10 найкращих гравців сезону НБА
Склали рейтинг тих, хто найбільше відзначився у регулярному чемпіонаті.
Насичений подіями, камбеками, провалами та шаленими перформансами регулярний чемпіонат НБА сезону-2022/23 – офіційно завершено. Попереду вирішальна частина сезону – плей-оф, де і визначиться чемпіон НБА.
Саме час підбити підсумки більшої частини чемпіонату та визначити, хто ж був найкращим гравцем ліги на затяжній 82-матчевій дистанції. Одразу варто зазначити, що цей рейтинг не має нічого спільного із офіційними рейтингами від НБА чи офіційних представників ліги, а ґрунтується саме на особистих твердженнях, статистичних дослідженнях та висновках.
Визначаємо топ-10 гравців регулярного чемпіонату НБА.
10. Стефен Каррі («Голден Стейт»)
Статистика у сезоні: 29,4 очка, 6,1 підбирання, 6,3 асиста, відсоток реалізації з гри – 49,3
Лідер «Ворріорз», чинних чемпіонів НБА, які не надто впевнено розпочали сезон, були стабільно жахливими на виїзді, але зуміли перевернути хід регулярки та завершити її у плей-оф-шістці, у чесній боротьбі за десяте місце у топі обійшов Кевіна Дюрента.
Вплив КейДі на свою команду (чи то, у розрізі нинішнього сезону, свої команди) просто незрівненний, але Стеф все ж був стабільніший на дистанції, постійно допомагав «Голден Стейт» вибиратися із ситуацій, в які команда потрапляла. А ще був рушійною силою камбеку «Ворріорз», що витягнув їх на пряме місце у плей-оф, в якому команда на чолі з Каррі спробує захистити свій чемпіонських титул.
9. Джуліус Рендл («Нью-Йорк)
Статистика у сезоні: 25,1 очка, 10,0 підбирань, 4,1 асиста, відсоток реалізації з гри – 47,0
Рендл – один із найбільш недооцінених гравців нинішнього сезону НБА, хоча й закінчує він його із поїздкою на Матч усіх зірок, сезонним дабл-даблом та званням найкращого скорера «Нікс». Команди, яка, можливо, дещо навіть несподівано провела настільки вдалий сезон, що до останніх його тижнів претендувала на топ-4 конференції і перевагу домашнього майданчику в першому раунді плей-оф.
Форвард «Нью-Йорка» не сильно спрогресував статистично, але розкрився по-новому як лідер команди. Балансуючи більш молодих та запальних гравців команди, Джуліус Рендл провів потужний чемпіонат, видавши кілька яскравих перформансів, інколи навіть самотужки тягнучи команду на п’яте місце, на якому вона завершила регулярку.
8. Лука Дончич («Даллас»)
Статистика у сезоні: 32,4 очка, 8,6 підбирань, 8,0 асистів, відсоток реалізації з гри – 49,6
Для «Далласа» цей сезон став абсолютним провалом – ще в лютому «Маверікс» були у топі конференції та мали прямий квиток до плей-оф, а вже квітень закінчили безславно, не потрапивши навіть до плей-ін.
Однак заслуг Дончича цього сезону применшувати не варто – Лука довгий час був серед головних претендентів на MVP, видавав результативні, а іноді й надрезультативні матчі, штампував тріпл-дабли та інші статистичні досягнення. Врешті-решт, сезон Луки пройшов за тією ж схемою, що і сезон усього «Далласа» – яскравий та дуже впевнений початок (9 поспіль матчів із 30+ очками на старті чемпіонату) і дуже нечіткий кінець.
Лука завершив сезон як один із найкращих гравців за статистикою – найбільша кількість матчів із 50+ очками (чотири проти максимальних трьох у інших гравців ліги), другий скорер сезону (32,4 очки за матч проти 33,1 у Ембііда), третій за тріпл-даблами. Однак саме серйозних командних досягнень (бодай потрапляння у плей-ін, а в ідеалі – у плей-оф) Дончичу не вистачає для того, аби бути вище у рейтингу та претендувати на нагороду MVP сезону.
7. Шей Гілджес-Александер («Оклахома-Сіті»)
Статистика у сезоні: 31,4 очка, 4,8 підбирань, 5,5 асистів, відсоток реалізації з гри – 51,0
Якщо «Даллас» – найбільше розчарування сезону, то «Оклахому» можна сміливо назвати найбільшим його здивуванням. Команда молодих гравців, які не сильно претендують на щось та грають у своє задоволення, не завершила свій баскетбольний рік в останній день регулярного чемпіонату. Перед сезоном «Тандер» втратили одну зі своїх потенційних зірок – другий пік драфту НБА-2022 Чета Голмґрена, який пропустив увесь чемпіонат через травму. «Оклахома» не повинна була «залазити» так високо, але фінішувала у плей-ін і досі зберігає шанси на те, аби зіграти навіть у плей-оф.
