«Дніпро-1» сильно ризикує йти з Кучером за найвищими місцями УПЛ. Досі невідомо, який він тренер
Намагаємось розібратись.
Намагаємось розібратись.
Чутки про можливе призначення Олександра Кучера головним тренером «Дніпра-1» поки не отримали офіційного підтвердження, але він сам не особливо їх заперечує. І для клубу, і для самого тренера це буде сміливе рішення, адже ми говоримо про спеціаліста із мінімальним стажем роботи взагалі у цій сфері (лише півтора повноцінних сезони). А задачі стоять найвищі.
На рівні ж УПЛ Кучер ще не працював взагалі. Тому давати якісь конкретні прогнози по його можливій роботі на чолі дніпрян дуже складно. Але певні тенденційні моменти, безперечно, є. Ми можемо їх прослідкувати за ці неповні два сезони, які Кучер провів у «Металісті».
«Металіст» був на голову сильніший за всіх конкурентів у першій та других лігах, в цьому є й заслуга тренера
Найпростіший варіант – сказати, що харків’яни були настільки потужною за складом командою, що постав на його чолі будь-кого із користувачів Tribuna.com, вони виявили б себе не гірше. Це не зовсім так. Справді, Кучер стояв у витоків проєкту, який будувався під амбітні задачі. Команда формувалася на ходу перед стартом сезону 2020/21, дійшло до того, що сам Олександр навіть на перше півріччя був у заявці, хоча на поле йому й не довелося виходити.
Євгену Краснікову вдалося сформувати бойовий склад, який у перший рік дав збій лише у дебютному матчі. Обставини склалися не найкращим чином – кубкова зустріч проти суперника із першої ліги, коли гравці ще не притерлися, не всі доїхали. Заслужена поразка, яка жодним чином не вплинула негативно на подальший шлях «Металіста».
Кучеру вдалося перетворити цей боєздатний за іменами колектив (Федорів, Танчик, Поступаленко, Фомін) на головного фаворита другої ліги. Взимку ще й під’їхало підсилення (Балулі, Жо, Підлипенець), команда перебралася на ОСК «Металіст» і завершила трансформацію у безвідмовний каток.
Харків’яни діяли різноманітно і досягали результату, попри всі негативні обставини другої ліги. У домашніх матчах були виноси тіла суперника у красивій манері, на гостьових городах результат досягався за допомогою силового футболу, подач, стандартів. Кучер зробив різнопланову команду, яка легко адаптовується до обставин і витискає максимум.
Однак маємо все ж зробити значний акцент на тому, що рівень суперників не дозволяв їм чинити бодай якийсь опір. В результаті – жодної поразки за сезон у другій лізі, при цьому був лише 1 раз, коли харків’янам довелося відіграватися по ходу матчу (вольова перемога над запорізьким «Металлургом»).
У першій лізі ситуація фактично повторилася. Рівень опонентів підріс, але й сам «Металіст» поповнився якісними новачками (Рибка, Горбунов, Банада, Танковський, Ріаскос, Пейшото, Харріс). Не дивно, що в таких обставинах команда спокійно йшла на першому місці і готувалася до підвищення. Кількість матчів, де довелося відіграватися, збільшилася, але клас є клас – лише одна поразка у цій ситуації (слабка гра проти «Агробізнесу»).
Підтвердженням сили стали перемоги над представниками УПЛ в Кубку України. Ось вже ці матчі дали можливість оцінити рівень Кучера тренера – його команда не відмовилася від свого стилю, діяла у відкритому атакувальному ключі, агресивно, з пресингом і заслужено перемогла. Звісно, має право на життя і теза, що команди УПЛ поза зоною єврокубків мало чим відрізняються від лідерів першої ліги, але тим не менше. Це не були випадкові перемоги.
«Колос» точно переграли, із «Десною» була рівніша гра, але хто винен чернігівцям, що вони дуже погано реалізовують моменти. Втім, саме матч із «Десною» вказав на деякі слабкості в організації гри харків’ян, які потребують вдосконалення. Матчі із представниками УПЛ на зимових зборах були товариськими, тому менш показовими.
Підсумовуючи, Кучер просто якісно виконував свою роботу за ці два роки. Йому дали класну за мірками другої ліги команду, яку поступово підсилювали. Він надзвичайно спокійно забрав другу лігу (його визнали найкращим тренером) і так само йшов до перемоги у першій. Нічого не зламав, ні з ким не посварився, у потрібні моменти мотивував команду, додавав трохи критики за розслабленість, яка була неминучою через те, з якою легкістю здобувалися перемоги.
При цьому він поставив цікаву, варіативну гру, у якій простежувалися чіткі принципи: основна формація 4-2-3-1, акцент на володінні м’ячем, активна флангова робота, гра низом, агресивний пресинг, висока лінія оборони, небезпека зі стандартів. Від цих принципів команда не відмовлялася, не зважаючи на рівень суперників. Тому важливість роботи Кучера важко не визнавати – обов’язкова програма була виконана на найвищий бал.
