Політика і Євро. Від диктатора Франко до Юлії Тимошенко

Вічно можно спостерігати не лише за горінням вогню та течією води. Ще є суперечки про пов`язаність політики та спорту. І на їх фоні з десяток російських політиків і інших діячів культури вирішили висловити свою думку щодо нової форми збірної України. Прозвучали навіть обнадійливі ідеї про зняття команди атлетів із Росії зі змагання.

Ми звикли, що політичні скандали постійно оточують Олімпійські ігри і чемпіонати світу. І на перший погляд здається, що футбольний чемпіонат Європи на фоні більш глобальних змагань – затишний турнір, де на першому місці завжди стоїть її величність гра. Однак реальність і історичні факти як завжди спростовують наївне сприйняття. Політичні скандали йшли нога в ногу з чемпіонатами Європи від самого першого турніру. І іноді вони безпосередньо впливали на підсумковий результат.

1960. Заборона диктатора Франко

Мрія Анрі Делоне про всеєвропейський турнір здійснилась не з самого першого разу. Відразу 13 збірних відмовилися грати у Кубку європейських націй. Однак у них мотиви були не зовсім політичні. Їх не влаштовували потенціальна перевтома гравців і недоведена престижність змагання.

А от Іспанія в першому Чемпіонаті Європи участь брала. І могла розраховувати на успіх, адже тренував їх легендарний Еленіо Еррера, а у складі був Альфередо Ді Стефано. Однак напружені відносини між Гільєрмо Франко та СРСР не дали відбутися цікавому двоматчевому протистоянню. Диктатор заборонив їхати гравцям своєї збірної до Москви на першу гру чвертьфіналу, і європейське футбольне керівництво дискваліфікувало іспанців. Реакція з радянської сторони була класичною. Микита Хрущов казав на черговому засіданні «пєрєдовіков труда» про те, що Франко забив гол у власні ворота з позиції правого захисника американського престижу.

За рахунок відмови іспанців збірна СРСР потрапили в фінал чотирьох, де в підсумку і перемогла. Цікаво, що призерами того турніру стали країни, які вже давно перестали існувати. Крім СРСР, це Югославія і Чехословаччина.

Продовження ця історія отримала на наступному ЧЄ. Іспанія забрала собі титул у домашньому фіналі 1964-го року, здолавши у фіналі саме СРСР. А радянське керівництво звільнило головного тренера Костянтина Бєскова. І це після тріумфу 1960 і срібла 1964 років. За неофіційною версію посмішка диктатора Франко вивела із себе представників влади СРСР, після чого вони й пішли на цей крок.

1992. Чемпіони Європи, які не кваліфікувалися на ЧЄ

Покоління збірної Югославії, яке повинно було їхати до Швеції в 1992 році, вважається одним із найталановитіших в історії цієї країни. Бобан, Михайлович, Миятович, Просинечки і інші обов'язково б пошуміли на Євро. Але не судилося.

Рада Безпеки ООН ввела величезну кількість санкцій проти Югославії і режиму Мілошевича. Основна причина – це війна з боснійцями, що оголосили про свою незалежність. Одним із пунктів резолюцій став недопуск Югославії до будь-яких міжнародних змагань.

Останнє слово при цьому все одно залишалося за спортивними організаціями. Якщо МОК дозволив виступати югославцям на Олімпійських іграх в Барселоні без прапору, то Конгрес УЄФА оголосив про недопуск балканців. Заміною була вибрана Данія, яка зайняла друге непрохідне місце в відбірковій групі з Югославією.

І з цього моменту почалася легендарна данська казка. Ріхард Меллер-Нільсен, тренер збірної Данії, фарбував забор і збирався робити ремонт. А замість цього поїхав до Швеції і разом зі своїми підопічними створив одну із найгучніших сенсацій в історії європейського футболу, вигравши чемпіонський кубок.

Євро-1992 взагалі стало справжньою головною біллю для футбольного керівництва Старого світу. Війни і зміни на географічній карті Європи заставляли приймати кардинальні рішення:

• Допуск до ЧЄ збірної СНГ після розвалу Радянського Союзу, хоча свою квалфікаційну групу вигравала ще збірна СРСР.
• Один матч відбору був скасований взагалі. Албанія не могла гарантувати безпеку іспанцям через воєнні дії на своїй території, а тому гру, яка вже нічого не вирішувала, просто відмінили.
• Дозвіл об'єднатися під час вібіркового циклу двум Німеччинам, в результаті чого перший матч кваліфкаційної групи НДР з Бельгією був визнаний товариським.

2012. Підтримка для Юлії Володимирівни

Тремтячі руки Платіні, що дістають з конверту листок бумаги, на якому написано «Poland & Ukraine», дубль царя Шевченко у ворота Швеції, урочиста хода веселих голандців вулицями Харкова, витривалий газон Донбас Арени, якому не страшний навіть гнів Бога, і нарешті історичний київській фінал. Домашній Євро залишив в душах українців занадто багато приємних емоцій. Однако не варто забувати, що шлейф скандалу супроводжував цей турнір ще задовго до його початку.

Стан інфраструктури і в першу чергу стадіонів кожен раз заставляв бути готовими до найнеприємнішого при відстежуванні новин з чергового засідання Конгресу УЄФА. «А чи не відберуть у нас турнір на цей раз?».

Та один із найгучніх скандалів та ще й з політичним присмаком пов’язаний з особою Тимошенко. Юлії Володимирівни напередодні єврофоруму оголосили вирок у справі про перевищення службових обов’язків – 7 років позбавлення волі. Крім того, у міжнародних ЗМІ ширилися новини про недопустиме поводження з ув'язненою опозиціонеркою за гратами.

Найбільше за Тимошенко заступилися німецькі політики, які погрожували бойкотувати Євро-2012. Жозе Мануель Баррозу, тодішній президент Єврокомісії, також був у числі тих, хто рекомендував утриматися від поїздки до України. З українського МЗС звучали думки про методи холодної війни зі сторони Ангели Меркель і про її бажання перенести Чемпіонат Європи на німецькі стадіони. Канцлер в свою чергу Євро-2012 все-таки відвідала. Але приїхала вона не в Україну, а в Польщу.

Можливо, українська історія з ЮВТ поступається за масштабністю ситуаціям з Іспанією і Югославією. Але в 1960 і 1992 руках політичні рішення фактично змінювали хід футбольної історії. В Україні ж, ймовірно, футбол більше повпливав на політику, аніж навпаки. Через можливість приймати Чемпіонат Європи, розподіляти посади і бюджети деякі політики могли повірити у вседозволеність і необхідність відкриття ящика Пандори. А це, в свою чергу, стало однією з багатьох причин подальших подій.