Power Rankings української баскетбольної Суперліги. Випуск №2
Із «Запоріжжям» у топ-3.
Осіння частина сезону баскетбольної Суперліги позаду. Ми встигли побачити повне перше коло чемпіонату, старт другого і зробити найочевидніший висновок – ліга стала рівнішою, більш непередбачуваною. Уже зараз у змаганні не залишилося жодної непереможної команди, про що ми могли лише марити у попередніх сезонах.
Таблиця регулярного чемпіонату Суперліги України-2025/26 з баскетболу
За перші два місяці ми стали свідками першого звільнення тренера, втечі легіонерів (знову!), великих камбеків і проводів на заслужений відпочинок. Перед стартом зимової частини регулярки розбираємося, як змінився розклад сил в нашому чемпіонаті – хто став кращим або гіршим, і що очікувати від всіх десяти представників еліти.
Дисклеймер: місце в рейтингу сили не обов’язково буде збігатися з поточним турнірним становищем. Ми намагатимемося об’єктивно оцінити потенціал команд, а не концентруватися на попередніх результатах – хоча куди без цього.
10. «Старий Луцьк» (місце в попередньому випуску – 8)
Результат: 0-10
Сильний клуб, але слабка команда. Єдиний колектив чемпіонату, який не здобув жодної перемоги до цього моменту. Їхній суцільний луз-стрік у Суперлізі сягає вже 19 поразок поспіль, починаючи з попереднього сезону. Особливо парадоксально це виглядає на тлі шалених зусиль, якісної роботи з фанами, підготовки й відверто не найгіршого ростера – навіть попри напівзагадкову втечу Кендріка Томпсона.
Керівництво докладає усіх зусиль, аби позбутися статусу патологічного лузера. Відбулася зміна Антона Мусієнка (нині вже знову гравця) на асистента Нікіту Воєводу, відрахування Олександра Петренка і запрошення трійки нових іноземців. Ринок українських гравців вибраний до крихт, тож легіонери – єдина можливість разюче вплинути на ростер на третьому місяці сезону.
Нині все виглядає так, ніби волиняни мають всі перспективи зробити якісний стрибок вгору, завдяки міцному підсиленню задньої лінії – Лоренцо Андерсон, Рональд Мур та Самі Роу. Перші-другі номери, що мають забезпечити стабільний скорінг в системі Воєводи – тренера, який має досвід робити з іноземцями як помічником в «Київ-Баскеті», так і головним в «ДіДіБао».
9. «Ніко-Баскет» (9)
Результат: 3-7
Яскравий дебютант у пошуках стабільності. Матч миколаївців за майже повних трибун «Надії» – ледь не найкраще, що з’явилося в новому сезоні Суперліги. Жодне інше місто і близько не створює настільки ж баскетбольної і живої атмосфери.
Проте організація, результати і решта аспектів титульної команди Миколаєва мають ставати кращими. Є чітке враження, що клуб не зробив якісний крок уперед і досі ментально залишається командою «вишки». Це прослідковується ледь не в усьому: жахливі світлини, відверто «прохідне» ставлення до пресконференцій суперника, невизначеність щодо лідера і структури ротації.
Як Плеханов і Клебан самі собі проводили пресконференцію в «Надії» 🎤
Чи варто було очікувати це все сходу? Авжеж, ні. Команда досі адаптується до вимог елітного дивізіону і лише на початку другого кола, здається, почала знаходити необхідну траєкторію руху.
Показовий факт: миколаївці виконують власні штрафні спроби гірше за всіх в чемпіонаті – 61%. Так, молодий «Київ-Баскет» не далеко пішов з показником у 64,3%, але факт залишається фактом.
А поки керівництво намагається вплинути на індивідуальний прогрес своїх виконавців – левова частка залучена до дубля задля ігрової практики – ми можемо зазначити наступне: «Ніко» здатний нав’язувати боротьбу (чого варті дві перемоги над «Рівним»), але без стабільності, постійної самовіддачі та адекватних відсотків влучання команді не вдасться піднятися вище.
8. «Черкаські Мавпи» (5)
Результат: 4-7
Парадоксально бачити подібне падіння команди, що останніми сезонами була конкурентоспроможною за будь-яких обставин. Але актуальна ситуація склалась аж занадто не на користь колективу молодого Дмитра Нагорного.
«Мавпи» мають найгіршу ротацію в усьому чемпіонаті – всього вісім людей. Одна-дві травми відділяють їх від цілковитої капітуляції, а враховуючи попередній досвід інших клубів, двоє іноземців будь-якого дня можуть залишити колектив.
