«Фінікс» пішов ол-ін з новим власником, «Лейкерс» стали більш схожими на команду. 5 клубів НБА, що здивували в дедлайн
Не лише позитивні сюрпризи.
Цьогорічний дедлайн обмінів в НБА вийшов насправді грандіозним – і це у жодному разі не перебільшення. За останні 24 години, коли клуби найсильнішої ліги світу мали право обмінюватися між собою гравцями та іншими активами, було укладено 16 угод, у яких взяли участь 49 баскетболістів – майже 10% від загальної їхньої кількості.
І деякі з цих угод дійсно можуть стати доленосними. Ба більше, після дедлайну навіть змінився головний фаворит Західної конференції за версією букмекерів – «Фінікс» випередив «Денвер» Ніколи Йокича та має станом на сьогодні другі найкращі шанси на титул після минулорічних фіналістів плей-оф з «Бостона».
Перебудова окремих команд на прапорці (у першу чергу, це стосується «Брукліна», який остаточно завершив недовгу та не надто вдалу епоху суперзірок) заслуговує на окремі матеріали – і баскетбольна редакція Tribuna.com обов’язково поділиться своїм баченням ситуації у тих-таки «Нетс» із читачами вже найближчим часом. А поки що звертаємо увагу на п’ять клубів, чия поведінка у дедлайн здивувала нас найбільше.
«Фінікс»
Чим вразив: пішов ва-банк одразу після зміни власника, позбувся найнадійнішого виконавця команди заради 34-річної зірки
Мотиви «Санз», які віддали двох гравців стартової п’ятірки та чотири піки першого раунду (плюс один свап) за Кевіна Дюрента, зрозуміти нескладно. За більш ніж півсторіччя свого існування френчайз з Аризони жодного разу не ставав чемпіоном (були лише три фінали, останній з яких – у 2021-му), у нього щойно з’явився новий власник (Мет Ішбія придбав клуб за майже чотири мільярди доларів в опального Роберта Сарвера) – тож «Фініксу» і втрачати було особливо нічого, і бажання гучно заявити про себе в дедлайн вистачало.
Але наскільки перехід 34-річного Дюрента у команду з 37-річним Крісом Полом та його жахливою історією травм у плей-оф робить «Санз» реальним контендером – питання із зірочкою. Особливо, зважаючи на те, що частиною компенсації за КейДі став Мікел Бріджес – баскетболіст, який за неповні п’ять своїх сезонів в НБА пропустив лише один поєдинок, та й той – саме через обмін в «Бруклін». Індивідуальної майстерності складу «Фінікс», безумовно, додав: коли Дюрент здоровий, він все ще один із найкращих скорерів в історії баскетболу, якого майже неможливо зупинити. Втім, чи варто було жертвувати заради цього глибиною складу (найближчими тижнями клуб має бути дуже активним на ринку викуплених гравців) та найнадійнішим своїм баскетболістом?
Висновок з цього трейду може бути лише один – «Санз» поставили усе, що мали, на найближчі один-два сезони. Щоб трейд за Дюрента не залишився в історії як провальний (а з «Фініксом» вже колись таке було – пам’ятаєте обмін Шона Меріона на куди більш зіркового, але вікового Шакіла О’Ніла наприкінці 2000-х, який фактично нічим організації не допоміг і вже за півтора року був «злитий» у «Клівленд»?), команда Монті Вільямса має брати чемпіонство тут і зараз. Будь-якої іншої мети вона могла б досягнути – і спокійно досягала, – без нього.
«Даллас»
Чим вразив: привіз Луці Дончичу ще одну дуже специфічну другу зірку
Наскільки феноменальний баскетбол не демонстрував би словенський чарівник, усім і кожному було зрозуміло – без принаймні ще одного топового гравця у «Далласа» не буде ані титулів, ані фіналів, скільки б очок та трипл-даблів не збирав би Лука, і наскільки високо не оцінювалися б його шанси на дебютну у кар’єрі статуетку MVP НБА. Тож «Меверікс» логічно вичікували власний шанс після невдачі із Крістапсом Порзінгісом, і не менш логічно зайшли у перший же цікавий трейд за дійсно крутого гравця.
