«Збиті льотчики», темношкірий президент та борщ: згадуємо найепічніші пресконференції Андрія Агафонова

Український баскетболіст Андрій Агафонов оголосив про завершення кар’єри.

Останнім клубом 39-річного гравця, який виступав на позиції центрового та важкого форварда, були «Черкаські Мавпи», у складі яких він встиг зіграти 9 матчів у поточному сезоні Суперліги.

Загалом професійна кар’єра Агафонова тривала понад 20 років, за які він встиг пограти у таких командах як «Хімік», «Одеса», «Будівельник», «Тернопіль», у кількох європейських колективах з Німеччини, Литви, Угорщини та Румунії, а також за збірну України.

Агафонов безсумнівно є одним з найкращих гравців у історії українського баскетболу. Він є чемпіоном Суперліги, багаторазовим призером, переможцем Кубка України, а також одним з історичних лідерів за рядом статистичних показників.

Однак крім своїх дій на майданчику, Агафонов також запам’ятався яскравою поведінкою поза ним. Зазвичай понурі та формалізовані пресконференції Андрій перетворював на справжнє шоу. Згадаємо найкращі з них:

«Як «збиті льотчики» можуть забивати 90 очок?»

У лютому 2021-го «Тернопіль», за який виступав Агафонов, переміг «Київ-Баскет» (87:86) у регулярці Суперліги, а Андрій став найкращим гравцем матчу, набравши 20 очок.

Після поєдинку він дуже заряджений прийшов на пресконференцію та сказав усе, що думає про те, що тернополян вважають «збитими льотчиками»:

«Я вже готовий. Мені одразу питання. Будь-які питання. Сьогодні я вбиваю. Я цього довго чекав.

Сьогодні емоції неймовірні. Не залишали всю гру. Одні емоції. Коли Дмитро Олександрович [Забірченко - прим.] садив мене, ми сиділи на лавці й думали: «Як такі «збиті льотчики» як ми, як така команда може забивати 90 очок?» Як сказав один дуже відомий бізнесмен. Він дуже давно в цьому бізнесі й він не міг зрозуміти, як така команда як «Тернопіль» може забити 90.

Ми сьогодні старались-старались – не забили, але загалом довели гру до потрібного нам результату, що дуже добре. Але якби бізнесмен дивився статистику... Більш детально вивчали б вони команду «Тернопіль», вони б бачили, що краще, ніж команди «Тернопіль», в цьому сезоні, за кількістю очок, за відсотком двоочкових, триочкових, поки немає», – сказав Агафонов.

«Залишилось тільки у захисті нам захищатись», – перебив його Забірченко. Але Андрій продовжив: «Та захист... Ми як бразильці. Ми заб’ємо, скільки захочемо, а нам – скільки зможуть.

Найголовніше залишилось таким «збитим льотчикам» як я, яким на табло вже 35 майже.. Ми досить продуктивно палимо нервові системи. Заради цього ми, мабуть, ще граємо.

Хотілося закінчити... Дмитро Олександрович – негідник. Вибачте. Каже: «Та ні, давай ще сезончик пограємо». І ось заради таких ігор, мені здається, я поки що люблю баскетбол.

Максимальні шанси [на перемогу «Тернополя» у Суперлізі - прим.]. На сьогодні, якщо ми не отримаємо травми й будемо усі здорові, я думаю, ми будемо палити до кінця.

Звичайно за бюджетом ми маємо бути восьмі-дев’яті. Але поки що, якимось дивом, ніхто не розуміє, яким, ми йдемо у верхній частині турнірної таблиці. З людьми, у яких бюджет набагато більший, ніж у нас. І це не у півраза чи в один-два. Це... Солідні, серйозні люди грають за великі гроші, але якось поки у багатьох не виходить обіграти «Тернопіль». Сьогодні ми на коні. Хочеться ось так поспілкуватися.

