Power Rankings української баскетбольної Суперліги. Випуск 4
Рейнджуємо команди перед вирішальним відрізком сезону.
Регулярний чемпіонат української баскетбольної Суперліги добігає свого завершення – після перерви на матчі національної збірної у відборі на чемпіонат Європи та кубкові протистояння команди проведуть ще по три-чотири зустрічі перед тим, як остаточно визначити учасників плей-оф.
Інтрига – максимальна. Ми досі не знаємо, хто фінішує на підсумковій другій позиції, відкрите питання щодо сходинки восьмої – останньої, що дає перепустку у поєдинки на виліт, – та й всередині турнірної таблиці, де увесь сезон було дуже щільно, вистачає невирішених питань.
Tribuna.com разом із титульним спонсором української Суперліги компанією FAVBET оновила рейтинг сили команд чемпіонату – за підсумками матчів, що вони зіграли на початку календарного 2024-го та трансферних мувів, які вже впливають і ще, безумовно, вплинуть на розподіл місць у турнірній таблиці.
10 (➖). «Кривбас»
Поточний результат: 2 перемоги – 22 поразки
Місце у попередній версії рейтингу: 10
Нарешті! Криворізька команда змогла відштовхнутися від непоганого за своїми стандартами грудневого баблу в Івано-Франківську – і на початку 2024-го здобула не одну, а навіть дві перемоги (головна поки що – над «Запоріжжям», що взагалі-то претендує на фініш у першій трійці). Їх запросто могло б бути й більше, але декілька близьких кінцівок склалися не на користь підопічних Олександра Ворони: з різницею у два очки поступилися проблемній «Політехніці-Галичині» та міцному «Рівному», і за «Біпу» цілком могли б зачепитись, якби Олександр Рябчук та Олександр Шашков не влучили свої три очкові із крутезним відсотком (7/9 на двох проти аутсайдера чемпіонату).
Але головна зміна у «Кривбасі» – не у тому, що з’явились бодай якісь результати, а в ментальності команди. Кривий Ріг виходить на майданчик битись: так, це не завжди виглядає красиво, так, іноді єдиною доступною формою захисту є фол (у кошик команди Ворони пробивається в середньому 21,5 штрафних за гру – найбільше у всій Суперлізі), проте тепер остання команда чемпіонату принаймні не сиплеться на першому ж пристойному ривку суперника і навчилася залишатися у поєдинках до останнього.
Для потрапляння в плей-оф цього замало – «Кривбас» вже втратив теоретичні шанси фінішувати у першій вісімці за підсумками регулярного чемпіонату. Втім, якщо згадати, з усього все починалось, і зауважити, що, окрім Латерренса Ріда, якогось радикального підсилення впродовж сезону команда так і не отримала, це все одно певний позитив. Рік тому останнім в Суперлізі фінішувало «Запоріжжя» – але з гарною перемогою над командою з топ-5 на фініші, скорерським титулом для Романа Морозова і чітким розумінням, що далі буде краще. Ніщо не заважає Кривому Рогу повторити цей трюк – визначитись із кістяком на наступний чемпіонат, провести якісне міжсезоння і починати наступний чемпіонат конкурентним одразу, а не з другої половини другого кола.
9. (🔻1). «Біпа»
Поточний результат: 7 перемог – 16 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 8
Прямо зараз все йде до того, що бронзовий призер попереднього сезону Суперліги залишиться за межами зони плей-оф. У команди Олега Шевченка бувають дійсно хороші матчі (як, наприклад, перемога над «Черкаськими Мавпами» у южненському баблі), але, по-перше, їх не вдається скласти у бодай якусь переможну міні-серію, і, по-друге, свій головний поєдинок на початку 2024-го одесити програли – якщо «Біпа» усе ж фінішує дев’ятою, то саме поразку від «Старого Луцька» ми згадуватимемо у першу чергу.
Одеса не виглядає зовсім вже слабкою командою. Шашков зі своїми 45% реалізації триочкових – все ще найкращий снайпер сезону Суперліги (Ярослав Кадигроб з майже 38% закриває першу п’ятірку), Маркус Льюїс проводить лідерську другу половину чемпіонату (у близьких матчах з «Політехнікою-Галичиною» та згаданим вище «Старим Луцьком» взагалі не йшов з майданчика), а Келон Вітлі вже виправдав своє запрошення в Україну гейм-віннером проти «Мавп» на останніх секундах ігрового часу.
