«Дрогба не міг повірити». Шевченко розібрав найкращі голи у своїй карʼєрі
Тут мʼячі за «Динамо», «Мілан», «Челсі» та збірну України.
26 жовтня у світ вийшла англомовна версія автобіографії Андрія Шевченка під назвою «Моє життя, мій футбол». З цієї нагоди британське спортивне видання The Athletic взяло у головного героя книги нетипове інтервʼю.
Журналіст Майкл Кокс попросив колишнього форварда збірної України прокоментувати кожен з 10 найкращих голів у його карʼєрі. В підбірку увійшли мʼячі за кожну команду, в якій грав Шевченко. Від «Динамо» та збірної України до «Челсі» та, звісно, «Мілана».
Tribuna.com публікує переклад цього матеріалу, автор якого підкреслює – «можливо, жоден інший футболіст не вмів забивати у настільки різноманітний спосіб».
Гол головою, який розпочав розгром «Барселони» 4:0. Листопад 1997 року
– Саме тоді усі в Європі почали усвідомлювати – це була видатна команда київського «Динамо», а ви були фантастичним її гравцем на міжнародній арені...
– Саме так. Це як виставка. Наш найкращий виступ. Після цієї гри всі почали говорити про мене, а також про команду. Відмінна гра, хороший гол.
– І коли люди говорили про цю команду, вони завжди згадували ваше партнерство із Сергієм Ребровим. Чому ви двоє так добре співпрацювали на полі?
– Ми однаково бачили футбол. Ми також були друзями поза полем. Коли наші взаємини сформувались, ми почали грати краще.
– Розкажіть мені про цей ваш забіг перед голом...
– Тут я роблю простір для себе, тому що знаю таймінг [подачі]. Це про розуміння, коли партнер підійде до м'яча і навісить. Про те, щоб розрахувати траєкторію [польоту мʼяча]. І якщо трохи затриматись ось тут [за мить до того, як піде подача]...
...гравці починають рухатися, ти починаєш заходити слідом всередину штрафного і можеш бачити траєкторію м'яча. В цей момент я вже знаю, куди опуститься м'яч. Захисники не зчитують, що він приземлиться поза ними. Ось як добре я читав гру.
– Ви стежите за захисниками у цей момент?
– Ось цей проміжок [між захисниками] і подачею. Йде навіс, я знаходжу для себе найкращу можливість потрапити на позицію, з якої можна забити. Бо якби я прямував сюди [до дальньої штанги], ну, м'яч міг би дійти й туди. Але яка ймовірність, що я б забив звідти? Ось все це я й прораховував.
Я бачу цей простір [біля ближньої штанги], прораховую, чи дійде м'яч сюди за цією траєкторією і чи забʼю, якщо буду там. Але якщо прийду сюди [до дальньої штанги], то без шансів. Навіть якщо м'яч туди дійде. В цьому моменті м'яч ідеально опускається саме в те місце, в яке я й намагаюсь потрапити.
– Ви помітили вихід голкіпера з воріт?
– Я знав, що воротар збирався виходити. Треба розуміти кути – маленького дотику [головою] перед голкіпером було достатньо.
Славнозвісний прохід крізь оборону «Барі» в перемозі 4:1. Лютий 2000 року
– Впевнений, ви памʼятайте цей гол. Класика.
– Так, просто забіг... В той час я був досить швидким і просто намагався пройти першого захисника. Це була одна з моїх сильних сторін, тому я й залишався попереду, чекаючи подібних моментів.
– Ви ніколи не повертались в захист при кутових?
– Ні, не повертався. Тренер ставив мене на цю позицію. Просто чекати, коли прийде м'яч.
Тут я хочу бути в найкращій позиції, щоб втримати м'яч. Проходжу захисника і просто починаю бігти.
– Є кілька таких голів, коли захисники намагались відтиснути вас від м'яча корпусом, та у вас було достатньо велика сила [встояти]. У своїй новій книзі ви говорите про інтенсивні фізичні тренування в «Динамо». Чи стало це вагомим фактором, коли ви приїхали до Італії?
– Ні, вагомим фактором був мій низький центр ваги, достатньо стабільний.
– Коли ви опинялись в таких позиціях, як тут, завжди планували зміщатись в ось цей простір?
– Ні, тут я просто йду прямо на захисника. Але треба переконатись, що м'яч достатньо близько до мене. З хорошим контролем м'яча не потрібно зміщуватись вправо чи вліво. Це захисник повинен прийняти рішення, що він збирається робити?
Ось тут момент, коли я можу обманути захисника [фінтом], бо між нами мала відстань. Та мені цього достатньо. Бо якщо підійду ближче, то втрачу контроль мʼяча, в мене його відберуть.
І лише після цього я уже зміщуюсь під кутом і забиваю.
– Ви почувались досить комфортно в грі обома ногами. Чи є це чимось, над чим ви працювали з дитинства?
– Ну... Особливо в Італії я став працювати над лівою ногою.
Легендарний гол з божевільного кута в нічиїй 1:1 проти «Ювентуса». Грудень 2001 року
– Цей гол мені не треба представляти. Про нього часто говорять як про ваш найкращий. Це ваш улюблений?
– Один з них. Це чудовий гол, але мені трохи пощастило. Тому що спершу я намагався знайти своїх партнерів, а потім просто спробував пробити, бо не було жодних шансів, що хтось опиниться в карному майданчику.
Просто намагався покласти м’яч у ворота, і мені це дуже добре вдалося. Це хороший гол, який підкреслює хороше вміння – встояти на ногах, а потім пробити.
– Памʼятаю, тоді говорили...
– Що це був навіс...
– Було помітно, куди ви дивились.
– Я завжди дивлюсь! Мені треба розуміти позиції гравців, голкіпера. Було б божевіллям, якби я не оглянувся перед ударом.
– Якщо зупинити відео в цьому моменті, жодних шансів, що це був навіс.
– Жодних, звісно.
– І це гол Буффону. Коли ви грали проти таких, як він, це змінювало те, як ви пробивали по воротах?
– Ні, в цьому випадку просто... Через такий кут це був єдиний спосіб забити. Якби я пробив на силу, мʼяч було б легко відбити. Яке ж тоді рішення найкраще? В цій позиції я міг тільки пробити над ним.
Прихований гол у ближній кут в нічиїй 3:3 з «Болоньєю». Лютий 2001 року
– Ми говорили вище про вашу звʼязку з Ребровим. В цьому голі цікавим є те, що замість Сергія Піппо Індзагі.
– Ні, це не Індзагі... Я думаю... (придивляється до екрана, має здивований вигляд, – The Athletic) Так, це дійсно Індзагі.
– Вас дивує, що Індзагі віддав пас? Яким було ваше партнерство?
– Воно було нормальним. Піппо був гравцем іншого типу. Мені потрібно було адаптуватись під нього, а не йому під мене. Піппо – типовий нападник. Він не рухається навколо, а бачить лише ворота. Тому мені довелось пристосуватись, щоб грати разом з ним. Я був тим, хто адаптовується. Більшість часу ми обоє забивали, опинялись близько один до одного на полі, бо у штрафній доволі однаково читали епізоди.
– Можливо у цьому моменті голкіпер очікує, що ви будете закручувати у дальній кут?
– В цій позиції я миттєво прийняв рішення. В момент, коли я зупинився, я прочитав ситуацію. Побачив розташування воротаря і, пробиваючи в цей кут, я міг обманути його.
Пробивати під дальню стійку – це без шансів. Це дуже простий спосіб забити. А мого удару в ближній кут він не міг побачити. Це навіть не сильний постріл, я лиш спрямував мʼяч туди.
– Воротар, власне, й зробив крок ближче до дальньої штанги.
– Так, бо думав, що я пробиватиму туди. А я пробив у ближній кут.
– Гол, яких, схоже, Кіліан Мбаппе ще забʼє чимало.
– Так. Але переважно звідси (вказує на точку лівіше у штрафному – The Athletic). Він полюбляє забивати звідси, бо це завжди спрацьовує!
Я забив багато таких мʼячів. Просто показував, що пробиватиму під дальню штангу, а натомість бив у ближній кут.
Забіг за спини захисникам у переможному голі «Реалу» (1:0). Листопад 2002 року
– Наступний гол є доволі відомим, проти «Реала».
– Так, простий. Тут чудовий пас від Руй Кошти. Ще до прийому мʼяча я підготувався, відкрив простір. Я уже біг. Зверніть уваг на таймінг моїх дії, він ідеальний.
Я знайшов простір за спинами двох захисників, а коли вони помітили мене, почав забіг. Перш ніж отримати мʼяч, я знайшов простір, не потрапивши в офсайд та зробивши три-чотири кроки.
Після такого закінчити справу доволі просто. Я вдало контролюю мʼяч, а потім удар. Перше навіть важливіше – те, як я контролюю мʼяч.
– Це, мабуть, було мрією грати в одній команді з Пірло, Коштою, Зеєдорфом, Кака. Отримувати передачі від них.
– Так, через рівень та якість цих гравців.
– Тут передача настільки хороша, що вам майже не треба контролювати мʼяч.
- Ну все-таки треба. Мова про перший дотик до мʼяча. Якби перетримав його, то ні.
Важливий мʼяч на виїзді на власному полі – в нічиїй 1:1 проти «Інтера» у другому півфіналі ЛЧ. Травень 2003 року
– О, цей гол. Важливий, дуже-дуже важливий гол. Помітили фінт Піппо?
– Розкажіть про цей рух. В цей момент видається, що Фабіо Каннаваро контролює вас, а Іван Кордоба – Індзагі. Але ви спантеличуєте їх своїм рухом, який створює простір попереду.
– Бачите, ми рухаємось схожим чином, і це звільняє нас від опіки. Бо захисники грають по конкретному гравцю. В таких випадках захист не має структури – три або чотири оборонці в лінію проти двох нападників.
– Там ще Матерацці.
– Так, Матерацці вийшов, хоча мав залишитись ззаду. В цьому моменті ми б ніколи не забили цей мʼяч, якби вони оборонялись три в два. Але з виходом Матерацці вперед зʼявився простір.
Кларенс [своєю передачею] зробив хорошу роботу. В цей момент мені потрібно зміститись ближче до середини штрафного, мені трохи щастить прокинути мʼяч між ногами оборонця і зберегти контроль над ним. Ну й це пенальті все ж, бо він вдарив мене, але я.. скористався цим.
– Ну й сам удар видатний, адже вам довелось пробивати в падінні.
– Так, бо я зміг передбачити дії голкіпера. Я був на 100% впевнений, що зможу забити.
- Ще й Кордоба намагався поставити підніжку вам.
- Він це й зробив, та я залишився на ногах!
Переможний пенальті в фіналі ЛЧ. Травень 2003 року
– Я памʼятаю, що лише дивився по боках, а потім почув свисток. Рішення прийняв, коли побачив рух голкіпера. І коли побачив, що його тіло рухається вліво, спрямував мʼяча вправо. Це було неймовірне відчуття.
– Буффон вийшов надто далеко за лінію воріт...
– Так, я помітив його рух. Він намагався обдурити мене, та я почекав достатньо часу, щоб помітити його рух. Це прекрасно. Хороший спогад.
Блискавичний гол «Тоттенгему» в перемозі 2:1. Березень 2007 року
– Це неймовірний гол, абсолютно неймовірний. Один із моїх найулюбленіших голів. Сила, з якою летів м’яч після мого удару, була просто божевільною. Ви бачили реакцію Дрогба? Він не міг повірити в цей гол. Це через динаміку голу. Подивіться, які в мене компактні та короткі кроки. Мʼяч під себе, бум.
– Це був один рух?
– Ні, я зупиняюся, а потім – бам. Це неймовірно. Чудовий гол, сила удару… Хороший рух під себе. Мені подобається ця комбінація.
Два голи головою у вольовій перемозі 2:1 над Швецією у Києві. Червень 2012 року
– О так, ці два моїх голи. Перший – це витвір мистецтва, як на мене.
Я пригальмував і чекаю, бо залишився один. Але знаю, що Андрій Ярмоленко також зупиниться з м’ячем. Я вже подивився на нього і знаю, що він робитиме. Він зупиняє м’яч та перекладає його на іншу ногу. Я це передбачаю.
Я створюю простір для себе, і передача йде саме туди, куди потрібно. Бо Ярмоленко – чудовий гравець. Він дивиться і бачить простір, який я створив, а я просто знаю його подальші кроки. Я знаю, що коли він подивиться вгору, я маю зробити рух у бік воріт.
Але перед тим як рухатися, я маю створити простір, у який хочу ввійти. І маю поглядом дати сигнал Андрію: «Давай на ближню стійку».
– Ви помітили, як далеко від вас центральні захисники?
– Ось цей (Олаф Мельберг – The Athletic). Не цей (Андреас Гранквіст – The Athletic) – я не дивлюсь на нього. Я вже знаю. Я зупинився, йду до ближньої стійки. Але не демонструю цього надто рано Мельбергу. Інакше він це помітить і прикриє мене. Мені треба тримати його трохи позаду. Для цього треба вміло читати ситуацію, передбачати її. Це видатний гол.
– Чи змінилася ваша гра на той момент?
– Так, тому що в мене вже не було минулої швидкості. І мені доводилося набагато краще готувати для себе позицію. Я вже не був тим самим гравцем.
– І другий гол...
- Так. Але за п’ять хвилин до нього була схожа ситуація з того ж кутового. Але тоді я спершу зробив рух вперед, а потім назад.
А от в другому голі було навпаки. Спочатку я відійшов назад, а потім рухався вперед. І після цього повторив те саме ще раз.
– На задньому плані ми бачимо, як ви вискакуєте.
– Бо я знав, що Ібрагімович закриє мене спереду, тому я відійшов назад і зробив так, щоб він не бачив мого руху. Потім м’яч пішов на ближню, і я зробив крок, випередивши Златана.
– Це було неймовірно. Напевно, ще довго цей турнір крутився вам у голові протягом багатьох років.
– Для мене це було… Я б сказав, що це було українізацією (в оригіналі Шевченко використовує слова Ukraine-ation - прим. Tribuna.com) завершення моєї кар’єри. Мені було майже 36 років. Це був останній турнір у моїй кар’єрі. Я доклав зусиль і забив два голи в тому дивовижному матчі.
Фото: cnn.com