Безумовно, Кайрі Ірвінг – ходяча проблема номер один сучасної НБА, і, ставлячи на нього, клуб бере на себе усі його сумнівні витівки та дуже вже специфічну навколобаскетбольну поведінку. Але у ті періоди, коли захисникові вдається хоча б на деякий час приборкати власних внутрішніх демонів, він просто фантастично грає у баскетбол – і має чемпіонський досвід, що також важливо для колективу з 23-річним френчайзом, який востаннє щось вигравав ще з «Реалом».
Так, можливо, «Далласу» варто було трішечки почекати – дати там-таки «Лейкерс» забрати Ірвінга і спробувати замахнутися на Дюрента. Але річ у тім, що Кайрі, по-перше, коштував значно дешевше (контракт, що спливає, надто суперечлива репутація, та й травми також – королівським здоров’ям він ніколи не відрізнявся), і, по-друге, його прихід не вимагає якоїсь грандіозної перебудови в ігровій моделі. У плей-оф «Меверікс» фактично гратимуть те ж саме, що й минулого року – але замість Джейлена Бренсона матимуть гравця, який робить все втричі краще.
Якщо ж не вийде, сумувати немає за чим – Спенсер Дінвідді та Доріан Фінні-Сміт, при всій до них повазі, не рівня топ-3-гравців команди-претендента на титул, а вартість піку першого раунду драфту-2029 зараз взагалі майже нереально оцінити. «Даллас», як завжди, заслуговує на повагу за те, що ризикує, але цей трейд може звернути куди завгодно. А сам Ірвінг – повторити долю як Джейсона Кідда у чемпіонському для «Меверікс» 2011-му, так і Реджона Рондо, який за чотири роки потому катастрофічно провалився у Техасі і був виведений зі складу прямісінько посеред плей-оф.
«Лейкерс»
Чим вразили: чудовими кадровими рішеннями як для команди, що знаходиться на межі чергової катастрофи
Відсвяткувавши бомбардирський рекорд Леброна Джеймса, каліфорнійці нарешті взялися за голови та смартфони і всього лише за кілька днів перетворили команду із рандомного набору гравців, ніби згенерованого автоматичним фентезі-драфтом, у боєздатний принаймні на папері колектив. Окрема історія тут, звичайно – трейд Расселла Вестбрука: якщо весь останній рік багато хто вважав, що піком першого раунду доведеться доплатити просто за те, щоб хтось забрав на себе зобов’язання по контракту колишнього MVP, то у підсумку «Лейкерс» вдалося отримати за нього трьох гравців в основну ротацію (а, можливо, навіть у стартову п’ятірку). При всіх нюансах, Діанджело Расселл, Малік Бізлі та Джаред Вандербілт – дуже крута компенсація за баскетболіста, який більше заважав, аніж допомагав, і приводів дивитися у весняну частину сезону із оптимізмом у шанувальників однієї з найтитулованіших організацій в історії баскетболу стало значно більше.
Другий аспект роботи «Лейкерс», що дійсно здивував у дедлайн – клуб Леброна Джеймса нарешті (нарешті!) перестав збирати навколо Короля ветеранів, які багато років тому десь щось грали, але це неточно, а зробив акцент на відносно молодих виконавцях, що не до кінця розкрили власний потенціал у попередніх командах. Так, Мо Бамба – навіть занадто травматичний гравець, а Руї Хачімура досі не надто зрозуміло кого має грати у сучасній НБА, але обидва вони – колишні лотерейні піки із хорошим фундаментом можливостей та доведеним рівнем індивідуальної майстерності (коротше кажучи, не мілічичі з папаяннісами), які просто потребували зміни навколишнього середовища. Тепер, коли вони – не лідери і не нові надії на світле майбутнє, а просто хороші допоміжні баскетболісти, їм має стати значно легше.
Звісно, усі ці ходи не роблять каліфорнійців навіть фаворитами за гарантоване місце у першому раунді плей-оф – якщо Леброн після встановлення рекорду продовжить пропускати матчі та акумулювати сили на весну, участь у плей-ін для «Лейкерс» майже неминуча (і навіть за неї ще доведеться поборотись!). Втім, настільки відвертої безнадії, як у першій половині сезону, стосовно них вже немає – і це великий плюс без будь-яких «але».
