Як Каладзе перетворився на одного з найбільш проросійських спікерів Грузії
Розібралися разом із грузинським журналістом Зурабом Чітая.
Якщо загадуватися над питанням, хто з колишніх футболістів найбільше розчарував своєю позицією під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну, то рано чи пізно згадається імʼя Кахи Каладзе. Грузинський ексфутболіст «Мілана» і нині міський голова Тбілісі, який світове імʼя зробив собі саме у київському «Динамо», вже дійшов до того, що його у своєму телеграм-каналі хвалить державна російська пропагандистка Маргарита Симоньян.
Розібралися у тому, що, як і чому з Каладзе відбулося те, що відбулося. А допоміг нам грузинський спортивний коментатор та журналіст Зураб Чітая.
Для початку – контекст: чому партія, яку представляє Каладзе, проросійська
Каха Каладзе нині проводить свій другий термін на посаді міського голови Тбілісі. Обидва рази він обирався від політичної партії «Грузинська мрія».
Історія створення партії вже викликає питання – її у 2012-му заснував російський олігарх (на момент створення був позбавлений грузинського громадянства) Бідзіна Іванішвілі на противагу тодішній владі Міхеіла Саакашвілі. Від початку партія обʼєднала усі сили, які виступали проти тодішнього президента, однак з плином часу «союзники» раз по раз відколювалися.
Бідзіна Іванішвілі
Щодо політики, то «Грузинська мрія» довгий час намагалася втримувати «багатовекторність», зберігаючи звʼязки із ЄС та США, і при тому налагоджуючи їх і з РФ, попри вторгнення у 2008-му. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022-му Грузія стала однією з небагатьох країн «геополітичної Європи», яка не просто не наклала санкції на Росію, а посилила співпрацю із державою-агресоркою. А у 2023-му держави відновили авіасполучення, попри протести (та навіть позицію президентки Саломе Зурабішвілі) – ще один сигнал про тісні стосунки.
Грузинський спортивний коментатор та журналіст Зураб Чітая, із яким «Трибуна» поспілкувалася, щоб детальніше зрозуміти ситуацію в Грузії загалом та з Кахою Каладзе зокрема, у визначенні поглядів партії на міжнародній арені категоричний:
«Весь світ дистанціюється від Росії, і зрозуміло чому, і лише кілька країн, включаючи Грузію, дистанціюються від єднання з рештою прогресивного світу. Не кажучи вже про багато непрямих і прямих свідчень того, що нашому уряду набагато комфортніше і зручніше бути в російській орбіті й мати справу з Росією, ніж з тими нашими сусідами, включно з Україною, які прагнуть європеїзації. Не кажучи вже про Євросоюз, США, інших наших багаторічних історичних партнерів.
Можна казати про якийсь нейтралітет, про якусь обережну та виважену позицію, але насправді ні. Все вже давно було зрозуміло, а після початку повномасштабної війни все стало очевидно, як двічі по два. Якщо щось виглядає як жаба, плаває в болоті, квакає, стрибає і зеленого кольору, це не лось і не ведмідь, це жаба.
Тож щодо нашого уряду, партії «Грузинська мрія», всі питання відпали давно. Тим більше, що вони вже відкрито перейшли на риторику, що ось нам цей ваш Захід не дуже потрібний. Ну, якщо не потрібен Захід, то не потрібна Європа, не потрібен Євросоюз. Про Україну взагалі мовчу, вони просто відверто вороже висловлюються, відверто вороже налаштовані стосовно України, українських політиків, українських дипломатів. Називається «скажи мені, хто твій друг – і я скажу тобі, хто ти».
Еволюція Каладзе: від побажань перемоги Україні до «нічого поганого у прямих авіарейсах з Росією»
Каха Каладзе – один із ключових політиків у «Грузинській мрії». Він не просто керує столицею, а ще й посідає посаду генерального секретаря партії.
Саме завдяки цьому можна відстежувати, як змінювалася риторика ексгравця «Динамо» протягом останніх півтора року.