Гроші не грають у баскетбол. У баскетбол грають люди й на майданчику палять також люди. Вони ж не можуть вийти й закидати нас грошима. Хоча могли б з таким бюджетом. Повинні були очок на 20 нас закидати. Але... 87:86 – не вийшло сьогодні.

Будемо боротися, старатися палити далі, а там як вийде».

«Нащо так казати, коли є ще Андрюша Агафонов?»

У жовтні 2023-го «Черкаські Мавпи» завершили бабл у Івано-Франківську перемогою над «Рівним» з рахунком 82:71.Найкращим гравцем знову став Агафонов і знову запалив на післяматчевій пресконференції:

«Враження чудові. Матч дуже важкий. Дуже симпатизує мені команда із Рівного. Максимальна повага до їхнього тренера, до президента [Сергія Ліщука – прим.], з котрим ми грали разом і у процедурні ходили, як то кажуть.

Але має бути якась повага. Наприклад, до мене, до моєї команди, до нашої команди. А от це перед сезоном казати, що мінімум так якась топ-четвірка, MVP в них є! [перед стартом сезону Сергій Ліщук сказав, що Ілайджа Джойнер може претендувати на нагороду MVP за підсумками сезону – прим.]. Я сьогодні бачив їхнього MVP.

Не бачив ще стастистики... А ні, вже бачив. 1/6, 1/7 [статистика двоочкових та усіх кидків Джойнера – прим.]. Мінус чотири показник +/-.

Ну я не знаю. Перед сезоном я б так не казав. Коли є ще Андрюша Агафонов, який щось там навіть 20 очок може ще забити. Ну нащо так казати?

Але максимальна повага до Сергія Ліщука. Зробив команду топову. Мені все подобається, там хлопці бігають, рілси знімають. Грають дуже гарно. Але маємо одне до одного ставитися якось поважніше.

По грі – важка гра, то вони попереду, то ми попереду. І якось, знаєте, третя гра вона завжди, як казав мій партнер по бізнесу [ймовірно, йдеться про Айнарса Багатсікса – прим.], яйця оці, джокери. В кого краще трохи характер, якась витримка. Десь дотерпіти ці 3-4 секунди. Десь маленька помилка, тут-там, ліворуч-праворуч, гоп, а вже два у кошику. І на цьому ми сьогодні були трохи кращими і довели цей матч до перемоги.

Ще хочеться трохи порозмовляти по моїй улюбленій команді «Говерлі» теж. З перемогою вчора, було неймовірно. Дуже дякую, Євгене Вікторовичу [Мурзін, головний тренер команди на той момент – прим.], повага. Хлопці біжать, я навіть не знав, що робити, вони біжать, я стою «та зупиніться трохи», що вони там.

Але там є один чоловік, на фамілію... на прізвище навіть, чому на фамілію! На прізвище Дроздов [директор та президент «Говерли» – прим.]. Я не маю розуміння, чому немає теж поваги до мене, до моєї команди. Ми разом робимо одну працю. Ми закінчили гру, я у 37 років не можу прийняти душ, тому що він якби там забув щось, бойлер, щось там осьо отам.

Сьогодні – гімн державний, йде війна в країні. Що це таке? Ми стоїмо, чекаємо дві хвилини на гімн. Як це може бути? [спочатку на арені увімкнули пісню PROBASS ∆ HARDI «Козаки йдуть», а потім із затримкою увімкнули гімн – прим.]. Він обслуговуючий персонал, він має це розуміти. І це не якась там – я теж обслуговуючий персонал для глядачів, і команда теж. Ми отримуємо за це гроші. Ми працюємо. Але якщо ти обслуговуючий персонал, то вийди і зроби свою роботу.

Сьогодні був дощ. У нас лікарям по 60 років. Я в цьому впевнений, команда, котра приймає, має це організувати. Має бути автобус. Та тут скільки, кілометр йти. А у нас люди по 60 років, дощ, тягнуть ці папери, тягнуть сумки. Ми виселилися з готелю. Ми не можемо це все залишити і прийти на гру.

