Ольга Харлан: «Українського фехтування не буде на Олімпіаді. Це дуже вірогідний сценарій»
Чемпіонка може пролетіти повз ОІ-2024 через бойкот – інтерв’ю фехтувальниці про дикість ситуації.
22 липня у Мілані має стартувати чемпіонат світу з фехтування. Цей турнір є вкрай важливим для збірної України, щоб кваліфікуватися до Олімпіади-2024 в Парижі. Водночас на ЧС були допущені росіяни. І збірна РФ навмисно заявила на турнір своїх спортсменів у ті види, де українці мають можливість поборотися за особисті путівки на ОІ.
За словами президента Федерації фехтування України Михайла Ілляшева, Україна має пропустити змагання в усіх одиночних жіночих видах зброї та чоловічій шпазі. Саме там будуть виступати росіяни – двохсоті та трьохсоті номери світових рейтингів.
Ольга Харлан вважає, що РФ робить це намисно, щоб унеможливити потрапляння топів збірної України на Олімпіаду в одиночних змаганнях. А наша збірна за умови неучасті на ЧС самоусувається із боротьби за путівки на Ігри.
Tribuna.com поговорила з Харлан з приводу цієї ситуації після перемоги фехтувальниці на Європейських іграх в Польщі.
«Я вважаю, що росіяни навіть не дійдуть до цих стадій, щоб з нами змагатися»
– Розкажіть конкретно, яким чином ви можете зараз відібратися на Олімпіаду, враховуючи всі заборони і турніри, які зараз доступні.
– Враховуючи всі заборони, в особистих змаганнях я не можу відібратися на Олімпіаду. Для того, щоб мені потрапити на Ігри, треба заробляти очки. Мені треба брати участь у всіх змаганнях, у тому числі ЧЄ та ЧС.
Чемпіонат Європи, який вже був, я пропустила, але це були дуже важливі змагання, тому що там подвійні очки, чи з коефіцієнтом 1,5, не таким, як на Кубках світу та Гран-прі. І, здається, на ЧС також коефіцієнт 2, тобто це подвійні очки.
Наразі я не потрапляю на Олімпіаду – якщо я не буду змагатися в особистому фехтуванні далі, це неможливо і в майбутньому. У мене ще є можливість поїхати на зональний європейський відбір, де розігрується одне місце серед тих країн, які не відібралися на ОІ.
Але якщо туди поїдуть також російські чи білоруські спортсмени, я і там не можу брати участь. Тобто в мене немає навіть змоги поїхати на відбір.
Тому втративши особисті очки, у нас є можливість потрапити на Ігри тільки командою. Проте ми зараз у дуже важкому положенні в командному рейтингу. Але ми змагаємося і сподіваємося, що відберемося на Олімпіаду. У мене завжди є мотивація фехтувати в команді, я завжди вірю у свою збірну. Але якщо є два шляхи потрапити на ОІ, як вийти на п'єдестал і привезти дві нагороди для України, я, звісно, виберу обидва.
– Чемпіонат Європи, який мав відбутися на Європейських іграх, був перенесений в Болгарію, куди допустили росіян. Але частина збірної України туди поїхала. Чому ви бойкотували змагання?
– Я поїхала на чемпіонат Європи, ми до останнього сподівалися, що росіяни не будуть фехтувати, щось трапиться, якесь диво в останній момент. Але його не сталося, тому що ми маємо справу з країною, яка не тільки є терористкою, але яка ще й робить низькі вчинки. Вони з'явилися саме в тих категоріях фехтування, де в українців був шанс потрапити на Олімпіаду. Тому участь в змаганнях я не брала.
Я поїхала в Болгарію, всіляко намагалася показати міжнародній та українській спільноті, що ми повинні були їхати на ці змагання та відбиратися на ОІ. Бо росіяни сформували заявку не з мотивації потрапити на Олімпіаду, для них це вже неможливо. Але вони використали цей єдиний шанс насолити мені особисто та українській збірній загалом. І «насолити» – це я дуже м'яко та цензурно висловилась.
