Power Rankings української баскетбольної Суперліги. Випуск №2
Перше коло регулярного чемпіонату добігає завершення – підбиваємо його підсумки
Tribuna.com разом із титульним спонсором української Суперліги компанією FAVBET продовжує ретельно стежити за усім, що відбувається на наших баскетбольних майданчиках.
І підсумовує перше коло регулярного чемпіонату новим випуском рейтингу сили команд топдивізіону – підсумовуючи таким чином побачене за перші півтора місяці українського баскетбольного сезону.
Перший Power Rankings Суперліги ми складали перед стартом регулярки і значну частину трендів першого кола передбачили вдало: від сенсаційного дебюту «Рівного» та медальних амбіцій «Черкаських Мавп-Дніпра» до проблем «Київ-Баскета» на старті.
Втім, у другому без змін не обійтись – найголовніша з них відбулась на самісінькій верхівці рейтингу. Але про все за порядком.
11 (➖). «Кривбас»
Поточний результат: 0 перемог – 9 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 11
Повернення криворізької команди у Суперлігу, як і очікувалось, видається дуже складним. У підопічних Сергія Корабльова були вдалі відрізки у певних матчах (зокрема, перша половина гри проти «Київ-Баскета» в одному зі столичних баблів), вони дійсно потроху прогресують і адаптуються до реалій топдивізіону, проте «Кривбас» – це все ще одноосібно найслабша команда чемпіонату, яка досі жодного разу не перемагала.
До антирекорду симферопольських «Грифонів», які зазнали 31 поразки поспіль від початку чемпіонату-2009/10, криворізьким баскетболістам, звісно, ще дуже і дуже далеко (і суто математично вони не зможуть його повторити – бо зіграють у регулярці загалом тільки 30 поєдинків), але покращити турнірне становище без якісного кадрового підсилення після такого старту буде складно. Проте є і позитив – головні конкуренти в контексті боротьби за восьму сходинку за перше коло не встигли втекти занадто далеко, тож боротися «Кривбасу» ще точно є за що.
Але головне для цієї команди зараз – просто знайти свою першу перемогу у чемпіонаті. Зачепитися за когось із сусідів по таблиці чи скористатися проблемами когось з середняків та повірити у себе – після цього сезон у Кривому Розі має піти значно легше.
10 (🔻1). «Старий Луцьк»
Поточний результат: 3 перемоги – 5 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 9
Попри невисоке місце у рейтингу та від’ємне співвідношення перемог та поразок команді Володимира Журжія за перше коло особливо-то і нічим дорікнути. «Старий Луцьк» нарешті виграв матч Суперліги на власному майданчику (до сенсаційної перемоги над «Запоріжжям» мали 0/9 у рідному залі з урахуванням попереднього сезону), непогано інтегрував в ігровий малюнок американця Стейсі Томаса, і, за винятком зустрічей з топами, «Дніпром» та «Будівельником», навіть у програних матчах майже завжди був у боротьбі до останнього.
Втім, суто через специфіку ростеру ефективна гра у нападі залишається для лучан серйозним викликом. Травма Григорія Алтухова, який у першому колі зіграв лише 45 хвилин у трьох матчах, знову зробила актуальною минулорічну проблему з плеймейкінгом та контролем м’яча («Старий Луцьк» робить майже 16 втрат в середньому за матч, а його найкращим асистентом по сезону є Антон Мусієнко, який взагалі не розігруючий за своїм профайлом), а 26,8% реалізації триочкових по сезону для команди, яка входить у топ-3 чемпіонату за кількістю виконаних спроб – це все ж замало.
Луцьку є куди додавати – і в плані захисної інтенсивності, і в плані роботи на щитах, і в плані стабільності (це звучить доволі примітивно, але зараз команда дійсно дуже сильно залежить від банального «полетіло – не полетіло» в свого головного шутера Олександра Прозапаса, вигравши усі матчі, де він влучив більше однієї спроби). А от чи зможе він – питання із зірочкою. Рік тому підопічні Журжія теж розпочинали регулярний чемпіонат більш-менш непогано, даючи приводи для обережного оптимізму на свою адресу, проте не змогли розвинути цей успіх. Як буде цього разу?
9 (🔻1). «Біпа»
Поточний результат: 2 перемоги – 8 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 8
Бронзові призери попереднього чемпіонату стали, напевно, найбільшим розчаруванням першого кола. Одесити багато втратили влітку, але навіть підсилившись двома легіонерами з Північної Америки вже по ходу сезону йдуть передостанніми у турнірній таблиці, випереджаючи лише «Кривбас».
