«Це блюзнірство». Син та дружина Цимбаларя провели емоційний брифінг – про «матч памʼяті» Іллі у Москві
«Зробимо максимально, щоб цього матчу не було».
Старший син Іллі Цимбаларя Сергій та вдова ексфутболіста Ірина дали пресконференцію щодо «матчу памʼяті», який росіяни разом з молодшим сином Цимбаларя Олегом зібралися проводити у Москві.
У своєму доволі емоційному виступі Сергій та Ірина донесли кілька важливих меседжів стосовно власної позиції щодо проведення цього матчу.
Про критику Іллі Цимбаларя за виступи за РФ
Сергій: «Подивімося склад збірної РФ на ЧС-1994 і згадаємо, хто тоді грав за Росію. Це Цимбалар, Нікіфоров, Юран, Саленко, Онопко, Тарнавський. Це означає, що на той момент РФС вчасно підсуєтилися й переманили до себе усіх цих українських футболістів. Я вважаю невиправданим цей хейт в інтернеті, позбавлення зірки на Алеї слави «Чорноморця». По-друге, батько помер ще у 2013 році, коли ще не було ніякої війни».
Про ставлення «Спартака» до Іллі Цимбаларя
Сергій: «Те, як вони вчинили з ним, коли він став їм нецікавим, хоча вони могли дати йому більш продуктивне життя… Він міг грати і в «Перуджі», і в «Лаціо», і в мадридському «Реалі». Хочу поставити питання: чому на той момент, коли були пропозиції батькові перейти у топклуб Європи, ви говорили йому: «Ні, Ілюшо, ти нам треба, ми тебе ніколи не відпустимо»? Чому в 1999-му ви його відпустили як використаний матеріал?
Друге – чому, коли сталася біда у 2013 році, ніхто з представників клубу, де ви зараз хочете провести матч памʼяті батьку, вважаю це взагалі абсурдом, не приїхав на похорони? Згоден, похорони були 30 грудня – передноворічна суєта у всіх. Але, знов-таки, ті, хто хотів, знайшли час 30 грудня прилетіти в Україну, в Одесу, і попрощатися з батьком».
Про незгоду з проведенням матчу
Сергій: «По-перше, у нас ніхто не питав згоди на проведення цього матчу в Москві. Ми проти, ми не давали згоди, ми це не підтримуємо, ми не маємо до цього матчу жодного стосунку. Я готовий битися до кінця, щоб цей матч не відбувся».
Ірина: «Я вважаю, що це взагалі блюзнірство, зараз, у даній ситуації, яка відбувається, робити такий матч памʼяті. У нас ніхто не питав згоди».
Сергій: «Як взагалі люди можуть просто дозволити собі проводити цей матч, коли над могилою батька літають ракети? Як ви взагалі уявляєте собі проведення цього матчу? Тобто ви будете радіти, плескати, робити одне одному компліменти – «так, ми такі класні, ми це зробили» – у той час, як ми з мамою, я зі своєю родиною, сидимо у сховищі? Як ви це уявляєте собі?»
Ірина: «Наш вердикт – ми проти проведення цього матчу. Це блюзнірство».
Сергій: «Усі нормальні люди проти проведення матчу в Москві. Те, що вони хочуть використати прізвище батька, пропіаритися, заробити грошей – це неправильно. Ми вам такого не дозволяємо».
Про запрошених зірок
Сергій: «Може, я десь помиляюся, щось пропустив, але не памʼятаю, щоб тато перетинався з Адебайором на футбольних полях, з Канісаресом, з Морієнтесом. Скільки було років Адебайору, коли тато був на піку своєї карʼєри? Якась маячня.
Я хочу теж звернутися до цих легенд світового футболу. Подумайте. Подумайте, куди ви їдете. До держави-агресора, яка напала на батьківщину Іллі Цимбаларя, яка бомбить його рідне місто? Хочете віддати данину памʼяті тата – я впевнений, що ви не були з ним особисто знайомі – але якщо ви його поважаєте як футболіста світового рівня, будь ласка, приїжджайте. Я вас зводжу на цвинтар. Постоїмо на могилі. Можемо навіть організувати матч, теж тут, в Одесі».
«Якщо зірки світового футболу реально хочуть якось віддати данину памʼяті, можуть завжди взяти участь у розвитку клубу [імені Іллі Цимбаларя]. Дітям завжди потрібна форма, дітям потрібні манішки, мʼячі. Будь ласка, можете купити – можете звʼязатися зі мною на сторінці клубу, і ми вирішимо, як це відправити».
