5 молодих талантів баскетбольної Суперліги, що можуть здивувати у цьому сезоні
Проспекти, чиї імена варто знати вже зараз.
Український баскетбол чимало втратив після повномасштабного вторгнення РФ – не лише у контексті клубів, що змушені були чи то понизитися у класі, чи то взагалі припинити існування, але і у сенсі загального обсягу таланту всередині чемпіонату Суперліги.
Проте з’явилася нова і дуже велика інтрига: можливість показати себе на найвищому рівні нашого баскетболу вже другий сезон поспіль отримують молоді гравці чи просто маловідомі виконавці із нижчих дивізіонів, яким подібний шанс навряд чи випав би раніше. За тим, як вони покажуть себе у нових умовах, у колективах із новими амбіціями та завданнями, стежити неймовірно цікаво. Тим більше, коли йдеться про реальних проспектів – баскетболістів, що мають суттєвий потенціал і за умови постійного розвитку та роботи над собою колись можуть дорости навіть до статусу кандидатів у національну команду.
Tribuna.com разом із титульним спонсором Суперліги компанією FAVBET зібрали свою п’ятірку таких баскетболістів – молодих талантів, які вже дивують нас чи можуть зробити це у поточному сезоні.
Команда: «Дніпро»
Вік: 18 років (2005 рік народження)
Позиція: важкий форвард
Напевно, найгучніше ім’я у нашому молодіжному баскетболі у календарному 2023 році. Володимир Коваль дав форварду можливість випробувати себе у Суперлізі ще наприкінці попереднього сезону, влітку Сипало був однією з головних зірок збірної U-18, яку з усіх молодіжних команд обговорювали найбільше (якщо ви вже встигли про це забути, ФБУ поставила перед командою завдання підвищитись у класі на чемпіонаті Європи у дивізіоні Б – а натомість вийшов найгірший результат за весь час незалежності України у цій віковій групі), а зараз є важливим гравцем ротації «Дніпра», отримуючи в середньому майже по 15 хвилин за матч у складі поточного лідера сезону.
Загалом у Дніпрі завжди вміли працювати з талантами – тож атлетичний форвард, який вже подарував нам декілька видовищних хайлайтів, знаходиться у правильному середовищі для власного розвитку. У ньому бачать потенціал, йому довіряють, а поруч завжди є досвідчені партнери: виходячи на майданчик разом з тим-таки Станіславом Тимофеєнком, прогресувати Даніілу буде простіше та комфортніше. Працювати Сипалу, безумовно, потрібно над усім: літній чемпіонат Європи показав, що йому потрібно суттєво додавати у завершенні з-під кошика, а матчі у дорослому баскетболі – що у хлопця є нюанси із тим, щоб захищатися чисто, не перебираючи персональних зауважень за відносно невеликий ігровий час.
Втім, це стандартні проблеми 18-річного баскетболіста, що провів лише пару десятків матчів на рівні, вищому за дитячо-юнацький. Значна їх частина має вирішитись із досвідом, який Сипало по-справжньому отримує лише тут і зараз – і вже є лідером команди за таким важливим у баскетболі компонентом, як підбирання у нападі (2,5 в середньому за матч, дев’ятий показник у всьому чемпіонаті).
Команда: «Політехніка-Галичина»
Вік: 20 років (2003 рік народження)
Позиція: плеймейкер / атакувальний захисник
Чемпіоном Суперліги Сафонов став у першому ж своєму повноцінному сезоні на цьому рівні – у попередньому чемпіонаті допоміг «Будівельнику» здобути золото, отримуючи в середньому 14 хвилин за матч від Дмитра Забірченка. Роль захисника у цьому результаті була важливою (тренерський склад киян провів видатний сезон з точки зору лоуд-менеджменту гравців, у тому числі завдяки вдалій інтеграції молоді на суттєві хвилини у ротації), але точно не визначальною: лідерами задньої лінії команди були ветерани Павло Буренко та Олександр Кольченко.
У міжсезоння Максим перейшов у простішу команду без титульних амбіцій – і отримав у Львові радикально нову роль. У «Політехніці-Галичині» Сафонов – стартер та другий бомбардир команди після Джакора Нельсона, що багато працює із м’ячем і має право на кидок (11,5 спроби за гру проти 4,6 у «Будівельнику») та власні помилки, без можливості зробити які розвиток молодого баскетболіста просто неможливий.
