Футбол — це не покер. Без емоцій він неможливий

Історія про те, як дві жовті картки з інтервалом у пів року для однієї команди від одного рефері можуть позначитися на долі клубу та її тренера.

Цей текст — в жодному разі не претензії до арбітра. Катерина Монзуль судила обидві гри чемпіонату між «Ворсклою» і «Десною». Дала полтавцям і там, і там по червоній. За надлишкові емоції її футболістів. Після однієї червоної «Ворскла» пропустила гол. Після другої — не змогла забити та виграти. Тепер ці результати фактично можуть визначити, чи гратиме «Ворскла» в Європі й чи захитається стілець під Максимовим.

Ось мій подкаст про це:

Ще раз: не Монзуль заважала забивати й допомагала пропускати. Я взагалі вважаю, що вона відсудила, як завжди, кваліфіковано. Але сама буква правил змушувала її давати такі картки. І, погодьтеся, у меншості здобувати очки складніше. Рефері просто відсудила за нинішніми правилами й українськими реаліями — але перегляньте епізоди і, поклавши руку на серце, скажіть: чи втрималися б ви від емоцій у тих ситуаціях?

Епізод 1. Матч «Десна» — «Ворскла», 6 грудня 2020 року.

0:0, триває 84-а хвилина. Захисник полтавців Альюн віддає довгу передачу на форварда Руслана Степанюка. Той прискорюється, приймає м'яч. У цей момент лунає свисток арбітрині Катерини Монзуль. Поза грою. Степанюк завдає удару після свистка, показує жестом, що не почув, і щось говорить рефері. Але отримує жовту, яка була другою і перетворилася на червону. Повтор показує, що спершу Степанюк пробиває, а ПОТІМ реагує на свисток. Залишившись у меншості, «Ворскла» пропускає на 90+3-й хвилині зі стандарту та програє.

Епізод 2. 5 травня 2021 року. «Ворскла» — «Десна», 1:1

Матч другого кола, 86-а хвилина. Захисник полтавців Якубу переслідує суперника з м'ячем, на вході до штрафної під час бігу ненавмисно чіпляє його ноги. Арбітриня Катерина Монзуль фіксує порушення та дає штрафний. Якубу бурхливо реагує. УЖЕ ПОТІМ суддя дістає з кишені жовту картку, яка для Якубу стає другою і перетворюється на червону. У меншості «Ворскла» не забиває «Десні», тоді як для виходу в єврокубки їй потрібна була лише перемога.

Ось таким чином два суб'єктивних рішення однієї й тієї ж судді можуть перекреслити єврокубкові амбіції одного клубу, який втратить можливість там заробити, а також ставить знак питання на продовженні роботи тренера.

Хіба це не завеликі наслідки від правила карати гравців за емоції, якщо вони не були спрямовані проти судді чи суперників?

Чи взагалі варто вимагати від молодих, фізично та психологічно здорових чоловіків НЕ демонструвати жодних емоцій у напружених моментах, якщо це не образа гідності, не голосна лайка та не загроза бійки?

Хіба футбол — це покер, де емоції — під забороною?