У цьому є велика заслуга Шая Гілджеса-Александера – одного із найкращих та найбільш корисних гравців усієї ліги в атаці. Лідер сезону за кількістю матчів із 30+ очками (провів таких аж 45 – на один більше, ніж найкращі скорери сезону Джоел Ембіід та Лука Дончич), четвертий у списку найкращих скорерів сезону, який із набагато менш зірковою та досвідченою підтримкою, у порівнянні з тим же Лукою, таки зумів забезпечити собі та своїй команди продовження сезону.
6. Донован Мітчелл («Клівленд»)
Статистика у сезоні: 28,3 очка, 4,3 підбирання, 4,4 асиста, відсоток реалізації з гри – 48,4
Мітчелл серйозно змінив обстановку перед новим сезоном – переїхав із «Юти» в «Клівленд», серйозно змінив сам «Клівленд» – «Кавс» вперше з 2018-го, останнього сезону Леброна за команду, та вперше з 1998-го без Джеймса у складі, вийшли до плей-оф НБА. Причому не просто вийшли, а з четвертого місця, гарантувавши собі перевагу домашнього майданчику у, щонайменше, першій серії плей-оф.
Про Донована рідко згадували в контексті MVP, а офіційний сайт НБА рідко ставив його навіть у топ-10 гравців сезону, однак саме Мітчеллу належить, можливо, найяскравіший момент усього сезону – 71-очковий перформанс проти «Чикаго» з 11 асистами та 8 підбираннями (стільки ж, варто відзначити, цьогоріч набирав і Деміан Ліллард). А ще Мітчелл встановив купу клубних досягнень – наприклад, провів 13 матчів із 40+ очками – це більше, ніж найкращий сезон Леброна Джеймса за «Кавс» (той мав 10 таких матчів), та більше, ніж зробив Ірвінг за увесь час у «Клівленді» (у нього таких всього 11).
Мітчелл став для «Клівленда» тим, кого йому не вистачало без Короля – лідером, навколо якого можна формувати команду. І це вже спрацювало – у Донована найкращий сезон в кар’єрі, а у «Кавальєрс» нарешті з’явився хтось не з іменем Леброн Джеймс, який може тягнути команду до вершини.
5. Джейсон Тейтум («Бостон»)
Статистика у сезоні: 30,1 очка, 8,8 підбирань, 4,6 асиста, відсоток реалізації з гри – 46,6
Разом із Дончичем лідер «Селтікс» Джейсон Тейтум був «залізним локом» у топ-3 головних претендентів на нагороду MVP сезону. Якщо Лука дещо здав сам, здебільшого через командні результати, то Тейтум по ходу сезону почав губитися на тлі інших.
Джейсон не втримав «Бостон» на першому місці на Сході, хоч «кельти» й фінішували там другими. Він не мав яскравих перформансів, які обговорювалися б ще тижнями, але і не мав відверто провальних матчів чи навіть серій матчів. Тейтум знаходиться у тій позиції, з якої неможливо виграти MVP – він чітко кращий у чомусь за одних, але чітко гірший у чомусь за інших. До того ж, має найсильнішу за складом команду в конференції, та все одно не виграє її.
Форвард «Бостона» провів, можливо, не зовсім виразний, але стабільно хороший сезон. Чого, власне, все одно не вистачає для того, аби називатися обличчям чи головною дійовою особою ліги прямо зараз.
4. Домантас Сабоніс («Сакраменто»)
Статистика у сезоні: 19,1 очка, 12,3 підбирання, 7,3 асиста, відсоток реалізації з гри – 61,5
Абсолютно історичний, у всіх сенсах, сезон «Сакраменто» стався тільки завдяки литовському бігмену Домантасу Сабонісу. «Кінгз» до нього – це команда, яка півтора десятиліття не виходить у плей-оф і примудряється зіпсувати навіть потенційно хороший сезон у вирішальний момент. «Кінгз» із Сабонісом – це третє місце Західної конференції, перевага домашнього майданчика у першому за 17 років (!) пост-сезоні.
Сам Сабоніс провів потужний сезон, показавши вже звичні для себе цифри статистики, які все одно вражають (трохи не дотягнув до сезонного тріпл-даблу). Домантас закінчує сезон на другому місці за тріпл-даблами (14), лідером за підбираннями та у топ-10 за асистами, додаючи ваги будь-яким своїм діям та досягненням тим фактом, що саме у якості лідера «Сакраменто» зумів перервати цю затяжну серію невдач каліфорнійської команди.