Одна з головних чеснот вихованця миколаївського баскетболу – непогані габарити для позиції першого номера (190 сантиметрів зросту в офіційній заявці на сайті ФБУ), що робить його корисним для команди не лише у нападі, а й у захисті також. Зараз Максим вже є другим у своїй команді та входить у топ-20 Суперліги за кількістю перехоплень за матч, і його вплив на продуктивність роботи команди Ярослава Зубрицького в обороні має зрости впродовж сезону – коли після травми на майданчик повернеться капітан львів’ян Едуард Федчук і знизить плеймейкерське навантаження і на Сафонова, і на Нельсона.
Команда: «Прикарпаття-Говерла»
Вік: 20 років (2002 рік народження)
Позиція: плеймейкер
Свого часу вихованець криворізького баскетболу вважався навіть більш цікавим проспектом, ніж його старший брат, найкращий асистент минулого сезону Суперліги Михайло Горобченко – не в останню чергу, через кращі антропометричні дані та більш універсальний набір навичок. Але після двох лідерських сезонів у молодіжній команді «Прометея» розвиток Павла звернув кудись не туди: він майже рік не грав у змагальний баскетбол взагалі (зокрема, пропустив молодіжний чемпіонат Європи у 2022-му, коли востаннє мав можливість виступити на турнірі за віком), а попередній сезон завершував у вищоліговому «Ніко-Баскеті», де мав дуже посередню кидкову статистику.
Втім, потенціал 20-річного хлопця від цього нікуди не дівся, і шанс перезавантажити власну кар’єру він отримав – серйозну ставку на захисника зробили в Івано-Франківську. У Євгена Мурзіна Горобченко-молодший навіть стартує, тоді як головна зірка команди Сергій Старцев, що теж полюбляє та вміє працювати із м’ячем, виходить із лави для запасних. Проте двоє плеймейкерів не заважають, а навпаки доповнюють один одного, багато граючи разом, і це працює – отримавши більше свободи на старті нового сезону Суперліги, Старцев суттєво додав в ефективності реалізації усіх своїх кидкових спроб, тоді як Павло став головним плеймейкером «ведмедів». Після перших двох баблів чемпіонату у нього в середньому 4,7 передачі за зустріч – це шостий показник у лізі.
Те, що Павло Горобченко демонструє зараз – точно не максимум гравця, який у 20 років фактично дебютує у Суперлізі (до сезону-2023/24 у нього в топ-дивізіоні був лише один матч – та сама гра між «Прометеєм» та «Харківськими Соколами» перед повномасштабним вторгненням РФ, на яку «титани» поїхали молодіжним складом). Але у нього є все необхідне для прогресу: молода команда, що не ставить перед собою неосяжних завдань і поки що не планує виходити на легіонерський ринок, великий ігровий час та мінімум тиску. Якщо усе спрацює, наш чемпіонат отримає ще одного якісного першого номера, що грає від передачі, а не від кидка – таких в українському баскетболі зараз в принципі дуже небагато.
Команда: «Кривбас»
Вік: 21 рік (2002 рік народження)
Позиція: атакувальний захисник / плеймейкер
Більшість команд Суперліги може лише позаздрити цій проблемі «Дніпра», але вона насправді існує – далеко не усім вихованцям клубної системи одразу ж знаходяться місце та ігровий час в основному складі. Тому місцевій молоді періодично доводиться йти у скромніші клуби у пошуках ігрової практики, показувати себе на рівні Суперліги у боротьбі за позиції всередині таблиці і повертатися у рідний колектив більш готовими до того, щоб конкурувати у великому баскетболі. З тих, хто є дійсно важливим для Коваля у поточному сезоні, цей шлях пройшли Ігор Дубоненко («Миколаїв» та «Київ-Баскет»), Олександр Тарасенко («Політехнік», «Запоріжжя», «Харківські Соколи») та Роман Бондарчук («Кривбас»).
Влітку друга команда попереднього сезону Суперліги відпустила трьох власних вихованців в інші клуби чемпіонату – 20-річні Дмитро Качанов та Микола Бачурін підсилили «Політехніку-Галичину», а 21-річний Мартинов перейшов у «Кривбас». Саме в останнього найбільша та найважливіша роль новому колективі з цієї трійки: на старті сезону захисник отримує майже півгодини ігрового часу від Сергія Корабльова і є важливою опцією новачка топдивізіону на м’ячі.