Росіяни знають, наскільки важливо, коли наші спортсмени на міжнародній арені підіймають прапор й доносять українську позицію до міжнародної спільноти й мотивують людей всередині нашої країни. Тому РФ хоче навмисно заблокувати нам таку можливість своєю заявкою.
По-перше, якщо ми зараз не будемо брати участь у відборі, ми просто самоусунемося. Я вважаю, що ми повинні змагатися за потрапляння на Олімпіаду. Робити це під час війни ще важливіше.
По-друге, якщо ми не беремо участь на чемпіонаті світу, то шанси попасти на Олімпіаду знижуються десь до п’яти відсотків. І я кажу не тільки про себе, а й про інші види зброї.
– Тобто Росія заявляє соті та двохсоті номери світових рейтингів тільки для того, щоб забрати цю квоту в українців?
– Я вважаю, що вони не дійдуть до цих стадій, щоб навіть з нами змагатися. Тому що так було на чемпіонаті Європи, вони не вийшли в пул плей-офф.
На чемпіонаті світу буде трошки легше, тому що там багато країн. Але пройти бар'єр й попасти в топ-64 – це вже буде дуже важко для них. Буду здивована, якщо комусь вдасться.
Тому шансів дуже мало з ними перетнутися, розумієте? І не їхати нам змагатися, тому що якісь там трьохсоті номери підуть – це поразка. Ми знаємо, для чого це робиться з боку РФ, але ми просто стоїмо і розводимо руками, нічого з цим не робимо, щоб якось проти цього боротися.
Відверто кажучи, змінити рішення Міжнародної федерації фехтування неможливо, я сто разів особисто спілкувалася з усіма посадовцями, які там є. Деяким взагалі нічого не треба говорити, бо ці люди все прекрасно розуміють. Знають, що відбувається, і роблять це навмисно.
Є люди, які слухають мене, але вони нічого з цим не можуть зробити, тому що це рішення пішло із вищих щаблів. Тому рішення не зміниться, а ми не поїдемо на Олімпіаду, українського фехтування не буде на Іграх – це дуже вірогідний сценарій.
Ми повинні боротися за те, щоб все ж таки в нас був шанс поїхати.
«Росіяни кажуть: «Ми знаємо рішення вашого Мінспорту і реагуємо на нього своєю заявкою на ЧС»
– Як ви ставитеся до бойкотного наказу Мінспорту? Ви за те, щоб їхати на змагання і змагатися?
– У деяких видах спорту, як це було з дзюдо, наші спортсмени не поїхали на ЧС, тому що там були допущені військовослужбовці, перші номери світового рейтингу. Тоді я бачу хоч якийсь сенс в цьому бойкоті.
Тут я сенсу не бачу жодного. Їдуть 25-ті номери російського рейтингу, вони роблять це навмисно. Тому я вважаю, що в цей момент федерації чи спортсмени мають самі це вирішувати і в них ніхто не повинен забирати статус національної федерацій.
Вийшли ж нові поправки до наказу, там тепер написано «не відряджати». Що це означає?
– Змінили конотацію, але нема пояснення цього.
– Так, я також запитувала про це, на жаль, немає жодної конкретики. Я хочу розуміти, чи можу тоді їздити на змагання за свій рахунок? Я готова їздити своїм коштом і готова представляти Україну.
Я готова фехтувати, добиватися відсторонення росіян, розповідати про війну. Коли я фехтувала на Європейських іграх, робила саме це. Мені здається, таких моментів повинно бути більше. І я дуже хотіла виграти там. Попри те, що ці змагання для мене та для олімпійського рейтингу нічого не вирішували.
Але я дуже хотіла виграти, тому що знала: я привезу цю золоту медаль, буде грати гімн – всі це побачать, буде приємно. Бійцям, які нас захищають, моїм батькам і спортсменам, які не мають мотивації зараз, щоб всі знайшли в собі сили.
Хочу, щоб Україна дуже сильно пишалась цим моментом. Тому що в такі важливі й скрутні часи ми все одно йдемо вперед, ми б'ємося, ми добиваємося результатів. Кожен у своїй сфері. Тому я вважаю, що свій бойкот, свою позицію також можна активно висловлювати там, на світовій арені.