Проте за своїм кадровим потенціалом «Біпа» суттєво сильніша за той баланс перемог та поразок, що вона має тут і зараз – і саме цим пояснюється рішення керівництва клубу відправити Вадима Пудзирея у відставку напередодні крайнього київського баблу. Так, під керівництвом Олега Шевченка одесити теж поки що нічого не виграли, однак були доволі близькими до апсету у грі з «Будівельником»: якби не пошкодження Олександра Рябчука, через яке він змушений був спостерігати за вирішальним ривком киян із лави запасних, хто знає, чим би ще завершився той матч. Звісно, «Будівельник» й сам давав супернику шанси, не забиваючи безліч вільних кидків, але близька гра із чемпіоном, якою б за малюнком вона не була – це у будь-якому випадку хороший знак.
Тож попереду в «Біпи» – дуже важливе кадрове рішення, яке, без жодних сумнівів, визначить долю їхнього сезону. Клубу треба визначитись, чи йти далі із Шевченком у якості головного тренера (він був асистентом Пудзирея у бронзовому сезоні та входив у штаб молодіжної збірної Дмитра Забірченка на літньому Євробаскеті U-20, однак самостійно на рівні Суперліги раніше не працював) та підсилювати його штаб, чи шукати більш досвідченого фахівця. Обидва варіанти мають повне право на існування, і єдине, чого «Біпа» зараз точно не може собі дозволити – це залишитись у напівпозиції, бо час грає не на її користь.
8 (🔻1). «Прикарпаття-Говерла»
Поточний результат: 4 перемоги – 4 поразки
Місце у попередній версії рейтингу: 7
«Ведмеді» провели перше коло у повній відповідності до передстартових очікувань. Відмовившись від підписання легіонерів (судячи з коментарів Євгена Мурзіна на цю тему, загалом на дистанції всього сезону, але хто ж його насправді знає – життя бентежне) та зробивши ставку переважно на власних вихованців, «Говерла» має типові чесноти та недоліки молодої команди. Енергії та бажання показати себе франківським баскетболістам не займати, але їм періодично бракує то досвіду, то класу, то банальної впевненості у власних силах – звідси лише дві перемоги після вдалого домашнього баблу на старті сезону і програні ще у перших половинах матчі з лідерами.
Якщо казати суто про баскетбольну частину процесу, грі «Говерли» бракує кидкової складової – літній перехід Артема Водолазського до «Рівного» (яке не в останню чергу якраз завдяки цьому підписанню є однією з найкращих снайперських команд сезону) виявився більш серйозною проблемою, ніж здавалося від початку. Підопічні Мурзіна забивають чотири триочкових за матч з відсотком 24,2 – це найгірший та другий найгірший показники в усій Суперлізі відповідно, які суттєво впливають на ефективність «ведмедів» у позиційному нападі.
Прямо зараз франківська команда – одна з найменш результативних в чемпіонаті загалом (менше забивають тільки «Старий Луцьк» та «Кривбас»), і якщо її захист на певному відрізку матчу дає збій та пропускає ривок суперника, наздогнати його потім практично нереально. Тому, з одного боку, «ведмеді» здатні вигравати лише низові поєдинки і це нібито виглядає проблемою, але з іншого – цьогорічна Суперліга загалом не є якоюсь суперрезультативною, і свої шанси «Говерла» отримує регулярно.
7 (🔺3). «Політехніка-Галичина»
Поточний результат: 3 перемоги – 4 поразки
Місце у попередній версії рейтингу: 10
Відзначаємо непогану роботу Ярослава Зубрицького – Львів у першій третині сезону і по грі, і по результатах також виглядає краще, ніж можна було б очікувати. Кілька потужних матчів від Джакора Нельсона, прогрес Максима Сафонова на великих хвилинах у менш амбітній команді, ніж «Будівельник», та вдале повернення ветерана Дмитра Ходова у Суперлігу (його 48,6% реалізації триочкових – найкращий показник у чемпіонаті) роблять «Політехніку» максимально неприємним суперником для переважної більшості команд топдивізіону.