Сильні сторони Кучера, які виявилися по роботі з харків’янами
Ще кілька висновків щодо роботи Кучера за цих два сезони:
1. Вміє працювати з легіонерами. Після остаточного перетворення «Металу» у «Металіст» та виходу Ярославського із тіні був взятий акцент на повернення часів старого «Металіста». Серед іншого – активна робота на трансферному ринку Південної Америки. У команді без легіонерів іноземці поступово почали виходити на провідні ролі. Без особливих проблем із адаптацією.
Здатність Кучера працювати із легіонерами відзначав Матеус Пейшото: «У «Металісті» з перших днів я почуваюся комфортно. Олександр Кучер раніше грав із бразильцями, а тепер він тренує команду із бразильцями у складі. Тому він знає, як налагодити комунікацію».
Про вплив досвіду гри у «Шахтарі» згадував і Андрій Пятов, який підтримував із харків’янами форму: «В роботі Кучера бачу багато напрацювань, які були у Мірчі Луческу». Для такої моделі побудови команди, яку обрав «Металіст», Олександр виявився гідним спеціалістом.
2. Акцент на роботі із віковими гравцями. У клуба була чітка задача підвищення у класі, тому розвиток молоді відходив на дальній план. Невідомо, чи вміє Кучер розвивати молодь, але він досягав результату із віковими гравцями. У «Металіста» був один із найстарших за середнім віком складів і в першій (28,1 років, передостаннє місце в лізі), і в другій лігах (30 років, останнє місце).
З приходом легіонерів ситуація не змінилася, підписували не молодих талантів для розвитку, а вже усталених гравців із досвідом: Пейшото зараз 26, Балулі і Ріаскосу – 27, Харрісу – 29.
3. Готовий до експериментів та ротації. «Металіст» найактивніше серед всіх команд і першої, і другої ліги використовував заміни. Це не дивно, зважаючи на глибину складу. З приходом легіонерів ще й виникла ситуація із лімітом (не більше 3 одночасно на полі), що також змушувало вдаватися до замін, щоб дати можливість зіграти усім.
Кучер перебував у пошуку і щодо позицій гравців на полі. Фомін із центрфорварда перетворювався на відтягнутого нападника, Підлепенець грав на обох флангах, Демченко діяв то вище, то нижче в центрі поля. Ще один новачок «Металліста» цієї зими, який поки так і не встиг зіграти офіційний матч, Чідомере розповідав, що тренер хоче спробувати його в центрі захисту, хоча він опорник. Ріаскос розповідав, що готовий зіграти в будь-який ланці, якщо це знадобиться Кучеру. Прикладів вистачає.
4. «Металіст» для Кучера – більше, ніж просто робота. Красніков ще перед стартом клубу на професійному рівні відзначав, що для тренера це насамперед не про гроші. І Олександр довів це, вклавши власні 500 тисяч євро у побудову футбольних полів для дитячої школи клубу.
5. Неконфліктність та інтелігентність. Ми не можемо зазирнути у роздягальню, але на камеру Кучер поводить себе максимально виважено: у нього не буває зривів на прес-конференціях чи флеш-інтерв’ю, він контролює емоції на лаві для запасних.
За два роки він не видав практично жодної яскравої цитати, яку можна було винести в заголовки – все дуже обережно і помірковано. Можливо, певної яскравості і харизмі на публіці спеціалісту дещо й не вистачає, але це вже справа смаку. До результату питань немає.
Єдина скандальна ситуація за весь час, що стала публічною, вирішилася дуже швидко. Ріаскосу не сподобалося, що його замінюють в матчі з «Олімпіком», і він пішов у роздягальню, не потиснувши руку Кучеру. Як виявилося, одразу після свистка гравець підійшов до тренера і вибачився, ситуація не отримала розвитку.
Сам Кучер був дипломатичний: «Якщо так всі ображатимуться, команда може розвалитися». Та й команда підтримала його у цій ситуації. Ось так її прокоментував Пейшото: «Ріаскос був неправий і визнав це. Кучер – інтелігентний тренер. Має чудові стосунки з усіма гравцями».
***
Попри півтора успішні сезони, ми не можемо на 100% впевнено сказати, який тренер Олександр Кучер. Вся річ у тому, що ми бачили його лише у позитивній атмосфері, коли команда не збивається із переможного шляху. У нього в кар’єрі поки не було не те що кризової ситуації, жодного разу навіть двох поспіль втрат очок.
Тому на практиці ми не бачили, як він буде діяти, якщо у команди щось піде не так із результатами, чи готовий він на якісь радикальні кроки, чи здатен він розв’язувати проблеми з атмосферою у роздягальні, чи зможе його команда перебудуватися на гру другим номером, адже таких відрізків майже немає навіть у першій лізі. Це все питання, на які ми можемо отримати відповідь вже наступного сезону, коли він працюватиме в УПЛ з «Металістом» або «Дніпром-1».
З того, що ми знаємо зараз, Кучер виглядає перспективним тренером із прагненням до агресивного атакувального футболу із сучасним активним пресингом. Очевидно, що за нормальної ситуації, йому не було б жодного сенсу йти з команди, яку він будував, з якою проходив сходинки до УПЛ. Перехід у «Дніпро-1», в якого зараз значно більші задачі, ніж в «Металіста», може стати необхідним кроком для тренера, якому ще тільки належить довести свій рівень.
Фото: Денис Руденко/Footboom, «Металіст»
