Зустріч Зінченка і Миколенка в АПЛ – 💙💛. Репортаж з матчу «Евертон» – «Арсенал»
Ірина Козюпа з Ліверпуля.
Сумували за репортажами? Компанія Parimatch Ukraine стала партнером виїзних матеріалів зі серця футбольного світу – Великої Британії.
У першому випуску запрошуємо вас на матч «Евертон» – «Арсенал». Цей виїзд планувався ще два трансфери українців в АПЛ назад і виглядав космічно.
Віталій Миколенко з «ірисками» бореться за виживання в прем'єр-лізі, а на «Гудісон Парк» приїжджають «каноніри» з Олександром Зінченком, які б’ються за чемпіонство. А головне – обидва українці гравці основи своїх команд. Parimatch Ukraine вірить у розвиток українського спорту, підтримує його представників, і продовжує допомогати ЗСУ у такі складні часи – все для нашої перемоги.
Він скаржиться на корупцію, вона незадоволена брексітом. Я просто кажу, що з України
Аеропорт Кракова імені Івана Павла ІІ. Чекаю на свій рейс до Ліверпуля. Приїхала ще зранку автобусом і до вечора встигла побувати на католицькій службі в костелі (молилися за Україну), в замку на Вавелі, в музеї фабрики Шиндлера і допомогла одногрупниці купити квитки до Чорногорії. Шкода, в той день не було матчів ні у «Вісли», ні в «Краковії».
В літаку сиджу між хлопцем з Бразилії і жінкою з Уельсу. Він п“є пиво, вона читає, я сплю після нічного переїзду автобусом з України. Потім починається звичне для дорожніх розмов спілкування – хто з якої країни, куди і чому летить, пошуки спільних тем. Наші шляхи можуть ніколи більше в житті не перетнутися знову, але ця година спілкування може залишитися в пам’яті на все життя.
Він скаржиться на кримінал і корупцію у рідній Бразилії, вона незадоволена брексітом. Я просто кажу, що з України. У співрозмовників змішані емоції – тут і співчуття, і жах в очах, і цікавість. І слова, які в тій чи іншій варіації я буду чути кожного разу, коли говоритиму, що я з України: «Це так жахливо, що відбувається у вашій країні».
Бразильця після пива трохи вирубило, а ми з Сандрою щебетали до самої посадки – про футбол, фільми, війну, королеву Єлизавету і навіть про дракона на прапорі Уельсу. Найбільше запам’яталось, що вона не знає валлійської мови: «Батько був військовим і ми багато переїжджали, тому я її не змогла вивчити».
Чомусь згадала серіал «Корона» і як молодий король Чарльз намагався вивчити валлійську мову і культуру. А збірна Уельсу хоче, щоб її називали Cymru (Кемрі).
«Якби я почав симпатизувати «Ліверпулеві», то батько вигнав би мене з дому»
На швидкий погляд людини, яка вперше гуляла вулицями славного міста Ліверпуля, тут є три головні бренди – «Бітлз», «Ліверпуль», «Евертон». Зображення бітлів реально всюди – вони просто поза конкуренцією. Від пам’ятника четвірці до цілого кварталу Cavern.
Клуб, де почалася історія «Бітлз».
Не знаю чого я точно очікувала, але атрибутика обидвох клубів фактично всюди продається разом – у магазинчиках з сувенірами та на спеціальних футбольних розкладках так точно. Пропорція та асортимент на користь «червоних». Візуально і на вулицях більше людей в атрибутиці «Ліверпуля».
Але перше знайомство і відразу представник династії фанатів «Евертона». Браян якраз торгує атрибутикою в одному з таких кіосків. В нього класна історія.
«У мене вся сім’я вболіває за «ірисок» з діда-прадіда, тому це був вибір без вибору. Якби я почав симпатизувати «Ліверпулеві», то батько вигнав би мене з дому. Зараз моєму синові 5 років і йому подобається червоний колір. Це тривожний сигнал. Сподіваюсь, не доведеться залишати його без житла», – жартує чоловік.
Браян дарує мені значок з прапором України, емблемою «Евертона» і написом Stand with Ukraine. Я йому дарую кілька цукерок з псом Патроном.
