію, щоб на твого сусіда, який не зробив Білорусі нічого поганого, напав агресор.
Вони надали свою землю, аеропорти, свої можливості для того, аби атакувати Україну. Білорусь вже давно не Білорусь, а якась губернія Росії. Просто офіційно про це ніхто не каже».
...
– Чи має Білорусь платити репарації Україні?
– За те, що надала свою територію. Звичайно. Вона такий самий учасник, співучасник. Звичайно, так.
«Українці вийдуть з підвалів та почнуть відбудовувати країну, а Путін усе своє життя проведе у підвалі»
«Путін увесь світ поставив проти себе. Він загнав українських людей у підвали, але й сам також у підвалі живе.
Але люди в Україні вийдуть із підвалів та почнуть відбудовувати свою країну, а він уже своє життя проведе у підвалі. І як казав один мій добрий знайомий: «Пора вже в Мавзолеї одного Володимира змінити на іншого».
І що швидше це станеться, то швидше в України та Росії, можливо, будуть якісь теплі стосунки, але це вже не в нашому житті і не в житті наших дітей. Росія все одно буде країною, яка вночі напала на Україну та знищує народ України. Це тут ніколи не забудуть. У книжках з історії писатимуть, що це агресор, що це країна, яка позбавила людей життя та майбутнього».
«Знаєте, чому ми все ще боремося? Тому що ми краще помремо, ніж будемо Росією»
«Сьогодні Росія ламає зуби об Україну. Чому? Спочатку я можу такий приклад навести. Перше – український народ незалежний і любить незалежність. Коли в 90-х роках у Біловезькій пущі було підписано договір, багато колишніх радянських республік зітхнули і відмовилися від цього комуністичного минулого. Усі хотіли незалежності.
Тому Україна любить незалежність, народ любить незалежність, вони йшли до цього весь час.
Що друге? Характер, який мають українці. Знаєте, чому ми все ще боремося? Тому що ми краще помремо, ніж будемо Росією. Є таке гасло. І ось ця жага свободи, жага до життя, яке було в Україні до вторгнення, люди його цінують і розуміють, що якщо, не дай Боже, Росія там буде панувати, все закінчиться.
Тому що найголовніше – це свобода та вираження своїх думок. В Україні ти можеш спокійно критикувати президента, критикувати уряд».
«Як можу ставитись до людей, які захищають Україну? Тільки з великою повагою»
– Як ставитися до того, що зараз білоруські легіонери в Україні – це наші добровольці?
– Як можу ставитись до людей, які захищають Україну? Тільки з великою повагою. Вони віддають своє життя за той будинок, де я живу, жив. Хоча вони не повинні це робити.
– В одному інтерв'ю ви говорили, що у вас був якийсь контакт із представниками полку Калиновського. Що це було?
– Хлопці набрали. Я якраз у той час на Кіпрі був. Ми поспілкувалися. Нині підтримуємо телефонні стосунки. Домовилися, що коли повернуся до України – обов'язково зустрінемося.
– Кажете, що стосунки підтримуєте телефоном – це що? Просто зателефонувати, поговорити, чи що?
– Та навіть спитати, яка допомога потрібна. Вони кажуть: «Жодної не треба. Ні фінансово, нічого не потрібне. Чисто підтримка, добрі слова, що ви підтримуєте нас, вірите в нас – це найголовніше». Іноді слова важливіші.
«Обов’язково повернуся в Україну. Я живу там, там мій дім»
«Усі втомилися від війни. Я сам зараз у поїздці Європою, зустрічаюся з дітьми-переселенцями, з їхніми батьками та людьми, які їм допомагають. Дуже багато втоми, не лише фізичної. Вам не передати відчуття, коли ти бачиш ці очі, коли бачиш цих дітей, батьків. Хтось постраждав фізично від цього всього. Але народ України має на меті захистити і звільнити свою землю.
Поки я маю таку місію і я можу десь чимось допомогти, я це із задоволенням роблю. Матеріальне — це найпростіше: взяв та перерахував гроші на рахунок певного фонду чи організації. Якщо є голова, дві руки і дві ноги, гроші можна заробити, і нічого з тобою не станеться, якщо ти допоможеш. А іноді добре слово допомагає більше, ніж гроші.
Тому коли у мене з'являється можливість і мене запрошують на такі заходи, завжди кидаю все та їду в іншу країну чи інше місто, якщо треба — лечу.
Обов’язково повернуся в Україну, сподіваюся, що це станеться якнайшвидше. Я живу там, там мій дім».
