Неш – MVP, «Детройт» – переможець регулярки, Шак – домінатор та чемпіон. Яким був сезон, коли «Сакраменто» востаннє грав в плей-оф НБА
Це було дуже, дуже давно.
«Сакраменто», яке ціле покоління баскетбольних вболівальників сприймає як головну команду-невдаху сучасної НБА, і ніяк інакше, офіційно перервало свою чорну смугу – вперше з сезону-2005/06 «Кінгз» зіграють у плей-оф найсильнішої баскетбольної ліги світу.
Щоб ви краще зрозуміли, наскільки давно це було – і наскільки сильно змінився ландшафт ліги за той час, що каліфорнійці провели у підвалинах турнірної таблиці Західної конференції, – наводимо найцікавіші деталі про попередній вдалий для «Кінгз» чемпіонат. Який вболівальники зі стажем, можливо, пам’ятають завдяки трансляціям на телеканалі «Мегаспорт» – так, 17 років тому в Україні вже існував власний транслятор НБА.
Отже, поїхали.
🔴 Сезон-2005/06 – останній у «Сакраменто» для Ріка Адельмана у якості головного тренера. Піковим для його проекту був чемпіонат-2001/02 – тоді «Кінгз» (у цьому вбачали та вбачають руку тодішнього комісара НБА Девіда Стерна, який нібито дуже хотів бачити Кобі Браянта та Шакіла О’Ніла із три-пітом) у запеклій боротьбі програли «Лейкерс» фінал Заходу з рахунком 3:4 – вели 2:1 та 3:2, але не зуміли закрити протистояння на власному майданчику, поступившись в овертаймі сьомого поєдинку.
Чемпіонат каліфорнійці розпочали погано за власними стандартами, а врятував їхню кампанію лише великий трейд у січні – за Пежу Стояковича «Кінгз» виміняли в «Індіани» Рона Артеста (він тільки-но відбув 86-матчеву дискваліфікацію за легендарну бійку з вболівальниками у Детройті та сам вимагав від «Пейсерс» затрейдити його – тож був доволі токсичним активом), виграли 20 з 29 матчів після перерви на Матч зірок та застрибнули на восьму сходинку Заходу.
Кумедно, але факт – з того часу Артест більше разів змінював власне прізвище, аніж «Сакраменто» зіграв матчів плей-оф НБА.
🔴 У ростері «Кінгз» 17-річної давнини також був присутній український гравець. Каліфорнійці отримали права на Віталія Потапенка у лютому, за результатами чотиристоронньої угоди із «Денвером», «Сіетлом» та «Портлендом» («Наггетс» зливали контракт одного з перших профільних снайперів НБА Вошона Ленарда, що завершив кар’єру одразу після сезону, забравши відомого скандаліста Рубена Паттерсона – тоді він послав куди подалі тренера банди «Джейл Блейзерс» Нейта Макміллана, і в Орегоні вирішили, що з них досить), але його роль у виході в плей-оф була радше символічною – дев’ять матчів із 3,6 хвилинами в середньому за гру.
Паралель з Олексієм Ленем (18 поєдинків із середніми 3,2 хвилинами у них у поточній регулярці) надто вже очевидна – і хочеться дійти до висновку, що однією зі складових успішного сезону для «Кінгз» є обов’язкова наявність українського гравця на лаві запасних.
Потапенку, до речі, вже 48, він завершив кар’єру гравця 15 років тому і навіть встиг стати чемпіоном НБА у якості тренера: допомагав Тайрону Лю у «Клівленді»-2016. Зараз «Український потяг» асистує Тейлору Дженкінсу у «Мемфісі» – команді, що якраз веде боротьбу із «Сакраменто» за другий номер посіву на Заході.
🔴 Жодного представника на Матчі зірок-2006 у каліфорнійців не було, що, власне, й не дивує – лідерами тієї команди вважалися, окрім Артеста, якісний, але не хайповий і не надто видовищний захисник Майк Біббі (21 очко + 5,4 передачі в середньому за гру) та центровий Бред Міллер. Останній, до речі, суттєво випередив час та був таким собі хрещеним батьком усіх сучасних Йокичів з Сабонісами: топово асистував з позиції п’ятого номера (4,7 передачі за гру у сезоні-2005/06) і непогано кидав триочкові (38,6% реалізації).
Найдовше з того складу «Кінгз» в НБА протримались Артест та захисник-новачок Ронні Прайс – останнім для них у найсильнішій лізі світу був чемпіонат-2016/17. Домантас Сабоніс тоді лише дебютував за «Оклахому», Деарон Фокс ще навчався у коледжі, Кіган Мюррей взагалі ходив у середню школу, а найдосвідченіший з усіх представників актуального ростеру «Сакраменто», форвард Харрісон Барнс, потрапив в НБА у 2012-му – на той момент серія каліфорнійців без плей-оф вже тривала шість років.
