Бразилізація єврофутзалу зайшла надто далеко. УЄФА присудила технічні 0:5 аж у 8 матчах Елітного раунду відбору ЧС-2024
Любителі видавати новенькі паспорти отримали серйозний удар під дих
Так вже склалося історично у нашому континентальному футзальному житті, що існує відносно швидкий спосіб створити достатньо конкурентну збірну навіть при скромних кадрових можливостях у рідних краях.
Талановитих бразильських гравців багато, їх вистачить на кілька десятків збірних. Але національна команда у Бразилії одна, і не всі туди помістяться. Натомість чимало з них можуть легко поміститися в менш імениту збірну з іншого куточка світу, якщо, звісно, отримають таке запрошення.
А запрошень останнім часом вистачає. Тому що результату хочеться всім, а деякі федерації не надто зважають на те, як виглядатимуть зі сторони подібні методи його досягнення…
Я не зачіпатиму зараз тему клубного єврофутзалу. Там насправді з цим ще веселіше, в чому легко можна переконатися, якщо, скажімо, пробігтися очима по складах учасників останніх кількох розіграшів ЛЧ.
Але клуби на те і клуби, щоб можна було збирати колектив з усього світу без незручних питань до власної совісті. А от коли бразильці стають основною ударною силою небразильської збірної – ось тут вже від присмаку зашкварності нікуди не подітися.
Коротка хроніка бразилізації
Щоб ви зрозуміли, в який бік рухаються сучасні кадрові тенденції європейського футзалу, просто наведу декілька прикладів в приблизному хронологічному порядку. Не обіцяю охопити абсолютно всіх, хто залучений у цей сумнівний процес, але тих, де вказане в заголовку явище виявилося найбільш масовим, увагою не омину.
Збірна Італії
Я знав, що там у золоті часі було багато натуралізованих, але не думав, що аж настільки… Проста перевірка через Вікіпедію двох чемпіонських складів (ЧЄ-2003 і ЧЄ-2014) показує наступне:
– у 2003 році 10 з 14 гравців італійської збірної, які були заявлені на Євро, народилися в Бразилії! (Фернандо Грана, Даверсон Франзої, Карлос Монтованеллі, Едгар Бертоні, Вінісіус Бакаро, Андре Вісентіні, Адріано Фолья, Едуардо Моргадо, Родріго Бертоні, Марсіо Морателлі). Ось такий колектив обіграв тоді Україну в фіналі (1:0);
– у 2014-му уродженців Бразилії було в заявці ненабагато менше – 8/14 (Габріел Ліма, Даніель Г'яссон, Муріло Феррейра, Умберто Оноріо, Вампета, Родольфо Фортіно, Алекс Мерлім, Саад Ассіс).
У заявці на Євро-2022 бразильців у заявці було рівно половина – 8/16 (Дуглас Ніколоді, Кайнан де Матос, Алекс Мерлім, Гільєрме Гайо, Едуардо Фаріас, Габріель Мотта, Жуліо де Олівейра, Гільєрме Стрінгарі). Як бачите, тенденція в цьому плані практично не змінилася (чого не скажеш про результати: якраз після 2014-го пішли суцільні провали).
Збірна Росії (вибачайте, але в контексті статті про неї ніяк не вийде не згадати)
Щоб довго не копатися – просто заходимо в англомовну Вікіпедію і одразу бачимо:
Відомі гравці. Пула (2007 – 2014), Сіріло (2007 – 2014), Едер Ліма (2010 – ), Робіньо (2009 – ). Ну й на Євро-2022, наприклад, ще грали Нандо і Пауліньо.
Команда з цими всіма людьми на кожному турнірі боролася за медалі і часто їх здобувала. Але, заради справедливості, там були серйозні успіхи і до епохи бразильців. На відміну від тих, про кого нижче…
Збірна Азербайджану
Дивимося заявку команди на Євро-2010 – дебютний великий турнір, на якому одразу вдалося посісти найкраще і понині 4-те місце. А там є ось такі персонажі:
Феліпе, Біро Жаде, Тьяго, Сержао, Алвеш.