Як вони сьогодні нас зустріли. «Ось там тільки команда з Черкас...» Ти хто такий? Я йому ще вчора це сказав, зі мною ці хаха-хіхі не треба. Якщо ти до мене не будеш ставитися поважно, то я цю команду приб’ю. Саме через те, що ти це зробив. На цьому я все. Дякую.

Найкращого сезону всім. Слава ЗСУ, хлопці, маємо їм щось там, трохи, і ще гарніше».

«Може нам президент темношкірий теж потрібен? Хто знає?»

Агафонов роздавав на пресконференціях не тільки після вдалих матчів. Так, один з найбільш епічних діалогів Андрія з журналлістами стався після поразки «Київ-Баскету» (89:73) у грудні 2023-го.

Матч вийшов знаковим через рекорд сезону за результативністю в одному матчі, який встановив легіонер «бджіл» Брентлі Байнум набравши 40 очок.

Втім, бігмена «Мавп» такий перформанс американця, м’яко кажучи, не вразив:

– Навіть не знаю, що не вдалося. Треба трохи гарніше грати. Багато що можна покращити в нашій команді і загалом в країні нашій у баскетболі. Цей рівень, ви маєте розуміти, що це за рівень. Покращити можна, починаючи з роздягальні і закінчуючи рівнем баскетболу.

Гра загалом, ну така. Навіть не знаю, що коментувати. Хлопець якийсь забив сьогодні скільки там, 50 очок чи скільки (Брентлі Байнум встановив рекорд сезону Суперліги, закинувши 40 очок). Найкраща гра в житті трапилася сьогодні, з нами. Всі вболівальники задоволені, вау, шоу. Хлопець темношкірий забив там 50 очок, всі задоволені, що ще потрібно? Будемо так розвивати баскетбол в нашій країні. Буде в кожній команді по одному темному хлопцю і забивай 50 очок, вболівальники будуть «вооооу, давай!». Команда перемогла, що ще треба?

Якщо вболівальникам подобається такий баскетбол, то ми йдемо в гарному напрямку, я вважаю.

– А який би вам баскетбол подобався з точки зору вболівальника?

– Той, який в Євролізі. Ну подивіться 10 останніх хвилин, останню чверть. Хлопець веде м’яч, робить скільки там, 20 ударів м’ячем. Потім йде, намагається мені через руку щось там, я стрибаю, ну трохи більше трьох метрів, до кошика можу іноді дострибнути. І оце він швиряє, то ейр-бол, то попав у кошик. Ну супер. На гроші хтось буде зі мною битися об заклад, скільки він ще так заб’є, якщо я буду стрибати, а він буде кидати? Я вважаю, що дуже мало разів.

Але така була тактика, вона була переможна. Тоді супер. З цим складом, що сьогодні мав Забірченко, він витиснув максимум. Мене намагалися подвоювати-потроювати, я тільки міг дати передачу. Бо вони розуміли, що грати зі мною один в один буде трохи важко.

Пропустили 58 очок з фарби? Ці 58 очок з фарби закинув, я думаю, темношкірий оцей хлопець. Те, що рахували середні кидки. Те, що він провів, два-три дриблінги зробив і швирнув мені через руку, коли я стрибав. А це, повірте, важко зробити. Саме забити. Швирнути – і ви вийдете зараз швирнете по кошику, але реалізувати кидок цей, це найважче, що може бути взагалі в баскетболі. Через руку закинути. Мені таке не подобається. Але як я казав вже, вболівальники всі в захваті, всі в шоці, всі задоволені, «Київ-Баскет» переміг «Мавпи»! Навіть не знаю, що можна робити сьогодні! Вони там після гри так святкували, ніби якийсь чемпіонат світу. «Мавпи», оце ж маленьку мавпочку ви перемогли сьогодні. Подивимося, що буде далі.

– Таким чином вони віддають належне вашій команді.

– Та ні, ми що, то «Київ-Баскет», а ми там скраю, знаєте, провінційні хлопці, тут «столичні парубки», як то кажуть. Але подивимося згодом. Ще скільки залишилося, два-три місяці, буде плей-оф. Подивимося, як цей хлопець, Брентлі, як він буде грати у плей-оф.