23 лютого 2022: «Грузія, 20% території якої окуповано, засуджує визнання Росією українських сепаратистських регіонів Донецьку та Луганську. Ми в Грузії стоїмо за братню Україну, як і вона стояла за нас. Я вірю, що скоро і Україна, і Грузія відновлять свої кордони, і я бажаю їм миру».
24 лютого 2022: «Миру і перемоги нашому братньому українському народові!»
4 травня 2022: «Заява Подоляка [про звʼязки уряду Грузії з РФ] ганебна. Ми чули чимало ганебних заяв. Я попросив би розібратися, хто такий Подоляк. У мене дуже тісні зв’язки з Україною. Я там жив і грав, а такі створіння, як Подоляк, ганебні. Я б попросив дізнатися, хто він, яким життям жив і що собою представляв»
12 грудня 2022: «Багато наших земляків живуть в різних містах Росії. Якщо я не помиляюся, то десь до мільйона. Якщо буде прийнято рішення про відновлення прямих авіарейсів з Росією, то я не бачу в цього нічого поганого.
У чому проблема, що люди, яким не подобається те, що відбувається в Росії та Україні, прибувають в Грузію? Польоти припинені за рішенням Росії, це їм вирішувати».
1 травня 2023: «Звичайно, першою, хто заслуговував на цей статус [кандидата ЄС], була Грузія – ми можемо перевірити це за всіма параметрами. Не подумайте, я не докоряю країні, яка сьогодні перебуває у вогні війни. Навпаки, я завжди буду радий успіху України та українців, але якщо подивитися на реальність, з усіма цифрами та параметрами, то Грузія першою зробила конкретні кроки щодо здійснення реформ, боротьби з корупцією.
Однак це було політичне рішення, і суспільство розуміло, чому було ухвалено – тому що уряд Грузії є для них проблемою. Тому що воно не приєднується до санкцій, не розпочинає війну, не відкриває другий фронт у Грузії, і вони використали це, вони хотіли використовувати це як важіль тиску».
9 травня 2023: «На нас нападають, мовляв, ми не приєдналися до санкцій. Я хочу запитати будь-яку розсудливу людину. Невже якщо грузинське вино та грузинська сільгосппродукція не надійдуть на російський ринок, то цим ми знищимо російську економіку? Це повний абсурд».
Саме за останнє висловлювання про вино і санкції Каладзе навіть «вшанувався» директоркою пропагандистського каналу RT Маргарити Симоньян – вона прокоментувала заяву міського голови Тбілісі так: «Винятково розумно поводиться в цій ситуації Грузія. На диво. От би Вірменія так само».
Чітая пояснює таку зміну позиції Каладзе просто – він говорить рівно те, що необхідно партії:
«В міру того, як змінювалася риторика «Грузинської мрії», змінювалася риторика й особисто Каладзе. Він – одна із головних дійових осіб у цій партії в уряді Грузії. Один із, на жаль, найпопулярніших політиків у країні в цілому, один із найрейтинговіших. Ну й, можливо, останнє таке обличчя, що залишилося у «Грузинської мрії», яке за інерцією все ще багатьом у Грузії все ж таки подобається.
Він серед них такий молодий, симпатичний, прогресивний, грав у «Мілані», жив у Європі, прекрасна сім'я, діти, інстаграм, все красиво, любить тварин, їздить на моторолері, одягається яскраво. Тому йому потрібно говорити те, що раніше від нього не просили. Зараз він уже договорився до якихось жахливих еверестів.
Тож нічого дивного у його трансформації немає. Це дивно виглядає, якщо відмотувати на 3-4 роки. Але якщо брати хронологічно, то ця риторика та його партія «Грузинська мрія» змінювалася поступально, і вони нарешті постукали в дно».
Мотивація Каладзе у цьому теж, на думку Чітаї, цілком зрозуміла:
«Мотивація така сама, як у решти партії «Грузинська мрія». Мотивація збереження влади та спроби існувати та володіти ситуацією, володіти країною взагалі тут, у тій орбіті, в якій це можна, а це орбіта російська.
