Цей проєкт «ПСЖ» не працює. Катарцям не вдалося купити результати
Нассер Аль-Хелаїфі, все погано, давай по-новому.
«ПСЖ» знову вилетів з Ліги чемпіонів. Знову в 1/8 фіналу – вп'яте за останні 7 розіграшів.
Ніби й не дуже ганьба, і є купа відмазок, щоб цю поразку виправдати – у першому матчі у старті не було Мбаппе, у матчі-відповіді не було Неймара, а дві заміни довелося використати на травмодраму Маркіньоса та Мукієле. І взагалі, відчепіться, суперник сильний, дарма що він «в кризі» (бо не відірвався у турнірній таблиці до березня на чемпіонську відстань, але це тема для іншої колонки).
Але ж проблема не в Мбаппе, не в Неймарі, не в Мукієле, не в силі «Баварії» й навіть не в тому, що Бітшіабу очікувано не відповідав рівню і вимогам матчу. Ці всі «проблеми» – лише один величезний наслідок того, що «ПСЖ» побудували гарний, стильний, але непрацюючий і неефективний проєкт.
Однак перед тим, як поговоримо про власне парижан, приведу аналогію з містопланування (релевантний досвід – кількадесят годин гри у Cities Skylines у вільний час). Уявіть, що у вас є певний бюджет, і ви фактично з нуля будуєте новий район. Вам потрібно побудувати будинки, де мешкатимуть люди, магазини, де вони купуватимуть їжу й інші товари, фінустанови, щоб отримувати гроші, кафе, щоб їсти, медзаклади, школи, дитсадки, поліцейський відділок, розважальні та культурні заклади, провести транспорт у район, обладнати регулювання дороги. І все це повинно між собою не просто взаємодіяти, а ще й відповідати вимогам одне одного: ви ніколи не змусите олігарха з квартирою біля Маріїнського парку ходити в АТБ, а водночас у моєму рідному Житомирі «Сільпо» ознаменовується поняттям «дорого».
Але замість цього ви будуєте кілька прямо-таки елітних будинків для житла, кілька одиниць такої-сякої інфраструктури, одну школу, а на все інше вам вже не вистачає грошей – ваш бюджет обмежено. Цей район довго буде населеним у такому вигляді? Отож бо.
Саме це і сталося з катарським проєктом «ПСЖ». Клуб вийшов на якісно новий рівень порівняно з 2011-м, коли нові власники тільки зайшли у клуб? Точно вийшов – з цим, здається, ніхто не сперечається. «ПСЖ» можна назвати найбільш зірковою і медійно стильною футбольною командою? Та з відривом: головна вивіска фіналу ЧС-2022 була буквально внутрішньоклубним протистоянням, а його гравці на головному турнірі чотириріччя наколотили сукупно аж 18 голів.
Клуб можна назвати успішним? А ось тут вже є питання.
– У Лізі 1 – так, однак є кілька але. Головне – футболістам просто нудно грати у цьому чемпіонаті. Так, можна розносити «Страсбури» з «Анже», але цікавість гри у FIFA на найлегшому рівні триває не дуже довго. Наслідок – через важкі характери і від нудьги гравці починають між собою сваритися. Бо поки інші команди з гравцями з важкими характерами живуть у тонусі 38 змагальних матчів на сезон і їм банально нема коли сваритися, то у «ПСЖ» таких не більше 13-15 (окей, ще два дербі з «Марселем») – можна хоч кожен тиждень то хотіти продати Неймара, то звільнити Почеттіно, то терміново піти в «Реал».
А це, своєю чергою, призводить до того, що і тренер сиплеться разом з гравцями – бо всі його напрацювання розбиваються об те, що гравцям банально все одно на той «дуже важливий» матч з «Ліллем». У результаті маємо, що навіть домінуючий «ПСЖ» двічі програв чемпіонство хорошим тренерським командам.
– У Лізі чемпіонів – точно ні. Один фінал, один півфінал, чотири чвертьфінали – все. З 10 програних двоматчевих протистоянь у плей-оф (лише 7 виграли) – чотири рази програли, вигравши перший матч.
