5 улюблених книг djorkaeff'a

В підтримку файного флеш-мобу на Tribuna.com пропоную вам п’ятірку книжок, від прочитання яких я отримав особливе задоволення.

Джозеф Геллер "Виверт-22"

Якщо одним словом - шедевр. Якщо двома - феєрія абсурду. Якщо трьома - найкращий антивоєнний роман. "Виверт-22" наповнений дотепним гумором, купою бюрократичних вивертів, гострою сатирою на "американську демократію в дії". Все як я люблю.

Любко Дереш "Поклоніння ящірці"

Цей твір (як і ще один роман автора - "Культ") - данина захопленню моєї юності. Люблю періодично перечитувати те, від чого шалено волочився у 2003-2005-му роках. Бадьорий гумор на місці, атмосфера Кінга і Джима Моррісона на місці, приємна ностальгія за початком "нульових" - на місці.

Илья Ильф, Евгений Петров "Двенадцать стульев"

Неймовірно дотепний і "гострий" роман. Він був двічі вдало екранізований і розтягнутий на цитати, якими можна описувати будь-які ситуації з нашого життя. Історія "пошуків скарбів" класичним дуетом у складі креативного пройдисвіта і підстаркуватого бюрократа, тонни гумору і їдкої сатири на тодішній режим і побут, драйвовий ритм оповіді - не зважаючи на великий обсяг роману, читати його - суцільне задоволення.

Джон Стейнбек "Грона гніву"

Шедевр. Надзвичайно сильний роман, повністю пронизаний відчуттям депресії і настільки деталізовано прописаний, що під час читання реально з'являється відчуття смаку піску на зубах і фізичної втоми від сотень кілометрів в дорозі.

Стівен Кінг "Воно"

Без Кінга ніяк і нікуди, хехе. Роман, з якого почалось моє знайомство із творчістю мого улюбленого письменника. І ось минуло 14 років, а також більше сотні прочитаних великих і малих творів його авторства, а кращі, ніж "Воно", мені на очі так і не потрапляли. Читайте книжку, дивіться обидві екранізації, перечитуйте знов - час, проведений за читанням Кінга, ніколи не вважатиметься втраченим.