Росіяни організовують «матч памʼяті» Цимбаларя нібито зі світовими зірками. Морієнтес спростував участь, «Чорноморець» засудив подію
Кілька років тому легенди «Спартака» проігнорували матч його памʼяті.
Пропагандистські російські ЗМІ повідомили, що у Москві пройде матч пам'яті російського та українського футболіста Іллі Цимбаларя.
• Гра нібито запланована на 9 вересня. У матчі, згідно з пропагандистами, нібито зіграють ветерани «Спартака» та збірна світу, за яку гратимуть Фернандо Морієнтес, Еммануель Адебайор, Сантьяго Канісарес, Флоран Малуда та інші.
Морієнтес у відповідь на запит Tribuna.com спростував свою участь у матчі, назвавши її фейком.
• Організатором матчу є син Іллі Цимбаларя Олег. У грудні 2022-го він виїхав з Одеси до Москви, так пояснивши своє рішення російським пропагандистам:
«Якось раз гуляв зі сином на вулиці, й над нами вибухнула ракета. Він дуже сильно злякався – це стало сигналом для мене все кинути й відправити рідних до Москви. Звісно, складно було кинути все, що накопичили за роки життя в Одесі, але я ще молодий – зможу забезпечити сімʼю».
• «Чорноморець», вихованцем якого був Ілля Цимбалар, засудив проведення цього матчу:
«Футбольний клуб «Чорноморець» з великим подивом та відчуттям обурення дізнався про матч памʼяті Іллі Цимбаларя в росії. Вихованець нашого клубу, людина, що зробила в Одесі собі імʼя.
Саме в рідну Одесу повернувся Ілля, щоб вдосконалювати тренерську майстерність та ділитися досвідом з молоддю. На жаль, багато чого футбольний майстер так і не встиг зробити.
10 років тому Ілля пішов від нас. В Одесі Ілля Цимбалар похований на одному з цвинтарів міста.
У 2016-му на нашому стадіоні був зіграний матч памʼяті Іллі Цимбаларя. На гру прибуло чимало зірок, з якими Ілля грав поруч протягом своєї зіркової карʼєри. Але чимало його «друзів» проігнорувало захід, підступно прикриваючись «неспокійною ситуацією в Одесі», на матч не приїхали «славетні» гравці країни агресора, представники клубу «Спартак». Ті гравці наплювали на памʼять про одноклубника та друга.
І ось 2023 рік. Вирує війна, кожного дня Москва закидає ракетами Україну, під вогнем Київ і Львів, Харків та рідна для Іллі Цимбаларя Одеса. Верх цинізму знищувати Одесу і водночас звати футбольних зірок минулого, пенсіонерів-гастролерів на матч памʼяті видатного Українця, славетного одесита.
До речі, як повʼязані Фернандо Морієнтес, Флоран Малуда, Сантьяго Канісарес з карʼєрою нашого одесита? Звісно, ніяк. Організатори цього комерційного заходу розуміють, що ні Віктор Гришко, ні Іван Гецко, ні Сергій Гусєв, ні інші переможці першого Кубку України на росію не поїдуть.
Це не матч памʼяті Іллі Володимировича.
Імʼя легендарного півзахисника збираються використати, щоб продемонструвати футбольній спільноті своє нібито активне футбольне життя під час заслуженої ізоляції. Футбольний клуб «Чорноморець» категорично засуджує такі дії організаторів».
• Перший тренер Іллі Цимбаларя, Едвард Лучін, в коментарі Tribuna.com теж засудив проведення цього матчу:
– Ілюша для мене – це не тільки перший учень. Він мені ще великий друг був по життю. Я намагався йому допомагати. Допоміг закінчити інститут, ми з ним по життю йшли до самого кінця.
Коли я дізнався, що на могилі Іллюші немає пам’ятника, я Юрію Никифорову сказав: «Я беруся за те, щоб ми провели матч пам’яті Цимбаларя в Одесі. Зберемо кошти, поставимо йому пам’ятник і проведемо вечір його пам’яті». Ми це зробили. Ми зібрали кошти, поставили пам’ятник, ще 7 тисяч доларів віддали родині.
Але коли я готував цей увесь захід і написав листа в «Спартак» гендиректору, пояснив, що ми робимо – вони мені навіть не відповіли на це. І вони не взяли участь. Ось цей «Спартак», за який Цимбалар грав, приносив очки і перемоги. Вони навіть не відповіли. Після цього вони для мене взагалі не існують.
Як мені сказав один: «Чому ми повинні там йому ставити пам’ятник, якщо він у нас грав?». Це мені навколофутбольні люди там сказали, один чиновник. Але в підсумку ми свій шлях пройшли і зробили прекрасне свято в Одесі.
Ілюша був, є і буде в серці Одеси. Це кумир Одеси. А те, що волею долі опинився в Москві й грав там – це футбольне життя, воно непередбачуване. Ніхто не знав, що буде сьогодні таке варварство з боку агресора. І, звісно, навіть якби вони до мене звернулися, якби навіть заплатили, щоб я приїхав – я б у житті цього не зробив.
Сьогодні для мене Москва – агресор, вона для мене не існує. Тільки бажаю, щоб вони згоріли на цій землі українській і в пеклі. А Ілюша їм не належить. Після того, як вони поставилися до нього, коли треба було ставити пам’ятник. Вони мерзотники, вони перейшли межу. А зараз спекулюють.
Олег (син Іллі Цимбаларя, організатор матчу в Росії – прим.) переїхав до Москви, він шукає якісь можливості, десь у федерації футболу знайшов людей, які зроблять хорошу копійку на цьому. Це його право, зрештою, це його батько – нічого не можу йому сказати. Але мене там не буде.
– Чи спілкувалися ви з Олегом до або після повномасштабного вторгнення?
– Я з ним у свій час листувався, передавали привіти, я з батьками в хороших стосунках. Із Сергієм, який в Україні (другий син Іллі Цимбаларя – прим.), я на постійній основі на зв’язку.
Я підтримую проведення меморіалу пам’яті Іллі Цимбаларя в Одесі, допомагаю, чим можу. Це дитячий турнір, грають різні віки. Вони навіть найкращим гравцям вручають Кубок першого тренера Цимбаларя – Едварда Лучіна. Я поки живий – допомагатиму в проведенні цього турніру.
А з Олегом... Я не можу порвати з ним, знаю його з маленького віку. Але я не хочу зараз, щоб моє ім’я там фігурувало. Я не можу це прийняти, враховуючи те, що відбувається на українській землі. Я до цього не маю жодного стосунку.
– Турнір допомагає організовувати Сергій?
– Так, Сергій організував цей турнір. Він відбуватиметься щороку. Я щороку намагаюся допомогти їм, даю кошти. Ми будемо проводити це на постійній основі. Ілля заслужив, щоб Одеса та Україна його пам’ятали. Він брав участь у першому матчі національної збірної.
На жаль, тоді тренери чомусь холодно до нього поставилися. І він зрозумів, що його не беруть, а він хотів грати. І тоді зовсім інша ситуація була в Росії, не було цієї вакханалії. Але він вихованець одеського футболу – був, є і буде. І це одесит, справжній одесит.
А доля футболіста – вони на місці не сидять. Риба – де глибше, а людина – де краще. Але для одеситів він залишився в серці. Тим більше, він до цієї війни не має жодного стосунку. Ось ті люди, які зараз піаряться на ньому – це так.
Фото: Одеса - Depo.ua, Футбол 24