Але головний підсумок першого кола для команди Зубрицького полягає у тому, що вона була конкурентною, не отримавши взагалі жодної змагальної хвилини від одного зі своїх минулорічних лідерів Едуарда Федчука. Це суттєвий внутрішній резерв для чемпіонату, у якому глибина складу та можливість розподіляти час між важливими виконавцями (особливо, у великих баблах з трьома матчами за три дні) є визначальною, і з поверненням Федчука після травми «Політехніка» точно має стати краще. Але чи настільки краще, щоб спробувати реально включитись у боротьбу за місце у першій п’ятірці – покаже лише час.
6 (🔻1). «Запоріжжя»
Поточний результат: 5 перемог – 5 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 5
Від першого кола у виконанні команди Валерія Плеханова залишилось неоднозначне враження. З одного боку, команда стала суттєво кращою порівняно із попереднім чемпіонатом – і за третину нової регулярки виграла більше зустрічей, ніж за весь минулий сезон загалом. З іншого, «Запоріжжя» цілком могло б зараз йти поруч із першою трійкою (або навіть у ній), якби не програло два своїх за малюнком матчі у кінцівках – проти «Київ-Баскета», не влучивши 14 штрафних кидків, і проти «Старого Луцька», пропустивши ривок у заключні чотири хвилини.
Цим історіям можна знайти об’єктивне пояснення – десь виникали проблеми зі здоров’ям у дуже важливих для Плеханова Олександра Сізова та Андрія Хохоника, десь команда загалом мала складнощі із підготовкою до баблів, хворіючи повним складом у перервах між ними. Але загалом «Запоріжжя» тут і зараз – це зразковий середняк Суперліги. Команда, що може зачепитися за лідера (був відносно близький матч із «Дніпром») чи обіграти когось, хто має кращі кадрові можливості, у невдалий для нього день (перемога над «Черкаськими Мавпами» була настільки ж несподіваною, наскільки й впевненою), проте водночас може і поступитись аутсайдеру, і просто не вийти на матч, у якому наче й потрібно було боротись («-38» від «Будівельника» не очікував взагалі ніхто).
Роботи у Плеханова ще більш ніж достатньо – і загалом над командним малюнком, і з розвитку молоді, яка отримує свої хвилини, також, – проте його повернення на тренерський місток вже робить для «Запоріжжя» різницю. На старті сезону Суперліги команда показала, що в неї є потенціал – тепер слідкуватимемо, як запорізькі баскетболісти будуть його реалізовувати.
5 (🔺1). «Київ-Баскет»
Поточний результат: 5 перемог – 3 поразки
Місце у попередній версії рейтингу: 6
Старт сезону для «бджіл» вийшов реально турбулентним – із яскравими перемогами та важкими поразками, якісними матчами та відверто безнадійними. Як і у випадку із «Запоріжжям», у гри та результатів «Київ-Баскета» є дві сторони: на одній – прогрес, показаний командою Володимира Холопова після розгромів від «Дніпра» та «Рівного», кульмінацією якого стала мінімальна перемога у столичному дербі завдяки влучанню Брентлі Байнума на останніх секундах, а на іншій – розуміння, що Байнум та Даня Кінгсбі навряд чи зможуть дати киянам набагато більше на дистанції сезону. Зараз вони й так на двох набирають практично половину усіх командних очок (49%) і майже не йдуть з майданчика: ігровий час захисника – 35,4 хвилини в середньому за матч, а форварда – взагалі 36,4.
Як показала гра із «Запоріжжям», яку «КБ» забрав у наднапруженій кінцівці, настільки висока залежність від двох американських скорерів є проблемою – супернику достатньо кинути всі сили на їхню нейтралізацію, і серед підопічних Холопова навряд чи знайдеться хтось, хто міг би це стабільно використовувати. У головного (за кількістю спроб – 4,4 за матч) українського шутера команди Ігоря Стародуба – 11,4% реалізації дальніх кидків, у Вадима Заплотинського, який загалом і не вважався ніколи фаховим снайпером – 23,5%, і страдає від цього, перш за все, продуктивність Маркенвіса Хаймона – йому банально не залишається простору у фарбі, яким він міг би оперувати.
Для того, щоб втрутитись у боротьбу за нагороди, «Київ-Баскету» на дистанції чемпіонату потрібно вирішити два головних завдання – це розвиток українських гравців ротації, які мали б допомагати легіонерам, і це вміння диктувати зручний для себе темп. «Бджоли» – одна з небагатьох команд Суперліги, які хочуть, люблять та вміють грати швидко (що, до речі, робить киян одними з найцікавіших для спостереження зі сторони), однак для цього критично необхідна продуктивна лава запасних.
4 (➖). «Рівне»
Поточний результат: 5 перемог – 3 поразки
Місце у попередній версії рейтингу: 4
Продовжуємо захоплюватись якістю дебюту команди Сергія Ліщука та Михайла Переверзія у Суперлізі. «Рівне» вгадало з Ілайджею Джойнером у якості свого основного плеймейкера, виправило помилку із підписанням іноземного бігмена, запросивши знайомого із випускником Айони Ромео Сміта, але головна причина успіху – достатньо досвідчений та мотивований український кістяк складу. Так, багато з українців «Рівного» ніколи не грали на цьому рівні раніше – але вони провели чимало сезонів разом у боротьбі за нагороди Вищої ліги, добре розуміють один одного, приймають власні ролі у команді і добре виконують їх.
Тепер цікаво інше – як далеко «Рівне» зможе зайти у своєму дебютному сезоні і наскільки вдало розвине яскравий старт. Один з головних аргументів на користь цієї команди зараз – вона поки що не віддала жодного номінально свого матчу, зазнавши поразок лише у зустрічах із тими суперниками, що розташувались вище у таблиці (і у нашому рейтингу також). Причому лише один із цих матчів – проти «Будівельника» – підопічним Переверзія відверто не вдався: вони бились у першій половині і навіть пішли на велику перерву лідерами, але розвалилися у другій. Протистояння із «Черкаськими Мавпами» і навіть «Дніпром» вийшли конкурентними, рівняни були у грі весь матч – але у вирішальні моменти все ж далося взнаки, що це команда-дебютант, якій поки що важко відповідати на досвід Андрія Агафонова та Станіслава Тимофеєнка.
Забирати свої очки та пробувати чіплятися за топів – це хороша формула для виходу в плей-оф, цілком можливо, що і з перевагою домашнього майданчика у першому раунді (хоча якою буде ця перевага і чи буде взагалі, ми з’ясуємо лише навесні), і вже це буде безумовно вдалим результатом для дебютанта. Але чи зможе «Рівне» здивувати нас ще чимось, додаючи до власного статусу однієї з найкращих снайперських команд чемпіонату ще якісь ігрові переваги? Можливо, ми забагато хочемо від новачка чемпіонату із далеким від захмарного бюджетом – але попередній досвід, наприклад, «Тернополя», який у своєму першому сезоні Суперліги теж зайшов у постсезон із високої позиції у таблиці, доводить, що все реально.
3 (➖). «Черкаські Мавпи – Дніпро»
Поточний результат: 5 перемог – 3 поразки
Місце у попередній версії рейтингу: 3
Команда Артема Сліпенчука проводить цікавий початок чемпіонату. З одного боку, вона підтверджує свій статус претендента на нагороди – і у турнірній таблиці йде третьою, і має у своєму активі яскраві перемоги над «Рівним» і навіть «Будівельником». З іншого, «Мавпи» поки що далекі від ідеалів гри та стабільності – на кожен гучний їхній успіх можна знайти таку саму гучну невдачу (майже без варіантів програли «Запоріжжю», на старті чемпіонату поступилися «Говерлі»), і якби не переможна комбінація у стилі Бреда Стівенса на останніх секундах виграного кидком Андрія Агафонова поєдинку з «Біпою», зараз ми, напевно, говорили б про черкаську команду не у настільки позитивному тоні.
Втім, причина нестабільності у результатах «Мавп» лежить на поверхні: Сліпенчук, та й усі ми загалом також, розраховували побачити більше у виконанні американських захисників команди. Армоні Фостер (3 очки та 17 хвилин в середньому за матч) поки що взагалі не знайшов себе в українській Суперлізі, а Джейлен Далкорт є лідером чемпіонату за втратами (4,0 в середньому за зустріч) і має 27% реалізації кидків з гри. Нинішній склад черкаської команди достатньо глибокий, щоб досягати результату і без топових перформансів американців на зразок тих, що «Київ-Баскет» отримує від Кінгсбі чи «Політехніка-Галичина» від Нельсона, але виникає інша проблема – коли 37-річні Агафонов та Андрій Кальніченко не отримують достатньої підтримки від партнерів, годі й сподіватись відіграти на одному рівні три поєдинки за три дні.
Тому подальші перспективи підопічних Сліпенчука суттєво залежать саме від вирішення легіонерського питання – чи вдасться їм все ж повноцінно інтегрувати Фостера з Далкортом, чи «Мавпи» знову вийдуть на ринок у пошуках інших іноземних захисників, але із цим точно потрібно щось робити. Позитив тут полягає у тому, що з усіх клубів Суперліги черкаський має найбільший досвід запрошення американців у чемпіонат країни, що веде повномасштабну війну, та їхньої адаптації до наших реалій – для нього це не є якоюсь великою організаційною проблемою.