Втім, Шевченку як не вистачало опцій у передній лінії, так і не вистачає досі (41-річний Євгеній Ткаченко – безумовний стартер «Біпи», а хвилини без нього одесити нерідко грають із 195-сантиметровим Льюїсом на п’ятірці), Вітлі як головна людина на м’ячі теж має певні обмеження – той-таки «Київ-Баскет» вимкнув американського захисника до рівня «сильно мінусовий рейтинг ефективності», – та й загалом пристойно грати він почав лише у третьому своєму баблі з українською командою. Можливо, воно б все було бодай трішечки краще, якби Келон грав з одеситами від початку сезону і пройшов повноцінну підготовку – але маємо те що маємо.
Теоретичні шанси на потрапляння в постсезон «Біпа» ще зберігає – втім, для цього команді потрібно вигравати ледь не взагалі усі матчі, що в неї залишились, і сподіватись на серйозні проблеми когось з конкурентів. Ну а якщо відкинути всі умовності, то питання зараз стоїть так: Одеса чи Львів?
8 (🔻1). «Політехніка-Галичина»
Поточний результат: 9 перемог – 15 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 7
Фінансові проблеми таки наздогнали львівську команду на дистанції – після новорічних свят «Політехніка» була змушена попрощатись з обома своїми легіонерами. І якщо втрата Квентіна Девіса не виглядає такою вже супер-критичною, то без Джакора Нельсона, який у статусі найкращого бомбардира Суперліги поїхав догравати сезон у чемпіонат Румунії, Ярославу Зубрицькому насправді дуже складно.
З останніх 10 матчів регулярного чемпіонату «Політехніка» програла вісім – стільки ж, скільки «Кривбас», і більше за будь-яку іншу команду чемпіонату. Львів’яни поки що тримаються за місце у зоні плей-оф, зберігаючи попередні здобутки, і цілком імовірно, що втримають його: двох перемог гандикапу над «Біпою» та переваги у сезонній серії з одеситами, за логікою, для цього має вистачити. Але жодних гарантій тут, звісно, немає та бути не може – вибір гравців у Зубрицького й так обмежений, Едуард Федчук прикро травмувався, тож навіть при хороших вхідних даних завдання не виглядає легким.
За «Політехнікою» зараз все одно цікаво спостерігати. Максим Сафонов стає лідером команди та головною опцією у нападі (20-річний захисник має цілком пристойні шанси фінішувати у десятці найкращих бомбардирів Суперліги), збільшується роль бігмена Ярослава Карпюка, який у поточному сезоні дебютує у топдивізіоні нашого баскетболу, а в останньому баблі у Рівному Зубрицький давав цілком конкурентні хвилини Остапу Пашолку – 17-річному захиснику, який минулого літа разом з іншими чемпіонами ВЮБЛ по 2007 року народження із Кропивницького грав за збірну України U-16 на чемпіонаті Європи у дивізіоні Б.
Проте усе, що виглядає класним та неймовірно корисним з точки зору роботи на перспективу, має й іншу сторону – чим менше дійсно досвідчених баскетболістів матиме «Політехніка» на майданчику у вирішальних матчах сезону (а цьому визначенню без будь-яких «але» з усієї основної ротації зараз відповідає лише Дмитро Ходов), тим складніше буде здобувати результат. А він Львову усе ж потрібен: команда достатньо непогано розпочинала чемпіонат, щоб зараз залишитись без матчів на виліт – хай навіть це й буде серія з непереможеним «Дніпром» – через обставини, що не залежать від гравців чи тренерського складу.
7 (🔻1). «Прикарпаття-Говерла»
Поточний результат: 12 перемог – 12 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 6
За перші півтора місяці 2024-го ми побачили дві різні версії «ведмедів»: наскільки ж вдало команда зіграла у львівському баблі на початку січня (3-0 з перемогами над «Біпою», «Політехнікою» та «Рівним», у якого Івано-Франківськ виграв сезонну серію), настільки ж проблемною була потім – мала серію з п’яти поразок, яку вдалося перервати лише у заключній перед паузою у чемпіонаті грі з «Кривбасом». Та й там невідомо, як би воно все склалося, але провідний захисник криворізької команди Олександр Бречка примудрився вилучитись вже на п’ятій хвилині зустрічі.