«Голден Стейт»
Чим вразили: викинули з команди Джеймса Вайзмена
«Ворріорз» в дедлайн утнули щось незрозуміле – фактично віддали найстатуснішу людину із власного пулу молодих гравців за можливість повернути у склад Гері Пейтона-молодшого, продовжити контракт з яким після чемпіонського сезону не змогли через фінансові обмеження. Ситуативно – не найгірша з угод, які ми бачили (це сумнівне досягнення має дістатися «Тімбервулвз», які віддали трьох гравців за Майка Конлі і заразом підсилили одного з прямих конкурентів), але, якщо поглянути на картину трохи ширше, вона виглядає дуже вже дивно.
Заради Вайзмена клуб фактично «зливав» сезон-2019/20. На Вайзмена клуб витратив другий пік – так, Ентоні Едвардс, найкращий, як видається зараз, гравець з драфту-2020, тоді вже був недоступний, але ж існували варіанти принаймні з Ламело Боллом та Тайрізом Халібертоном, що вже мають по одному запрошенню на Матч усіх зірок. За Вайзмена клуб чомусь вперто тримався попередні два з половиною роки – не сконструювавши з його участю якийсь супертрейд чи бодай не повернувши собі право вибору у першому раунді, хай і не настільки ж високе. І тепер… Що ж це було взагалі?
Єдине логічне пояснення цього трейду – Боб Маєрс лише зараз визнав власну помилку із центровим, чия адаптація до НБА у складі однієї з найкращих команд 21 сторіччя надто вже затягнулася, і вирішив скинути з себе необхідність щось вирішувати із новим контрактом Джеймса (вже восени він претендуватиме на першу велику угоду, хоч поки що на неї відверто не награв), доки не стало надто вже пізно. Тепер це – проблема «Детройта», у якого назбиралося троє обраних у першому раунді центрових (Вайзмен, Джейлен Дюрен та Айзея Стюарт) разом з довгостроковою угодою Марвіна Беглі, який впевненіше почуває себе саме на п’ятірці.
Найцікавіше – те, що цей трейд ще може бути скасований, бо у Пейтона виникли складнощі із проходженням медичного огляду у «Голден Стейт». Але від того стане лише гірше: Вайзмен знатиме, що на нього більше не розраховують, уся ліга розумітиме, що «Ворріорз» просто хочуть позбутися гравця, і влітку він добре якщо коштуватиме один-два піки другого раунду. Нічого особистого – так працює ринок.
«Торонто»
Чим вразив: відмовився від перебудови
Задовго до дедлайну «Репторз» прогнозували статус головного продавця лютого. І в цьому була певна логіка: канадці опинились у позиції, в якій рано чи пізно знаходить себе команда, що змушена переплачувати за гравців через специфіку ринку – коштів на ростер витрачено чимало (в цьому сезоні у «Торонто» – 150-мільйонна платіжка, на наступний – гарантовані вже 142 мільйони), а результатів немає. Десяте місце на Сході, негативне співвідношення перемог та поразок і реальний ризик вдруге за три роки пропустити поєдинки на виліт – точно не те, за що треба триматися за будь-яку ціну.
Тотальної перебудови за зразком «Юти» від організації навряд чи хтось очікував, а от участі у декількох трейдах-блокбастерах – цілком. Великий інтерес у лізі був до Оу Джі Анунобі (у нього – доволі дружній контракт на 18 мільйонів на рік із повною гарантією на наступний чемпіонат та опцією гравця на сезон-2024/25), багато хто цікавився Фредом Ванвлітом, і хіба що навколо Паскаля Сіакама чуток було відносно мало – бо гравець він специфічний, і вимінювати його прямісінько посеред сезону не виглядає гарною ідеєю для клубів, які на щось претендують.
Але «Торонто» залишився при своїх – не обміняв жодного з баскетболістів, які нібито були доступні для трейду (а доступні були всі, окрім Скотті Барнса), і навіть спробував підсилитись, повернувши з «Сан-Антоніо» Джейкоба Пелтля (свого часу його віддали «Сперс» як частину компенсації за Кавая Леонарда) за Кема Бірча та три драфт-піки, один з яких – перший раунд у 2024-му. Усе, що цей обмін гарантує «Репторз» тут і зараз – ще більшу платіжку на наступний сезон, бо влітку австрієць виходить на ринок вільних агентів і точно коштуватиме більше тих дев’яти мільйонів, що він отримує зараз. Втім, це все ще команда плей-ін, яка ближча до 11-го місця, аніж до шостого, і інших довгострокових перспектив, окрім розвитку Барнса, у неї не видно.