– Хотіли б отримати у плей-оф «Київ-Баскет» у суперники?

– А чому б ні? Їхати тут 200 кілометрів. І подивимося, як він буде грати. Він сьогодні намагався там пару разів щось сказати, але підгоріло в нього там одне місце дуже швидко в кінці гри, коли ми почали наздоганяти. А найважливіше – це в кінці гри що чоловік може зробити. І я побачив, що він може зробити, якщо щось з ним зробити. Нічого.

Ну задайте ще питання якесь, ну ви ж готувалися. Що я оце прийшов, людям екшн якийсь потрібен, давайте щось таке!

– У другій чверті був епізод, де Брентлі енд-ван набрав із вашим фолом.

– Ааааа, ну це неймовірний епізод. Це рішення суддів, фол 100%. Що я можу зробити? Якщо дали фол, то був фол. Але я дивився в очі деяким хлопцям і людям. Ну, не знаю. Був фол 100%, я винен, що я можу сказати на це? Щоб потім було «Агафонов казав щось про суддів»? Ага, ні-ні-ні, це не прокатить.

Ну фол був, хлопець неймовірний, швирнув 20 разів по кошику сьогодні. Команда загалом швирнула 60, а він 20. Ну що казати? Про нього й так багато вже сказав.

– Якщо підсумувати, долю матчу вирішила команда складова чи індивідуальна?

– Для мене це не баскетбол. Для мене це 3х3, прийшли хлопці пограли, перемогли команду, яка грає 5х5. Я розумію теж Забірченка. Що він може зробити за тиждень в команді, що він може перебудувати? В нього є такий склад, один хлопець, він його поставив, ця ставка спрацювала. Що ще треба? Він цар зараз, а ми їдемо додому. Програли.

– Сьогодні не лише Байнум набирав очки, 18 очок у Кошеватського. Це його рекорд кар’єри в Суперлізі.

– Сьогодні він щось забивав, я пам’ятаю, так. Була помилка якась, був момент, я не розумів, чому саме так ми грали захист із ним в якихось ситуаціях. Ну забив, забив, суперхлопець. Кошеватський для мене зіграв краще, ніж цей хлопець. Бо це майбутнє нашої країни, національної збірної, хто знає. Але всі, бачите, «ооо, Байнум». Мабуть, не в тому напрямку ми йдемо.

Може нам президент темношкірий теж потрібен? Хто знає? Щось вийшов, сказав, всі такі «Ух, вийшов, сказав!». Подивимося.

– Можливо, розкриєте деталі вашої з Байнумом полеміки під час матчу?

– Там суцільна оця гидота. Навіть немає що коментувати. Як вони кажуть, «треш токінг, ю ноу». Це типові американці у цьому віці. Це моя категорія людей. З якою я люблю працювати і досі ще граю в баскетбол. Зараз отаких хлопців ще побачити, коли вони відчувають, що вони якісь там Майкли, Леброни. Я сьогодні отримував задоволення від баскетболу. Навіть попри те, що ми програли.

– 37 хвилин на майданчику, ви другий за зіграним часом, більше вас лише Байнум зіграв. Не складно проводити такі хвилини?

– Це випадково. Ні, не складно. Дивлячись на якій я позиції граю. Повернемося до того ж рівня, можна і 45 хвилин грати. Все залежить від позиції. Якщо б я всі ці хвилини грав на п’ятірці, було б нереально майже. А коли я переходив на чотири, на три, десь у куточок став відпочити з якимось хлопцем, тоді можна грати, чому ні?

«Як мені борщ? Борщ – топ»

У березні 2024-го Агафонов видав свій, мабуть, найвідоміший перформанс на пресконференціях.