Про Олега Цимбаларя
Сергій: «Останній раз я йому написав, коли побачив, що він у Москві. Він ані мені, ані мамі не довів до відома, ні з ким не порадився. Ми з мамою дізналися про це, коли він вже інтервʼю роздавав. Моє останнє повідомлення було: «Добре, твій вибір, я його не приймаю, мама його не приймає. Ми не розуміємо, як можна було зробити такий вибір. Але якщо ти вже його зробив, будь ласка, не згадуй ані мене, ані маму, ані тата».
У мене є здогадки, що підштовхнуло його на [переїзд в Москву]. Це люди, які задурили йому голову, пообіцяли золоті гори. Що зараз ти приїдеш сюди, на прізвищі батька ми будемо тут тебе усюди водити. Піаритися ти будеш, піаритися ми будемо. А що їм ще показувати? Вони відрізані від світового футболу».
Ірина: «Хай там я з ним не спілкуюся, але бодай якийсь рядок своєму рідному брату написати – «Сергію, така ситуація, чи можеш порадитися з мамою, чи можна провести такий матч памʼяті?» А тут узагалі, усе по-своєму було зроблено».
Про відмову «Спартака» брати участь у матчі памʼяті в Одесі
Сергій: «У неділю у мене була розмова з Едуардом Петровичем [Лучіним] (перший тренер Цимбаларя – прим.). Я йому сказав, що у Москві хочуть провести «матч памʼяті». Чесно, я ледь заспокоїв людину. Йому настільки стало образливо, у нього сльози текли. Я йому кажу: «Петровичу, заспокойтеся. Ми зробимо максимально, що в наших силах, щоб цього матчу у Москві не було».
Найбільш образливо – коли ми, справжні друзі Іллі Цимбаларя, організовували встановлення памʼятника, проведення матчу памʼяті в Одесі, вечора памʼяті в Одесі, Едуард Петрович написав офіційного листа, у якому було написано: «Якщо ви бажаєте вшанувати памʼять Ілюші – можете взяти участь. Допоможіть якось з проведенням матчу, встановленням памʼятника». Нуль реакції на лист. Потім мені сказали, що їхня відповідь була проста – «А чому ми повинні допомагати? Він же похований в Україні, в Одесі. Який ми до цього маємо стосунок?»
А тут, через 10 років, як тата не стало, ви вирішили провести матч памʼяті в Москві. Хлопці, де ви були раніше? Чому ви не провели прощальний матч, коли тато був ще живий? Проводили прощальні матчі Тітову, Тихонову, Аленічеву... Тому що він не був вам цікавий на той момент, на ньому не заробити грошей».
Ірина: «За 10 років узагалі ніхто не подзвонив і не дізнався, на якому світі ми знаходимося».
Про ставлення експартнерів Цимбаларя – й ігнорування памʼяті Іллі раніше
Сергій: «Коли тато помер, чому ніхто не приїхав? Приїхав тільки один Ледяхов. Де Тітов, де Тіхонов, де Парфьонов, одесит, якого тато, можна сказати, виростив до рівня футболіста?
Я знаю точно, що допомогли зі встановленням памʼятника Онопко, Хохлов і Ледяхов. Без задньої думки допомогли. Де ті, хто зараз хоче грати на честь памʼяті? Я впевнений, що Тихонов, Тітов, Аленічев планують грати цей матч. Де ви усі були?»
Про можливу причину проведення «матчу памʼяті»
Сергій: «Я знаю, що підштовхнуло їх організувати цей «матч памʼяті» у Москві. Тому що улітку, на день народження тата, 16-17 червня ми проводили дитячий турнір памʼяті Іллі Цимбаларя, де якраз Едуард Петрович Лучин і всі друзі, які зараз тут, в Одесі, допомагали в організації. Так само «Чорноморець» нам допоміг, надавши поле. Це був великий дводенний турнір, у якому брало участь 27 команд. Мінімум у кожній команді – по 15 дітей.
Думаю, їх це теж зачепило, і вони вирішили: «А нумо зробимо крутіше – привеземо зірок світового футболу і проведемо це у Москві?» Але ще раз питаю: яким боком ці зірки мають стосунок до тата?»
