Маліновський – більше не топ. Потрібно просто це прийняти
Пік Руслана пройшов.
У понеділок головний тренер збірної України Сергій Ребров оголосив список викликаних футболістів на жовтневі матчі проти Північної Македонії та Мальти у кваліфікації Євро-2024.
Цього разу кількість змін була мінімальною, однак одна з них дуже помітна – повернення Руслана Маліновського, якого не взяли у вересні на Англію та Італію.
Тоді пояснення коуча було максимально чітким:
💬 «У Руслана взагалі не було команди та ігрової практики. Вважаю, що він набере форму та повернеться».
І справді, тоді хавбек оформлював свій перехід з «Марселя», у якому не грав навіть на зборах, у «Дженоа», за яку дебютував незадовго до матчів збірної.
Пройшов місяць. Маліновський у заявці, однак не сказати, що його ситуація кардинально змінилася у кращу сторону – близько 30 зіграних хвилин (з урахуванням компенсованого часу) у трьох останніх турах Серії А. У останньому матчі проти «Роми», який «Дженоа» феєрично виграла 4:1, українець так і не вийшов на поле з лави запасних.
Все йде до того, що варто остаточно визнати: Руслан – більше не топфутболіст за європейськими мірками.
Випереджаючи питання – так, він ним був. Принаймні пару сезонів тому, коли ставав найкращим асистентом чемпіонату Італії, отримав статус лідера «Аталанти» та був системним гравцем тієї команди, яка стабільно боролася за єврокубки.
Чому це остаточно залишилось у минулому? Є декілька ознак.
Невдачі Маліновського постійно виправдовуються обставинами
Стежимо за хронологією:
▶️ в «Аталанті» прогрес зупинився, бо українець «втратив довіру Джан П’єро Гасперіні»;
▶️ у «Марселі» одразу не пішло, бо «треба було адаптуватися до нової ліги та країни»;
▶️ у «Марселі» влітку не пішло, бо «звільнився Ігор Тудор», чиєю ініціативою й було підписання Руслана, а «Марселіно на нього не розраховував»;
▶️ у «Дженоа» одразу не пішло, бо «не було тонусу»;
▶️ у «Дженоа» далі не йде, бо «було мікропошкодження на початку минулого тижня», після якого, як розповідав Альберто Джилардіно, хавбек спокійно тренувався у повноцінному режимі.
Глобально – так, усі ці причини дійсно мають право на життя та можуть пояснювати труднощі Маліновського. Водночас у цьому вся суть – топові гравці менш болісно проходять такі етапи та повертаються у норму.
Невдачі Маліновського постійно виправдовуються стилем гри тренерів
Стежимо за хронологією:
▶️ Футбол Гасперіні перестав підходити Руслану, бо «той вимагав від нього голів, адже використовував вже ледь не на позиції чистого вінгера»;
▶️ Футбол Тудора не підійшов, бо «була постійна ротація позицій, а у звичній для себе ролі правого атакувального інсайда українець відіграв вкрай мало (лише 8 разів у 23 матчах)»;
▶️ Футбол Марселіно не підійшов, бо «той використовує 4-4-2 з другим форвардом у ролі хибної 9-ки, яку віддали 17-мільйоннному новачку Ндіає»;
▶️ Футбол Джилардіно поки не підходить, бо «Дженоа» багато часу проводить в обороні»;
▶️ Та навіть футбол Олександра Петракова не підходив, допоки він гнув свою лінію з 3-4-3 та динамікою у центрі поля.
І знову ж таки – топові гравці значно швидше адаптовуються до нових вимог.
Натомість очікувати, що тренери підлаштовуватимуть гру команди під когось одного – це потрібно бути не просто топом, а справжнім геймченджером. Як Кріштіану Роналду у «Реалі», як Ліонель Мессі у «Барселоні», та навіть як Михайло Мудрик на тлі своїх партнерів у «Шахтарі» восени минулого року.
