ВАРні ігри в УПЛ: скільки коштує застосування відеоповторів та чому їх немає на всіх матчах
Шукаємо відповіді на питання, які ігнорує УАФ.
То був, можливо, найкращий день в історії стосунків українського футболу і VAR. Торік 22 лютого УАФ презентувала третій фургон для відеоарбітражу, що означало – нарешті всі команди УПЛ будуть в однакових умовах і матимуть рівний доступ до технології. Час вибірковості закінчився.
«Ми використовуватимемо третю машину, щоб усі матчі проводилися разом із відеоасистентом рефері. Бачимо, що клуби хочуть, аби усі були в рівних умовах. […] Саме тому ми презентуємо третю машину, яка дозволить виправляти помилки арбітрів», – коментував подію один зі суддів УПЛ Сергій Бойко.
Сьогодні ж маємо протилежне – можливо, найгірший період за час роботи VAR в нашому футболі. Коли у вирішальній частині сезону щотуру скандальні рішення суддів, коли між конкурентними командами через це зростає зайва напруга, коли все більше клубів розуміють, в чому проблема, тому вирішують самостійно купувати обладнання для відеоарбітражу. Бо вибірковість не закінчилась, а продовжується.
УАФ і далі самостійно визначає, хто отримає VAR-фургони в турі, а хто – ні. Адже використовує не всі з них. Що породжує чимало запитань до асоціації.
Чому УАФ не використовує всі свої фургони максимально?
Логічно припустити, що це через повномасштабне вторгнення Росії. Бо воно, вочевидь, вплинуло на фінансові спроможності УАФ, яка до цього оплачувала роботу технології в Україні. Але це лише припущення, бо офіційного пояснення від асоціації з таким формулюванням не прозвучало. Перед стартом цього сезону голова комітету арбітрів УАФ Лучано Лучі лише озвучив нові правила роботи VAR:
«У кожному турі комісія УАФ з роботи VAR обиратиме один матч [для застосування технології], який оплачуватиметься за рахунок асоціації. Клуби можуть звертатися до УПЛ або УАФ, щоб замовити систему відеоасистента арбітра [додатково]. Як сам фургон, так і арбітрів VAR. Розроблено цілу процедуру».
Є нові правила, але нема чіткого пояснення, чому до них вдались. Хоча між рядків у словах Лучі і читається фінансовий чинник. Як і в поясненнях УАФ упродовж сезону.
Наприклад, торік у жовтні почала зʼявлятись неперевірена інформація – мовляв асоціація не використовує всі три фургони VAR, бо один з них здає в оренду в румунський чемпіонат (що нібито теж вказувало на грошовий характер проблеми). Тоді асоціація опублікувала розʼяснення ситуації, в якому заперечила цим чуткам. І вперше публічно розписала режим роботи технології в сезоні.
Одним із пунктів того розʼяснення було якраз фінансування VAR. УАФ пояснила – щоб фургон відеоарбітражу працював на матчі, недостатньо просто пригнати його під стадіон. Потрібно додатково профінансувати:
– роботу операторів повторів;
– роботу іншого технічного персоналу;
– логістичні та інші операційні витрати;
– ліцензії на використання програмного забезпечення та безпосередньо роботу арбітрів VAR.
З чого б іще асоціація перекладала на клуби фінансування того, що раніше оплачувала сама, як не через проблеми з грішми? То чому це не пояснити відкрито?
Зрештою, для уточнення Тribuna.com звернулась в УАФ із запитом, аби зʼясувати, чому асоціація оплачує роботу лише одного з трьох фургонів VAR. Тим паче перед сезоном президент організації Андрій Павелко чітко заявляв: «УАФ готова підтримати у цей непростий час клуби на матчах УПЛ, ПФЛ, жіночих команд і U19 та взяти на себе фінансування арбітражу, а також застосування на поєдинках УПЛ технології VAR».
Але на момент виходу матеріалу відповіді на це запитання ми не отримали. Як і на інші уточнення.
Як УАФ визначає, на які матчі призначати VAR?
На фоні череди грубих суддівських помилок у матчах, де не було відеоарбітражу, УАФ минулого тижня опублікувала так зване «Положенням про порядок застосування системи ВАА (VAR) у змаганнях з футболу серед професіональних команд на змагальний сезон-2022/2023».
