"Дружба"(Березань): засновник та ідейний натхненник – захисник України, дитячі тренування в умовах війни, зміна ідеології
Улюбленою грою в клубі нині займаються близько 120 юних футболістів
Говоримо про футбол у Березані, маємо на увазі – Петро Дмитренко. Для 16-тисячного містечка, що на Київщині, 39-річний гравець та тренер, котрий відомий вболівальникам насамперед за виступами у столичному регіоні, – жива футбольна легенда. Після проходження вишколу у Березанській ДЮСШ та Щасливському навчально-виховному комплексу (НВК), у кар’єрі гравця були професійний «Нафком» (Бровари) та провідні аматорські команди чемпіонату Київської області – ФК «Путрівка», ФК «Буча», «Десна» (Погреби), «Патріот» (Баришівський район), з якими він вигравав практично все, що можна в обласному аматорському футболі.
У 2014 році Петро Дмитренко зі своїм братом Олександром заснували громадську організацію «Футбольний клуб «Дружба» (Березань). За мету поставили – дати можливість юним футболістам опановувати ази гри, самовдосконалюватися, а в подальшому, якщо все складеться і буде бажання, вийти на топовіший рівень.
Вже багато чого вдалося. Без зайвої скромності можемо констатувати, що натепер «Дружба» (Березань) – один із найпрогресуючих клубів Київщини.
Однак… Кривава війна в Україні, яку розв’язала російська федерація, докорінно змінила все наше життя. Про те, як в умовах війни функціонує «Дружба» розповім нам її засновник, ідейний натхненник, президент і тренер Петро Дмитренко.
-Петре Миколайовичу, як ідуть справи у березанської «Дружба» з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну?
- Після вторгнення рф в Україну багато чого змінилося в життєдіяльності держави та кожного громадянина. «Освободітєлі» «звільнили» нас від всього, в тому числі від спокою, процвітання та футбольного життя.
Фактично кожен намагається щось зробити (що в його силах) заради перемоги. Хтось в ЗСУ та ТРО, багато людей волонтерять, займаються благодійністю тощо. За нас відстоювати та захищати все, що напрацьовувалося впродовж багатьох років (будинки, майно, а головне – здоров’я, добробут, незалежність близьких та рідних) ніхто не буде, це повинні всі усвідомити.
Я також з 25 лютого в лавах ЗСУ, намагаюся виконувати те, що від мене потрібно. Тому протягом тривалого часу футбольний клуб «Дружба «не жив» своїм звичним життям, як і більшість установ, організацій та підприємств в Україні. Саме це ворогу і потрібно, але не дочекається! Ми маємо своїх відомих спортсменів, митців,співаків, письменників, освітян; чудову культуру та традиції. Все це ідентифікує нас як Українців! Це один з фронтів, який не можна втрачати. Військові виконують свої обов’язки, цивільні – свої, задля дітей, спільної перемоги та світлого майбутнього.
Відтак, коли з’явилася можливість і організатори – благодійний фонд ”Баришівська зернова компанія” (керівник Яна Олександрівна Дністрянська), БО “Фонд громади Березані” (керівникАлла Володимирівна Новікова), міський голова Березані Володимир Григорович Тимченко – запропонували мені провести турнір, я з задоволенням відгукнувся на пропозицію. Зібрав дітвору і до Міжнародного дня захисту дітей провели “Кубок дитячих мрій” на підтримку ЗСУ, зі збором кошті на потреби захисників. Всі діти отримали подарунки, позитивні емоції, а я поринув у звичну атмосферу й ніби ожив. Щиро дякую організаторам за свято та дитячі усмішки.
-Коли «Дружба» відновила тренувальний процес?
-Самі тренування відновилися в липні. У мене ж було планове оперативне втручання в колінному суглобі і саме цей фактор дозволив бути ближчим до дітей, відновити тренування та підготувати деяких хлопців до перегляду в престижні спортивні заклади. Четверо наших футболістів пройшли перегляд та були зараховані до Олімпійського фахового коледжу імені Івана Піддубного. Декілька гравців виїхали за кордон, де продовжують свою кар’єру.
-Скільки наразі у вашому клубі тренується дітей та що з тренерськими кадрами?
-Близько 120 дітей продовжують займатися футболом, їх не можна втрачати, потрібно обов’язково готувати. Скажу відверто, що в нас і до війни було не все гаразд, а за нинішньої ситуації самі розумієте. Багато моїх коле, кваліфікованих фахівців нині задіяні в ЗСУ. Російські нелюди руйнують спортивну інфраструктуру. Змагальний процес точковий, бо дійсно ситуація не дозволяє. От уявіть, що нас чекає? А чекає нас недостатня кваліфікація футболістів та занепад рівня футболу. Цього не можна допустити. Тому за будь- якої можливості долучайте дітей до футболу. Як не прикро, але така ситуація стосується не лише футбольної справи. Не дочекаються! Все буде в нас добре!
