Блог Думки від себе

Хруст французької булочки. «Таврія» 2001-2002 (ЄвроНезалежність)

Ми продовжуємо йти стежками футбольного Криму. І сьогодні до Вашої уваги представляємо участь сімферопольської команди у третьому за рангом європейському турнірі – уже неіснуючому та всіма забутому Кубкові Інтертото.

Якщо хтось забув – то нагадаю те, як саме здобувалось право брати участь в даному турнірі і якими привілеями користувались переможці у ньому.

Право участі в Кубку Інтертото мали команди, які не здобули права участі в ЛЧ і КУЄФА. При цьому, вони заздалегідь мали подати заявку щодо участі в ньому. Ну а володарі «трофею» здобували право участі рангом вище – у Кубку УЄФА.

Таким шансом прагнула скористатись і кримська команда. Згадаємо, як саме вона здобула цей шанс.

Це був 10-ий чемпіонат України, «Динамо» розважалась як могло. Щоправда, саме цей сезон для киян став «тривожним» дзвіночком», оскільки лише один пункт відокремив киян від «гірників».

«Таврію» дещо лихорадило в цьому розіграші. Команду очолив Олександр Іщенко, який привів з собою Коссе і Кислова з «Зірки» та Кравченка з «Поліграфтехніки». Зазначимо і той факт, що  він став для кримчан уже 14-им наставником за час незалежності нашого чемпіонату.

 

У той час генеральним директором, людиною №1 в «Таврії» був Рувим Аронов – суперечлива особа. Легенда голосить, що з ним жоден тренер вжитись не міг. Проте, певний інтерес до клубу почав проявляти і нинішній очільник «Таврії» Сергій Куніцин. В той час останній займав посаду голови уряду Криму, то ж не дивним є те, що головна команда півострова отримала певні дивіденди. Чиновник неодноразово наголошував на своїй любові до футболу, зазначав, що в бюджеті автономії буде закладено статтю витрат на «Таврію». Очільник півострова божився, що знайде кошти також і на реконструкцію домашнього стадіона «Локомотив».

«В моїй особі «Таврія» може розраховувати на різносторонню допомогу. Всі, хто мене знає, зможуть підтвердити, що Куніцин слів на вітер не кидає…»

 

Як у підсумку побачимо співпраця була виграшною – в порівнянні з минулим сезоном (13 місце) сьома сходинка виглядала великим кроком уперед.

До нового сезону команду мав готувати вже не Іщенко, який зі скандалом пішов під завісу чемпіонату, а Валерій Петров. Завдання перед ним стояло важке, тому що сімферопольці мали взяти участь в Кубку Інтертото, тобто часу на відпочинок моральний і фізичний у «кримчан» практично не було.

Не обходилось без скандалів, пов’язаних з участю «Таврії» в єврокубках. Впринципі, все як завжди. Але про усе по порядку.

Першим суперником «кримчан» став болгарський «Спартак» із Варни – команда нічим не сильніша за український клуб. Але, як виявилось,  надзвичайно скандальним був цей колектив.

01.07.2001. Албена. Стадіон "Албена". 1 000 глядачів

Спартак-Таврія 2:0 (тех.поразка 0:3)

«Спартак»: Колєв, Ташев, Джуріч, Влахов, Лазаров, Дончєв, Караканов (М. Тодоров, 75), Нанков, В. Станчєв, Русінов (Г. Сімеонов, 60), А. Петров (Н. Станчев, 33).

«Таврія»: Величко, Донюшкін, Назаров, Поляков, Хоменко, Кравченко (Мочуляк, 73), Опарін, Трапаїдзе, Митрофанов, Кіслов, Гігіадзе.

Сонячна Болгарія…Сімферопольці ще не встигли закінчити напружений сезон у рамках розіграшу 10-го чемпіонату України з футболу, як на перше число липня припала зустріч з «Спартаком». Матч відбувався не у Варні, а у містечку Албена на одноіменній арені. Цим і пояснюється ця незначна присутність на стадіоні глядачів.

 

Вже на 10-ій хвилині нападник господарів А. Петров чітко виконав вирок бельгійського рефері Вен Екке – Величка розвів по кутах і відкрив рахунок у матчі.

А на 68 хвилині болгари подвоїли свою перевагу у матчі – В. Станчєв запалив своє ім’я на табло курортної Албени.

Здавалось, що все дуже погано. Але тут втрутились вищі футбольні інстанції, а саме технічні служби УЄФА. Виявилось, що Геннадій Сімеонов, який з’явився на полі на 60-ій хвилині, був просто-напросто незаявлений на матч.

Президент «Спартака» Ніколай Ішков у всіх смертельних гріхах звинуватив чиновників Болгарського футбольного союзу. Мовляв, домовленість про перехід Сімеонова в його клуб з «Марека» (Дупниця) була узгоджена заздалегідь, але оскільки контракт у гравця закінчувався 30 червня, то оформити документи раніше можливості не було. Проте, 30 число припало на суботу і офіс Болгарського футбольного союзу був закритим – вихідний це справа свята. А наступного дня і відбувся цей «чорний» матч для «соколів» проти «Таврії». Рішенням КДК УЄФА колективу з Варни було присуджено технічну поразку (уже після двоматчевої дуелі)

08.07.2001. Сімферополь. Республіканський стадіон "Таврія". 10 000 глядачів.