Тому що спортсмени — це ті люди, які зараз транслюються на весь світ. За цей час у мене брали інтерв'ю дуже багато міжнародних ЗМІ. Від США до Японії. Від європейського світу багато інтересу.
Тому просто закривати очі чи стояти осторонь, знаючи для чого росіяни роблять це, для мене дуже дико.
У кожній федерації свої якісь проблеми, свої позиції. Але це всюди, окрім спортсменів, які зараз змагаються на тенісному корті. Я, звісно, тільки підтримую те, що вони роблять, змагаються і борються. При цьому вони ще й допомагають Україні. Але питання не до них, а до тих, хто ухвалює такі рішення: чому в нас є подвійні стандарти, чому одним можна, а іншим – ні.
При тому, що в нашому виді спорту росіяни просто відкрито кажуть, що ми просто не хочемо, щоб українці змагалися. Тому що ми знаємо рішення вашого Мінспорту і реагуємо на нього своєю заявкою.
«Чиновники FIE поставили всіх на коліна і сказали, якщо ви не поїдете – це ваші проблеми, ви не попадете на Олімпіаду»
– FIE прийняла рішення по допуску росіян через свої зв'язки з минулими російськими очільниками? Яка реакція світових спортсменів на це?
– Так, Міжнародна федерація фехтування зробила все, щоб поставити весь світ на коліна. Особисто європейські країни, коли вони зробили ще одні змагання і розділили Європейські ігри. Показали такими чином, що для них спортсмени нічого не варті.
Вони готові були зробити чемпіонат Європи в дуже поганих умовах за два тижні. Спортсмени були не готові, хтось травмувався, хтось не увійшов у форму.
Бо ти починаєш сезон з листопада і закінчуєш серпнем. І в тебе вже прописаний кожен крок, кожна підготовка, кожні змагання – всі спортсмени це розуміють. І коли в тебе просто переносяться чи додаються змагання – все йде шкереберть. Бо це були вже одинадцяті змагання в сезоні і дуже-дуже важливі.
А чиновники FIE поставили всіх на коліна і сказали, якщо ви не поїдете – це ваші проблеми, ви не попадете на Олімпіаду. І тому спортсмени не знають, що робити. Просто бойкотувати і не їхати на ОІ вони не хочуть. Але вони нам співчувають дуже сильно, вони завжди з нами: донатять, завжди на зв'язку.
Але якщо вже мова про їхнє особисте життя, вони не йдуть на це. І я це можу зрозуміти. Звісно, мені хотілося більше дій, але чекати шаленої реакції я не можу.
Спортсмени, які брали участь у цьому чемпіонаті Європи були незадоволені тим, що вони тут взагалі присутні. Вони не розуміють, навіщо цей фарс. Моя задача була на цьому чемпіонаті розповісти, для чого такі дії робляться і відкрити очі, давати спортсменам, тренерам, президентам федерації інформацію, спілкуватися з ними.
Я ставила запитання, чому росіяни тут, коли йде війна, коли Каховська ГЕС була підірвана? Мені просто відповідали: нам дуже шкода, але вони ж нейтральні.
Ні, вони не нейтральні, тому що за два дні до змагань у жіночій шаблі було зареєстровано три спортсменки з Росії. Одна з них за два дні до змагань лайкала фотки з підтримкою війни.
– Кобзєва?
– Так, і я запитувала конкретно про неї. Я питала, в якому місці вони нейтральні. У них є лист, який підтверджує нейтральність? Як ви їх перевіряли? Бо тільки коли наша федерація надала цю інформацію, FIE її зняла. А комісія що робить у цей час? Які офіцери це перевіряють? Чи вони підписували якісь декларації?
Кажуть: так, підписували. Покажіть. Немає ніякої конкретної, розумієте? І я задавала такі питання, але, звісно, що мені на них відповіді не дали. Але це підтверджує, що все зроблено для того, щоб догодити росіянам. А вони відряджають якихось там спортсменів 2003 та 2002 років народження не змагатися, а насолити нам.
– А що по топах, які відкрито підтримують війну, їх не хочуть також повернути?
– Їм чітко сказати, що дорога закрита. У цьому FIE прямо зазначила, що виконує рекомендації МОК. Працюють у дві сторони.