Тепер, для порівняння, заявка на Євро-2022. Підхід до кадрового питання не змінився – бразильців стало ще більше:
Едуардо Борхес, Вассура, Галло, Феліпіньо, Тьяго Болінья, Фінео де Араухо, Рафаел Вілела.
Окрім вищезгаданого 4-го місця на ЧЄ, були ще 3 чвертьфінали великих турнірів: ЧЄ-2016, ЧЄ-2018, ЧС-2016. Отже, ставка на бразильців себе виправдала – Азербайджан суттєво наблизився до топів.
Збірна Казахстану
На дебютному Євро-2016 казахи одразу взяли бронзу. З далеких країв у заявці були:
Лео Ігіта, Лео Жарагу, Дуглас Жуніор.
Євро-2022, де в 1/4-й програли Україні. Додалося ще пару нових бразильців:
Лео Ігіта, Дуглас Жуніор, Тайнан да Сілва, Едсон Гомес.
Ну й варто зазначити, що до того часу «Кайрат» вже двічі вигравав ЛЧ і ще кілька разів грав у Фіналі 4-х – звісно, теж не лише силами корінних казахів. Тобто, в цьому випадку можна говорити про планомірність розвитку.
Чотири вищезгадані федерації не отримали якихось неприємних адміністративних наслідків через масову натуралізацію. А ось ті, про кого йтиме мова далі, таки потрапили під роздачу… Тож про них трохи детальніше.
Збірна Румунії
У румунів була непогана команда у першій половині 2010-х (два виходи в 1/4 фіналу ЧЄ – 2012, 2014), однак потім справи пішли на спад. Повернути втрачені позиції спробували за допомогою бразильців. На Євро-2018, зокрема і в матчі з Україною, ми побачили трьох гравців з нерумунськими прізвищами:
Феліпе Олівейра, Савіо Валадареш, Пауло Феррейра.
Валадареш добряче повозив наших і забив нам один м'яч. Втім перемогти це не допомогло (2:3), так само, як із португальцями двома днями раніше (1:4). З групи румуни не вийшли.
У січні 2022-го ще двоє бразильців отримали паспорти (Андре Сассе та Даніель Араухо), про що радісно відзвітувала румунська футбольна федерація – тут і тут.
З текстів представлення випливає, що і один, і інший грати в Румунії почали з 2018-го. Кваліфікація ЧС-2024 почалася в жовтні 2022-го, там обидва вже були задіяні. Це я натякаю на правило 5 років, про яке йтиметься нижче.
Збірна Грузії
До 2018-го помічниками з далекого зарубіжжя тут були Фумаса і Роніньо, знайомим нашим любителям футзалу по виступам за «Ураган» і «Продексім». Для потрапляння на великі турніри цього було недостатньо. Могли проскочити на Євро-2018, але програли плей-оф вищезгаданим румунам.
У січні 2019-го, коли стартувала кваліфікація на ЧС-2020, додалися ще два персонажі – Сайотті і Талес. Успіху знову досягнути не вдалося – пройшли лише перший раунд з трьох. Тому робота по натуралізації продовжилася.
Нова партія бразильців під'їхала під початок вирішального раунду відбору на ЧЄ-2022 – новоявленими грузинами стали Елісандро, Шагінья та Біньо, а в двох останніх матчах грав ще й Петрі Бранко. Цього разу кількість переросла у якість – Грузія пройшла на Євро.
На дебютному великому турнірі 6 з 14 гравців у заявці – уродженці Бразилії (Віліан Лоуренсо – ще одна нова фігура), на їхньому рахунку 6 з 7 командних голів на турнірі. Сама ж команда зупинилася в 1/4 фіналу. Особливо епічно, з точки зору складів, виглядав матч з Азербайджаном.
Збірна Вірменії
Це найсвіжіший приклад. Коли вірмени у відборі ЧС-2024 двічі обіграли Чехію, у мене виникло гнівне запитання: «Що, трясця, відбувається!?» Тут я вже не витримав і накатав цілу статтю, в якій детально розповів про чергову історію образилення (а в даному випадку – на додачу ще й русифікації). Щоб не повторюватися, залишу посилання.