Таврія-Спартак 2:2

«Таврія»: Величко, Назаров, Поляков, Митрофанов, Донюшкін, Бойцан (Войнаровський, 73), Кравченко (Мочуляк, 51), Гігіадзе, Трапаїдзе, Фокін (Кунденок, 63), Хоменко.

«Спартак»: Колєв, Ташев, Джуріч, Влахов, Лазаров (Русинов, 59), Дончєв, Н. Станчєв, Нанков, В. Станчєв, М. Тодоров (Абдул, 77), А. Петров (Г. Сімеонов, 46).

 

До матчу-відповіді обидві команди підійшли надзвичайно налаштовані здобути розгромну перемогу: сімферопольці ще не знали рішення УЄФА, а їм потрібно було тоді вигравати 3:0; гості ж хотіли довести, що вони дійсно сильніші і що техпоразка .якщо вона буде – не стане їй завадою.

Перша двадцятихвилинка пройшла в розвідці обидної команд. Проте, як тільки пішла 21-а хвилина, як форвард «кримчан» - Васіл Гігіадзе – відкрив рахунок у матчі.

 

Гості відсиджуватись не хотіли і тому за 5 хвилин відновили паритет у матчі – себе проявив Василь Станчєв. Та все ж переможцями в роздягальню пішли саме господарі – удар Хоменка був невідпорним – Колєв зміг лише розвести руки.

До завершення матчу залишалось все менше хвилин, а нічого у госте не виходило. Зусиллями Абдула гості встановили підсумковий результат у матчі – 2:2, що дозволило «Таврії» пройти в наступне коло. На українців там уже чекав французький «ПСЖ», який не мав труднощів у сутичці з фінським «Джазом»…

15.07.2001. Сімферополь. Республіканський стадіон "Таврія". 18 000 глядачів.

Таврія-ПСЖ 0:1

«Таврія»: Величко, Назаров, Поляков, Забранський (Кунденок, 40), Донюшкін, Кравченко, Гігіадзе, Трапаїдзе (Увакве, 86), Фокін, Митрофанов (Бойцан, 34), Мочуляк.

«Парі Сен-Жермен»: Летізі, Крістобаль, Ель-Каркурі, Хайнце, Потільон, Дею, Дюкрок, Бенарбія (Е. Сіссе, 76), Окоча, Робер (Менді, 72), Іру (Алоізіо, 55).

У середині липня до столиці півострова прилетів знаменитий «ПСЖ». На жаль, шанувальники «гри мільйонів» не побачили у складі Роналдіньйо, перехід якого з «Греміо» в стан французів був фактом практично доконаним. Не прибув до України і Ніколя Анелька. Скандального співвітчизника клуб придбав у мадридського «Реалу» за рекордні 30 мільйонів, проте, знаючи вдачу гравця можна зрозуміти, що це була помилка. Анелька посварився з керівництвом і намагався вернутись в Іспанію. З профілактичною метою він залишився в Парижі.

 

       Зате до Сімферополя прибув Летізі, Хайнце, Джей-Джей Окоча – хто ж не знає цих виконавців?

       Валерій Петров вирішив не відсиджуватись в захисті – команда зіграла в достатньо яскравий відкритий футбол. Свої моменти не використали Гігіадзе, Мочуляк та сьогоднішній генеральний директор «Таврії» Бойцан.

       Проте, клас гостей не викликав жодних сумнівів – було видно неозброєним оком, що у випадку, якщо буде така необхідність – то підопічні Луїса Фернандеса додадуть та дотиснуть господарів. Це і підтвердилось на 58 хвилині, коли юний аргентинець Габріель Хайнце розпечатав ворота Величка.

      

       Проте честь півострова команда не спаплюжила, за що і отримала величезну порцію оплесків від заповненого вщент домашнього стадіону.

       21.07.2001. Тулуза. Муніципальний стадіон. 2 000 глядачів.

ПСЖ-Таврія 4:0

«Парі Сен-Жермен»: Летізі, Ель-Каркурі (Потільйон, 65), Покеттіно, Дістен, Менді, Дюкрок, Е. Сіссе (Дею, 67), Бенарбія (Іру, 70), Алоізіо, Окоча, Робер.

«Таврія»: Величко, Донюшкін, Назаров, Поляков, Бойцан (Кунденок, 30), Кравченко, Гігіадзе (Забранський, 84), Чомахідзе, Митрофанов, Трапаїдзе, Мочуляк.

На знаменитий «Парк де Пренс» сімферопольці таки не попали…через безпорядки і сутички на трибунах під час березневих матчів з турецьким «Галатасараєм» УЄФА забанила арену на кілька матчів. Тому поєдинок відбувся у Тулузі, де на футбольне «видовище» прийшло біля 2 000 глядачів.

Але в цьому матчі гості розсипались немов «картковий будиночок»… Стартова десятихвилинка була надзвичайно плачевною – голи легендарного Джей-Джея Окочі та Алоїзіо звели нанівець усі ілюзії «кримчан».

Ну а голи Бенарбії та ще один влучний постріл Алоїзіо постали жирну крапку у цьому матчі.

 

«Таврія» повертає до реалій футбольної України і покидає міжнародну арену до 2008 року, де на її шляху знову стануть французи… Проте, це вже зовсім інша історія.

Далі буде…

Богдан Матулкін ©

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья