Tribuna/Футбол/Блоги/Повісточка/Російське ЗМІ стверджує, що Петраков «особисто зацікавлений» в гравці «Зеніта». Масова натуралізація – стратегія Вірменії

Російське ЗМІ стверджує, що Петраков «особисто зацікавлений» в гравці «Зеніта». Масова натуралізація – стратегія Вірменії

В збірній українця чимало футболістів, які народились та грають в Росії.

Блог — Повісточка
4 серпня, 09:36
37
Російське ЗМІ стверджує, що Петраков «особисто зацікавлений» в гравці «Зеніта». Масова натуралізація – стратегія Вірменії

Збірна Вірменії продовжує підготовку до того, щоб вийти на Євро-2024 (після трьох матчів команда має 6 очок і друге місце у групі).

Чи не головним фактором усіх успіхів Вірменії є те, що більшість гравців команди – так чи інакше не народилися у Вірменії, чи узагалі не є продуктом вірменського футболу.

Однак є нюанс – збірна, очолювана українцем Олександром Петраковим, продовжує шукати підсилення серед громадян РФ.

Остання заявка збірної – народилися в Аргентині, Німеччині та чимало у РФ, але є й «класично» натуралізовані

Власне, з 28 футболістів, залучених Петраковим в останнє вікно збірних у червні, половина – 14 – не «повноцінно» вірменські футболісти. Ось вони, в алфавітному порядку:

Вбеймар Ангуло. Колумбієць за національністю, отримав вірменське громадянство після того, як провів 5 років у вірменському «Гандзасарі».

Георгій Арутюнян. Народився й виріс у Краснодарі, грає усю карʼєру за однойменний клуб, викликався у юнацькі збірні РФ. У березні 2023-го у віці 18 років прийняв запрошення збірної Вірменії, має коріння звідти.

Хорен Байрамян. Народився у Вірменії, однак як футболіст зростав та грає усю карʼєру у РФ, викликався до молодіжних збірних країни. У 2020-му обрав збірну Вірменії.

Арсен Бегларян. Народився й грав за молодіжки у Росії, професійну карʼєру на дорослому рівні розпочав вже у вірменському «Гандзасарі». Має вірменське коріння.

Норберто Бріаско. Народився, виріс і грає в Аргентині. Мати – вірменка, що й зробило його доступним для збірної, за яку виступає з 2018-го.

Станіслав Бучнєв. Народився, виріс та провів більшість карʼєри у Росії, має вірменське коріння.

Давид Давидян. Народився й виріс у РФ, однак більшість карʼєри провів у Вірменії після «переїзду» «Арарат-Москви» в «Арарат-Вірменію». Має вірменське коріння.

Лукас Селараян. Народився й виріс в Аргентині, нещодавно ще грав за «Коламбус Крю», звідки цього літа перебрався до «Аль-Фатеха». Має батька-вірменина, у 2018-му федерація запросила його до збірної Вірменії, у 2020-му він прийняв запрошення.

Угучукву Іву. Народився в Нігерії, однак вже з 19 років (з 2018-го) грав за вірменські клуби. У 2023-му отримав громадянство Вірменії, дебютував за збірну у березні.

Грант-Леон Ранос. Народився, виріс й усю карʼєру проводить у Німеччині. Має батька-вірменина, завдяки чому й зміг обрати збірну Вірменії та дебютувати за неї у березні 2023-го.

Едуард Сперцян. Народився й виріс у Краснодарі, грає усю карʼєру за однойменний клуб. У 2021-му погодився виступати за Вірменію, має коріння звідти.

Наїр Тікнізян. Народився, виріс та всю карʼєру проводить у Росії, викликався до молодіжних збірних країни, зокрема на Євро U-21 2021. У березні 2023-го прийняв запрошення збірної Вірменії, має вірменське коріння.

Андре Чалішир. Народився й виріс у Швеції, там і грає усю карʼєру, викликався у 2010-му до шведської молодіжки. Вірменське походження за материнською лінією.

Огнєн Чанчаревич. Народився й виріс у Сербії, за національністю – серб, одного разу викликався до збірної країни у 2017-му, але не зіграв. З 2018-го виступає за «Алашкерт», там і отримав місцеве громадянство.

Окрім того, у попередні вікна до збірної викликалися такі «екзотичні» вірмени, як Хорді Монрой (мама – вірменка, народився у Колумбії), Едгар Бабаян (народився у Німеччині, усе життя прожив у Данії, батьки – вірмени), Саргіс Адамян (з 5 років і все життя провів у Німеччині), Давид Юрченко (народився у Туркменістані, виріс у Росії, мати – вірменка), Ерджанік Губасарян (народився у Німеччині, батьки – вірмени).

І так, натуралізація й пошук гравців з відповідним корінням – це стратегія. Про це не приховуючи говорить президент федерації Армен Мелікбекян – однак про гравців з вірменським корінням воліє не вживати слово «натуралізація», це просто запрошення доступних футболістів.

І чи не найлегше їх «переманювати» саме з Росії: тамтешня ліга з 2020-го не вважає легіонерами громадян такого утворення, як «Євразійський економічний союз», до якого входить і Вірменія. Відповідно, гравцям легше погоджуватися на зміну спортивного громадянства – це відтоді не чинило ніяких проблем їхнім клубам. А після 2022-го у Вірменії є ще більш залізний аргумент – збірна грає в офіційних змаганнях на відміну від Росії.

За час роботи Петракова вірмени натуралізували 5 футболістів, з яких двоє – з Росії. Ще двоє – схоже, на підході

Власне, за часів Олександра Петракова на чолі збірної за команду вже встигли дебютувати пʼятеро «перехоплених» футболістів.

Мова про Ерджаніка Губасаряна (1 матч), Георгія Арутюняна (4 матчі), Угочукву Іву (4 матчі), Гранта-Леона Раноса (3 матчі, 4 голи) та Наір Тікнізян (4 матчі, 1 гол). Так, двоє з них – Арутюнян та Тікнізян – народилися й провели усе життя в Росії.

Російські ЗМІ також повідомляють про ймовірні переговори Федерації футболу Вірменії з півзахисником «Зеніта» Олександром Коваленком та вінгером «Оренбурга» Степаном Оганесяном. Йдеться, що Петраков нібито «особисто зацікавлений» у Коваленку, хоча вірити росіянам на слово не можна ніколи. Варто зазначити, що гравець вже дебютував за збірну РФ – зіграв у вересні 2022-го у товариському матчі з Киргизстаном, а у грудні того ж року казав, що обрав Росію, а не Вірменію, бо не хоче кидати країну:

«Це складне питання. І рішення було таким же складним. Ми прийняли його із батьками на сімейній раді. Я вважав, що кидати Росію в такий тяжкий період [міжнародної ізоляції] – не варіант. Інакше було б так, ніби я кинув тут усіх, хто в мене вірив і підтримував, і поїхав грати за Вірменію. Це було б неправильно».

Однак усе це, згідно з правилами ФІФА, насправді не чинить перепон до зміни футбольного громадянства. І Коваленко може його змінити в будь-який момент, доки не проведе хоча б один офіційний матч за дорослу збірну Росії.

Контакт з Оганесяном підтверджував прессекретар Федерації футболу Вірменії.

Tribuna.com зверталася до Петракова, щоб той прокоментував цю інформацію. Він проігнорував і дзвінки, і повідомлення у месенджері, прочитавши його.

Фото: Maksim Konstantinov, Hrach Khachatryan, Gevorg Ghazaryan/Global Look Press

Другие посты блога

Все посты