- Чи тренуються у вас внутрішньо переміщені особи (ВПО), котрі нині мешкають в Березані?
-Так, є діти з окупованих територій. Головне – повернути дітлахів до звичного способу життя після страшних подій, котрі вони пережили та побачили.
Взагалі ми змінили ідеологію клубу, зараз намагаємось елементрно забрати дітей з вулиці, залучити їх до заняття спортом, здорового способу життя. Діти не народжуються з поганими звичками, для батьків вони сенс життя, але іноді дітвора займається не тим, чим потрібно. І це, повірте, не тільки провина батьків, а й відповідальність суспільства та держави загалом. Ми кожному у «Дружбі» даємо шанс і можливість займатися футболом. Тренування безкоштовні, інвентарем забезпечуємо, тому фінансового навантаження на батьків немає.
Добре підготовлених перспективних гравців передаємо в спеціалізовані заклади та футбольні команди вищого рівня. Загалом є з ким працювати і кого готувати. Головне, щоб «освободітєлі» звалили за кораблем, з усім іншим ми розберемось та все налагодимо.
- Що наразі зі змагальним процесом для юних футболістів на Київщині?
- Останні офіційні змагання – чемпіонат Київської області з футзалу – проводився в січні-лютому, ще до війни. Гравці «Дружби» 2008 р.н. стали бронзовими призерами змагань. В червні була можливість виступити у відкритому Кубку Броварщини з футболу серед юнаків 2008-2009 р.н. У фіналі програли МФК «Бровари» й стали срібними призерами. Ось в цих турнірах за весь цей час «Дружба» взяла участь, але поборемо ворога й згодом повернемось до свого звичного ритму життя.
- «Дружба» (Березань) також представлена у дорослому аматорському турнірі "Кубок патріотів" Броварського району (зона"Б"), що стартував наприкінці червня.
-Так, наша юнацька команда змагається у Кубку Патріотів. Головна мета – зберегти колектив. Успіхів не може бути без тренувального процесу. Все інше наздоженемо після Перемоги.
-Вболівальники ще побачать Петра Дмитренка в якості футболіста?
- На жаль, на футбольне поле вийду нескоро та і взагалі незрозуміло чи буде можливість грати. Потрібно відновитися після операції та пройти реабілітацію. Я вже своє відбігав. Бо здається ніби біжиш, що ніхто не зупинить, а придивишся, то очима тільки бігти можеш, все інше на місці. Посміємось з колегами мого віку один над одним й готуємо тренування для дітвори. Буде більше користі. Дорогу молоді! Буду концентруватися на тренерській діяльності.
-Хто в ці непрості часи допомагає «Дружбі» (Березань). Кого насамперед хотіли б відзначити?
- Вже протягом багатьох років допомагають одні й ті самі люди, котрим не байдужа справа якою я займаюся. Насамперед – це мій рідний брат Олександр. Звичайно, що зараз більше уваги потребують захисники Батьківщини, тому він зі свої друзями займається волентерством: допомагає та закуповує все необхідне для фронту, передової, ЗСУ. Всі розуміємо, що в пріоритеті забезпечити військових, аби згодом вони повернулися цілими та здоровими до своїх дітей, дружин, близьких. До речі, за відсутності повноцінного змагального процесу, цьогорічні витрати ФК «Дружба» незначні.
Відзначу також багаторічного вболівальника нашої «Дружби» – міського голову Володимира Григоровича Тимченка. Він не відмовляє в підтримці та допомозі, забезпечуючи юнацьку команду транспортом та оплатою суддівства у виступах на районному рівні в Кубку Патріотів. Головне – маємо розуміння, що молодь повинна бути здоровою та міцною попри ці тяжкі часи. За ними майбутнє!
Хочу подякувати вам за висвітлення та увагу до ФК «Дружба» (Березань)! За можливість згадати приємні футбольні моменти першого півріччя. Бажаю перемоги та процвітання всьому Українському народові!
Довідка
Петро Миколайович Дмитренко народився 24 січня 1983 року у місті Березань Київської області. Ігрове амплуа – атакувальний півзахисник. Свій футбольний шлях Петро розпочав у місцевій ДЮСШ. Після цього було навчання у Щасливському НВК, де він грав у чемпіонаті України в складі юнацької команди "Борисфена" . Вищу освіту здобув у Національному університеті біоресурсів і природокористування. Навчаючись у виші виступав за студентську збірну міста Києва , яка стала дворазовим чемпіоном України в 2003-2005 роках серед вищих навчальних закладів. На професійному рівні Петро Дмитренко виступав за "Нафкомом" (Бровари). Пограв у провідних аматорських командах Київської області. З ФК "Путрівка" був дворазовим чемпіоном області та володарем Суперкубку, з ФК "Буча" - тріумфатором Кубка Київщини та аматорського Кубка України, з "Десною" (Погреби) вигравав Кубок Безносенка. У 2014 році разом з рідним братом Олександром заснували ГО ФК "Дружба" (Березань).