«Після перемоги «Ліверпуля» в Лізі чемпіонів та їхніх успіхів в АПЛ за них почали вболівати більше, ніж за «ірисок». Я б сказав, що зараз пропорції 60 на 40. А ще 20 років тому було 50 на 50. Тепер червоні дуже популярні серед дітей.
А в нас не найкращі часи. Лемпард був гарним гравцем і він хороший хлопець. Але всі проблеми і невдачі клубу через їхніх керівників. Моширі власник лише на папері. Там все вирішує Усманов. Завтра перед матчем буде протест вболівальників проти менеджменту».
Браян кілька разів повторює, що в матчі з «Арсеналом» потрібна тільки перемога. Востаннє «Евертон» вилітав з вищого дивізіону ще в 50-х.
«Хай команда виграє чемпіонат, але завтра нам перемога потрібніша. Миколенко – класний гравець. Є футболісти в команді, які один матч грають чудово, а потім провалюються. Він завжди тримає рівень. Не показує чогось надзвичайного, але свою роботу виконує дуже добре. Проблема команди в тому, що в нас немає форварда, який буде забивати».
Напередодні матчу в Ліверпуль був такий сильний вітер, що якби не рюкзак, то мене б могло знести в річку Мерсі, а потім в море. Від холоду не рятували навіть два капюшони. Словом, тепер у мене є дуже мила рожева шапка з емблемою «Евертона».
«Фанати «Евертона» – трохи божевільні. Кожного разу вони кошмарять команду-суперника»
Вечірній Ліверпуль – тут багато світла, дерева яскраво прикрашені гірляндами, повні вулиці щасливих і безтурботних людей. Один хлопець одягнений у коротку білу весільну сукню поверх джинсів. Здається, тут в когось парубочий вечір.
Хочу глянути матч «Челсі» і перший вихід Мудрика в основі, тому шукаю традиційний британський паб. Такий, де люди спілкуються, не заглядаючи в телефони, а з їжі тільки Гінесс. Зголоднів, то візьми пінту темного пива.
«Балтійський флот» – якраз таке атмосферне місце. Навіть має статус пам’ятки архітектури. Але в них немає екранів і не показують футбол. Зате я знаходжу тут чудову компанію. Спочатку знайомлюся з собачкою Ненсі, а потім з її господарями Патріком, його дівчиною Мей і його батьками. Парадокс, ніхто з них не є футбольним фанатом якогось конкретного клубу, але в кожного є цікава футбольна історія. Окрім Мей – у неї регбійна тема. Всі в родині або грали в регбі, або фанатіють від нього. Одна з родичок була навіть капітаном жіночої збірної Англії.
Мама Патріка знає, що «Челсі» купив Мудрика і за скільки. Вона кайфує від жіночого футболу. Тато Патріка погано чує, але коли бере слово, то все навколо наче затихає. Згадує, що зіркою його дитинства був Стенлі Метьюз і він їздив на матчі автобусом разом з фанатами.
Патрік і Мей переїхали в Ліверпуль з Лондона рік тому – у столиці було дуже дороге життя, а тут все вдвічі дешевше. «Фанати «Евертона» – трохи божевільні. Кожного разу вони кошмарять команду-суперника. Приходять під їхній готель вночі і шумлять, зривають петарди і палять фаєри. Коли ми тільки переїхали, то я подумав, що почалася якась вулична перестрілка. Тепер вже звикли до цього.
А на новорічні свята Санти у вболівальників «Евертона» носять костюми тільки синіх кольорів. Ніякого червоного», – розповідає Патрік.
Розмова так затягує, що я забуваю про Мудрика. Від футболу йдемо до музики і політики. Ліверпуль проведе наше «домашнє» Євробачення. Це велика подія для міста і конкурс активно обговорюють. Згадують, що через підтримку України представнику Великої Британії багато країн ставили високі бали і він став другим.
Сім'я симпатизує крашу українців Борису Джонсону. Кажуть, що він був дуже хорошим мером Лондона. А також їм дуже подобається Зеленський та його історія.
«Я не можу зрозуміти, що таке війна, але ми вас дуже сильно підтримуємо. Це наче та біблійна історія про Давида і Голіафа», – каже мама Патріка.
«Якби це був футбольний матч, то всі вболівали би за Україну», – додає тато.
«Слава Україні», – додає Патрік.