Сьогодні простежується чітка різниця між Русланом та його головним конкурентом у збірній – Георгієм Судаковим. Саме він у трикутнику Реброва займає позицію над Олександром Зінченком та Тарасом Степаненком, де за логікою повинен грати Маліновський.
І ось ми бачимо дзеркальну історію:
☑️ переніс операцію з видалення апендициту, але після відновлення сходу почав показувати хорошу гру – і двічі вдало вийшов у стартовому складі збірної на матчі з грандами;
☑️ пережив зміну тренера у «Шахтарі» та залишився ключовою фігурою;
☑️ влітку був лідером у ще одного коуча – у Руслана Ротаня на молодіжному Євро U-21.
Пік Маліновського пройшов. Маркер – він навряд потрібен топам УПЛ
У випадку ж Маліновського понад півтора року шукають якісь підводні камені, відмовляючись визнавати – його пік пройшов.
Наприклад, він почав просідати за характеристиками, якими регулярно виділявся. Якщо взяти вибірку сезону Ліги 1 2022/23 серед атакувальних півзахисників/вінгерів, то українець там далеко не в лідерах за основними креативними метриками:
⏺ 98% гравців вибірки мали кращу точність ударів (відсоток у площину від усіх спроб);
⏺ 55% здійснювали більше ключових передач у середньому за гру;
⏺ 55% мали кращий відсоток точності передач;
⏺ 44% частіше доставляли м’яч у карний.
⏺ 37% краще просували м’яч пасами;
⏺ 61% краще просували м’яч ривками;
⏺ 94% мали більше дотиків у карному;
У захисній роботі теж схожі цифри:
⏺ 43% частіше відбирали м’ячі;
⏺ 89% частіше здійснювали перехоплення;
⏺ 68% були кращими за сумарним показником відборів+перехоплень;
Тобто максимально середні показники. А стартові матчі за «Дженоа» запам‘яталися інертністю, відсутністю інтенсивності у роботі без м‘яча та малим впливом в атаці.
Є ще один маркер. Зазвичай у контексті українського легіонера, в якого починається спад, починаються розмови про повернення в УПЛ. Очевидно, в якийсь із топів – умовно «Шахтар» та «Динамо».
Парадокс у тому, що зараз Руслан навряд потрібен киянам та гірникам. У перших – проєктний гравець Володимир Бражко, лідер Микола Шапаренко та капітан Віталій Буяльський, якого, на відміну від гравця «Дженоа», викликали у вересні у збірну. У других – капітан Тарас Степаненко з кількома бекапами на перспективу, зірка Судаков та вже 2 претенденти на останню позицію: Дмитро Криськів та Артем Бондаренко.
Виходить, Маліновський тут і зараз не був би провідним футболістом у складі сьогоднішніх грандів – і це чергове підтвердження головної тези.
***
Так, на жаль, це не той футболіст, якому судилося провести на найвищому рівні більшу частину кар’єри.
Тільки це не означає, що Руслан – поганий гравець чи щось у цьому роді. Ні. Можливо, він все ж закріпиться у «Дженоа», можливо, заб’є пару фірмових голів, можливо, навіть згодом стане там одним із лідерів. Тільки це тепер не розмови про топрівень, враховуючи старт сезону у виконанні його нової команди та її перспективи (ймовірно, друга половина таблиці попри оптимізм перед початком кампанії).
Однак це цілком може означати, що коли від травми відновиться Шапаренко, то зайвим у списку Реброва виявиться 30-річний Маліновський, а не хтось інший.
І тоді не треба дивуватися, а просто нарешті прийняти це. Та применшити очікування від Руслана. Часи, коли він був найяскравішим нашим легіонером – позаду.
Фото: Massimo Insabato/Archivio Massimo, Sportinfoto/DeFodi Images, Fidelin/Icon Sport, Chris Ricco/Getty Images