Здавалося б, усіх все влаштовує. Але восени 2023 несподівано гримнув грім. І якщо вірменам від цього було, в принципі, ні холодно, ні спекотно, то інших двох добряче так шандарахнуло… Отже, підходимо до найцікавішого.
Елітний раунд відбору ЧС-2024. Гучні кабінетні перемоги
Вірменія та Грузія на вирішальному етапі кваліфікації потрапили в одну групу. Також у ній були чинний чемпіон світу та Європи Португалія та чвертьфіналіст останнього Євро Фінляндія. Португальці брали максимум очок у кожній грі, вірмени навпаки – довго не могли набрати жодного. Грузини в 3-4 турах з фінами взяли 4 пункти, тож здавалося, що і з 2-м місцем тут все ясно. Але потім з турнірною таблицею цього квартету почали творитися дива.
Виявилося, що федерації футболу Португалії та Фінляндії подали протести на результати матчів їхніх футзальних збірних проти Грузії та Вірменії. У новинах ця справа ніде ні світилася, тож дізнався про неї майже випадково – коли зайшов після 4-го туру Елітного раунду в розділ «Disciplinary» на сайті УЄФА.
А там синім по білому було написано, що Грузія й Вірменія отримали технічні поразки 0:5 у вересневих матчах 2-го туру проти Португалії й Фінляндії відповідно – через порушення статті 38 Регламенту УЄФА щодо проведення європейської кваліфікації ЧС-2024. Власне, португальці й фіни і так виграли ці дві зустрічі (4:2 і 3:2), тож ситуація поки що глобально ніяк не змінювалася. Але це ще був далеко не фінал.
Коли зайшов на сайт УЄФА після 5-го туру, то побачив ще красивішу картину: в колонці результатів цієї групи позначка «forfeited» (що означає той самий «технарь») додалася ще до 4 матчів! Тепер аналогічна доля спіткала Грузію у двох жовтневих іграх з фінами (5:2, 3:3) та Вірменію у двох матчах португальцями (5:6, 1:7. Результат другої гри зі зрозумілих причин залишили незмінним).
І якщо вірменам таке рішення ніякої турнірної шкоди не завдало (вони вже ні на що не претендували), то ситуація в боротьбі за 2-гу позицію розвернулася на 180 градусів: замість Грузії у плей-оф відправляється Фінляндія. Більш того, ображені вірмени вирішили не їхати на матч останнього туру, через що фіни отримали ще одну технічну перемогу 5:0.
Однак кавказькими збірними справа не обмежилася – дісталося ще й румунам. Наші сусіди взяли по 4 очки з Азербайджаном і Нідерландами та мали б проходити в плей-оф з 2-го місця. Але виявилося, що нідерландці теж непогано грають у кабінетні ігри: їхні 1:2 і 1:1 з Румунією плавно перетворилися в 5:0 і 5:0. В останньому турі на радощах прибили (тепер вже на майданчику) і Азербайджан, завдяки чому раптово отримали шанс пролізти на ЧС через плей-оф.
Що було не так зі збірними Вірменії, Грузії та Румунії?
На жаль, оприлюднений УЄФА текст рішення – занадто лаконічний. Окрім фрази про порушення тієї самої статті 38, більше ніякої цікавої інформації там немає. Навіть не названо імена гравців, через яких, власне, й виникли проблеми у їхніх команд. Але спробую трохи розібратися самостійно.
Почитаємо для початку Статтю 38 Регламенту УЄФА щодо проведення європейської кваліфікації ЧС-2024 – «Право гравців на участь у матчах»:
38.01 «Кожна асоціація повинна відбирати до своєї національної збірної гравців, які мають громадянство цієї країни та відповідають положенням статей 5-9 Регламенту, що регулює застосування Статуту ФІФА».