Якщо трішечки спростити ситуацію, то стосовно результатів «Говерли» можна вивести чітку математичну закономірність. Коли підопічним Євгена Мурзіна вдається не дати опоненту набрати 70 очок, вони мають хороші шанси на перемогу – і за нечастими винятками типу матчу з «Запоріжжям» (програли 55:68) забирають низові зустрічі. Якщо не вдається – це майже гарантована поразка, бо «ведмеді» все ще найбільш олдскульна за стилістикою команді Суперліги (єдина, хто забиває менше п’яти триочкових за матч), одна з найменш результативних загалом, і перемагати нападом у поточному складі у неї просто не виходить.
Пауза в чемпіонаті повинна допомогти «Говерлі» перезавантажитись – в останньому баблі «ведмеді» виглядали колективом, який наївся баскетболом, а той-таки Степан Лесик, дуже важлива для Мурзіна опція у двоочковому нападі, провів свої ледь не найменш продуктивні зустрічі в усьому чемпіонаті. Розгром від «Дніпра», звісно, легко пояснюється різницею у класі суперників, але значно гірше, що івано-франківські баскетболісти у зустрічах третього кола не змогли нав’язати боротьбу ані «Запоріжжю», ані «Київ-Баскету» (там все програно було вже в першій чверті, яку «бджоли» забрали із перевагою у 15 очок) – своїм найбільш імовірним суперникам у першому раунді плей-оф.
6 (🔺3). «Старий Луцьк»
Поточний результат: 9 перемог – 15 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 9
Після невдалої з точки зору результатів першої половини регулярного чемпіонату Луцьк вирішив серйозно рятувати власний сезон – і досяг у цьому значних успіхів. Йдуть вони, перш за все, від активності на трансферному ринку: Дмитро Липовцев додав команді з Волині глибини в передній лінії, а американський захисник Маркіз Джексон – опцій на м’ячі (позиція плеймейкера була, напевно, найбільш проблемною спочатку для Володимира Журжія, а потім і для Дмитра Чайковського у поточному розіграші Суперліги).
Проте головний успіх «Старого Луцька» – це запрошення Олександра Кольченка, який у перших матчах за нову команду виглядає ледь не головною зіркою Суперліги. 34-очковий перформанс проти «Політехніки», два гейм-віннери у Южному, понад 40% влучань з периметра – 35-річний захисник очевидно насолоджується статусом беззаперечно першої опції у нападі, якою він не був ледь не з чемпіонської версії «Черкаських Мавп» шестирічної давнини.
Найкраще для Луцька полягає у тому, що класні особисті цифри статистики Кольченка трансформуються у турнірні очки – з ним на майданчику підопічні Чайковського виграли чотири матчі з п’яти, зокрема й дуже важливий у контексті боротьби за місце в плей-оф поєдинок проти «Біпи». Але справу ще не точно не зроблено: головне завдання команди на кінцівку регулярного чемпіонату – випередити «Політехніку-Галичину» (сезонну серію «Старий Луцьк» забрав з рахунком 3-0) у заочній боротьбі за підсумкову сьому позицію і не вийти на «Дніпро» у першому раунді плей-оф. З усіма іншими потенційними суперниками із таким Кольченком та фундаментом, що був вибудований раніше, цілком можна боротися.
5 (🔻1). «Черкаські Мавпи – Дніпро»
Поточний результат: 12 перемог – 12 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 4
Друга половина регулярного сезону дається команді Артема Сліпенчука складніше за першу: у трьох останніх баблах «Мавпи» здобули лише три перемоги з дев’яти можливих, в Южному взагалі програли все (дві з трьох поразок – від «Біпи» та «Старого Луцька», що йдуть нижче у таблиці) і пішли на паузу на серії невдач із чотирьох матчів. Ба більше, дограватиме сезон черкаська команда без важливого для себе центрового Сергія Скіри. 23-річний бігмен на правах оренди перейшов у «Київ-Баскет», щоб допомогти Дмитру Забірченку вирішити кадрову кризу у передній лінії, і його майже 23 хвилини ігрового часу тепер теж доведеться кимось закривати.
Ставити проти мотивованого Андрія Агафонова, який залишається найефективнішим гравцем усього сезону Суперліги (хоча дійсно яскравих перформансів від нього ми не бачили з грудня – міжнародна пауза для 37-річного бігмена точно не буде зайвою) річ зазвичай дуже невдячна, але зараз усе виглядає так, що «Мавпи» випали із пулу головних претендентів на нагороди. Три роки тому у схожій ситуації Черкаси видали потужний ривок у Кубку України – у статусі андердога дійшли аж до фіналу, де поступились Стівену Бертту та «Будівельнику», – і у середині лютого 2024-го теж здається, що саме кубковий турнір є найкращим шансом команди Сліпенчука на позитивний підсумок сезону.
