«Вирізали медаль з танка окупантів, викарбували «Париж-2024» і подарували президенту федерації»
Український спорт продовжує боротьбу проти повернення росіян.
Літні Олімпійські ігри у Парижі стартують за сім місяців – і поки що все, на жаль, йде до того, що стартують із певною кількістю російських та білоруських спортсменів у складі учасників.
Принаймні, цього дуже хочуть Міжнародний олімпійський комітет та його президент Томас Бах: принципове рішення про допуск представників країн-агресорів до головного спортивного змагання планети вже прийняте. Так, під нейтральним прапором, так із низкою умов – але це точно не той підсумок майже дворічної боротьби проти росіян у світовому спорті, який хотілося б бачити.
Втім, цю боротьбу ще не завершено – із таким меседжем під завершення календарного 2023-го велику неформальну комунікацію з представниками українських ЗМІ провели наші чиновники на чолі з виконувачем обов’язків міністра спорту Матвієм Бідним.
***
Проблем – вдосталь, і головна з них – це саме бажання МОК і Баха бачити росіян та білорусів на Іграх. Попри те, що публічно міжнародний комітет усунувся від прийняття конкретних рішень по конкретних спортсменах, переклавши відповідальність на федерації з видів спорту, непублічно він продовжує гнути власну лінію.
«Вплив – величезний. І цей тиск продовжуватиметься у наступному році, я це відчуваю. Для мене це розчарування, тому що я ніколи не вважав, що МОК може брати участь у політичних іграх – але він бере, на жаль», – зазначив Олексій Дніпров, заступник керівника офісу Президента України та очільник національної федерації з бадмінтону, виду спорту, який поки що взагалі не допустив росіян до змагань навіть у нейтральному статусі.
Інша проблема – відсутність у міністерства спорту можливості безпосередньо впливати та контролювати те, як МОК дотримуватиметься ним же озвучених принципів нейтральності російських спортсменів.
Станом на сьогодні завдання перевіряти потенційних учасників Ігор на предмет публічної підтримки війни в Україні чи належності до силових структур країн-агресорів МОК покладає на три аналітичні компанії, але наскільки вони насправді незалежні – питання відкрите.
«Як у державного органу наші можливості обмежені. Але це не говорить про те, що ми нічого не можемо зробити. У нас є велика спортивна спільнота, ми бачимо свою функцію у координації зусиль, запрошуючи до співпраці інших», – розповів Бідний.
Ні у кого немає сумнівів, що нейтральність росіян, що претендують на участь в Олімпіаді – дуже умовна. Надто вже показовими є кейси тхеквондиста Ларіна чи дзюдоїстки Таймазової, які різними способами публічно підтримали вторгнення в Україну і все одно отримали допуск до міжнародних змагань під нейтральним прапором.
Звідси – розуміння, що тиск на МОК, міжнародні федерації з видів спорту та усіх, хто вже є і ще буде причетним до реалізації рішення про участь росіян та білорусів в Олімпіаді, має продовжуватись. І з боку атлетів, і з боку ЗМІ, і з боку влади також.
***
Одним із прикладів того, яким чином варто демонструвати світовій спортивній спільноті неприпустимість допуску росіян та білорусів до Ігор у будь-якому вигляді, було наведено проект «Янголи спорту».
Він присвячений представникам спортивної спільноти, що загинули внаслідок російської агресії (як безпосередньо на фронті, так і у наслідок терористичних обстрілів об’єктів цивільної інфраструктури), і у грудні вперше вийшов на міжнародний рівень – прямо зараз експозиція знаходиться у публічному доступі у бельгійському Кортрейку.
Ставлю голові Спортивного комітету Іллі Шевляку – одному з ініціаторів створення виставки – логічне питання: чи є плани перевезти експозицію до Парижу і показати те, як російська агресія руйнує український спорт, у місті, що прийматиме Олімпіаду. Зараз все впирається у гроші, але таке бажання дійсно існує.
«Я переконаний у тому, що буде підтримка органів державної влади і нашого посольства для того, щоб ця виставка була присутня у Парижі на Олімпійських іграх наступного року», – зазначив Дніпров.
Дворазовий олімпійський чемпіон з веслування Юрій Чебан, який у лютому продав усі свої нагороди з Ігор (їх у нього було три – дві золоті та одна бронзова) задля допомоги ЗСУ, навів приклад комунікації з міжнародною федерацією у своєму виді спорту.
«Ми вирізали медаль із танка окупантів, викарбували на ній «Париж-2024» і вручили президенту. Щоб він мав у себе згадку про те, що воно взагалі таке. Коли ти тримаєш це у руці, бачиш жертв та зруйновану спортивну інфраструктуру – це трошки по-іншому впливає на підсвідомість».
Подібну роботу комісія атлетів українського НОК, яку представляв на заході Чебан, планує робити масово – «щоб кожен очолював напрям по своєму виду спорту і безпосередньо створював свій рух». Втім, часу на неї залишається небагато – навіть не півроку, а десь три місяці, не більше. Бо потім буде запізно.
***
Тема можливого бойкоту Олімпіади за понад годину спілкування не підіймалася взагалі – бо надто вже масштабний та важливий цей майданчик, щоб донести світу історію боротьби України в цілому та нашого спорту зокрема за існування.
Колеги, навпаки, пропонували використати цей майданчик по максимуму – вперше з Ванкувера-2010 організувати у Парижі повноцінний український дім та заохотити наших спортсменів активніше просувати українські меседжі усюди, від спілкування з медіа до власних сторінок у соціальних мережах.
«Будемо боротись. Але дуже важливо, щоб це були консолідовані дії», – підсумував Бідний. Зазначивши, що для успіху одного лише українського медійного простору недостатньо – потрібно робити все можливе для виходу на міжнародний рівень і подальшого тиску на МОК.
Що з цього вийде – побачимо вже у 2024-му.
Фото: Спортивний комітет України / Facebook, XinHua/Globallookpress.com