Зінченко і Миколенко разом вийшли у мікст-зону після матчу
Цей день настав. З усім бардаком у керівництві та не надто вдалими результатами саме «Евертон» виявився найбільш людяним клубом, з усіх до кого я зверталася. Вони відразу без зайвих питань написали, що дадуть акредитацію на свій матч. Не забути подякувати Робу з пресслужби «ірисок». На матчі я його так і не зустріла.
Матч ранішній – 12:30 за місцевим часом. В 9 ранку я вже вирушаю на стадіон. На автобусній станції запитую у двох працівників, як краще доїхати. О, нарешті я почула цей славнозвісний скаузерський акцент. Яким автобусом їхати я так і не зрозуміла, але обидва чоловіки – фанати «Евертона».
Я приїхала дуже рано, біля «Гудісон Парк» були поки тільки стюарди. Зате є можливість прогулятися навколо стадіону. Дуже атмосферне та навіть історичне місце. Будинки і паби буквально через вуличку від арени. За годину до матчу тут вже не буде яблуку, де впасти. Тати вестимуть за руку своїх синів у футболках «Евертона», питимуть пиво, а малих пригощатимуть бургерами та чіпсами (картоплею фрі). І так з покоління в покоління. Тут дуже бережуть свої традиції.
Обіцяний протест проти Моширі та теперішнього правління теж був – з плакатами, співами, але до матчу і за межами стадіону. В самій чаші 39 тисяч людей прийшли підтримати свою команду – піснями, оплесками, присутністю. Команда на дні турнірної таблиці, а на весь стадіон днем з вогнем не знайдеш вільного місця.
На програмку матчу помістили Шона Дайча – це його дебют в «Евертоні». Моя велика радість - двоє українців у старті і перша за день чашка кави. Миколенко єдиний зі своєї команди скидає вітрівку і одягає на дитину, яка виводить його на поле. Мабуть, дітлахи люблять нашого гравця за це найбільше.
Зінченко і Миколенко тепло вітають один одного. Це перша їхня зустріч на «Гудісон Парк» після того матчу, який команди зіграли через два дні після початку російської агресії. Тоді весь світ побачив українські прапори і сльози наших гравців. Тепер на трибунах теж є синьо-жовтий стяг.
Дивитися футбол на такому стадіоні – кайф. Він з тих олдскульних та історичних арен. В ложі преси ще залишаються дерев’яні сидіння. А місця так мало, що якби не було вільного сидіння з одного боку, то довелося б сидіти на колінах в когось з колег. Зате акустика та огляд поля - топ. Матч проходить на одному диханні. Миколенко грає чіпко та агресивно. Не вірте оцінкам від статистичних порталів – краще запитайте в Сака. За Зінченком взагалі дуже приємно дивитися. У Ліверпулі він зіграв без вау-ефекту, але в розумний і цікавий футбол. Було кілька дальніх ударів.
Два ключові моменти гри – гол після кутового «ірисок» і суперечка Зінченка з Нілом Мопе, яка подарувала англійських таблоїдам емоційні кадри та заголовки.
Перемога «Евертона» десь логічна - прийшов новий тренер і дав імпульс команді, яка дуже не хоче вилітати. А канонірам непросто втримати чемпіонський ритм. Бачили б ви обличчя Мікеля Артети після гри. Ця сенсаційна поразка боляче вдарила по команді.
Зінченко і Миколенко разом вийшли у мікст-зону після матчу. Спілкувалися і, здається, обмінялися футболками. Попросила зробити їм спільне фото. Коментарі тут зайві – за емоціями відразу зрозуміло, чия команда програла, а хто переміг. Але вся боротьба ще попереду в усіх наших українців в АПЛ. Та і не тільки там.
***
Оскільки гра завершилася рано є ще час прогулятися - через парк від «Гудісон Парк» знаходиться «Енфілд». 20 хв пішки по району Евертон, а там ще один красивий парк з розкішним видом на місто. Ось там знаходиться Вежа принца Руперта – символ «Евертона».
В центр їду одним з тих красивих двоповерхових автобусів. Суворі чоловіки пропускають першою на вихід – у фанатів «ірисок» сьогодні гарний настрій. «Серденько, проходи. Ти одна з нас», – дивляться вони на мою рожеву шапку з емблемою «Евертона».
Фото: Ірина Козюпа/Tribuna.com