Тож після втрати Андрія Агафонова «Черкаські Мавпи» потребують гідного підсилення в найкоротші терміни, бо відставання від верхньої половини таблиці буде лише зростати на дистанції. У їхньому розпорядженні одне вільне місце в ліміті легіонерів і потенційні трансфери/оренди всередині країни.
Тож від кризових кадрових рішень буде залежати, чи зможе бойовитий кістяк і надалі страшити чемпіонат, чи команда перейде в режим набивання зіркових цифр для Лєва Кошеватського, завершивши сезон вильотом у першому раунді.
7. «Говерла» (6)
Результат: 5-5
Вже до кінця листопада «Говерла» здобула стільки ж перемог, скільки за всю попередню регулярку.
Справа, на жаль, не в космічному прогресі. Віктор Бугра, багаторічний асистент Євгена Мурзіна, не змусив команду грати в набагато кращий баскетбол, хоча позитивні зрушення помітні. Ростер не зазнав категоричних змін, але капітан Сергій Старцев повернувся на майданчик і почав позитивно впливати на гру (12+4 у середньому за 9 ігор). Відсотки «Говерли» не стали набагато вищими: +4% до кидків з-за дуги, +2% до двоочкових і +2% штрафних.
Тобто франківці без зайвих рухів та авантюрних кроків внесли деякі косметичні зміни, що дозволило їм вигідно виглядати на фоні команд, які стикнулись із проблемами. Втім, їх навряд вистачить на щось більше.
6. «Рівне» (10)
Результат: 4-7
У першому випуску рейтингу ми відверто недооцінили колектив Дениса Спиридонова. Клуб вже третій рік поспіль доводить, що вміє краще за решту поля працювати на ринку американців. Їхня міжнародна співпраця, скаутинг, спілкування з агентами, географічне розташування у відносно спокійному регіоні приносять їм шалений профіт. Можливо, цього року вони не влучили в гравця рівня Ілайджі Джойнера чи Сі Джея Вільямсона, але Джейлен Дюпрі, Сайвон Трейлор і Карлос Хайнс на трьох у середньому генерують більше половини командних очок.
На стартовому відрізку сезону рівняни здобули лише чотири перемоги, серед яких звитяги над топами чемпіонату «Дніпром» і «Харківськими Соколами». Але в тому і біда, що задля результату на дистанції треба вигравати у команд з Миколаєва та Черкас, а не лише засмучувати контендерів.
«Рівне» має краще заходити в першу чверть і надійніше зберігати перевагу. Лише тоді можна розраховувати на повторення результатів попередніх двох кампаній.
5. «Кривбас» (7)
Результат: 6-5
Головна сенсація старту чемпіонату. Просто зараз криворіжці мають найдовший стрік перемог в лізі – 5 поспіль. Можете скільки заманеться розповідати про календар, суперників і будь-що інше, але в умовах цього бентежного і рівного змагання колектив Євгенія Ісакова має стабільність.
Чи могли б ви уявити, що команда з далеко не найліпшою українською частиною складу, може так швидко та органічно заграти з іноземцями? Так, саме американці Мартін Хілл, Александер Пікок і віднедавна Джейлен Далкорт (давно не бачились!) беруть на себе найбільше кидкове навантаження – 28 з 43 двоочкових і 10 з 23 дальніх.
Але в цій системі також чудово існує великий Сергій Скіра, якого дістали з другого дивізіону, і Артем Водолазський, який найбільше кидає з-за дуги, але поки шукає власну реалізацію – 8,1 спроби за матч при 23,6% точних.
Казахський фахівець вибудував команду, що не зав’язана лише на здібностях центральної зірки, як це було минулого сезону із Михайлом Бубликом. Тож за незмінного положення інших факторів «Кривбас» може доволі рівно і якісно пройти регулярний чемпіонат.
4. «Харківські Соколи» (3)
Результат: 7-4
Від медалі до «Кривбаса» один крок. Як команда, яка тривалий проміжок часу була другою в турнірній таблиці, опинилася аж тут? Якщо хочете лаконічну і мінімально обґрунтовану відповідь – 77:78 проти «Запоріжжя» у Дніпрі. А для всіх, хто хоче зануритися глибше, читайте далі.
За чистим талантом та потужністю ростера з харків’янами може зрівнятися хіба що «Дніпро», але на голому класі не виграються титули. «Соколи» забагато грають у клатчах, дозволяючи навіть набагато слабшим суперникам вигравати величезні відрізки матчів.