Саме воно регулює процес використання технології в поточному сезоні. Згідно з цим положенням, призначенням VAR на матчі українського чемпіонату займається спеціальна комісія, яку виконком УАФ з цією ж метою створив ще у 2019 році.
В цю комісію входять Лучано Лучі, перший віцепрезидент асоціації Олег Протасов та виконавчий директор УПЛ Євген Дикий. В питаннях, що стосуються ПФЛ, дорадчим правом голосу може скористатись президент організації Олександр Каденко.
Від яких саме критеріїв відштовхуються члени цієї комісії при виборі матчу для роботи VAR коштом УАФ, в положенні не вказано. Йдеться лише про те, що комісія призначатиме технологію «на окремі матчі, які вважатиме за потрібне».
З іншого боку в положенні є неповний перелік підстав для відмови клубам у наданні додаткових фургонів VAR, якщо вони захочуть замовити їх для своїх матчів і за свій рахунок.
Це (дослівно):
– певні обставини, що пов'язані із календарем проведення матчів змагань, який не дозволяє застосувати систему ВАА (VAR) на конкретному матчі;
– певні обставини, що обумовлені наявністю лише трьох фургонів ВАА (VAR);
– технічна несправність одного або більше фургонів ВАА (VAR);
– невідповідність вимогам та критеріям застосування ВАА (VAR), зазначеним у регламентах змагань;
– отримання заявки та/або оплати від клубу з недотримання передбачених строків та термінів (в такому разі комісія має право не розглядати таку заявку);
– інше.
Вочевидь, від цих підстав і відштовхувалась спецкомісія, коли, наприклад, «Рух» замовляв VAR на свої матчі, але його запит не задовільнили. Це сталось на початку цього сезону, коли львівський клуб заявив, що звернувся до УПЛ, аби замовити фургон відеоарбітражу на матч із «Колосом». Той поєдинок в підсумку пройшов без підтримки технології.
З іншого боку, в таких ситуаціях не завжди все залежить від спецкомісії. В квітні той же «Рух» замовляв VAR на гру з «Інгульцем» – і потрібний дозвіл від УАФ таки отримав. Але не отримав такий від клубу з Петрового, через що їхня зустріч пройшла без технології. Адже згідно зі згаданим положенням, у випадках додаткового замовлення клубом послуги відеоарбітражу потрібна також згода від його суперника.
В будь-якому разі вибірковість у питанні з VAR ставить усіх учасників УПЛ та ПФЛ в нерівні умови. Хтось, як от «Кривбас», зіграв майже половину ігор в сезоні за присутності відеоарбітрів. А хтось не зіграв жодної такої.
І проблема не лише в тому, що ті ж «Металіст» чи «Львів», можливо, ні разу й не замовляли фургони додатково. Проблема в їхньому оптимальному розподілі.
А що, якщо охочих замовити технологію на свої матчі клубів виявляється більше, ніж доступних фургонів?
УАФ у своєму розʼясненні частково навела статистику. Згідно з нею, в поточному сезоні VAR працював на 30 матчах УПЛ та на шістьох матчах першої ліги. Роботу технології на більшості з них – це 26 зустрічей – асоціація оплатила власним коштом. На ще десяти поєдинках фургони працювали за гроші клубів, що її замовили. Наприклад, в УПЛ такими замовниками стали той же «Кривбас» (3 рази) та «Верес» (1 раз, якраз у матчі з криворіжцями).
Але скільки було таких клубів, як «Рух», чий запит на додатковий відеоарбітраж відхилили?
Наше видання запитало і про це в УАФ. А саме скільки всього запитів на VAR отримала спецкомісія цього сезону, скільки з них відхилила, кому саме відмовила та з яких саме причин.
На жаль, тут ми також не отримали відповіді. Через це, в тому числі, досі немає розуміння – скільки ж фургонів по факту працюють на матчах поточного сезону. І чи дійсно в роботі усі три.
Наприклад, в нинішньому розіграші чемпіонату України був лише один вікенд, в рамках якого VAR працював аж на трьох матчах. Це 6-8 травня, коли відеоарбітри обслуговували гру першої ліги між ЛНЗ та «Нивою» (на замовлення) та два поєдинки УПЛ: «Кривбас» - «Динамо» (на замовлення) та «Рух» - «Інгулець» (коштом асоціації).
