«Сестри Кіченок жодного разу не виграли вирішальний матч за збірну». Сапронов – про поразку від Румунії
Чого не вистачило, що по організації і хто відповідальний за результат.
12 та 13 квітня у Флориді відбувся номінально домашній матч для збірної України у Кубку Біллі Джин Кінг. Наша команда у складі Еліни Світоліної, Лесі Цуренко, Юлії Стародубцевої та сестер Надії й Людмили Кіченок боролася за перший в історії вихід до фінальної частини турніру.
Перший ігровий день завершився із рахунком 2:0 на користь українок – Світоліна та Цуренко впевнено виграли свої матчі. Але вже наступного дня румунки спочатку зрівняли рахунок, а потім довершили все перемогою у парному матчі.
Як підсумок, збірна Румунія без своїх лідерок Сімони Халеп та Сорани Кирсті вийшла до фінальної частини Кубка Біллі Джин Кінг, а Україна боротиметься за те, щоб залишитися у кваліфікації.
Український спортивний функціонер та бізнесмен Юрій Сапронов прокоментував результати матчу у розмові з кореспондентом Tribuna.com Миколою Решнюком.
***
– Для початку поділіться загалом вашими враженнями від цих матчів проти румунок.
– Висновок, мабуть, як у всіх уболівальників України – розчарування. Я розшифровую так. Я вважаю, що жереб був дуже прихильний, і був чудовий шанс увійти до 12 найкращих. А це, по суті, по-старому – Світова група, ми там були лише один раз – у 2007 чи 2008 році, я це добре пам'ятаю. Цей шанс не використали.
Шанс був хороший, тому що Румунія мала не найсильніший склад. Грали б Халеп та Кирстя – було б значно складніше. Тим більше, ведучи 2:0, програти 2:3 – це ще й прикро.
– Чому, на вашу думку, не вдалося втримати перевагу? Що стало причиною того, що після перемог у двох перших матчах наступні три програли?
– Причини? Те, що я побачив, це не істина в останній інстанції, але це погляд людини, яка протягом п'яти років займалася та відповідала за збірну України у тенісі, і я точно знаю внутрішню кухню, якої немає на поверхні і ніколи не буде. Звичайно ж, я всю внутрішню кухню говорити не буду, але зараз скажу прямо, можливо жорстко, але я так думаю.
Перше. Давайте почнемо зі складу, звісно. На мою думку, все-таки не вистачило в команді ще однієї дівчини. Не Юля Стародубцева, а це мала бути або Марта Костюк, або Даяна Ястремська.
Ангеліна Калініна теж могла і повинна була бути, але я знаю точно, що Калініна цього тижня активно займалася лікуванням, щоб грати далі, і, звичайно ж, малоймовірно, що вона принесла б користь.
Чому не було Марти чи Даяни – я не маю інформації. Я можу тільки здогадуватись, але це все здогадки. Тобто все-таки не вистачило одного одиночного гравця. Де не вистачило? Леся чудово зіграла в перший день, але два трисетовики майже тригодинних за два дні – це занадто багато.
Леся просто не витримала фізично. Їй велике спасибі за перший матч, за боротьбу в другому матчі, але її просто не вистачило фізично. Це абсолютно однозначно. Менше ніж за добу зіграти два тригодинні матчі на ґрунті – це неймовірне навантаження для будь-якого гравця.
Еліна боролася, усі бачили. Прекрасний перший день, хороший матч у другому, але тут на мій погляд, перше: вона не в ідеальній фізичній формі. Я досить добре знаю цю дівчину і розумію по її рухах, як вона себе почуває. І ця фізична форма не мала бути ідеальною.
Ґрунтовий сезон лише починається. Це складний процес переходу для всіх, не тільки для Еліни, з харда на ґрунт. Причому складний саме через біомеханіку, насамперед через стопу. Тому Еліна була не в ідеальній фізичній формі.
І друге: це був найкращий день у житті румунки. Я ніколи не бачив, щоб Ана Богдан так грала, Ну, блін, були чисті лінії, розумні ризики, хороша фізика.