Перший місяць регулярки і для самого Дмитра, і для «Кривбасу» загалом склався нелегко – команда програла усі матчі у перших двох баблах і поки що йде останньою у турнірній таблиці, а молодий захисник робить більше втрат, аніж результативних передач (саме на нього тиснув «Київ-Баскет», коли ламав очний матч команд у столичному баблі і повертався з двозначного відставання у рахунку, і це спрацювало), і має лише одну влучну триочкову спробу з 14. Але кейс Мартинова – це якраз історія про шанс, що випадає один-два рази за кар’єру, у чистому вигляді. Він буде грати багато, матиме довіру тренера та отримуватиме свої кидки впродовж всього сезону, якщо, звісно, «Кривбас» не вирішить вийти на легіонерський ринок та підсилити задню лінію американцями. А ми матимемо можливість спостерігати, як він цю можливість використає – і чи вдасться йому закріпитися на рівні Суперліги всерйоз та надовго.
Команда: «Будівельник»
Вік: 20 років (2003 рік народження)
Позиція: атакувальний захисник
Навіть після переходу Сафонова до «Політехніки-Галичини» у складі «Будівельника» залишилось троє гравців останнього скликання молодіжної збірної України – що не дивно, бо команду U-20 на чемпіонат Європи у 2023-му возив саме головний тренер киян Дмитро Забірченко, виборовши бронзові нагороди першості у дивізіоні Б. Ігрового часу вистачає усім, але трохи більше за інших на початку сезону отримує саме Зайцев: він стартує на другій позиції, для якої у нього непогані габарити (195 сантиметрів зросту за даними офіційного сайту ФБУ) і набір навичок – який, звісно, ще потрібно розвивати.
До складу чинних чемпіонів Суперліги Максим разом зі своїм тезкою Сафоновим приєднався рік тому – він теж є вихованцем миколаївського баскетболу, який після початку повномасштабного вторгнення в елітному дивізіоні не представлений. У попередньому сезоні Забірченко використовував Зайцева переважно як захисного спеціаліста: його найбільш яскравим проявом у золотому сезоні «Будівельника» був матч проти «Черкаських Мавп» в одному з дніпровських баблів, де хлопець за кілька хвилин в дебюті поєдинку просто з’їв американця Деметріуса Лейка, автора бомбардирського рекорду (41 очко проти «Політехніки-Галичини») попереднього сезону.
Щоб принаймні претендувати на захист власного титулу, «Будівельнику» потрібен суттєвий прогрес по дистанції чемпіонату від усієї власної молоді – і Ростислава Кабанова, і Лєва Кошеватського. Але тут і зараз з точки зору довгострокових перспектив у баскетболі кандидатура Зайцева виглядає найбільш цікавою – втім, щонайменше у кидковій складовій (33% реалізації дальніх спроб у Суперлізі, 35% – на молодіжному чемпіонаті Європи) йому потрібно додавати.
Бонус: ще 5 не згаданих вище молодих гравців, за якими потрібно слідкувати
🔹 Новий головний тренер «Запоріжжя» Валерій Плеханов активно використовує у ротації захисників 2004 року народження Артема Покоєнка та Андрія Величка – їхня роль у команді поки що не визначальна, але цілком можливо, що наступного літа саме вони будуть головними гравцями молодіжної збірної у задній лінії.
🔹 У «Говерли» в принципі дуже молодий склад – лише четверо гравців у заявці на сезон народились до 2001 року. 21-річний центровий Степан Лесик на старті регулярного чемпіонату Суперліги є другим скорером «ведмедів» після Старцева: у матчах проти суперників, що не мають глибокої та якісної передньої лінії (а таких у нашому чемпіонаті вистачає) він може бути дуже корисним для Мурзіна.
🔹 21-річний атакувальний захисник Данило Марків матиме помітний вплив на результати «Старого Луцька», якщо повернеться на минулорічний показник реалізації триочкових кидків – у дебютному сезоні на рівні Суперліги він забивав майже 36% своїх дальніх спроб, тоді як на початку другого влучає лише 25%. Команда Володимира Журжія дуже хоче бути снайперською (29 триочкових спроб за матч – це другий показник в усьому чемпіонаті), тому у Марківа точно будуть шанси.
🔹 У жовтні вже встиг дебютувати у дорослому баскетболі і набрати свої перші очки у Суперлізі 17-річний (2006 рік народження) захисник «Черкаських Мавп-Дніпра» Ілля Упир. Цьогорічна версія команди Артема Сліпенчука має медальний потенціал, в задній лінії у неї є двоє американських легіонерів та досвідчений Нікіта Руслов, тому роль гравця збірної U-18 у поточному сезоні навряд чи суттєво виходитиме за межі участі у тренувальному процесі та епізодичних появ на майданчику. Як проспект Упир – більш ніж цікавий, просто його час показувати себе у топ-дивізіоні прийде трохи пізніше.
Фото: ФБУ