Єдиний вихід у фінал стався саме тоді, коли команда була максимально у тонусі: горечемпіонату не було, остання стадія ЛЧ проходила у ковідному режимі – ідеальні умови для того, щоб сконцентруватися.
Як так сталося? Причина криється у словах Нассера Аль-Хелаїфі ще з 2014-го – ними він пояснював, що можливе покарання за порушення ФФП від УЄФА йому не завадить, але насправді окреслив стратегію свого клубу: «Я матиму тих гравців, яких хочу. Це [рішення УЄФА] нічого не змінює у нашому проєкті, у мотивації клубу та наших гравців. Ми поважаємо та приймаємо це рішення. Але ніщо і ніхто нас не зупинить».
Ніхто його й справді не зупинив, хоча варто було б. А як тут зупинити, коли то гравці й тренери змінюються на примху спортдира, то вже спортдир змінюється на примху гравців, і все це працює абсолютно безсистемно. Максимально іконічний приклад – коли клуб на певному етапі свого розвитку у сезоні 2019/20 мав одразу п'ять спроможних воротарів: Кейлор Навас, Кевін Трапп, Альфонс Ареоля, Серхіо Ріко, Марчін Булка. Останній пізніше, ще й перебуваючи на контракті з парижанами, виб'є їх з клубу.
Це не колонка хейту до «ПСЖ». Ідея побудувати гарний і успішний клуб у столиці – справді крута. А її реалізація набагато краща, ніж у сусідній Німеччині (там, якщо ви не помітили, так будували «Герту»). Вона про те, що проєкт «накупити зірок і виграти все» не вдався – у тому числі через обмеження від УЄФА.
І в результаті у вирішальний момент, коли зірки та гравці основи з певних причин недоступні, а треба відіграватися, у «ПСЖ» замість якісного гравця на підміні лише 17-річний хлопак без досвіду гри в ЛЧ взагалі. Так, він буде непоганим талантом – але матч показав, що тут ключове слово «буде».
На це все катарці витратили вже 1 мільярд 589 мільйонів 600 тисяч євро! Якщо опустити кубки (бо кому вони цікаві в клубі), то одне чемпіонство обійшлося у 198,7 млн євро. І це вже виглядає як порочне коло: вклали гроші у зірок і гравців, за яких відверто переплатили – нема результату – вклали ще більше грошей у зірок і гравців, за яких відверто переплатили.
Виглядає максимально неефективно – якщо, звісно, цей клуб справді існує задля задекларованої мети, а не просто занадто дорогої реклами Катару. Свого часу у дипломній роботі доводилося досліджувати саме цей аспект діяльності клубу – тоді ж встановив, що приблизно 35% часу трансляції з «Парк де Пренс» у 2021-му становить показ реклами пов'язаних з країною компаній.
Чи є вихід з ситуації у спортивному плані? А найближче літо – чи не найкращий час, щоб влаштувати перезавантаження. Можливо, клуб навіть щось знає, свідомо позиціонуючи своєю головною зіркою Мбаппе, а не Мессі чи Неймара. Ліонель влітку цілком може піти з клубу, бразильця теж варто продати й збирати команду із тих, хто буде готовий грати за нього на максимумі не лише 13 матчів за сезон, а й усі 38 – з «Клермонами» і «Труа». Ще й нагадувати Кіліану про те, що йому теж треба грати усі 38 матчів чемпіонату.
Приклад такого клубу далеко шукати не треба, хоч він і сам не без проблем – «Баварія». І тут головна іронія в тому, що «ПСЖ» фактично подарував їй двох таких (готових грати на максимумі проти усіх суперників) – Кінґслі Комана та Еріка-Максима Шупо-Мотінґа. Бо, бачте, не були достатньо зіркові.
Тепер парижанам треба знаходити нових команів та шупо-мотінґів – або ж і далі вигравати Лігу 1 та страждати вже на початку березня після вильоту з ЛЧ. Зате з рекламою Катару.
Фото: Bernd Feil/Global Look Press
