Смерть футболистів на полі — явище достатньо рідке, але яке нажаль трапляється

Розглянемо 5 таких випадків:

1.Сергій Перхун

Повернувшись до ЦСКА після свого першого збору з національною командою, Перхун почав готуватися до виїзного матчу чемпіонату Росії проти клубу «Анжі». Гра відбулася у Махачкалі 18 серпня 2001 року, через три дні після дебюту молодого воротаря у складі збірної України. На 78-й хвилині гри за рахунку 0:0 Перхун вийшов за межі власного штрафного майданчика, щоб перехопити м'яч, спрямований з глибини поля на форварда «Анжі» Будуна Будунова. І воротар ЦСКА, і нападник «Анжі» йшли на м'яч головами та зіткнулися ними у повітрі. Після зіткнення обох гравців з черепно-мозковими травмами доправили до лікарні.

У лікарні в Махачкалі Сергієві наклали шви, й він вирушив разом із командою до аеропорту, однак по дорозі знепритомнів. Довелося повернути його до реанімаційного відділення лікарні. Наступного дня Перхуна літаком переправили до Москви, де він ще більше тижня перебував у комі в інституті нейрохірургії імені М. М. Бурденка. Помер молодий воротар, не приходячи до тями, 28 серпня 2001 року.

2.Миклош Фехер

Помер 25 січня2004 року на 25-му році життя. Того дня його команда, лісабонська «Бенфіка», проводила у Гімарайші гру чемпіонату Португалії проти місцевої «Віторії». Протягом першої години зустрічі рахунок відкрито не було і тренерський штаб столичної команди вирішив посилити тиск на ворота суперників, випустивши на 59-й хвилині гри замість захисника Жуана Перейри нападника Міклоша Фехера. Заміна спрацювала під завісу матчу, коли з передачі угорця було забито єдиний м'яч зустрічі. За хвилину, вже у доданий час гри, Міклош отримав жовту карту за спробу зірвати атаку суперників, після чого повільно повалився на газон. Медики команди, що вибігли на поле, констатували зупинку серця і вдалися до реанімаційних заходів. Невдовзі гравця було доправлено до однієї з місцевих лікарень, де спеціалісти ще близько години боролися за життя молодого футболіста. Попри усі намагання лікарів о 23:10 за місцевим часом було констатовано смерть Фехера. Причиною трагедії було названо вроджену хворобу серця — гіпертрофічну кардіоміопатію, за наявності якої суттєві фізичні навантаження є зазвичай протипоказаними.

3.Хрвоє Чустич

На четвёртой минуте матча чемпионата Хорватии против ХНК Цибалия 29 марта 2008 года Чустич получил серьёзную черепно-мозговую травму в результате столкновения с бетонной стеной, отделявшей поле от трибун (стена находилась примерно в метре от боковой линии). За несколько секунд до столкновения со стеной Чустич вступил с Томиславом Юричем в борьбу за мяч, игроки столкнулись, и Чустич ударился головой об стену. В бессознательном состоянии он был незамедлительно отправлен в местный госпиталь и вечером того же дня был подвергнут хирургическому вмешательству. После операции он впал в кому. Его состояние оставалось стабильным до 2 апреля 2008 года, когда попавшая в организм инфекция привела к повышению температуры тела. Состояние Чустича непрерывно ухудшалось, и 3 апреля в 11:51 была зафиксирована смерть головного мозга

4.Марк Вівьен Фоє

Помер 26 червня 2003 року на 29-му році життя в Ліоні під час півфінального матчу Кубка конфедерацій, внаслідок серцевого нападу.

Згодом відразу два колишні клуби камерунця — французькі «Ланс» і «Олімпік» (Ліон) — довічно закріпили за ним 17-й ігровий номер, під яким він грав у їх складі. Щоправда в сезоні 2008—2009 цей номер у складі ліонської команди отримав співвітчизник Фое Жан Макун.

5.Антоніо Пуерта

Через 30 хвилин після початку першої гри сезону 2007/08 в іспанській Прімері 25 серпня 2007 проти ФК «Хетафе» Пуерта зазнав серцевого нападу. Його відразу ж замінили на полі, лікарі повернули його до свідомості, але в роздягальні йому знову стало зле. Загалом лікарі п'ять разів приводили футболіста до тями, каретою швидкої допомоги його було доставлено до центральної лікарні міста, де його під'єднали до апарата штучного дихання. Втім через три доби після гри його стан знову раптово погіршився, і, не приходячи до тями, 28 серпня футболіст помер. Лікарі під час шпиталізації поставили діагноз — недостатій приток кисню до мозку, зумовлений раптовими зупинками серця.

У Пуерти залишилася вагітна дружина, яка 22 жовтня 2007 народила сина — Айтора Осіо. Згідно з рішенням клубу, футболку з номером 16, який належав Антоніо Пуерті, може взяти лише його син[1]. Але іспанська федерація вимагала, щоб команда використала всі номери з 1 до 25, тому цей номер було передано другові Пуерти Давіду Прієто.