І це Росія тобі дозволить робити все, що ти хочеш, чи то ти Лукашенко в Білорусії, чи Каладзе в Грузії, Росія дасть уряду повну свободу, якщо залишаєшся в її орбіті. Якщо ж ти хочеш піти від Росії, перейти до шляху європеїзації, євроінтеграції, то європейці та інші західні партнери будуть висувати тобі умови. Якщо ти хочеш до Євросоюзу, то будь пристойною людиною і дотримуйся певних вимог, виконуй їх.
Їм [партії «Грузинська мрія»] пристойності дотримуватися не хочеться. Їм хочеться зберігати владу з порушеннями, з підтасовуваннями, з адмінресурсом, з пропагандою в стилі російської, з утиском вільних медіа, з вже схожою на російську судовою системою».
Головний сумнів у щирості проросійської позиції Каладзе – його дружина: гучно заявляла про повномасштабне вторгнення й досі має прапор України в інстаграмі
Що не вʼяжеться із проросійською позицією Кахи Каладзе, то це публічна позиція його дружини Анукі. У перші місяці повномасштабного вторгнення вона була дуже активною у публікацію постів на підтримку України:
Нині у стрічці нових дописів на українську тему немає, однак в описі профілю – досі поруч український та грузинський прапори.
Чітая розбіжність у позиціях Каладзе та його дружини прокоментував так:
«Ваш мозок це не сприймає, тому що ви, мабуть, послідовна та логічна людина. І у вас розвинена трохи сильніше, така річ як совість, ніж у деяких представників партії «Грузинська мрія» та представників їхніх сімей.
В якийсь момент людина, вступаючи на шлях непотизму, на шлях корупції, на шлях брехні, змушена сама почати вірити в те, що вона робить, і змушена трансформуватись.
Буття визначає свідомість. Є така давня мудрість. І це буття визначило і змінило свідомість в багатьох. Це відбувалося у різних країнах. Це відбувалося у Росії. Люди, які колись вважалися начебто прогресивними, начебто ліберальними, начебто правильними, говорили правильні речі, потім поступово-поступово дійшли вже або провалилися до неймовірних глибин. Нині повірити в це неможливо. Але доводиться вірити».
Підтримка Каладзе, зі слів Чітаї, падає – але він продовжує лишатися найрейтинговішим політиком Грузії
Ще одне питання, на яке ми досі не відповіли – наскільки зміна позиції Каладзе щодо України (а також публічний виступ проти протестів щодо закону про іноагентів) змінили точку зору суспільства щодо Кахи.
Коротко нагадаємо про протести – на початку березня «Грузинська мрія» намагалася прийняти законопроєкт, який є фактичним аналогом російського «закону про іноагентів». Населення вийшло на багатотисячні протести у Тбілісі, які поліція намагалася розігнати. Каладзе тоді законопроєкт коментував так:
«Для мене абсолютно незрозуміле ставлення та паніка опозиціонерів у зв'язку з новим законопроєктом. Ніхто не говорить про зміст закону, чому це проблема. Немає ніякої конкретики, намагаються нав'язати цьому закону шлейф, ніби він російський. Подано два законопроєкти. Один – точний аналог того, що є у Сполучених Штатах Америки. Точно переведено та передано. Не думаю, що в Америці є російські законопроєкти. Якщо в Америці ухвалюють російські законопроєкти, для мене це новина.
На мою думку, цей американський варіант досить жорсткий і важкий. Також є другий, грузинський законопроєкт, який є достатньо ліберальним. Єдине, чого він вимагає – прозорість. Це для того, щоб громадськість мала інформацію про те, звідки фінансується та чи інша організація, нічого більшого. Абсолютно не розумію, чим погана прозорість. Крім того, неодноразово заявляли, що обидва законопроєкти будуть направлені до Венеціанської комісії, відповідно, чекатимемо на їхні висновки».
Роль Каладзе, попри посаду міського голови, зі слів Чітаї, була одна – відпрацьовувати усе інформаційно:
«Він не міг приймати рішення про силовий розгін, але справа у тому, що хтось приймає рішення в партії «Грузинська мрія». У них є власник, без відома якого жодних рішень не приймають (мова про Бідзіну Іванішвілі – прим.). Усі ключові рішення, звичайно, приймаються після погодження з ним, а, швидше за все, і за прямою його вказівкою.