Втім, зовсім вже списувати «Мавп» з рахунків зарано. Втрата зараз Скіри, як і раніше – Андрія Кальніченка, який завершив професійну кар’єру, виглядає суттєвим ударом по потенціалу команди. Але у Сліпенчука все ще є двоє непоганих легіонерів у задній лінії та досвідчені українці, а підписання шутера Кирила Марченка, який повернувся в Суперлігу після дворічної перерви, точно можна називати вдалим (12,4 очка в середньому за гру – третій результат у команді після Агафонова та Джейлена Далкорта). В плей-оф Черкаси будуть точно, впасти настільки низько, щоб отримати зовсім вже непрохідного суперника у першому раунді, теж не зможуть – тож розійтись по сітці з «Київ-Баскетом», з яким команда останнім часом грає відверто погано, та спробувати здивувати когось іншого виглядає як цілком реалістична мета.
4 (🔻2). «Київ-Баскет»
Поточний результат: 14 перемог – 10 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 2
Із Забірченком у якості головного тренера «бджоли» точно стали кращими – але поки що не настільки, щоб сприйматися другою за силою командою чемпіонату після «Дніпра». Повернення Маркенвіса Хаймона, який пропустив кілька баблів, але зіграв два матчі у Южному, як і оренда Скіри у «Мавп» – це все, безумовно, позитивні новини, однак столична команда поки що позаду не лише лідера сезону Суперліги, а й «Запоріжжя» з «Рівним». Що, власне, і підтвердили найсвіжіші особисті зустрічі команд: їх «Київ-Баскет», хоч і у близькій боротьбі та з зовсім невеличкою різницею у рахунку, але все ж програв, залишаючись поки що за межами першої трійки.
Зважаючи на те, що Забірченко приймав команду із негативним співвідношенням перемог та поразок, а зараз практично гарантував собі перевагу домашнього поля у першому раунді плей-оф, зимову частину сезону у виконанні киян варто оцінювати позитивно. Але й слабкі місця «бджіл», якщо дивитися на них як на претендента на нагороди (і, теоретично, навіть на чемпіонство), теж максимально очевидні – невеликий вибір виконавців у передній лінії і коротка ротація загалом. Вадим Заплотинський та Брентлі Байнум – у першій десятці гравців Суперліги з найбільшим змагальним навантаженням, а американець взагалі другий у середніх цифрах за хвилинами і перший серед тих баскетболістів, що залишаються в чемпіонаті досі (більше часу на майданчику проводив лише Нельсон з «Політехніки»).
Долікувати усіх, хто мав останнім часом проблеми зі здоров’ям (зокрема, Павла Буренка, без якого виграти щось пристойне буде дуже складно), повернути мотивацію Хаймону, інтегрувати Скіру та спробувати пройти через «Рівне» (0-3 у сезонній серії) у фінал чотирьох Кубка – пріоритетні цілі для «КБ» на найближчі тижні, і окремо кожна з них виглядає цілком досяжною. Потенціал команди цієї команди точно вищий, аніж підсумкове четверте місце, але й часу добудувати усе до плей-оф в Забірченка залишається не надто багато. Місяць у найкращому випадку.
3 (➖). «Запоріжжя»
Поточний результат: 14 перемог – 9 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 4
Прогрес команди Валерія Плеханова після підписання Максима Нікітіна із Ростиславом Кабановим триває. Так, січневу переможну серію «Запоріжжя» без зайвих сентиментів обірвав «Дніпро» у видовищній перестрілці (192 очки на дві команди – це поки що рекорд сезону Суперліги), пізніше трапилась несподівана поразка від «Кривбасу» у матчі, де третя команда чемпіонату не змогла захистити власну трисекундну зону, але загалом статус колективу з пулу претендентів на нагороди вдалося зберегти. Навіть за відсутності Андрія Хохоника, який не виходив на майданчик із 21 січня.