3. Нікола Йокич («Денвер»)
Статистика у сезоні: 24,5 очка, 11,8 підбирань, 9,8 асистів, відсоток реалізації з гри – 63,2
Йокич ставав MVP у двох попередніх сезонах та настільки підняв планку для самого себе, що навіть абсолютно фантастичні цифри (а майже сезонний тріпл-дабл, до якого йому не вистачило 0,2 асиста за матч – це саме фантастичні цифри) «приїдаються» та змушують його робити більше, ніж інші, та більше, ніж раніше. Щоб отримати нагороду MVP, гравець повинен дивувати – власною статистикою, перформансами в окремих матчах, надрезультатами команди.
Нікола Йокич зробив те, що мав – виграв із «Денвером» регулярку на Заході, вразив звичною для себе статистикою, але не зробив нічого такого, що вибивалося б із вже звичного порядку речей та запам’яталося надовго. Сербський центровий увесь сезон був у трійці найкращих гравцем ліги та став взірцем стабільності впродовж останніх кількох років. І Йокич провів надвзичайно топовий сезон, за який він би отримав MVP у будь-якому іншому випадку, але не цьогоріч.
2. Янніс Адетокумбо («Мілвокі»)
Статистика у сезоні: 31,1 очка, 11,8 підбирань, 5,7 асистів, відсоток реалізації з гри – 53,7
Янніс незаслужено рано випав із офіційної боротьби за MVP, яку впродовж всього сезону транслював офіційний сайт НБА, але Адетокумбо якраз провів елітний сезон та показав навіть більше, ніж від нього очікували (а від дворазового MVP завжди очікують багато).
«Мілвокі» Янніса став найкращою командою усього регулярного чемпіонату – «Бакс» фінішували першими на Сході та здобули на п’ять перемог більше, ніж «Денвер» Йокича (перша команда Заходу). До того ж, більшу частину сезону був відсутній Кріс Міддлтон – друга зірка команди та номінально єдиний гравець «Мілвокі» окрім грека, який тягне на роль стабільної зірки (Дрю Голідею до такого все ще не вистачає саме стабільності результатів).
Янніс прекрасно працював на обох сторонах майданчика – точно буде у підсумковому топі голосування і за нагороду MVP, і за нагороду DPOY (найкращому гравцеві захисного плану), хоч, швидше за все, не візьме жодної з них. А ще Янніс та його «Мілвокі» завершили сезон у якості справді грізної сили, від якої чекають успіху в плей-оф – із цим має проблеми той же «Денвер» Йокича.
«Матч-ап» Янніса та Йокича за нагороду MVP був би, можливо, навіть складнішим, ніж протистояння Ембііда та Йокича минулого року, але цього сезону жоден з них не повинен отримати нагороду, адже вони провели елітні сезони, які все ж не дотягнули до головного перформансу чемпіонату.
Про Янніса несправедливо забули у контексті MVP. Нагороду має отримати він
1. Джоел Ембіід («Філадельфія»)
Статистика у сезоні: 33,1 очка, 10,2 підбирання, 4,2 асисти, відсоток реалізації з гри – 54,8
«Філадельфія» розпочала сезон жахливо і переродилась настільки, що до останнього тижня могла фінішувати другою на Сході. Джоел Ембіід знову довів, що він є елітним гравцем, коли мова заходить про атаку – вдруге поспіль став найкращим скорером сезону (до нього останнім центровим, хто був лідером за очками, ставав Шакіл О’Ніл у 2000-му, а двічі поспіль це востаннє вдавалося зробити Бобу Макаду ще всередині 70-х).
Інтрига у тому, хто ж у сезоні був найкращим, трималась до останніх матчів регулярного чемпіонату, але Ембіід показав своїми діями, наскільки для нього важливо здобути цю нагороду MVP. Поки Йокич із «Денвером», які вже вирішили майже усі питання, програли найгіршій команді сезону, «Г’юстону», Ембіід у переможному матчі закинув 52 очка у кошик однієї з найкращих команд сезону – «Бостона».
Центровий «Сіксерс» увесь сезон працював на те, аби стати найкращим його гравцем, і напрацював на це тільки на фініші чемпіонату. У Ембііда найбільша кількість «вау-перформансів» цього сезону, Джоел найбільше домінує над суперниками на майданчику і цього сезону він чи не вперше в кар’єрі зробив усе, що міг, аби таки називатися найкращим баскетболістом НБА.
Фото: Rocky Widner, Douglas P. DeFelice, Mitchell Leff/NBAE, Heavy.com, DraftKings Nation, Sactown Royalty, SBNation.com, Sporting News
Інші пости користувача
