Автоголи у футболі – анахронізм. Настав час скасувати це поняття
Цікава пропозиція від Євгена Ванжі.
Футбол потихеньку рухається вперед, попри властивий йому консерватизм. З'явився ВАР, на постійній основі зберегли 5 замін, скасоване правили виїзного голу. обговорюється запровадження синьої картки та навіть зміна правила офсайду, яке є фундаментальним у цій грі.
І є в ній одна річ, яка стосується навіть не стільки правил, скільки особливостей футбольної статистики. Це автоголи. Їх можна називати анахронізмом, рудиментом, атавізмом. Але вони трапляються щотижня.
Суть одна – у футболі це абсолютно зайве.
Що в інших видах спорту
Візьмемо приклад іншого ігрового виду спорту – хокею. Там автоголів немає в природі. Звичайно, бувають випадки, коли шайба влітає у ворота після того, коли останньою її торкнувся хокеїст, який мав би ці ворота захищати. Або й відверто, хоч і випадково, забиває гол самому собі. Однак взяття воріт записують не на нього. Гол в актив отримує той гравець, хто торкнувся шайби останнім. Навіть якщо при вкиданні гравець закине шайбу у власні ворота, автором голу визнають того, хто боровся з ним на вкиданні після того, як рефері відновив гру.
Якщо ж, наприклад, захисник намагається розпочати атаку і якимось чином відправить шайбу у власні ворота, +1 у статистиці голів отримає той суперник, хто боровся з ним у цей момент або просто був найближче. Схожа ситуація і в баскетболі – якщо гравець помилково закидає у власне кільце, то очки у свій доробок отримає або той, хто був найближче до нього з суперників (в НБА), або капітан команди (за правилами ФІБА).
Чому це справедливо
Хокей та баскетбол застосовували перегляд відеоповторів арбітрами задовго до футболу. На мою думку, було б добре, якби й в цьому випадку передовий досвід був використаний. Навіщо взагалі потрібні автоголи? Розгляньмо кілька варіантів.
Припустимо, йде удар, стався серйозний рикошет, і м'яч влітає у ворота. Або захисник чи воротар невдало перериває простріл – і відправляє м'яча у сітку. Який сенс записувати гол на цього бідолаху? Він і так зажурений і картає себе, а потім цей прикрий інцидент буде навічно закріплений у статистиці сумним записом «own goal».
І при цьому гравець, який бив/прострілював/навішував, не отримає жодного відображення своїх зусиль у статистиці. Навіть асист йому не записують, це несправедливо. Значно краще було б, якби його зусилля, які в підсумку призвели до забитого м'яча, були оцінені. Він би отримав бал у свій актив. Його заслуга в цьому є? Безумовно.
Тож оцінімо саме це, бо голи у свої ворота за великим рахунком не потрібні нікому. Особливо абсурдно це виглядає у випадках, коли різниця між голом і автоголом дуже тонка. От подивіться, який гол відібрали у Віктора Коваленка. Навіть зараз цілком можна було записувати на нього, але ні – зарахували гол у власні ворота Матіасу Віньї з «Сассуоло», якому від цього точно не легше.
Що й казати про свіжий випадок із автоголом Миколи Матвієнка у матчі проти боснійців. Спочатку його записали на рахунок захисника збірної Боснії і Герцеговини Денниса Хаджикадунича, але потім УЄФА вирішила переписати забитий м’яч на автогол Матвієнка. Кому від цього стало краще?
Показовими мені здаються ситуації, коли м'яч після удару у каркас воріт рикошетить голкіперу в спину чи голову і опиняється у сітці, але гол у свої ворота записують на воротаря. От не дуже давній випадок з матчу Ліги чемпіонів «Наполі» – «Реал», коли подібне трапилось з голкіпером неаполітанців Алексом Меретом. Набагато справедливіше було б визнати автором забитого м'яча того, хто бив. У цьому випадку – Федеріко Вальверде.
Як це вплинуло б на історію футболу
Згадаємо легендарний фінал Кубка УЄФА 2001 року «Ліверпуль» – «Алавес». «Червоні» перемогли 5:4 у додатковий час. Тоді ще діяло правило «золотого голу». А вийшов «золотий автогол» Дельфі Хелі. Як ви можете побачити на відео, Хелі забив у власні ворота після навісу зі штрафного від Гарі Макалістера і таким прикрим чином увійшов у історію. А згідно з тим, що пропоную я, автором голу був би Макалістер. Так ми вбиваємо двох зайців – винагороджуємо зусилля гравця, чий навіс призвів до гола і знімаємо додатковий тягар з захисника, якому й так погано. Чесно зізнаюсь – сам вирішальний гол я приблизно пам'ятав, а от хто саме зробив цей навіс – вже ні. Виходить, що шотландець-ветеран, який наприкінці кар'єри провів чудовий період у «Ліверпулі», трохи недоотримав слави, бо він був би автором вирішального голу у фіналі єврокубка. І Хелі, впевнений, точно був би не проти.
А хтось пам'ятає, який футболіст відкрив рахунок у фіналі ЧС-2018? Так, Манджукич – зрізав м'яч у свої ворота. А хтось пам'ятає, хто виконував подачу зі штрафного перед дотиком хорватського форварда? Добре, що Грізманн пізніше таки забив свій гол, інакше його прізвища не було б у протоколі того поєдинку.
За цей автогол на ЧС-1994 колумбійця Андреса Ескобара застрелили на батьківщині. Хто знає, чи допоміг би йому «хокейний» підхід до футбольної статистики. Формальним автором голу був би не він, і можливо, це вберегло б його від жорстокого убивства. Хоча, звісно, перевірити це ми ніколи не зможемо.
Винятки
Допускаю, що можна не повністю копіювати досвід хокею, а у деяких виключних випадках голи у власні ворота можна все ж залишити в силі. Це ті ситуації, коли не було жодного доторку від команди, що атакує – максимум пресинг. Наприклад, як у цьому комічному епізоді матчу другої Бундесліги між «Санкт-Паулі» та «Гамбургом».
Або невдачу голкіпера «Астон Вілли» Петера Енкельмана у дербі з «Бірмінгемом», коли після ауту від Олофа Мелльберга він невдало зупинив м'яч і привіз гол, хоча якби він хоча б м'яча не торкався – ніякого голу не було б.
Тут можна дискутувати – записувати у таких ситуаціях голи у власні ворота чи скасовувати їх як клас взагалі. Навіть якщо ми обираємо перший варіант, то автогол буде явищем дуже рідкісним, майже реліктовим. Суть від цього не зміниться – з автоголами як зі статистичною одиницею у футболі слід або попрощатись зовсім, або звести це явище до абсолютного мінімуму.
Ми вже переконались в тому, що не слід боятись змін, навіть радикальних, якщо вони йдуть на користь грі. Час прийшов.
Бонус
З хокею я взяв би ще одну особливість обробки статистичних даних – це врахування передгольових передач. Футболу цього не вистачає. Асисти рахуються давно, а пас, який передував гольовій передачі – ні, хоча це було б логічно, бо їх роль дуже вагома. Часто буває, що передасист відіграє у гольовій комбінації важливішу роль у взятті воріт, ніж останній пас. Це дозволило б мати більш об'єктивну статистику дій гравців, яка краще відображала їхній вплив на гру в атаці.
Фото: Andre Chaco/Global Look Press, Darren Staples/Global Look Press
Інші пости блогу