Приводом стала перша поразка «Дніпра» (70:77) у регулярці, якої підопічним Володимира Коваля завдали «Черкаські Мавпи» у київському баблі. А також жест Володимира Конєва після двох очок з фолом проти Агафонова:

Андрій прийшов до журналістів із тарілкою борщу та роздрукованим на папері лозунгом УЄФА «No to racism» (Ні – расизму – укр.), що є відсилкою до слів про Байнума із пресконференції, про яку йшлося вище.

«Бачу, Володя Конєв готував мені борщу. Дякую. Бачили, він же показував під час гри.

Вітаю «Дніпро» з перемо… Я вже звик, вибачте. То в нас було, скільки там – 3%, здається, Стас [капітан «Дніпра Станіслав Тимофеєнко – прим.] казав, що хтось може їх перемогти. І це ми випадково, всі вже програють цьому «Дніпру», я, бачите, вітаю «Дніпро» з перемогою. Вітаю Черкаси з перемогою, із борщиком красним. Він мені готував щось [під час матчу], я йому кажу – так що ми цей, сьогодні працюємо? То там вже пішла заруба. Да-да, борщ приготував Володя топовий, кохаю.

По грі. Черкаси вітаю, поразка «Дніпра» – то випадковість. Таку машину зупинити – що там ті Черкаси, де Черкаси, де «Дніпро». Тут я теж трохи приготував для своїх кентів [акцентує увагу на плакат «No to racism»], кохаю їх, люблю. Кажуть хлопці перед грою подивитися – навіщо це дивитися, там в Дніпро приїхав, Кошелев [прес-секретар «Дніпра» Максим Кошелев – прим.], поцілуночки шлю. Все, борщик, Володя, ось тут диви… Да!

Перемогли та й перемогли насправді. Немає після гри навіть якоїсь радості. Ну має ж «Дніпро» колись оступитись. Добре, що «Черкаським Мавпам» з цим десятим, восьмим тренером збірної цим всім. Хлопців подивився, яка аналітика, то він не шарить – передача топ. Я дивився – топ. А що ще сказати? Та й в принципі все. Завтра нова гра, все забули, подивимось, як буде в плей-оф, місця які. Забули цю гру й все.

Як мені борщ? Борщ – топ. Володя завжди готував топ, за три хвилиночки там, борщик. Я зрозумів, вибач. І я в кінці гри там оце поставив солі трохи, припорошив сіллю. Да, борщик хорошенький. Ще питання? Немає? Я так і зрозумів. Гарного усім дня, слава героям. Це все добре, але хлопці б’ються, ми можемо цю русню ###шити трошки. Баскетбол – все це х##ня, ми маємо розуміти – все робиться на фронті, на нулі. І те, що ми робимо тут – це так, трохи розрядити обстановку, а хлопці там сидять, мерзнуть. Допомагайте захисникам і захисницям. Слава Україні, Слава ЗСУ. Дякую».

«Дід і онуки»

Багато цікавого Агафонов наговорив за підсумками луцького баблу у жовтні 2024-го, коли «Черкаські Мавпи» перемогли «Рівне» і «Старий Луцьк», а бігмен став найкращим гравцем обох зустрічей:

«Вітаю всіх з початком сезону, ми ще не бачилися в цьому році. Усіх хлопців, дівчат, гравців, тренерів – з початком сезону! Найважливіше без травм, щоб ми провели дуже валідольний сезон, ігри і все було в нас добре.

Хотів Кірюша Марченко прийти на пресконференцію, але після вчорашнього кросовера Олексія Соловйова каже: «Голова дала кола, не можу піти». Добре, я піду накину всім хлопцям цим. Я підсумую результати взагалі цього туру, нашої команди – з нижньої частини турнірної таблиці, ви ж розумієте. Є там експерти деякі, котрих я люблю і поважаю.

Ми поки що відносимося, як ви бачите, до нижньої частини турнірної таблиці (прим. «Мавпи» – лідер чемпіонату після другого ігрового тижня). На жаль, у нас немає таких грошей, щоб моїх улюблених темношкірих хлопців взяти в команду. Ну… Поки що, що маємо, те маємо. Цього сезону у нас лого, як то кажуть, дід і онуки. Поки що справляємося. Дід щось там бігає, скільки, 30 хвилин якось.