Треба усвідомлювати, що якщо грає 1-ша, 2-га ракетка світу з 51-ю або Еліна 15-та з 64-ю – це нічого не означає. В одному окремому матчі будь-який гравець сотні, я думаю, може обіграти гравця десятки. Таких прикладів багато.
Парна комбінація. Не можна було говорити, що якщо ми дійдемо… На всіх каналах та на всіх ефірах усі говорили – з команди говорили, не вболівальники!
Що ми говоримо – це все свинячий голос, ми можемо говорити про що завгодно на кухні. Ми не тренери, не експерти, не відповідаємо.
Було сказано, що парна комбінація – ну все, якщо не дай Боже, 2:2, і так далі... Ну, от не знаю. Я чогось тоді, коли всі ці слова пішли, я тоді цього не сказав, але я подивився статистику – і побачив, що Людмила та Надя Кіченок жодного разу не виграли вирішальний 5-й матч за збірну. Жодного разу.
Я подумав про себе: напевно, є якісь внутрішні психологічні проблеми. Мені їхня гра дуже не сподобалася. На корті були просто дві юніорки. Не найкращі парниці країни, не топові парниці у світі і так далі.
Загальний висновок: хтось має понести відповідальність за результат. Однозначно, капітан Михайло Філіма. Він був усередині, він ухвалював рішення, він перебував на лавці гравців, намагався знайти якісь слова.
Я без сумніву вважаю, що він віддав усе, що міг. Ну, значить, відповідальність за поразку має бути на комусь. Це у перемоги завжди багато батьків. Поразка – завжди сирота. Ось цією сиротою має бути Михайло Філіма, на мій погляд.
– Які ще висновки можна зробити за підсумками цих матчів, як для тенісисток, так і для керівництва ФТУ?
– Щодо федерації. Абсолютно точно знаю, що проводиться якийсь, як на мене, унікальний експеримент. Федерація, грубо кажучи, дала право на підготовку, менеджмент, рішення, проведення матчів Кубка Біллі Джин Кінг фонду Еліни Світоліної.
Унікальна колаборація: чинний гравець відповідає, займається, менеджерує, витрачає гроші, отримує, якщо заробить, і так далі. Тому питань до федерації точно, мабуть, не може бути.
Я точно знаю, що і Еліна, і команда Еліни засмучені, бо втрачено шанс увійти до 12 найкращих команд, по суті, боротися за Кубок.
А склад у нас сьогодні такий… Ну, вибачте, якщо зібрати воєдино команду на вирішальні матчі – а на вирішальний матч точно можна зібрати Світолину, Ястремську, Костюк, Калініну та Цуренко, це ще треба вибирати, хто залишиться за бортом – з таким складом треба вигравати Кубок Біллі Джин Кінг.
Ті 5 років, коли я займався збірною України, у мене була найкраща в команді Олена Бондаренко – 19-та у світі. Катя була 34-ою, Юля Федак, Оля Савчук, Маша Коритцева були між 70-м та 90-м місцями. І ми грали у 1/4 фіналу Світової групи. Ми виборювали вихід у півфінал.
Після того року ми стали шостими у світовому рейтингу збірних. Коли я брав збірну, вона була 33-ю або 35-ю, я не пам'ятаю. Тому з цим складом – у тому й розчарування – треба потрапляти у 12, треба боротися за Кубок.
Ніколи не було такого складу, я запевняю вас. Найсильніший в історії, однозначно. Тому я розумію розчарування. Дай Боже, щоб не опустилися руки у Світоліної, у фонду Світоліної.
Треба працювати, треба восени грати, боротися за право залишитися в кваліфікації, потім навесні 2025-го буде такий же матч за вихід у 12. Просто все відклалося на рік.
Фото: tlaenpix/instagram, svitolinafoundation/instagram, lesiatsurenko/instagram, billiejeankingcup/instagram, фейсбук Юрія Сапронова