Переходимо до зазначених статей Статуту ФІФА (стр. 72). Очевидно, найбільш цікавою для нас є Стаття 7 – «Набуття нового громадянства»:
«Будь-який гравець, який посилається на пункт 1 Статті 5, щоб отримати нове громадянство, і який не грав у за іншу збірну в офіційних матчах, має право грати за нову національну команду, лише якщо він виконує одну з таких умов:
a) народився на території відповідної асоціації;
b) його біологічна мати або біологічний батько народилися на території відповідної асоціації;
c) його бабуся чи дідусь народилися на території відповідної асоціації;
d) безперервно проживає не менше п'яти років після досягнення 18 років на території відповідної асоціації».
Знайомі фрази, правда? Думаю, кожен футбольний уболівальник України хоч раз чув про пункт d) завдяки добре відомим усім нам кейсам з натуралізацією Едмара, Девича, Марлоса та Мораєса. А футзал іде в одній зв’язці з великим футболом (футзальні ЛЧ та ЧЄ проходять під егідою УЄФА, футзальний ЧС – під егідою ФІФА), тож його це все теж стосується.
Отже, найбільш імовірна причина, з якої три збірні потрапили під санкції: на майданчик виходили гравці, які не проживали 5 років поспіль у країні, за яку зараз виступають. Ну і, звісно ж, ніяких румунських/вірменських/грузинських дідусів/бабусь у їхніх родинах немає.
Хто не мав права брати участі в матчах?
Повторюся, в рішенні УЄФА про це – жодного слова, тому далі можу лише висловлювати свої припущення. Досліджувати біографії футзалістів – не така проста справа, це не футбол, де в кожного збірника є сторінка у Вікі. Але спробую знайти хоча б перелік клубів, за які виступали деякі з них – це вже може дещо прояснити.
Румунія
Дивимося, хто з бразильців грав у двох вищезгаданих матчах з Нідерландами. А грали там усі п’ятеро, про кого писалося на початку статті – Олівейра, Феррейра, Валадареш, Сассе та Араухо. До перших трьох, певно, питань немає, якщо вони грали за румунів ще на Євро-2018. До Араухо, мабуть, теж – бачу з цього посилання, що 5 років за румунські клуби він добросовісно відіграв.
А ось про Сассе цього сказати не можу: як видно тут, у румунській лізі він провів 4 роки, після чого переїхав до Португалії. Імовірно, саме за цей факт і зачепилася нідерландська сторона. До речі, в заключних двох турах з п’ятірки бразильців лише один Араухо і грав. Може, й з іншими там теж не все юридично добре?
Грузія
Тут з бразильцями можна голову зламати. Протягом Елітного раунду їх задіяли аж 11. Троє новачків – Шимба, Фернандо, Бруно Гомеш + 8 тих, кого називав вище (Шагінья, Сайотті, Талес, Біньо, Роніньо, Віліан Лоуренсо, Елісандро, Петрі Бранко).
Що вам сказати… Відкриваю, наприклад, кар’єру Шагіньї – жодного грузинського клубу в біографії. Сайотті, Віліан Лоуренсо – рівно те саме. Фернандо, Біньо – аналогічно, Талес – та ж історія.
Щось не дуже все це схоже на 5 років безперервного проживання… Тут залишається лише розвести руками і спитати: для чого існує той Статут ФІФА і як взагалі увесь цей натовп змогли заявити на офіційні матчі?
Вірменія
В Елітному раунді грали 7 натуралізованих бразильців – Луан Мюллер, Феліпе Парадінскі, Дзанотто, Родрігіньо, Карвальо, Розенскі, Вітіньо.
Не буду вже всіх перевіряти – навряд чи помилюся, якщо скажу, що там ситуація плюс-мінус така ж, як і в грузинів. Візьму лише для прикладу головну зірку команди – воротаря «Пальми» Луана Мюллера. Один сезон у вірменському «Лео Футзал». Ну, хоча б щось, але теж замало, щоб вписатися у регламент.
Реакція сторін
Трохи полазив по сайтах футбольних федерацій тих 6 країн, які отримували технічні 0:5 або 5:0. Можливо, погано шукав, але знайшов хоч якісь повідомлення на цю тему лише від фінської та вірменської сторони. Ну, вже добре, що хоча б є дві точки з різних боків барикад.
