Єдиний телепул для чайників: що це таке і чому він важливий для українського футболу
Пояснюємо ключові речі.
В українському футболі черговий епізод серіалу «УПЛ створює телепул». Наша Санта-Барбара триває вже понад 10 років і містить надто багато сюжетних поворотів, тому аудиторії легко забути найважливіше: що взагалі таке «єдиний телепул» і чому з ним так носяться.
Tribuna.com пробує відповісти на найпростіші запитання.
Що ж таке єдиний телепул?
Якщо буквально, це об’єднані в руках посередника права на відеотрансляцію. Їх ще називають ТБ-права.
В нашому випадку йдеться про ТБ-права кожного з 16 учасників УПЛ на трансляцію їхніх домашніх матчів та передачу цих прав посереднику - керівництву ліги - для централізованого продажу.
Саме про централізований продаж вчора оголосила Прем’єр-ліга.
Чому ці ТБ-права важливо об’єднати і продавати саме разом?
Для цього варто розуміти суть існування ліги як такої - це популяризація її бренду і продукту, а також розвиток і реалізація її комерційної привабливості. Наприклад, саме з таких міркувань англійські клуби на початку 90-х створили Прем’єр-лігу - сьогодні комерційно найуспішнішу футбольну лігу у світі.
Спрощено схема така: клуби-учасники ліги створюють окремий орган (в нашому випадку це Прем’єр-ліга), якому делегують право та обов’язок розвивати комерційну привабливість змагання в рамках єдиної стратегії, а не кожен клуб самостійно. Тобто, наймають менеджерів займатись їхньою лігою як продуктом.
Найважливіший аспект цього розвиту - телетрансляції. На них можна заробити чи не найбільше і принести клубам чималий дохід. Саме тому важливо, щоб усі клуби передали права на показ домашніх матчів лізі, менеджери якої найняті якнайдорожче ці права продати.
Також важливо, що в такому випадку можна ставити конкретні вимоги для якості трансляцій та інших деталей. Щоб не було так, як з "1+1 Media" та "Футболами", коли по самій картинці та подачі трансляцій могло здатись, що дивишся різні чемпіонати з різних епох існування футболу.
А хіба не вигідніше, коли клуби самі продають власні ТБ-права? Особливо гранди?
В короткостроковій перспективі - так, вигідніше. Грандам так точно - показ їхніх домашніх матчів телетрансляторам цікавіший, ніж решти клубів ліги.
Але в довгостроковій - ніколи.
Річ у тому, що умовне «Динамо» тут і зараз може отримати більше від самостійного продажу ТБ-прав на свої домашні матчі, ніж в рамках телепулу, де ліга спонукає трансляторів купити показ матчів й інших команд. Але вигода ця спрямована суто на «Динамо», а не на лігу, в якій воно змагається і від рівня якої залежить конкурентоздатність кожного клубу.
Якщо в умовної УПЛ будуть ТБ-права всіх клубів і дієва стратегія з їхньої реалізації, доходи від неї отримають всі клуби - в тому числі середні та малі, які самостійно просто не зможуть продати власні ТБ-права вигідніше, ніж в телепулі.
Тоді решту клубів ліги отримують ресурси для збільшення власної конкурентоздатності. А це вже шлях до підвищення рівня усього змагання та його учасників, а також, як наслідок, більшої його привабливості та здорожчення ТБ-прав.
Таким чином єдиний телепул в руках грамотних менеджерів дозволить в перспективі збільшити доходи усіх клубів ліги. В тому числі грандів, які поза цією моделлю не зможуть розвинути вартість своїх ТБ-прав.
Плюс це впливатиме на прогрес усього футболу в країні через збільшення у ньому коштів, які клуби зможуть витрачати на модернізацію інфраструктури, академії і так далі.
Яка стратегія продажу ТБ-прав правильна?
Для кожної ліги стратегія своя, але загалом повинна бути така, що задовільняє інтереси і клубів, і трансляторів, і ліги, і вболівальників.
Конфігурації необмежені. Ліга може продати права одному транслятору (наприклад, для показу в США МЛС продала права тільки Apple TV), а може кільком (в Англії права на показ Прем’єр-ліги мають Sky Sports, BT Sport та Amazon Prime).
Ліга може продавати права різними пакетами. Наприклад, на початку року, до повномасштабного вторгнення росіян, УПЛ розробила три основні пакети для продажу:
- права на показ усіх матчів сезону;
- права на показ всіх домашніх матчів «Динамо» в сезоні, а також по три інших в кожному турі;
- права на показ всіх домашніх матчів «Шахтаря» в сезоні, а також по три інших в кожному турі.
Це був спосіб підлаштуватись під кон’юктуру ринку, де існувало два прихильні окремо до «Динамо» та «Шахтаря» транслятори.
Ще іншого наповнення пакети можуть бути для продажу прав на трансляцію за кордоном.
Ліга може по різному розподіляти доходи від продажу телеправ. Наприклад, в польській Екстраклясі діє формула, за якою доходи розподіляються між клубами згідно з їхнім підсумковим місцем в таблиці. Чемпіон отримує від загальної суми продажу ТБ-прав найбільше, остання команда - найменше.