Тому всі голови, що говорять, просто виконують функцію. Ось вони ділять, хто повинен сказати, якось поділити між собою якісь чергові шокуючі ідіотизми, які вони повинні висловлювати. От кажуть же, що скільки не кажи халва, у роті солодко не стане. Так це неправда. У них у роті стає солодко».
Саме у цей період, з 4 по 23 березня, Міжнародний республіканський інститут (IRI) провів соціологічне опитування в Грузії. За його результатами, Каха Каладзе серед суспільно-політичних фігур поступається лише предстоятелю Грузинської православної церкви Ілії II – 52% підтримки. Не підтримують його 44% опитаних
Якщо порівнювати з аналогічним опитуванням минулого року, то непідтримка Каладзе зросла у межах статистичної похибки (для цих опитувань – 2,5%) – на 1%. У 2022-му його не підтримували 43%, підтримували 53%.
Однак Чітая переконаний, що протести на підтримку «Грузинської мрії» загалом та Каладзе зокрема вплинули:
«Звичайно, не дивно, що правляча влада почала закручувати гайки, тому що вони вкотре переконалися в тому, що вони втрачають позиції. Вони прийшли до влади 10 років тому, і якщо перший цикл був досить нейтральним, і це був консенсус грузинського суспільства, далі «Грузинська мрія» на кожних наступних виборах брала дедалі менше голосів.
На останніх муніципальних виборах правляча партія у першому турі не змогла виграти жодного міста та жодного великого населеного пункту. У другому турі – це особливості грузинської політики – їм легше використовувати адмінресурс, вони збільшують його максимально. Тут у хід піде вже все – залякування, підкупи, загравання з церквою. Ну і плюс, в принципі, ще й мажоритарні округи, депутати-мажоритарники.
У Грузії стало непристойним говорити: «Я голосую за «Грузинську мрію». Навіть серед тих людей, які справді голосують за них, стало не прийнято вголос озвучувати це. Більше того, всі пристойні люди, які колись потрапили в цю коаліцію, бо вони просто були проти попередньої влади, протистояли їй, усі давно покинули цю коаліцію.
Пристойних людей там практично не лишилося. І реальна підтримка суттєво нижча, вона знижується з кожним роком. Тому їм необхідно закручувати гайки, тому необхідно знищувати вільний медіапростір. Тому намагалися провести цей закон про іноземних агентів, тому вони починають боротьбу з неурядовими організаціями, з благодійними організаціями, з освітніми програмами, починають саджати активістів, збільшують штрафи. Роблять усе, щоб знизити градус протестного активізму у Грузії до наступних виборів.
Я думаю, що цей процес продовжиться, і ще більше вживатимуть драконівських заходів. Чому? Тому що після спроби протягнути закон про іноагентів вони побачили, як протягом трьох днів у Тбілісі люди були готові виходити, і готові були навіть не просто виходити, а чинити опір. Ключовим був момент, коли вони за своєю абсолютно дурістю почали розганяти мирну демонстрацію в перший день. [Люди] не злякалися водометів, палиць, не злякалися сльозогінного газу, і були готові захищати себе. Вони [партія «Грузинська мрія»] побачили, що доведеться відкотити назад, інакше далі люди приходитимуть ще більш розсердженими. І зрозуміло, чим це їм скінчиться.
Тому реальна підтримка їхніх голів з партії «Грузинська мрія» з кожним таким кроком, звичайно, знижується».
Утім, Каладзе пережив вже не один заклик до відставки – останній гучний стався у жовтні 2022-го після смерті 13-річної дівчинки від удару струмом у нововідкритому фонтані.
***
Після усього цього Каладзе ще й здивувався, що його не запросили взяти у благодійному матчі Game4Ukraine: «Я не отримав запрошення, тому не зміг би взяти участь. Коли ви востаннє пам'ятаєте, коли я грав у такому матчі? Якби мене запросили, я б розглянув це. Якби я мав можливість у плані часу, чому б і ні?»
Фото: CNN, Sova.news, OC Media, Civil Georgia, POLITICO, Aleksander Polyakov/Global Look Press, фейсбук Кахи Каладзе
Інші пости блогу