Що вчора? Неймовірна команда «Рівне» – моя улюблена. Це у нас віцечемпіон, на хвилинку, хто забув? Але вони приїхали вчора, я подивився на них, як вони це все, знаєте, перед грою 30-40 хвилин мають. Щось я кажу: «Сьогодні «Рівне» наше, я це вже відчуваю». Знаєте, коли ці от мої хлопці пішли, кажу, маємо брати «Рівне», серйозний суперник, тренери, відео, рілсікі. Але вчора теж дуже важка гра, перемогли, дуже раді цьому, ейфорія, хлопці: «Аааа, Агафон, давай». Я кажу: «Зачекайте, ще наш «Старий Луцьк», ви що, ви ж забули про «Старий Луцьк».

А що у нас, як завжди, в «Старому Луцьку»? Кожні дві хвилини у нас перерва, то там бабуся забула капці, то там секундомір, то там те… Неймовірний новий паркет – це добре, але що трапилося з табло? Мабуть, їм або байдуже, або не розуміють, що навіть мені з моїм досвідом немаленьким, але ну не може зупинятися гра кожні дві-три хвилини. Тільки розбігалися, тільки пішло – стоп! Що таке? А не 22 секунди, 23. Хвилину перевіряють, атака-дві – стоп! Якщо маєте гроші на паркет дуже дорогий, на жаль, Черкаси поки що не мають, будь ласка, налагодьте табло. 24 секунди, судді, гравці, вони не бачать. Але я впевнений, неймовірна Волинь, я б в цьому місці жив, але після Одеси!

Думаю, все буде добре. У принципі все, сказав, накинув вам тут на вентилятор нормально».

«Ой, ці «Черкаси», ми їх вдома – добрий вечір»

Останню яскраву пресконференцію Агафонов видав після завоювання бронзи Суперліги минулого сезону. «Мавпи» здобули дві перемоги поспіль над «Рівним» після розгромної поразки у першому матчі.

Капітан черкащан не міг не звернути увагу на недооцінку з боку суперника, а також мило прокоментував нагороду найкращому центровому:

«Я навіть не знаю, що вам відповісти. Для мене ця бронза багато значить. Кожна бронза – це вже моя сьома – кожна особлива, це як маленький фінал. Ви бачили, сьогодні була дуже гарна гра. Навіть вболівальники там щось кричали… Ну, нецензурну брань. Але знаєте – це виховання.

Я не хочу після гри кулаками щось махати. Нехай їх там всередині щось гризе. У нас є результат. З тим складом, що ми маємо на даний момент, це – найсерйозніший результат, якого ми могли досягти. Мені здається, це перша бронза для «Черкаських Мавп»... Здається, у них не було бронз – тільки чемпіонство. Я думаю, з цією командою це – максимум, що ми могли зробити.

Це, знаєте, як на риболовлі: приїхали, перший матч віддали там «-40». Рівне таке: «Ой, ці «Черкаси», ми їх вдома – добрий вечір». І в Рівному забрати бронзу – це дуже приємно. Коли «підгорає»… Ну, ви ж знаєте – я заради цього ще й граю. Але залишився ще останній рік, і все – я втомився, як то кажуть, ухожу. Це не фінал – ще наступний рік. Я скоро почну сороковий рік життя. На жаль, змінилося покоління, все змінилося. На жаль, уже того задоволення не отримую. Але сьогодні було класно.

[Нагорода – прим.] Ну… Мамі сподобається. Статуетка – і статуетка. Мені бронзова медаль більше подобається. Я приїду додому, в Одесу, повішу ось третє місце – оце нагорода, це командна. Якби вони мені м’яча не давали, я б не закинув два очки чи ще щось».

«Дякую за усе». Український баскетбол відреагував на рішення Агафонова завершити кар’єру

Фото, відео: ФБУ