Розумна тренерська команда зі зрозумілою тактикою на кожен матч та досвідченими гравцями на ключових позиціях – таке «Запоріжжя» стане небезпечним в плей-оф для будь-якого опонента, і навіть «Дніпру» проти команди Плеханова навряд чи буде зовсім вже солодко. Але головним питанням залишається кадрове: на папері тут дуже непоганий ростер навіть без легіонерів (Хохоник – Биков – Сізов – Морозов – Нікітін як найкраща п’ятірка, Антон Буц та Ростислав Кабанов на важливих ролях та молодь з лави запасних, що може допомогти у певних ситуаціях), проте у «Запоріжжя» загалом по сезону було дуже мало матчів, зіграних оптимальним складом. Постійно хтось із важливих виконавців травмований чи хворіє, постійно якоїсь значущої опції не вистачає – якби не цей момент, місце і у таблиці, і у нашому рейтингу цілком могло б бути ще вищим.
Втім, поки що головна емоція від сезону «Запоріжжя» – це позитив від перетворення з безумовного аутсайдера попереднього чемпіонату Суперліги на представника групи лідерів тоді, коли це починає ставати дійсно важливим. Згадайте останній медальний сезон Плеханова у цій команді, срібний чемпіонат-2020/21 – тоді все виглядало точно так само. «Запоріжжя» спокійно та рівно йшло по сезону, не привертаючи до себе зайвої уваги на фоні зіркового «Прометея» чи сенсаційного «Тернополя», проте потужно додало на фініші і дісталося аж до фіналу.
2 (🔺3). «Рівне»
Поточний результат: 16 перемог – 8 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 5
Рано чи пізно це мало статись – дебютанти Суперліги з Рівного не вперше виходять на проміжну другу позицію у турнірній таблиці регулярного чемпіонату, але статус другої сили сезону у нашому рейтингу отримують лише зараз. Стосовно команди Михайла Переверзія, яка ніколи не грала в елітному дивізіоні нашого баскетболу раніше, було чимало пересторог: що робитиме цей колектив, коли у нього перестане летіти, як на старті чемпіонату, як змінюватиметься, коли його лідерів та домашні заготівки вивчать опоненти, яким чином реагуватиме на невдачі та кадрові проблеми.
Але поки що «Рівне» гідно приймає усі виклики і намагається вчитись жити по-новому не лише через перемоги, а й через погані матчі, програні кінцівки («Говерлі», наприклад, віддали дві за чемпіонат) та травми важливих українських гравців ротації. На старті сезону певний час пропустив Дмитро Тимощук, потім з ротації випав Тарас Шанюк, а в останньому баблі перед паузою пошкодження отримав Максим Мочалов – форвард, що якісно дебютував у Суперлізі у 28-річному віці і значну частину матчів регулярки розпочинав у стартовій п’ятірці.
Свій ключовий поєдинок лютого підопічні Переверзія виграли, здолавши «Запоріжжя». Цей успіх гарантував «Рівному» перемогу в сезонній серії з головним переслідувачем (2-1, проти «Київ-Баскета», який теоретично ще може обійти дебютантів у турнірній таблиці, взагалі 3-0) і приніс значну перевагу у боротьбі за другу позицію за підсумками регулярного чемпіонату. Математично на неї претендують усі три згадані вище команди, але рівняни мають два матчі гандикапу та попереду за додатковими показниками – на кращу позицію на цьому етапі сезону вони навряд чи могли розраховувати ще навіть два-три місяці тому, не кажучи вже про початок першості.
Ба більше, «Рівне» підкріпило власні медальні амбіції запрошенням третього легіонера – американського форварда Тайлера Гаскінса, заграного за національну збірну Панами. Поточний сезон він розпочинав у Латвійсько-естонській лізі за «Таллінна Калев», але розгледіти його таланти там було відверто складно – бо у дуже слабкій команді, яку значну частину чемпіонату тренував президент федерації боксу Естонії (так, це не жарт), легіонери зазвичай залишались сам на сам із м’ячем та п’ятіркою суперників, тож навіть пристойну статистику Гаскінсу зібрати не вдалося (хоча його цифри у ЛЕБЛ були кращими, ніж цифри Хаймона перед переходом у «Київ-Баскет», якщо це для вас щось означає). Штаб Переверзія може створити для нього кращі умови – успішний досвід адаптації Ілайджі Джойнера та Ромео Сміта вже є, певний фундамент у команди також, тож не дивуйтесь, якщо непоганий середній кидок Гаскінса стане зброєю у плей-оф.