Ось що сказав Юркі Філппу, менеджер з футзалу Федерації футболу Фінляндії:
«Була серйозна підозра, що визначені ФІФА умови отримання громадянства для гравців бразильського походження не були повністю виконані федераціями Вірменії та Грузії, оскільки клубна історія гравців не показує, що вони грали в цих країнах.
Про можливість подання протестів багато говорили раніше, але зараз нарешті це вперше сталося. Ми очікуємо, що всі країни, залучені до системи світового футзалу, зобов’яжуться дотримуватися чинних правил.
Сподіваємося, що позитивне рішення щодо нашого протесту також послужить прикладом для інших країн, а використання гравців, що не мають права грати за збірну, буде назавжди викоренено з цього виду спорту».
Власне, було озвучено те ж саме, що побачили і ми з вами завдяки простому пошуку через Гугл.
А ось позиція Федерації футболу Вірменії (ФФВ):
«Збірна Вірменії не поїде до Фінляндії на завершальний матч турніру. Таке рішення ФФВ ухвалила, взявши до уваги ситуацію довкола бразильських футзалістів.
Як відомо, бразильські гравці протягом десятиліть грають у багатьох сильних збірних з футзалу. У футболі та футзалі існує закон, згідно з яким іноземні гравці можуть грати у збірній цієї країни, якщо вони жили та грали там останні 5 років.
Попри це на застосування вищезгаданого закону у футзалі довгий час не зверталося уваги, а з метою розвитку футзалу погляди були звернені на тих бразильців, які не грали в цій країні протягом 5 років, однак, отримавши громадянство, грали у складі збірних різних країн. Команди, укомплектовані такими футзалістами, виступали на великих турнірах та займали високі місця.
Однак цього разу, ґрунтуючись на скаргах наших країн-суперників Португалії та Фінляндії у групі елітного раунду, УЄФА перевірив право бразильських футболістів з Вірменії та Грузії грати за ці команди та присудив технічні поразки для обох команд у матчах проти Португалії та Фінляндії. Скаргу також подали на збірну Румунії.
Як ФФВ, так і Федерація футболу Грузії оскаржили це рішення і порушили це питання у комітеті УЄФА з футзалу. Представник Вірменії на засіданні комітету запропонував, щоб усі футзалісти, які вже грали у національних збірних до подання вищезгаданої скарги, мали право продовжувати виступи у своїх збірних, при цьому аналогічне рішення має поширюватися лише на тих гравців, які будуть запрошені до збірної з 1 січня 2024 року. Представник ФФВ наголосив, що якщо скарги продовжаться, майбутнє футзалу опиниться під загрозою.
Пропозиція була підтримана низкою федерацій і зараз очікується відповідне рішення. Саме тому ФФА вирішила не брати участь в останньому матчі, оскільки рішення з цього питання наразі немає».
У цій заяві просто все прекрасно:
– вірмени навіть не сперечаються з тим, що порушили регламент;
– вони прямим текстом говорять, що раніше контролюючим органам було начхати на свої ж власні правила, і через це просять дозволити їм ще якийсь час їх порушувати;
– виявляється, майбутнє футзалу опиниться під загрозою, якщо комусь не сподобається, що в європейській збірній гратиме ціла зграя натуралізованих бразильців;
– ну й відмова їхати у Фінляндію – теж шикарно. Ну ОК, матч вже не має турнірного сенсу. Але невже вам зовсім не потрібна гра з пристойним опонентом, з чвертьфіналістом Євро-2022, навіть якщо вона фактично перетвориться на тренувальну?..
***
Навіть не знаю, який висновок зробити з усієї цієї історії. Хіба що можемо ще раз тихенько порадіти за збірну України, яка довела, що можна прекрасно обійтися і без допомоги бразильців, і у вересні вшосте зіграє на чемпіонаті світу.
***
Фото: УЄФА, ФІФА, Eurosport, Федерація футболу Вірменії