Нам вони кажуть: ось рекомендації МОК, росіяни нейтральні, що ви від нас хочете? І росіянам: ці конкретні відомі спортсмени є членами військових структур, везіть інших.
У нас тільки одні змагання, рейтинг та календар. Тобто, якщо ми не їдемо на ЧС, шансів немає. Ми не отримуємо ті важливі очки. Я не кажу, що я поїду туди і виграю. Я не можу це прогнозувати, бо це спорт. Але якщо я просто нічого не буду робити, це ще гірше, ніж я там би програла перші місця. Я втрачаю можливість говорити.
– Тобто ви готові використовувати ці змагання також як медійний майданчик?
– Після перемоги на Європейських іграх у нас була пресконференція. І це було дуже круто, там зі мною були всі призери. І в мене був шанс розповісти та донести свою думку про війну й ситуацію з відбором на ОІ до цих топових спортсменок. І я розумію, що такі спортсмени, як вони, повинні казати про те, що їх не влаштовує.
Але у них трохи інша ментальність, бо це не їхня конкретна проблема, розумієте?
Але я відповідала їм чітко. Можливо, військові дії це не ваша проблема. Але коли Міжнародна федерація просто відкрито змінює календар під росіян, то це вже ваша загальна особиста проблема. І при цьому ніхто нічого не казав проти цього.
А в мене був шанс про це сказати максимально голосно. Що я й зробила. І гречанка, яка зі мною була на конференції, мене трохи підправила. Сказала, що не завжди атлети можуть сказати щось, бо вони залежні від федерації. На те я відповіла: якщо б не спортсмени, федерації не було б без нас.
«Я б могла перемагати, дуже готова боротися – Європейські гри показали»
– До чемпіонату світу залишаються лічені тижні. Як ви будете розвивати тему: через Мінспорту, через FIE; є розуміння, що конкретно робити?
– Через FIE це вже взагалі не варіант. Бо вони будуть стояти на допуску росіян. Вони публічно вдають, що нас підтримують, але я взагалі не розумію, яка це підтримка, та не бачу її. Це відмазки.
Від Міністерства спорту України, я вважаю, просто повинна бути конкретика, а не подвійні стандарти. Одним можна, іншим – ні. Хай вже вирішують спортсмени.
Я зараз не бачу конкретних варіантів дій для себе, хоч готова чіплятися за все. Зараз, на жаль, я нічого не бачу.
Я знала, що так буде. Знала, що в кінці сезону росіяни поїдуть, бо вони розуміють, що це дуже важливі змагання. Інше питання, чому вони тоді не заявляються у всіх видах зброї, а тільки в тих, де є шанси в нас?
Тому в мене не було позитивного настрою, коли були рекомендації від МОК. Я знала, що росіяни знайдуть якийсь вихід, що вони зроблять так, щоб нам насолити.
Коли почалися розмови про бойкот, я одразу розуміла, як воно може бути зовсім не на нашу користь. Тому я собі якихось позитивних прогнозів не давала зовсім, чесно кажучи.
І, на жаль, воно так і здійснюється. Тому я просто сподіваюся вже на раціональність від нашого Міністерства.
– Яка позиція загалом у збірній України з фехтування, що думають всі дівчата та хлопці з приводу бойкоту?
– У нас є, звісно, ті, хто за бойкот повністю, але більшість хоче фехтувати. До того ж, одне діло, фехтувати проти них, стояти з росіянами, і коли ти просто з ними не пересікаєшся по турнірній сітці.
Дуже великі шанс, що ти не будеш просто з ними фехтувати. І нас це вбиває. Ніхто навіть не каже, що ми будемо потискати руку.
Ми не братаємося з ними, не підтримуємо їх, не здоров'якаємося з ними, взагалі не вважаємо їх за людей. Чому ми повинні просто стати осторонь та нічого з цим не робити? Тобто у нас забирають нашу зброю.