Але не думайте, що «Рівне» – це лише легіонери. Так, Джойнер та його вміння вести гру команди у нападі неймовірно важливі, однак Олексій Соловйов – восьмий скорер Суперліги загалом і четвертий серед українських баскетболістів (його 14,1 очка за матч – це більше, ніж у Нікітіна, Сафонова чи, наприклад, Станіслава Тимофеєнка), Артем Водолазський у свої найкращі дні – чудовий снайпер, який може перевернути хід будь-якої зустрічі серією влучань з периметра, а Тимощук – один з головних діференс-мейкерів усього чемпіонату за межами «Дніпра».
Єдиний мінус – якраз за «Дніпро» баскетболістам з Рівного поки що жодного разу зачепитись і не вдалося. У першому колі команди зіграли відносно близький матч (лідер сезону виграв з різницею у 10 очок на власному майданчику), тоді як друга та третя зустрічі конкурентними не вийшли: «+29» для підопічних Володимира Коваля у грудні і «+18» на початку лютого.
1 (➖). «Дніпро»
Поточний результат: 24 перемоги – 0 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 1
Шлях лідера сезону чимось нагадує минулорічну чемпіонську кампанію «Будівельника». З одного боку, з якими складнощами б не стикався «Дніпро» по ходу регулярного чемпіонату (ще у грудні серйозно травмувався стартовий центровий Сергій Загреба, зараз проблеми зі здоров’ям має Володимир Конєв, через що пропустить матчі збірної), його все ще ніхто не може обіграти – навіть поразка з різницею меншою за 10 очок у матчі з цією командою може вважатись непоганим результатом. Але водночас насправді легких перемог з плином часу стає все менше і менше: за «Дніпро» намагаються чіплятись усі, від претендентів на медалі до «Біпи», якій у цьому сезоні вже особливо нічого втрачати, і після паузи фавориту навряд чи стане відчутно легше.
Для «Будівельника» рік тому це не було якоюсь серйозною проблемою – так, кияни в підсумку не змогли завершити чемпіонат із нулем поразок, програвши якраз «Дніпру», але в сезоні без плей-оф це ніяк не вплинуло на розподіл нагород. Команді Коваля буде складніше: потрібно і у Кубку якісно виступити (турнір у форматі одного матчу на виліт – річ завжди дуже непередбачувана, але погодьтесь – якщо «Дніпро» програє трофей, це стане серйозним апсетом), і переможну серію спробувати не втратити на самісінькому фініші регулярки (у ній лідеру ще потрібно провести чотири матчі, найбільш конкурентним з яких, за логікою, має бути поєдинок проти «КБ»), і до ігор на виліт добре підготуватись. З кадровим потенціалом та глибиною складу віце-чемпіона це все більш ніж реально поєднати – але потрібні здорові лідери та правильні акценти.
Якщо зупинятись на персоналіях, то прямо зараз людиною, що робить різницю, для «Дніпра» є Максим Закурдаєв. У команді з фундаментальним Тимофеєнком, найкращим асистентом сезону Суперліги Михайлом Горобченком та потужним вибором універсальних гравців на позиціях форвардів захисник може зосередитись на тому, що вміє найкраще – атакувати кошик суперників. І майже у всіх важливих матчах зимової частини регулярного чемпіонату це виглядало феноменально: 11/14 дальніх за два поєдинки з «Запоріжжям» та 27-очковий перформанс проти «Рівного» – особистий рекорд сезону та повторення другого найкращого результату загалом у кар’єрі.
Ці цифри зовсім не випадкові – Закурдаєв другий чемпіонат поспіль має сильно більше 40% реалізації дальніх спроб, а востаннє нижче позначки у 35% влучань опускався у далекому вже сезоні-2016/17. Але зараз «Дніпро», маючи загалом дуже глибокий та якісний склад, витискає з його снайперського хисту максимум: на статистиці це відображається таким чином, що захисник проводить свій другий за результативністю сезон у кар’єрі, отримуючи в середньому лише 23 хвилини за поєдинок.
Чим довше це триватиме, тим кращими ставатимуть шанси «Дніпра» зберегти власну переможну серію. 24 виграних матчі Суперліги поспіль – це п’ятий найкращий результат у новітній історії, і від другого, 28-матчевого стріку «Будівельника» із Генрі Дугатом та Ді Джеєм Стефенсом у чемпіонаті-2016/17, підопічних Коваля відділяє не так вже й багато.
Фото: ФБУ