Тобто, в кожному окремому випадку ліга повинна знайти формулу, яка в даних обставинах допоможе заробити найбільше і задовольнити найбільше сторін.
А вболівальнику що вигідніше - єдиний телепул чи коли кожен клуб продає свої права окремо?
Однозначно єдиний телепул.
Якщо кожен клуб УПЛ сам шукатиме транслятора-покупця і в решті кожен з них домовиться з різними каналами, вболівальнику умовного «Динамо» доведеться слідкувати за улюбленою командою на 16 різних платформах. Це як мінімум незручно. Не кажучи вже про вартість такого задоволення, якщо хоча б частина платформ, де транслюватиметься кожен клуб, буде платною.
Тоді як в рамках телепулу все значно простіше. Так, навіть за таких умов транслятор може бути не один, як бачимо з представлених вище пакетів УПЛ. Але це точно не та кількість, яка відіб’є у глядача бажання до перегляду.
До всього, чим менше платформ для перегляду, тим дешевше це обходиться глядачу. І не лише в плані грошей.
А просто транслювати матчі безплатно не можна? Раніше ж за телебачення можна було не платити
Тут уже варто розуміти позиції трансляторів. ТБ-права на спортивні трансляції особливо дорогі, бо йдеться про ексклюзивний показ події, яка цікава виключно в той момент, коли відбувається.
Відтак, транслятору потрібно компенсувати витрати на покупку цих ТБ-прав. І з допомогою лише реклами в ефірі він цього не зробить - рекламний ринок не в змозі покрити ці величезні витрати. Український так точно.
Тому мовники в основному покладаються на передплати від вболівальників, підписки. Таким чином утворюється здорова формула існування спорту: вболівальники платять за змогу дивитись змагання, через трансляторів ці гроші потрапляють до посередників-організаторів змагань, які уже різними способами розподіляють кошти між спортсменами/клубами, а ті отримують ресурси для продовження діяльності та розвитку.
Зрештою, так формується справедлива ціна цих ТБ-прав - у залежності від того, яка аудиторія готова платити за їхній перегляд і скільки.
А модель безплатних трансляцій на загальнодоступних каналах не дає цього розуміння. Вона є нездоровою, бо канали, які купують дорогі ТБ-права, не зароблять на них або заробляють мало. Тобто діють собі в збиток.
На жаль, в Україні поширена саме така модель існування телеканалів, бо вони здебільшого є не бізнесом, а інструментом впливу на маси в руках своїх власників. Тому, коли ви як вболівальник обираєте варіант показу спортивних трансляцій на загальнодоступних або дотаційних каналах, будьте готові, що платити за це вам все ж доведеться - але не грошима, а власними мізками, в які власник каналу захоче вкласти потрібну йому інформацію. Безплатного нічого не буває.
До всього такий вибір не дає спортивним турнірам, які ви дивитесь, простору для розвитку своєї комерційної привабливості і росту як такого загалом.
На щастя такий стан справ змінив прихід ОТТ-платформ на український ринок, які привчили глядачів платити за контент і завдяки цьому стали конкурентами телеканалам в боротьбі за ТБ-права.
Окей, ось УПЛ повідомила про утворення телепулу та продаж прав Setanta Sports. Тобто Прем’єр-лігу тепер чекає стрімкий розвиток?
В теорії саме так. Але український футбол, на жаль, не обходиться без нюансів.
По-перше, ми не знаємо, чи є в керівництва УПЛ стратегія з розвитку ліги як продукту. Без неї сам по собі продаж телепулу не є дієвим і не веде до прогресу.
По-друге, досі незрозуміло, чи телепул дійсно єдиний. Чотири клуби - «Динамо», «Дніпро-1», «Зоря» та «Рух» - не підтримали пропозицію єдиного претендента на ТБ-права Прем’єр-ліги, яким виявилась Setanta Sports. Але її підтримала більшість клубів. Тому ці четверо повинні або пристати на ці умови, або понести покарання за відмову і реалізацію своїх ТБ-прав самостійно.
Яке саме покарання? УПЛ цей крок ще не прокоментувала. Також тут може втрутитись УАФ, яка обіцяла за відмову від передачі ТБ-прав лізі штрафувати і навіть позбавляти ліцензії на виступ у чемпіонаті.
Цей нюанс із покаранням є ключовим, бо те саме відбулось три роки тому. Тоді більшість клубів УПЛ проголосували за продаж ТБ-прав телеканалам «Футбол» на три сезони, але ті ж таки «Динамо», «Дніпро-1» та «Зоря» виступили проти. Тодішнє керівництво ліги на чолі з Томасом Гріммом погрожувало відступникам судами, але до цього так і не дійшло.
В підсумку ліга через це втратила гроші, бо згідно з договором покупки ТБ-прав телеканали «Футбол» мали право не платити всю суму. Так замість 18 млн доларів за три роки УПЛ отримала всього 7.2 млн.
Таким чином нинішня позиція «Динамо», «Дніпра-1», «Зорі» та «Руху» може знову заблокувати утворення телепулу і наша Санта-Барбара знову затягнеться, відклавши питання розвитку українського футболу. Хоча саме в час війни це має найбільше значення, ніж будь-коли.
Фото: Catherine Ivill/Getty Images, 2+2