🔴 MVP сезону-2005/06 став Стів Неш – головна рушійна сила революції «Сім секунд або менше», яку у «Фініксі» влаштував Майк Д’Ентоні (і яка назавжди змінила наші уявлення про баскетбол, ставши фундаментом переважної більшості ідей, на яких збудована династія «Голден Стейт»). Карколомно швидкі, надрезультативні та видовищні «Санз» так нічого і не виграли: десь провалилися самі гравці, у яких сформувалася справжня фобія «Сан-Антоніо», десь відверто погані рішення приймав менеджмент – лише чотири персні із «Ворріорз» змогли змити з репутації Стіва Керра трейд Шона Меріона на Шака, що фактично поклав край розвитку того проекту.
Втім, то були лише проблеми клубу з Аризони, а нас цікавить інше – після другого та останнього в кар’єрі MVP-сезону Неш встиг невдало відносно очікувань з’їздити у «Лейкерс» до Кобі, повісити кросівки на цвях і навіть потренувати суперкоманду у «Брукліні» (теж, відверто кажучи, провально). І все це він встиг зробити швидше, ніж «Сакраменто» повернувся до плей-оф.
🔴 Лідером сезону-2005/06 був «Детройт» – так-так, найгірша команда останніх чемпіонатів НБА та місце, куди відправляють на заслання провальні топ-піки драфту (нинішній склад «Пістонз» із Марвіном Беглі, Джеймсом Вайзменом та Кіліаном Хеєсом – це просто пісня, і не сказати, щоб Кейд Каннінгем вже встиг зробити щось таке, щоб не стати наступним у цій феєричній лінійці бастів). Тоді організація переживала власний прайм – шість разів поспіль грала у фіналах Східної конференції, а у 2004-му взяла свій третій і поки що останній титул.
Головною дійовою особою сезону «Пістонз» із 64 перемогами став центровий Бен Воллес – він отримав приз найкращому оборонцю року, увійшов у першу збірну чемпіонату по грі у захисті та (разом з товаришем по команді Чонсі Біллапсом) другу п’ятірку сезону. Першу сформували Кобі, Шак, Неш, Дірк Новіцкі, і – увага – 21-річний хлопчина з «Клівленда» на ім'я Леброн Джеймс, для якого той вибір у найкращу п’ятірку чемпіонату став дебютним у профі-кар’єрі (а загалом їх у Леброна 13).
Воллес, якого вже встигли навіть ввести у Залу баскетбольної слави, завершив виступи в НБА у 2012-му – на той момент жоден з чинних гравців «Сакраменто» ще не грав у найсильнішій лізі світу. А із усіх гравців, що отримували бодай якісь індивідуальні відзнаки у сезоні-2005/06 (включно із потрапляннями до символічних збірних дебютантів), у лізі до моменту нового виходу «Кінгз» до плей-оф, окрім Леброна, протримався лише Кріс Пол. Тоді він майже безальтернативно був визнаний новачком року – один з учасників опитування поставив на перше місце не суперветерана «Фінікса», а Дерона Вільямса, який завершив виступи в НБА шість років тому.
🔴 Але є в НБА ще один гравець, який пам’ятає попередній виступ «Сакраменто» у плей-оф. Це зараз Юдоніс Хаслем – своєрідний талісман «Маямі», що з’являється на майданчику добре якщо на 10 хвилин на рік та відзначається переважно якимись вилученнями чи технічними фолами. У 2006-му незадрафтований форвард, що розпочинав професійну кар’єру взагалі у Франції, був залізобетонним стартером «Хіт», які здолали «Детройт» у фіналі Сходу та здобули свій дебютній в історії чемпіонський титул.
Та команда з Флориди була дуже багатою на гучні імена – навіть більше за колектив часів великого тріо із Леброном. Її лідерами були молодий Двейн Вейд, перший представник суперзіркового драфту-2003, що здобув перстень у якості одного з лідерів команди (Джеймс та Кріс Бош зроблять це лише у 2012-му, об’єднавшись із Вейдом у «Хіт», Кармело Ентоні – не зробить взагалі навіть у якості джорнімена із «Лейкерс»), та Шак. То був останній похід Великого Дизеля за славою та величчю, і, певно, найважливіший у житті – у 2006-му він довів усім та кожному, що здатний перемагати і без Кобі.
🔴 За 17 років після відходу Адельмана у «Сакраменто» змінились 12 головних тренерів, але лише Майк Браун зміг вивести каліфорнійську команду на показник у 50% виграних матчів і здобути з нею путівку у плей-оф. Він у 2006-му, до речі, тренував юного Леброна і вилетів із ним у другому раунді – у вирішальному сьомому матчі монструозний захист «Детройта» дозволив майбутньому Королю та його партнерам здобути лише 61 очко.
Лише у двох поєдинках того протистояння хоча б одна команда подолала позначку у 90 набраних очок, а для перемог вистачало 79 та навіть 74 пунктів. Можете собі уявити, наскільки сильно змінився баскетбол з того часу, коли «Кінгз» востаннє потрапляли у постсезон, якщо абсолютний антирекорд результативності НБА у сезоні-2022/23 – 81 бал, набраний «Кавальєрс» у грудневій зустрічі з «Нью-Йорком», а навіть відверто погані «Детройт» та «Х’юстон» жодного разу не забивали менше 85?
Інші пости користувача