2 (🔻1). «Будівельник»
Поточний результат: 7 перемог – 3 поразки
Місце у попередній версії рейтингу: 1
Близька поразка чинних чемпіонів у матчі з головними конкурентами з «Дніпра» нікого особливо не здивувала (перед стартом сезону ми неодноразово акцентували увагу, що такої переваги над суперниками, як рік тому, у киян вже точно немає), але у луцькому баблі команда Дмитра Забірченка примудрилась мінімально програти двічі поспіль у зустрічах, де була фаворитом. Так, долю обох невдалих для «Будівельника» ігор вирішили мікромоменти – у грі з «Київ-Баскетом» це був фол Максима Сандула в нападі, а у поєдинку з «Черкаськими Мавпами» Максим Зайцев не забив відкритий триочковий на перемогу. Так, столична команда потужно відповіла на ці невдачі, розгромивши у заключному для себе баблі першого кола «Запоріжжя». Але від першої сходинки вона відстала суттєво – і саме відстань від «Дніпра», а не той факт, що «Будівельник» взагалі позаду, є доволі несподіваним результатом першої третини чемпіонату.
Є усі передумови вважати, що чемпіони прогресуватимуть по дистанції сезону. У них вистачало травм на старті регулярного чемпіонату (зараз, наприклад, не грає Олександр Кольченко), вистачало матчів, у яких команда грала правильно на рівні ідеї, але просто не влучала свої спроби (сама собі створила купу проблем, наприклад, у грі з «Біпою», кинувши 2/14 з дистанції за першу половину – причому переважна більшість цих спроб була добре підготовленою), ну й молоді у Забірченка теж вдосталь – із характерною для неї нестабільністю від матчу до матчу. Сандул, Володимир Конєв та Павло Буренко залишаються одними з найкращих гравців Суперліги на своїх позиціях, але для того, щоб кидати виклик «Дніпру» у боротьбі за титул, киянам потрібен подальший розвиток навколо них.
1 (🔺1). «Дніпро»
Результат: 8 перемог – 0 поразок
Місце у попередній версії рейтингу: 2
За підсумками першого кола команда Володимира Коваля виборола поул у боротьбі за чемпіонство і статус team to beat Суперліги у поточному сезоні – статус повністю заслужений. Топове підсилення проблемної позиції першого номера (Михайло Горобченко очолює рейтинг найкращих асистентів Суперліги прямо зараз), глибина складу (у команді є очевидний лідер в особі Тимофеєнка, але є ще кілька гравців, що здатні робити різницю у будь-який вечір – десь це може бути Сергій Загреба, десь Олександр Тарасенко, десь Максим Закурдаєв) та загалом якісна підготовка до чемпіонату вивели «Дніпро» на проміжну першу позицію із перевагою у три перемоги над переслідувачами вже після першої третини сезону.
Головний висновок із впевненого лідерства «Дніпра» полягає у тому, що команда вивчила урок попереднього сезону – тоді саме невдалий старт не дозволив їй вести боротьбу за золото за підсумками регулярної першості, і навесні, коли команда вийшла на пік і вже була готова грати з «Будівельником» на рівних та перемагати його, втрачено було забагато. Тепер цікаво, чи здатні хлопці Коваля додавати ще по дистанції: зараз їхня непереможна серія є подразником для конкурентів, дає чітке розуміння, що вони позаду, і мотивує на прогрес. Тому «Дніпро» не може дозволити собі розслабитись: у чемпіонаті, де планується проведення плей-оф, проміжне лідерство – це приємний бонус за добре виконану роботу і підтвердження, що команда йде правильним шляхом, але у жодному випадку не гарантія.
У першому колі в «Дніпра» було не надто багато близьких поєдинків (лише «Будівельник» та «Запоріжжя» програли менше 10 очок), але їхня кількість точно зростатиме – це доводить минулорічний досвід «Будівельника», обірвати переможну серію якого у попередньому сезоні в якийсь момент намагалася уся Суперліга. Поки що все виглядає так, що команда Коваля готова прийняти цей виклик (принаймні, доказів зворотнього ви не знайдете навіть за великого бажання), але як воно буде насправді – дізнаємось згодом.
Фото: ФБУ