Для мене немає ніякої ясності, я розумію, що просто на щось закриваються очі. І це дуже пригнічує, коли ти знаєш, що можеш перемагати, бо зараз у крутій формі. А я б могла, дуже готова боротися – Європейські гри показали. Я старалася, це були вкрай нервові змагання для мне. Вони ніяк не впливали на рейтинг кваліфікації до Олімпіади.
Але я відчувала таку напругу, бо мені дуже хотілося виграти. І я розумію, що це було б дуже круто присвятити перемогу родині, Україні і всім бійцям на фронті.
Я дуже цього хотіла, сильно нервувала – бої були дуже тяжкі до фіналу. Але в фіналі я просто вже відпустила і сказала сама собі та суперниці: вибач, але золото сьогодні точно моє. Ми маємо боротися до останнього. Завжди.
«На Кубку України з фехтування просто молилися, щоб нічого не летіло, щоб просто закінчити ці змагання»
– Яка зараз ситуація з фехтуванням саме в Україні? Бо Харківський Уніфехт розбомбили. Як проходить процес тренування в умовах війни, чи є ще в нас молоде покоління, тренерські штаби?
– З приводу Уніфехта – це дуже болісна тема. Це була дуже гарна зала, я була в Харкові багато разів. І там проходили і міжнародні змагання. Це був справжній центр фехтування в Україні.
Але є в нас і в Миколаєві зала. Є Конча-Заспа – до війни намагалася побудувати нову залу. Вона вже була готова на половину, мала бути на 30 доріжок. Боже, це була просто якась мрія. Я думала, хоч дофехтую кар'єру, коли там добудують її. Але через війну воно зупинилося.
Є також менші школи по Україні, але їх дуже мало. Наприклад, багато хто поїхав з Миколаєва зараз, тому що там багато місяців було дуже важко жити. А тренуватися взагалі неможливо.
Я спілкуюся зі своїми тренерами, зі своїм хрещеним, який тренує також в Миколаєві. Він каже, що дуже тяжко зараз: хтось просто не повертається, хтось не тренується, а в когось і мотивації небагато для цього на фоні війни. Але я вважаю, що ми повинні хоч якось укріпити ті школи, які живі. І коли ми переможемо, все відбудовувати. Відбудовувати також не тільки школи, але і фехтування та спорт загалом.
– Ви були на чемпіонаті України вже під час війни?
– Я була на чемпіонаті України і на Кубку України. На ЧУ, на щастя, не було ні однієї сирени, тому пройшов турнір швиденько, але дуже мені сподобалася організація цих змагань. Були відеоповтори – прям вау. Хотілося б, щоб кожні змагання так проходили, але початок дуже добрий.
А Кубок України проходив у Львові, якраз була одна сирена. Ти фехтуєш, і просто посеред бою тебе зупиняють – всі йдемо в укриття. Пару годин ми там сиділи. Потім знову треба буде розминатися, продовжувати фехтувати. Просто молишся, щоб нічого не летіло, щоб просто закінчити ці змагання.
– Фактично, це і є вплив війни та агресії РФ безпосередньо на спорт. Міжнародна спільнота на це як реагує?
– Найгірше, що вони якось хочуть змусити нас дивитися на війну нейтрально. Давайте жити мирно, і нічого такого не відбувається, давайте все забудемо. Кажуть, що спорт у цей момент несе мир, навіть коли ми фехтуємо проти росіян. Але насправді це повна брехня. Ніколи його не буде, як раніше.
Ми просто захищаємо і прославляємо свою країну. Тому [чиновники FIE] нас змушують просто закрити очі, росіяни ж нейтральні. Ні, вони не нейтральні.
Якщо вони, будучи нейтральними, лайкають фотки з війною, зетками, Путіним, то який це нейтралітет? Тому я вважаю, що ми повинні достукатись до світу, бо нас багато хто бачить, до нас дослухаються. Коли Світоліна виграє у росіянки втретє поспіль, вона є героєм. Вона не потискає руки під свист трибун. І я дуже пишаюся нею. Це дуже важко морально. Коли ти фехтуєш, чи граєш проти людей, які є частиною країни-вбивці. Але це такий наш обов’язок – боротися такими методами. Я так вважаю.
Фото: Sebastian Frej/MB Media, інстаграм Ольги Харлан, FIE, Микола Синельников