Варто зазначити, що, даючи післяматчеві коментарі, Валерій Плеханов визнавав усі недоліки й передчасно не записував свою команду в медальні претенденти – хоча більшість активно відправляє харків’ян у топ-3.
Четверте місце для Харкова – аж ніяк не вирок. Команда має прогресувати, здобувати «чемпіонський почерк» і забирати «свої» ігри з набагато меншими зусиллями. Остаточною крапкою, авжеж, може стати підписання легіонера перед дедлайном заявок взимку. Сильний та стабільний скорер міг би стати вирішальним акордом у побудові команди-контендера в Харкові.
3. «Запоріжжя» (4)
Результат: 7-4
Остання «трушна» команда ліги. Поки всі повільно вкочувалися в сезон біло-зелені без зайвого очікування заграли рок-н-рол. Колектив Дмитра Щиглинського, якого викликали рятувати ситуацію після відмови Олександра Пащенка, має настільки ж очевидні недоліки, настільки ж і великі переваги.
Ротація у дев’ять гравців і двох юніорів, безальтернативні виконавці, що вимушено переграють свої хвилини. Але це компенсується шаленою жагою і віддачею на майданчику, коли іноземці без замін залишають всі сили на майданчику, а на чолі 37-річний ренесансний Антон Буц. Бігмен-ветеран взагалі демонструє свій найкращий баскетбол чи то з часів першого повоєнного сезону, чи взагалі з виступів за «Дружківку».
Перформанс тижня в Суперлізі: 37-річний Антон Буц зіпсував «Харківським Соколам» дніпровський бабл
Чому ж тоді «Запоріжжя» не отримало місце в рейтингу, подібне до «Мавп», що мають схожу проблему з ростером? На відміну від своїх принципових суперників, прифронтова команда відкрито й активно веде пошуки підсилень. Не лише на словах, а й ділом – не так давно повернули до ростеру свого колишнього гравця Олександра Петренка, відрахованого з «Луцька».
Команда демонструє гідну стабільність, виграючи у тих суперників, у яких необхідно вигравати для підтримання класу. Наскільки вистачить цього запалу, здоров’я і натхнення «Запоріжжю»? Велике запитання. Але просто зараз вони мають всі аргументи, щоб вважатися третьою силою в лізі.
2. «Київ-Баскет» (2)
Результат: 7-3
Найбільший талант та найскладніший виклик. Цьогорічна команда Дмитра Забірченка – нічний кошмар для поціновувачів ставок. Тренер молодіжок зібрав під власним крилом плеяду перспективних баскетболістів. Увесь талант з еліти, хлопців із закордонних програм і Сандула з Мочаловим – треба ж мати бодай когось досвідченого.
У 30-очкових перформансах Єгора Сушкіна, видовищних данках Михайла Бублика і вдалих відрізках інших є зворотна сторона. Відсутність стабільності, дитячі помилки, відсоток штрафних, невпевнені клатчі – це все ціна за молодий талант, яку платять «бджоли».
У площині регулярного сезону спонтанна поразка «Кривбасу» чи важкі ігри без Бублика не матимуть критичного значення. Класу, швидкості і глибини має вистачити для солідної позиції перед плей-оф навіть без додаткових підсилень. Проте Дмитру Забірченку і Володимиру Решетніку необхідно провести серйозну роботу над ментальністю і баскетболом, щоб бути гідними претендентам на медалі в плей-оф.
1. «Дніпро» (1)
Результат: 10-1
Можна припускати, що чинний чемпіон наразі перебуває у своїй найгіршій формі за останні два роки. Лідери – вікові виконавці, що тримають планку, але кращими вже не стають, зірковий легіонер залишив країну через безпекову ситуацію, Данііл Сипало відновлювався від травми, а хронічна проблема з першими номерами дала чергове загострення.
Банда Володимира Коваля програла «Рівному» уже в першому колі, мала важкі ігри з «Київ-Баскетом», «Мавпами», «Соколами» і навіть зі «Старим Луцьком» було не вкрай просто. Та навіть попри всі вищеперераховані нюанси «Дніпро» залишається найякіснішою командою країни, маючи на дві поразки менше за найближчих переслідувачів.
Тритижнева пауза – ідеальний момент для тренерського штабу, щоб привести команду до ладу, повернувши їй стабільність та впевненість у собі.
Діліться власними думками щодо розташування команд в рейтингу сили в коментарях 👇
Power Rankings української баскетбольної Суперліги сезону-2025/26. Випуск #1
Фото: ФБУ
Інші пости користувача
