Голос перемовин з Росією Михайло Подоляк – колишній радник президента ФБУ Бродського та головред його видання
Медик, який став журналістом, а потім політтехнологом.
Медик, який став журналістом, а потім політтехнологом.
Одне з облич спротиву вторгненню Росії – член переговорної групи з боку України та радник глави Офісу президента Михайло Подоляк. Саме від нього ми отримуємо свіжу інформацію про перебіг домовлянь з ворогом, на які, втім, наша влада не покладає великі надії.
Звідки у нього навички для перемовин? Михайло давно в політиці та журналістиці, а також спеціалізується на кризових комунікаціях. Колись він навіть очолював ЗМІ президента ФБУ Михайла Бродського.
Подоляк починав у Білорусі як опозиційний журналіст, через його статтю там закрили ціле видання
Сьогодні 50-річний Михайло – людина політики та влади. Але починав він на протилежному боці. За даними видання «Бабель», після переїзду в кінці 80-х до Білорусі уродженець Львова (згадується також Нововолинськ) здобув медичну освіту. Та працювати пішов у журналістику.
«Журналістика – це те, чим я хочу насправді жити», – пояснював потім через багато років Подоляк. З 90-х він почав працювати у різних білоруських газетах, поки у 2002 році не написав для однієї з них – «Нашей свободы» – критичний матеріал про очільника Комітету держконтролю Білорусі Анатолія Тозіка.
Тому текст видався неприйнятним – далі був судовий позов на 60 тисяч доларів моральної компенсації, який суд задовольнив. Газета таких грошей не мала і закрилась, звинувачуючи в цьому президента Олександра Лукашенка.
Через два роки дісталось і Подоляку. Він на той момент уже працював у іншому опозиційному виданні «Время». До його помешкання завітали білоруські кдб-шники, відвезли на вокзал і депортували назад в Україну без права повертатись протягом п’яти років. Михайло назвав це реакцією на його критичні статті, а КДБ звинуватили його в дестабілізації ситуації в країні.
Подоляк був радником нині глави ФБУ Михайла Бродського та кілька років очолював його видання «Обозреватель»
Після повернення в Україну Михайло залишився у журналістиці й також став автором резонансних публікацій. Наприклад, у 2005 році, коли він був головредом видання «Українська газета», вийшов його матеріал під назвою «Таємна вечеря». В ній Подоляк натякав на причетність соратників Віктора Ющенка – Давіда Жванії та Євгена Червоненка – до отруєння майбутнього президента України в часи Помаранчевої революції.
Правда, в медіаспільноті несхвально висловились про цей текст, підкреслюючи порушення журналістських стандартів у роботі Михайла. Крім цього, Подоляка через це навіть викликали в Генпрокуратуру на допит.
В той період журналіст перейшов працювати у видання «Обозреватель», що належало Михайлу Бродському – на той час раднику Прем’єр-міністра України. Також Подоляк і сам став працювати як радник у Бродського.
Поза тим Михайло розвивався і в інших напрямках. Насамперед відкрив власну піар-кампанію – щоб займатись репутаційним менеджментом клієнтів, серед яких були українські, російські, білоруські політики. Але які саме – Подоляк не розкривав і не розкриває досі.
Так почалась його кар’єра політтехнолога, завдяки якій він набув зв’язків із впливовими людьми. З часом зайнятість Михайла в цьому напрямку стала переважати журналістську, поки не витіснила зовсім. До 2013 року він встиг вирости до шеф-редактора «Обозревателя», яким пропрацював кілька років, після чого остаточно зосередився на роботі з політиками.
Сьогодні стосунки Подоляка та Бродського, вочевидь, не дуже – рік тому президент ФБУ написав, що Михайло погрожував йому тюрмою.
Зв’язок з регіоналами: ходив на закриту прес-конференцію до Януковича, працював з головою його адміністрації Льовочкіним, захищав Юру Єнакіївського
Влітку 2011 року президент України Віктор Янукович на фоні тиску ЗМІ організував закриту прес-конференцію у своїй резиденції в Межигір’ї. З представників медіа туди пустили тільки обраних – Савіка Шустера, Олександра Ткаченка, Євгена Кісєльова, Андрія Куликова, Ігоря Гужву та Михайла Подоляка.
Пізніше Подоляк пояснював свою присутність там тим, що «Обозреватель», який на той час очолював Михайло, був тоді найпопулярнішим інтернет-виданням України. Хоча в цьому могла бути й інша причина – за інформацією «Бабеля», на той час журналіст був радником Сергія Льовочкіна, очільника Адміністрації Януковича.
«З Льовочкіним я, безумовно, працював. Він блискуче ерудований, професійний та вміє вибудовувати сильні проектні робочі групи», – коментував нещодавно співпрацю сам Подоляк.
В роки правління в країні регіоналів Михайло також запам’ятався тим, що був консультантом Юрія Іванющенка, відомого як «Юра Єнакіївський». Зокрема, Подоляк заперечував на прес-конференції, що Іванющенко є кримінальним авторитетом, а на «Обозревателе» в той період також вийшла позитивна публікація про бізнес Юрія.
В Зеленського відповідає за комунікацію, в тому числі кризову та конфліктну. Є радником глави ОП Єрмака, хоча до цього критикував його та «Слугу народу»
За даними «Бабеля», після Революції гідності Подоляк хотів співпрацювати з новою владою і шукав контакт із керівником адміністрації Петра Порошенка Борисом Ложкіним. Але без успіху.
Коли до влади в Україні прийшов Володимир Зеленський та його партія «Слуга народу», Михайло спочатку був їхнім критиком. Наприклад, саму політсилу називав «дрібними і нахабними циніками», а теперішнього очільника Офісу президента Андрія Єрмака – темним демоном. Так і написав у колонці для того ж «Обозревателя»:
«Так чи інакше, Єрмак тепер зло. Темний демон за спиною Зеленського. Той, який буде жорстко відмобілізовувати опонентів. Дратувати і викликати у них зубний скрегіт. Рано чи пізно Зеленський від нього втомиться і намагатиметься послати «доріжкою Богдана». Але зла громадськість вже не відпустить. Хвороби Єрмака точно такі ж, що властиві і всьому оточенню Зеленського».
А через місяць Подоляк став антикризовим радником Єрмака. До війни свої обов’язки на посаді описував так: «оцінка криз, якісне управління новинними та роз’яснювальними комунікаціями, велика відкритість спікерів, збільшення кількості контактів держави з журналістами, у тому числі щодо конфліктних кейсів».
З початком війни Михайло отримав змогу задіяти свої комунікаційні навички на повну. Він є постійним членом переговорної групи України з Росією та регулярно звітує про їхній перебіг.
Фото: Офіс Президента, Детектор Медіа