Хоча сам по собі цей факт не гарантує, що на цих трьох іграх працювали три різні фургони, що є в розпорядженні УАФ. Ці зустрічі теоретично можна було обслужити й двома фургонами, враховуючи, що між Черкасами (де ЛНЗ приймало «Ниву») та Кривим Рогом (де «Кривбас» приймав «Динамо») чотири години їзди, а самі поєдинки відбулись із різницею в два дні.
Через що залишаються сумніви, чи дійсно УАФ зараз оперує усіма трьома фургонами, які перебувають конкретно у власності її дочірньої структури «УАФ Маркетинг». Мова про два автомобіля Volkswagen Crafter (2020 і 2021 років випуску) та Volkswagen Crafter 35 (2018 року випуску).
І ці сумніви тільки утвердить той факт, що в поточному сезоні загалом тільки в рамках чотирьох вікендів VAR працював більш ніж на одному матчі. Окрім згаданого вище, це:
– вікенд 27-28 листопада («Карпати» - «Полісся» та «Кривбас» - «Дніпро-1»);
– вікенд 11-12 березня («Дніпро-1» - «Динамо» та «Кривбас» - «Шахтар»);
– вікенд 1-2 квітня («Верес» - «Кривбас» та «Чорноморець» - «Шахтар»).
Враховуючи географію, швидше за все в кожному з цих випадків на матчах працювали два різні фургони. Але це все одно не знімає підозри з того, де все ж перебуває третій фургон – дійсно в Україні в руках УАФ чи таки деінде.
Сумніви залишаються, навіть враховуючи розподіл VAR на найближчий тур, який пройде 19-21 травня. Хоча це перший випадок в сезоні, коли спецкомісія затвердила відеоарбітраж на трьох поєдинках УПЛ в одному турі (можливо, повпливало невдоволення клубів через частоту суддівських помилоку). Мова про поєдинки «Дніпро-1» – «Колос», «Шахтар» – «Верес» та «Металіст-1925» – «Металіст».
Знову враховуючи географію, розуміємо - фургон VAR, який працюватиме сьогодні, 19 травня, на грі у Рівному, легко може встигнути відпрацювати ще й харківське дербі в Ковалівці, яке пройде 21 травня.
Можливо, охочих дозамовити VAR клубів відлякує вартість послуги, якщо її замовляли лічені рази?
Як бачимо зі статистики, коли мова заходить про принципову боротьбу, вартість дозамовлення відеоарбітражу, швидше за все, не має великого значення для клубів.
Наприклад, в першій лізі фургони замовляли виключно на матчі борців за вихід в УПЛ – «Полісся», «Оболоні», «Карпат», ЛНЗ.
В УПЛ «Кривбас» просив надати VAR на матчі з лідерами першості - «Дніпром-1», «Шахтарем» та «Динамо».
Лише «Верес» вирішив дозамовити відеоарбітраж на гру з тим же «Кривбасом».
Також помітна тенденція, що в другій частині сезону, де кількість вирішальних матчів збільшується, VAR замовляють частіше. До 15-го туру Премʼєр-ліги клуби не замовляли послугу взагалі. Сьогодні ж уже маємо ситуацію, коли технологія буде присутня одразу на трьох поєдинках в турі. Бо не хочеться втрачати важливі очки через грубі помилки суддів.
Тому ціна замовлення додаткових фургонів VAR навряд є визначальною для клубів УПЛ чи претендентів на еліту. Зрештою, її й не назвати завищеною, враховуючи бюджети клубів.
Хоч УАФ не відповіла нам на запит і в цьому аспекті, з опублікованих «Рухом» документів відомо, скільки львівський клуб готовий був заплатити за технологію на згаданому матчі з «Інгульцем». Це 115 500 грн – цілком собі розмір місячної зарплати у одного футболіста.
Не факт, що це число є сталим (перелік чинників, що формують ціну, наводили вище), але й навряд, що суттєво різниться від цієї суми. З іншого боку, це все одно залишає незрозумілим, чому УАФ не взяла витрати на себе, хоча перед сезоном Андрій Павелко обіцяв допомогти клубам у непростий воєнний час.
Фото: сторінка Андрія Павелка у фейсбуці, УАФ, скрін трансляції Setanta Sports
